Цього тижня набирає чинності закон про ГМО. Як далі вирощувати ГМ-сою? А кукурудзу?
В Україні традиційно ставляться до продукції з генномодифікованими організмами (ГМО) за правилом: «Це заборонено, але всерйоз ніхто не перевіряє». Трейдери і аграрії, які працюють з європейським споживачем, вже вивчили наші закони і вимоги ЄС. Але більша частина ринку працює як звикли, а законодавство про ГМО існує десь паралельно.
Цього тижня цей суспільний договір зміниться. Набирає чинності євроінтеграційний закон, що «перекроїть» законодаство в галузі. Запрацюють нові реєстри і дозвільна система, з'являться нові документи, буде посилено вимоги до ряду культур, а штрафи зростуть у сотні разів. І можна сказати напевно: багатьом учасникам аграрного ринку скоро доведеться уважно читати новий закон про ГМО.
Закон набуває чинності в максимально незручний період, коли аграрії збирають врожай, «проштовхують» зерно через кордон та відкладають кошти на осінню посівну. Але синхронізація з Європою по ГМО може наблизити Україну до європейських стандартів простежуваності, що стане великим кроком назустріч євроінтеграції. Прочитали новий закон і наводимо головні тези з нього.
Що зміниться 16 вересня?
16 вересня 2026 року в Україні набирає остаточної чинності закон №3339-IX «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку ГМО». Він був ухвалений парламентом ще 23 серпня 2023 року, але три роки діяло відтермінування — щоб уряд підготував підзаконну базу, а агробізнес підготувався до нововведень.
Разом з тим, втратить чинність старий закон про державну систему біобезпеки №1103-V, який діє з 2007 року. З ним Україна майже 20 років жила фактично в «сірій зоні»: формально обіг ГМО без реєстрації був заборонений, але жодного ГМО-продукту за цей час так і не зареєстрували.
Головні новації закону, які вже скоро стануть обов'язковими для виконання:
- запроваджується реальна процедура державної реєстрації ГМО і відкриті реєстри ГМО;
- генетично-інженерна діяльність буде поділена за ступенем ризику на чотири групи;
- оновлюються правила маркування продукції — відтепер позначкою «З ГМО» обов'язково маркуватимуться продукти з вмістом ГМО понад 0,9%;
- змінюються вимоги до перевезення, зберігання та документообігу продукції з ГМО;
- державне регулювання деяких культур стане значно жорсткішим, зокрема для кукурудзи.
Закон переймає європейські практики і підхід до ГМ-продукції, а загалом його можна описати як: правила стають прозорішими, але і контроль, і штрафи будуть жорсткішими.
Про які культури йдеться?
Новий закон по-різному підходить до різних культур. Напряму згадуються дві групи:
- Для кукурудзи вводиться найжорсткіший режим: постійна заборона на вирощування, реєстрацію та ввезення ГМ-продукції, виключення — в науково-дослідних цілях;
- Ріпак та цукрові буряки — заборонено вирощувати генномодифіковані сорти протягом п'яти років, до вересня 2031 року.
Соя та решта культур формально під заборону не підпадають. В новому законі їх вирощування дозволене за загальним правилом: вирощувати дозволено лише зареєстровані ГМ-сорти. Враховуючи, що досі не зареєстровано жодного — поки вирощувати культури з ГМО не можна.
Головним регулятором ГМО в країні залишається не закон, а комерційна доцільність. Трейдери та елеватори самостійно розділяють зернові потоки: партії для експорту на жорстко контрольовані ринки (ЄС або Китай) проходять ретельне тестування на ГМО. Врожай, що не пройшов обстеження, направляється на внутрішню переробку — наприклад, на шрот для тваринництва, або експортується до країн з менш суворими вимогами до ГМО.
Поділ культур на групи в законі пояснюється ризиком перехресного запилення. Кукурудза, ріпак і цукрові буряки є перехреснозапильними культурами, і в українських умовах немає можливості гарантувати ізоляцію полів з не-ГМО культурою від полів з ГМО.
За оцінками ринку за різні роки, частка ГМ-сої в посівах складає майже 50%, а ріпаку — 3-5%.
ГМ-кукурудза: що реально зміниться?
Закон вводить безстрокову заборону на дослідження та випробування ГМ-кукурудзи у полях, її державну реєстрацію, розміщення на ринку та ввезення в Україну. Винятком є наукові дослідження кукурудзи за наявності спеціального дозволу.
Таким чином, з 16 вересня в Україні для посіву не залишається жодних легальних ГМ-сортів та гібридів кукурудзи, зокрема й імпортних. На ринку залишаться лише насіннєві компанії, які продають гібриди кукурудзи виключно без ГМО.
