Понад 100 діючих речовин під забороною: чому ринок ЗЗР просить 10 років на євроадаптацію
Чим протруїти насіння, чим захистити ріпак від шкідників і що робити, якщо звична схема більше не працює? За кілька років це може стати цілком реальною проблемою, з якою аграрій зайде в сезон. Україна почала переписувати правила ринку ЗЗР під ЄС: у парламенті зареєстрували законопроєкт, який дає три роки до запуску нової системи, а для частини вже зареєстрованих препаратів — ще до трьох років авторизації або до вступу України в ЄС.
Аграрні асоціації попереджають: для аграрія це замало часу. Керівник агрохімічного напрямку ЕБА Віктор Погорілий пояснює, чому ринку потрібні не три-чотири роки, а близько 10 років на адаптацію.
Latifundist.com: УКАБ і ВАР кажуть, що для переходу на європейські правила щодо діючих речовин у засобах захисту рослин Україні потрібен 10-річний перехідний період. Яка позиція EBA?
Віктор Погорілий: У нас координований підхід з іншими асоціаціями. Ми також вважаємо, що ринку потрібно більше часу — орієнтовно 10 років, щоб адекватно перейти на нову систему.
Законопроєкт ми ще детально не аналізували, але в першій редакції, наскільки я розумію, передбачено три роки перехідного періоду для введення закону в дію і ще близько трьох років — для препаратів, які на момент його ухвалення вже будуть зареєстровані в Україні. Тобто загалом йдеться приблизно про шість років.
Але це лише перша редакція. Наскільки я розумію, зараз законопроєкт має бути надісланий до ЄС для аналізу. По суті, це перший офіційний крок у переговорах щодо засобів захисту рослин у межах євроінтеграційного треку. Тому будемо дивитися, як усе рухатиметься далі.
Latifundist.com: Але в нинішній редакції строків недостатньо? Ринок за три-чотири роки не адаптується?
Віктор Погорілий: Скоріш за все, ні. Навіть якщо уявити, що виробники засобів захисту рослин оперативно зареєструють нові препарати і завезуть їх на ринок, це ще не вирішує проблему.
Ми ж говоримо не про дві-три діючі речовини і не про 15 препаратів. Це сотні препаратів, які як цеглинки вбудовані в різні системи захисту рослин. Якщо ці цеглинки просто повиймати, система може не спрацювати.
Швидко замінити їх новими продуктами складно. Потрібно підібрати правильні умови внесення, дозування, перевірити бакові суміші, зрозуміти, як ці препарати працюють у конкретних культурах і технологіях. Це не робиться за один сезон.
У фермера є фактично одна спроба за сезон. Якщо препарат не спрацює, він може втратити врожай або отримати гіршу якість.
Latifundist.com: Нагадайте, скільки часу займає реєстрація нового препарату? Памʼятаю, раніше говорили біля двох років.
Віктор Погорілий: Якщо це препарат з новою діючою речовиною, то, дійсно, займає мінімум два роки. На практиці, з урахуванням бюрократії, це може бути і три. Тобто навіть якщо процес почати зараз, перші продукти з’являться не раніше ніж через два-три роки.
До 2030 року повноцінно впровадити цю систему буде практично неможливо.
Latifundist.com: Якщо я правильно вас зрозумів, то справа не лише в самих діючих речовинах і цьому законопроєкті, а й у державній інфраструктурі, яка все це має переварити.
Віктор Погорілий: Так. Законопроєкт — це лише перший крок. Навіть якщо його ухвалити, потрібно створити підзаконні акти, інфраструктуру, наростити кількість кадрів.
Європейська система значно складніша і бюрократичніша. Потрібно буде суттєво розширити кількість фахівців, які займаються засобами захисту рослин. Наскільки я знаю, зараз у міністерстві цим напрямом займається всього кілька людей. Це критично мало.
Під час скринінгу, коли йшла дискусія між Україною та ЄС, наші партнери були дуже здивовані, коли почули цю цифру. У Німеччині, наприклад, цим питанням займаються тисячі людей. Звісно, можна сказати, що є ще інститути, спеціалісти МОЗ та інші залучені структури. Але це все одно не сотні й не тисячі людей.
Тому якщо закон ухвалять, а інфраструктури під нього не буде, ми отримаємо ще один неробочий закон.
Latifundist.com: Дехто може сказати, що 10 років — це максимальна переговорна позиція. Мовляв, ринок може адаптуватися і швидше. Теоретично можливо?
Віктор Погорілий: Теоретично все можна зробити і за рік — на папері. Але на практиці ніхто не знає, скільки часу для цього реально потрібно.
ЄС не проходив того, що має пройти Україна. Більшість країн ЄС стали членами Союзу ще до моменту масових заборон діючих речовин. Коли ці заборони вводилися, вони знали про це за багато років до фактичного обмеження. Їм давали достатні перехідні періоди, зокрема на реалізацію залишків.
