Зерно є, а вивезти нічим: Аналітичний Батон про нові реалії ринку збіжжя
Джерело фото: Facebook
Хотілося весело пройтися по ринках, але поки якось веселощами не пахне. Тому пропоную із серйозним обличчям проаналізувати, де є якісь варіанти, а з чим потрібно буде сидіти до фінішу.
Як уже всі знають, глибоководні порти України фактично зупинили свою роботу. Майже щодня маємо прильоти. Скільки це може тривати? А хз — ніхто цього не спрогнозує.
На тлі постійних обстрілів посол Туреччини намагається посадити нас із росіянами за стіл переговорів. Поки не виходить. Турецька асоціація чогось там закликає судновласників не ходити в українські та російські порти. Вимальовується така картина: реального вирішення на горизонті не видно, тому ситуація буде досить складною. А коли піде кука, то внутрішній ринок просто засипле.
Що з ліквідністю?
Вона не зникла повністю, але дуже сильно переламалася за базисами.
Глибока вода фактично стоїть. У портах або повний стоп, або якісь поодинокі фікси з купою зірочок про те, що покупець може відмовитися від поставки через військові ризики. Тобто формально ринок ніби є, а фактично системної роботи немає.
FOB POC теж майже мертвий, бо купувати товар із такими ризиками ніхто не горить бажанням.
CIF-ринок живе, але імпортери дуже обережні й уже закладають у голові, що чорноморське походження може бути із сюрпризами щодо відвантаження. На тендерах, що проходили останніми днями, до товару чорноморського походження була умова: продавець не може посилатися на форс-мажорні обставини й не поставити товар. Тобто відмазка про військові ризики вже не проканає.
Торгівля йде на тих базисах, де товар можна фізично виштовхнути з країни. Це насамперед Дунай і DAP на західних кордонах. На елеваторах теж є торгівля: деякі трейдери купують товар, але, за їхніми ж словами, просто за інерцією, бо реального розуміння, що з ним робити, немає. Дешево — от і беруть. У переробників також є угоди.
Як бачимо, щойно на якомусь базисі з’являється ліквідність, покупці одразу починають опускати ціну, бо розуміють, що вибір у продавця невеликий. Тому мала вода і кордони не рятують ринок, а просто стають аварійним клапаном.
Ще один важливий момент — логістика. Зараз усі, хто може, заходять на дунайські термінали, бронюють вагони, шукають автологістику, дивляться FOB на малій воді. Але якщо до кукурудзи глибока вода не запрацює, усі робочі напрямки будуть забиті. Це як із ріпаком, тільки ще помножене на десять.
І тоді на ринку буде класична історія: товар є, попит десь теж є, а логістика не вивозить. Тому питання не лише в ціні, а й у тому, чи зможемо ми фізично вивезти зерно або продукцію переробки з країни.
Пшениця і ячмінь
Це культури, яким море потрібне критично. Вагонами й автівками далеко їх не повозиш. Тому за закритих портів щодо них буде дуже слабка ліквідність, ціна буде на рівні плінтуса, а основний сценарій — сидіти й чекати кращих часів.
Тут може бути два варіанти:
-
Продавця — у нашому випадку фермера чи холдинг — прогнуть у ціні, і з його кишені оплатять логістику. Якщо легенько прикинути, то це ще десь $50–60/т потрібно зняти. Тобто пшениця — $125/110 за тонну, продовольча і фуражна відповідно, а ячмінь — $110–115/т, CPT-порт. Клас?
-
Імпортера почнуть нагинати, і він оплачуватиме дорогу логістику.
Я поки бачу, що ринок має піти за другим сценарієм. Тобто «нєту ручєк — нєт конфєткі», або: якщо хочеш їсти — плати більше.
Тим паче у світі з пшеницею не все добре. Усі тільки й молилися: як добре, що хоч в Україні та Росії вродило. Ага, вродило — тепер не можемо вивезти.
Читайте також: Пшениця дорожчає (але не в Україні), а покупці шукають заміну нашому і російському зерну: як світ реагує на ескалацію в Чорному морі
Ріпак
Тут робота буде, бо олійну культуру реально тягнути вагонами й автівками до ЄС. Ну й олію зі шротом теж можна спробувати поставляти туди. З попитом часом можуть бути проблеми, але все питання в ціні.
Наразі ринок залитий пропозицією, заводи набрали сировини й грають ціну вниз, тому щодо ріпаку ще трохи болю буде. Якщо порти довго не відкриються, ріпак піде на кордони й на переробку. Це не ідеально, але хоч якийсь робочий варіант є.
Читайте також: Ріпак є, покупці є, а експорту немає: чому кооперативи «застрягли» через ДАР?
Кукурудза
Попит із боку ЄС буде, і вагонами її торгувати реально. Але тут головний ризик — вал виробництва. Коротко: можемо зібрати рекордний урожай від початку повномасштабного вторгнення, а ще маємо плюс 3–4 млн т запасів.
Якщо зберемо великий урожай, а порти стоятимуть, ринок просто розмаже під обсягами. Виявиться, що ріпак і не падав у ціні — то ми так, легенько просіли.
Старий урожай ще можна якось розпихати по кордонах і переробниках, а от новий може завдати дуже сильного удару по ціні. Тому щодо корну варто вже думати про фікси на кордонах, особливо якщо потрібно продавати восени.
Соняшник
Саме насіння ніби й не боїться закритих глибоководних портів, а от олія побоюється. Водночас олію можна тягнути автівками й залізничними цистернами до ЄС.
Якщо порти довго стоятимуть, переробка почне буксувати. Без портів ми не зможемо проштовхнути великі обсяги олії та шроту. А якщо переробка не зростає, то й соняху багато не потрібно — ціну можуть просто розвалити.
Тому щодо соняху краще вже зараз думати про підстраховку на вересень-жовтень. Або — на склад до кращих часів.
Соя
Виглядає найспокійніше з усіх. Буде і внутрішній попит, і експортний напрямок до ЄС, та й щодо логістики вона гнучкіша. Тому бобами реально можна буде гратися.
Новий урожай може трохи натиснути на ринок, але глобально соя виглядає як одна з найбільш живих культур у сценарії закритих портів.
Дві реальності зернового ринку
Якщо спробувати сформулювати основні висновки, то ринок не помре повністю. Просто буде дві реальності:
-
Світовий ринок, де мають бути адекватні й смачні ціни.
-
Українська кухня, де через неспроможність логістики проштовхнути обсяги, ймовірно, виникне жорсткий дисбаланс між попитом і пропозицією. Тому ціни будуть низькими.
Із частиною культур закриті порти можна буде пережити: зловити вагони, відвантажитися і потримати гроші в руках. А з іншою частиною — тупо сидіти, сидіти й сидіти, чекати й не смикатися зайвий раз.
Останніми днями форварди починають виглядати геть інакше. Усе залежить від вашої схильності до ризику.
Може бути важко, але коли аграріям було легко? Якби не закриття глибоководних портів, знайшлася б іще якась фігня — і, можливо, навіть гірша.
Найголовніше — бути готовими до найгіршого. А там, дивись, і якесь світло з’явиться в кінці тунелю…
Аналітичний Батон, Latifundist.com