Хоча в законі йдеться про заборону ГМ-кукурудзи, критичного впливу на вирощування та ринок цієї культури не очікується, наголошує менеджер з продукту кукурудза «КВС-УКРАЇНА» Ігор Давидюк. В першу чергу — тому що зараз використання ГМ-кукурудзи в Україні мізерне, навіть не на рівні 3-5%, як це було в 2021 році.
«Більшість ГМО-кукурудзи, що вирощується в Україні зараз, це наукові випробування і дослідження, не товарне виробництво».
Він пояснює: в Україні просто немає економічної доцільності вирощувати ГМО-кукурудзу, коли існує ринок не-ГМО. Через це з 16 вересня навряд чи слід очікувати критичного переформатування ринку. Для іноземних компаній, які завозять в Україну не-ГМО гібриди, зокрема для «КВС-УКРАЇНА», нічого суттєво не змінюється, додає експерт.
«Зрозуміло, що кукурудза як рослина має проблеми, які вирішуються за допомогою генної інженерії, і цим займаються селекційні компанії у світі. Але Україна зараз — це зовсім не ринок для імпорту генномодифікованої кукурудзи, тому і вплив закону буде мінімальним», — пояснює Ігор Давидюк.
Ріпак і цукрові буряки: заборона на вирощування ГМ-сортів не означає повну заборону
Хоча з 16 вересня 2026 року і до 16 вересня 2031 року в Україні буде заборонено вирощування ГМ-сортів ріпаку та цукрових буряків, залишається дозволеним ввозити готову не-ГМ продукцію з цих культур, а також транзит та торгівлю ГМ-насінням не для посіву в Україні.
Документ забороняє ввезення саме живих організмів — насіння або придатного до репродукції зерна. Ввезення чи транзит переробленої продукції — шроту чи олії зі слідами ГМО регулюється загальними правилами розміщення на ринку і вимагає відповідної реєстрації. Для трейдерів це означає, що транзит або імпорт переробленої продукції можливий за умови дотримання процедур ст. 34 нового закону.
Соя та інші культури: якщо не згадуються в законі — нічого не змінюється?
Новий закон прямо не забороняє вирощувати сою, соняшник, картоплю та інші культури з вмістом ГМ. Але це не означає, що з 16 вересня 2026 року їх можна легально сіяти.
Для вирощування ГМ-культур поза списком заборонених потрібно зареєструвати відповідний сорт/лінію ГМ через нову процедуру державної реєстрації, пройти оцінку екологічних ризиків і отримати дозвіл на діяльність у відкритій системі.
Оцінюючи регуляторні вимоги нового закону, експерти насіннєвого ринку та юристи прогнозують теоретичну можливість реєстрації в Україні комерційних ГМ-сортів не раніше 2030 року. На цьому наголошує Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі «Асоціації «Дунайська соя».
«Чому саме теоретичну можливість? Причина в захисті прав інтелектуальної власності компаній, що володіють ГМ-лініями та ГМ-сортами. Питання сплати роялті за ГМ-сорти в Україні є найменш врегульованим і призводить до економічної недоцільності ініціації процесу реєстрації ГМ їх власниками».
Він також звертає увагу на додатковий момент у новому законі: в Україні реєстр ЄС щодо ГМ-насіння почне діяти з моменту набуття Україною членства в ЄС. Проте наразі в Євросоюзі відсутні зареєстровані сорти ГМ сої для вирощування.
Попри те, що в Україні до половини врожаю сої вирощується з ГМ-насіння, він не очікує колапсу ринку через нестачу посівного матеріалу.
«Ми спілкувались як з насіннєвими компаніями, так і з дистриб’юторами оригінального сертифікованого не-ГМ насіння сої. Відповідь у всіх одна: сертифікованого посівного матеріалу сої без ГМО достатньо для всіх посівних площ під цією культурою в Україні», — уточнює він.
За його словами, саме використання оригінального сертифікованого не-ГМ насіння сої може суттєво додати врожайності навіть при несприятливому сезоні, відповідно — забезпечити економічну доцільність та маржинальність вирощування цієї культури. Протягом 2023-2025 років асоціація проводила підтримку малих фермерів в Україні, яка передбачала стимулювання використання оригінального сертифікованого насіння не-ГМ сої вітчизняної та іноземної селекції — і результати показували суттєве покращення економіки господарства.
Після набуття чинності законом Україна має сконцентруватися на боротьбі з контрабандним та «сірим» насінням, додає він. Потрібно якнайшвидше забезпечити контроль насіннєвого ринку та виключити наявність насіння сої невідомого походження, що має незначний потенціал врожайності: наприклад, контамінованого ГМ або насіння 3-4-5-ї репродукції.