Крім того, у них є система emergency authorization (винятковий тимчасовий дозвіл), яка дозволяє навіть зараз у певних випадках використовувати заборонені препарати.
А в Україні, ймовірно, може бути сценарій, коли в один момент під заборону потраплять понад 100 діючих речовин, а це близько тисячі препаратів. Такого шоку жодна країна ЄС не проходила. Тому сказати, що нам точно вистачить п’ять років, я не можу. Можливо, 10 років — це максималістський сценарій, але досвіду, який ми могли б просто взяти і повторити, в ЄС немає.
Який масштаб загрози по діючих речовинах?
Latifundist.com: Якщо відкинути нішеві продукти, скільки діючих речовин справді критичні для великих польових культур?
Віктор Погорілий: За нашими оцінками, понад 40 діючих речовин — це ті, які активно використовуються на промислових культурах.
Latifundist.com: Якщо дивитися за групами препаратів — інсектициди, фунгіциди, гербіциди — де ситуація найскладніша?
Віктор Погорілий: Найгірша ситуація буде з інсектицидами, трохи краща — з фунгіцидами, хоча теж непроста. Найкраща — з гербіцидами.
Найскладніше буде в інсектицидно-фунгіцидній частині, особливо у протруйниках. Там ситуація може бути фактично катастрофічною.
Latifundist.com: А в розрізі культур хто найбільше може постраждати?
Віктор Погорілий: Найскладніше буде з усіма цвітучими культурами — ріпаком, соняшником, тобто культурами, які сильно залежать від інсектицидних обробок.
Ми разом з НУБіП аналізували основні культури. Можливо, по пшениці ситуація буде трохи легшою. Але загалом проблеми виникнуть у всіх системах захисту рослин.
Latifundist.com: Ви раніше називали оцінку можливих втрат — до $4 млрд щороку. Міністерство і УКАБ говорили про менші цифри. У чому різниця підходів?
Віктор Погорілий: Ми рахували до $4 млрд щорічних втрат. Різниця в тому, що наше дослідження було ширшим. Ми намагалися дивитися не лише на прямі втрати, а саме на втрати в розрізі систем захисту рослин.
Тобто враховували, що з часом може погіршитися ситуація з резистентністю. Враховували ризик зростання використання фальсифікату, тому що на заміну забороненим препаратам частина ринку може почати шукати нелегальні або сумнівні продукти.
Також є ризик, що в Україну намагатимуться завозити препарати, зареєстровані в інших країнах, ще до того, як вони офіційно потраплять на наш ринок. І, ймовірно, їх можуть використовувати не зовсім у тих нормах і не зовсім у тих умовах, які є безпечними.
Два ринки не вийде: ми йдемо до ЄС, а не ЄС до нас
Latifundist.com: Кілька років тому ми з вами вже говорили на цю тему. Ви тоді казали, що Україна могла б пояснювати ЄС свою специфіку — наприклад, що в нас інші ґрунти, інший рівень підземних вод, і тому ризики по деяких діючих речовинах можуть бути не такими, як у Польщі чи інших країнах ЄС. Але зараз так питання не стоїть, чому?
Віктор Погорілий: Просто сказати, що ми інші, — не спрацює. Ми йдемо до ЄС, а не ЄС до нас.
Теоретично ці питання можна підіймати, але вже в розрізі кожної конкретної діючої речовини. Потрібно дивитися, чи справді заборона була достатньо обґрунтованою саме для українських умов.
Наприклад, якщо в Україні для певної речовини менша мобільність у ґрунтах або інші ризики, це потрібно доводити на рівні EFSA (Європейського агентства з безпеки харчових продуктів). У теорії це можливо. Але для цього потрібні наукові звіти, які ЄС визнає.
А щоб ЄС визнав ці звіти, в Україні мають бути GLP (GLP — Good Laboratory Practice / Належна лабораторна практика, стандарт для лабораторних досліджень. Він підтверджує, що досліди проведені правильно, дані надійні, простежувані й можуть використовуватися для реєстрації препаратів, оцінки безпечності, токсикології, залишків пестицидів тощо.) і GAP (GAP — Good Agricultural Practice /Належна сільськогосподарська практика. Це правила правильного застосування препаратів або ведення виробництва в полі: норма внесення, фаза культури, кількість обробок, строки очікування до збирання, безпечність для споживача і довкілля.) — акредитовані наукові установи — тобто лабораторії та дослідні центри, чиї токсикологічні й польові випробування відповідають європейським стандартам. Зараз таких установ у нас майже немає. Якщо ми подамо дослідження, зроблені за українськими стандартами, нам скажуть: вони не відповідають європейським вимогам. І їх навіть не будуть розглядати.