ЄС є і залишиться для України основним експортним ринком щодо сої та продуктів її переробки, констатує експерт. Тому вимоги ринку ЄС у будь-якому разі починають транслюватися на аграрія напряму або опосередковано через переробника, зокрема і через закон №3339-IX.
«Якщо підсумувати вплив закону на галузь: важливо розуміти, що працювати з легальним сертифікованим насінням сої — легше та економічно привабливіше за будь-яких умов».
Поріг в 0,9%: що це означає на практиці?
З 16 вересня поточного року обов'язковим є маркування позначкою «З ГМО» продуктів, граничний вміст ГМ-організмів в яких перевищує 0,9%. Наявність слідів ГМО нижче 0,9% не потребує спеціального позначення.
Маркування ГМ-продукції включає інформацію про кожний інгредієнт продукту, який містить ГМО. Якщо ця частка в будь-якому інгредієнті харчового продукту чи корму перевищує 0,9%, виробник зобов'язаний нанести на упаковку позначку «З ГМО».
Позначка «З ГМО» наноситься на етикетку запакованих продуктів. На незапакованих товарах відмітка «З ГМО» наводиться в супровідних документах або наноситься на окремі елементи їхнього пакування.
Це слід сприймати лише як маркування продукції, а не межу, коли культуру з вмістом ГМО понад 0,9% заборонено вирощувати. Позначка робиться для зручності, оскільки партія кукурудзи чи ріпаку може перевірятись на вміст ГМО кілька разів: наприклад, на етапі прийому на елеватор чи формування партії на експорт.
Показник в 0,9% навряд чи стане критично важливим для галузі. Вимоги покупця з ЄС можуть бути жорсткіші за законодавчий мінімум. Тому українському виробнику доведеться «вкладатися» не лише в вимогу закону, а і в умови комерційного контракту, який може вимагати, наприклад, вміст слідів ГМО не більше 0,5%.
Які документи будуть потрібні на партію врожаю з ГМО?
З 2012 року виробник, який вперше вводить в обіг продукцію з ГМО, мав складати декларацію довільної форми: відомості про себе, інформацію про наявність ГМО, номер продукції в держреєстрі ГМО. Під час кожної передачі такої продукції копія декларації мала направлятися наступному покупцю. Декларацію та документацію про передачу товару необхідно було зберігати протягом п'яти років.
В новій редакції закону з'явилось уточнення: якщо партія потенційно містить ГМО, але декларації немає — рішення про лабораторне тестування ухвалює сам оператор ринку (елеватор, трейдер) на основі власних процедур контролю HACCP.
Що ще змінюється:
- Перед початком вирощування ГМ-рослин виробник тепер зобов'язаний заздалегідь повідомити контролюючий орган. Раніше такої вимоги не було. Декларація складалась постфактум, при першому введенні в обіг;
- З'явився відкритий публічний реєстр виробників, якого раніше не існувало;
- Контролюючі органи отримали право проводити обстеження полів для виявлення незареєстрованого ГМО, коштом самого виробника.
Що зміниться для елеваторів і складів?
Ключова новація — ст. 30 ч. 2 нового закону: перевезення і зберігання ГМО та ГМ-продукції, розміщених на ринку, дозволяється лише за умови вжиття заходів, що унеможливлюють змішування з продукцією без ГМО. В старому законі регламентувалось запобігання неконтрольованому вивільненню ГМО, але формального обов'язку розділяти її на складі з не-ГМ продукцією не було.
З 16 вересня на елеваторах діють правила паралельного використання ГМ-культур (ст. 29). Вони встановлюються окремо для кожної групи рослин з урахуванням їхніх біологічних особливостей.
Якщо на елеваторі виявили незареєстровані ГМО — партія підлягає вилученню з обігу та знищенню за рішенням контролюючого органу. Витрати за утилізацію несе той, хто розмістив продукцію на ринку. Якщо він відмовляється виконати рішення добровільно — орган вилучає і знищує продукцію, а витрати стягує примусово.
Ще у 2023 році галузь публічно рахувала вартість такого контролю. За оцінкою УЗА, експрес-тестування кожної партії зерна, що надходить за сезон на елеватор потужністю 240 тис. т, коштує близько $120 тис., а для портового терміналу з експортом 2–3 млн т на рік додаткові витрати на аналіз ГМО можуть сягати $1–1,5 млн на рік плюс 10–20 центів на тонні на підтвердження результатів в акредитованих лабораторіях.
Що зміниться для перевізників?