Latifundist.com: Серед власників і топів холдингів часто чую ідею: давайте зробимо два ринки. Один — для експорту в ЄС, де діятимуть європейські правила, а другий — для внутрішнього ринку або країн, які не такі вимогливі до залишків препаратів. Мене вже не раз переконували, що це неможливо — ви або повністю приймаєте правила, або ні. Це питання з тої ж серії?
Віктор Погорілий: Ні, на практиці це неможливо.
По-перше, у нас зберігання зерна знеособлене. Окремо зберігати зерно «для ЄС» і «не для ЄС» фактично неможливо.
По-друге, ЄС — це спільний ринок без внутрішніх кордонів. Контролювати, щоб певна продукція не потрапила в ЄС, на практиці буде неможливо.
Це питання неодноразово обговорювалося з депутатами, але всі розуміють: реалізувати таку модель практично нереально.
Latifundist.com: Але якщо Україна стане членом ЄС, вона ж матиме свій голос усередині Союзу. Чи може тоді вже порушувати питання про власні агрокліматичні особливості?
Віктор Погорілий: Так, це можливо. Якщо ми станемо членами ЄС, ми матимемо голос і зможемо говорити: у нас є певні особливості, давайте їх врахуємо.
Але для цього потрібна політична воля. Бо питання допуску діючих речовин у ЄС — це не лише наука, а й політика. Часто заборони вводяться не тільки на основі наукових висновків, а й з огляду на політичну доцільність.
Latifundist.com: В ЄС останніми роками був дуже жорсткий курс на обмеження хімічних ЗЗР. Але після протестів фермерів у Польщі, Франції та інших країнах чи бачите ви зміну настроїв?
Віктор Погорілий: Певні зміни видно. Останні політичні події показали ЄС, що продовольство може бути недешевим. Особливо з урахуванням нестабільності у світі.
ЄС уже обіцяє більш прагматично підходити до питань продовольчої безпеки. Подивимося, чи будуть зміни до регламенту 1107/2009 (ключових правил ЄС щодо допуску діючих речовин і ЗЗР). Є очікування, що частину правил можуть лібералізувати — зокрема щодо строків дії реєстрації, підходів до перереєстрації, допуску діючих речовин.
Можливо, ЄС справді зрозуміє, що своє сільське господарство потрібно захищати.
Бо останні десятиліття ЄС жив у теплій ванні: продовольство було максимально дешевим, а локальних фермерів можна було підтримувати великими дотаціями, щоб вони не протестували. Зараз, з урахуванням ситуації у світі, один із способів зберегти конкурентність європейського сільського господарства — це створювати більш реалістичні умови, зокрема в частині доступу до засобів захисту рослин.
Оригінатори перелаштуються, генерикам буде боляче
Latifundist.com: Серед членів вашого комітету є і великі міжнародні компанії. Яка їхня позиція щодо цієї євроадаптації? Бо, здається, частина з них втратить велику частку в продажах ЗЗР на українському ринку.
Віктор Погорілий: Позиція асоціації — це позиція її членів. Якщо ми говоримо про необхідність 10-річного перехідного періоду, то компанії з цим погоджуються. Вони розуміють, що це стратегічне питання.
Для міжнародних компаній це, звісно, теж виклик. Вони втратять частину діючих речовин. Але треба розуміти: для них це більше питання перелаштування бізнесу. Вони зможуть адаптувати портфель під нові потреби, хоча на це теж піде три-п’ять-десятьроків.
Latifundist.com: Кого тоді це більше зачепить?
Віктор Погорілий: Генеричних виробників. Якщо подивитися на портфель середнього генеричного виробника, то втрати можуть становити понад 70%. І якщо оригінатори ще мають чим замінювати частину продуктів, то для багатьох генеричних компаній це може означати фактичне зникнення з ринку.
Власне, в ЄС так і сталося: там немає великої кількості імпортерів і виробників. Ринок значною мірою контролюється кількома великими компаніями, а на локальних ринках працюють невеликі виробники, які часто мають ліцензії від оригінаторів.
Але головне питання навіть не в бізнесі компаній. Головне — як такі масштабні зміни вплинуть на фермера. Найгірший сценарій — коли аграрій у сезоні просто не розумітиме, чим йому працювати і як захищати культуру. Цього бояться всі найбільше.
Latifundist.com: А як же біопрепарати? Вони зможуть якою мірою закрити потребу?
Віктор Погорілий: Ні, це не вихід. Якби біопрепарати були достатньо ефективними, їх і так масово купували б. Вони можуть бути додатковим продуктом, давати додаткову цінність, працювати в комбінації з іншими рішеннями. Але коли ми говоримо про десятки мільйонів гектарів, це не може бути повноцінною заміною хімічним засобам захисту рослин.