Нові правила для перевізників дещо схожі на правила зберігання і вводять для обох галузей додаткову відповідальність.
Старий закон вимагав під час перевезення та зберігання не допустити потрапляння ГМО в довкілля. Новий закон додає ще одну вимогу: ГМ-продукцію потрібно перевозити окремо від вантажів без ГМО, щоб уникнути їх змішування.
Перевезення ГМО для наукових досліджень дозволяється лише в опломбованій упаковці/контейнері/транспорті, який неможливо відкрити без пошкодження пломби. Товарні партії можуть перевозитись без пломб, але з обов'язковим унеможливленням змішування з не-ГМ продукцією.
Супровідним документом для товарної партії лишається декларація простежуваності, яка має їхати разом із вантажем.
Якщо перевезена партія ГМ-продукції виявляється незареєстрованою, вона підлягає вилученню та знищенню за рахунок того, хто розмістив продукцію на ринку.
Для транскордонних перевезень (експорту та імпорту) діють окремі вимоги: вивезення і ввезення дозволені лише за умови державної реєстрації ГМО, а транзит незареєстрованого ГМО через територію України вимагає окремого дозволу, реєстрації в країні походження та згоди країни призначення.
Що має зробити фермер, який планує вирощувати ГМО-культуру?
Якщо йдеться не про кукурудзу, ріпак чи цукровий буряк, виробник має пройти кілька етапів:
- Подати заявку на державну реєстрацію ГМО. До неї потрібно додати документ про право власності або володіння ГМО, реєстраційне досьє з детальною інформацією про ГМ-джерело та проведені дослідження, резюме досьє, оцінку ризиків, опис методу визначення ГМО, плани дій на випадок ненавмисного вивільнення та післяреєстраційного моніторингу, а також документ про оплату послуги. У заяві слід зазначити назву ГМО-джерела.
- Дочекатися публічного обговорення. Заявку оприлюднюють, і протягом трьох місяців будь-хто може подати заперечення.
- Пройти оцінювання. Державна комісія з оцінювання ризику ГМО розглядає заявку протягом 90 днів. Одночасно Науково-методологічний центр перевіряє запропонований метод визначення ГМО. Загалом розгляд може тривати до 180 календарних днів.
- Отримати реєстрацію. Якщо обидва висновки позитивні, інформацію про ГМО вносять до Державного реєстру ГМО на строк до десяти років.
- Повідомити про початок вирощування. Після реєстрації виробник має заздалегідь поінформувати контролюючий орган, зазначивши дані про себе, тип ГМ-рослини, місце її вирощування та очікувані обсяги.
Схожа процедура діяла й раніше, але реєстрацію надавали лише на п’ять років, а документи розглядали до 120 днів. Крім того, закон не передбачав ані публічного обговорення заявки, ані окремого попереднього повідомлення про намір вирощувати ГМ-культуру.
Які штрафи передбачені за порушення правил обігу ГМО?
В старому законі суми штрафів прив'язувались до КУпАП і були символічними: наприклад, для громадян — 85-136 грн.
Новий закон встановлює значно жорсткішу вилку штрафів:
- Порушення вимог біобезпеки в замкненій системі — 86 470-129 705 грн для юрособи (43 235–60 529 грн для ФОП);
- Порушення правил дослідів/випробувань у відкритій системі — 129 705-172 940 грн (43 235-86 470 грн);
- Порушення вимог щодо розміщення на ринку ГМО — 129 705-172 940 грн (60 529-86 470 грн);
- Порушення вимог щодо розміщення на ринку ГМ-продукції як харчового продукту чи корму — 129 705-172 940 грн (60 529-86 470 грн).
Таким чином, мінімальний штраф для юрособи за розміщення ГМО на ринку зріс приблизно у 950–1500 разів порівняно з базовим штрафом для громадян за старим режимом.
Крім штрафів новий закон передбачає додаткові дисциплінарні заходи: примусове вивантаження/перевантаження партії, зміну маркування, обмеження чи заборону розміщення на ринку, вимогу посилити внутрішній контроль, відкликання/вилучення/знищення продукції, анулювання дозволу.
Що перевірити аграрію вже зараз?
До 16 вересня слід пересвідчитись, що:
- В портфелі аграрія немає гібридів кукурудзи, статус ГМО яких викликає сумніви;
- Не запланований посів ріпаку або цукрових буряків із сортів невідомого походження;
- Система обліку на елеваторі готова розділяти партії за статусом ГМО;
- Договори з перевізниками та покупцями не містять пунктів про статус продукції щодо ГМО;
- Юридичний відділ виробника детально вивчив актуальний текст закону №3339-IX та профільних постанов Кабміну в 2025–2026 рр.
