Гендиректор Данон Україна: Модель «вирощування зерна та виробництва молока» в умовах війни стала збитковою
Джерело фото: «Данон Україна» / Danone Ukraine
Завод компанії «Данон Україна» в Херсоні частково пошкоджений в результаті ракетного обстрілу. Та окупанти планують там запускати виробництво. Про це в інтерв’ю розповів генеральний директор «Данон Україна» Адріан-Валентін Паску. Ми поговорили про евакуацію співробітників з херсонського заводу, відновлення виробничої лінії на Полтавщині, нанесені війною збитки, зміну споживчих настроїв населення та рентабельність переробки молока. Торкнулися і теми російських активів продовольчої групи Danone — чи продовжить вона працювати в росії?
Про херсонські активи та евакуацію співробітників
Latifundist.com: У компанії є завод в Херсоні. Чи не постраждав він і коли було прийняте рішення про зупинку виробничих потужностей?
Адріан-Валентін Паску: Загострення бойових дій в Херсоні відбувалося досить швидко. Майже з перших днів війни всі роботи на заводі в Херсоні були припинені з міркувань безпеки. Вже на початку березня під час ракетного обстрілу там були пошкоджені кілька ферментаційних ємностей та дах адміністративної будівлі.
Потім почалася окупація регіону. Ми приготувалися до консервації заводу. Деякий час у Херсоні ще залишалася українська влада, тому, коли місто було майже у блокаді, ми вирішили роздати мешканцям свою продукцію. За допомогою благодійного фонду Юрія Рожкова вдалося передати на склад у місті понад 600 т виробленої продукції.
Рух містом був обмежений, транспорту катастрофічно не вистачало. Тоді ми домовилися з партнерами-постачальниками молока про те, що вони нададуть транспорт і допоможуть розвезти продукти тим, хто їх потребує. Співробітники за власною ініціативою виходили на роботу і допомагали вантажити та доставляти продукцію до міських лікарень і гуманітарних центрів. У той нелегкий час ми, як ніколи, відчували силу єдності.
Як тільки місцеву українську адміністрацію замінила тимчасова окупаційна, ми втратили контроль над заводом.
Latifundist.com: Яка зараз ситуація на херсонському заводі?
Адріан-Валентін Паску: Там залишилися співробітники відділу безпеки, які приглядають за активами і доповідають нам про обстановку. Ми також отримали пропозицію від тимчасової окупаційної влади з прохання запустити завод. Звісно, ми відмовилися.
По-перше, це неможливо технічно. Завод частково пошкоджений внаслідок бойових дій. По-друге, законсервували завод, щоб він не ніс небезпеки для навколишнього середовища. По-третє, ми не будемо запускати будь-яке виробництво на тимчасово окупованих територіях. Тільки тоді, коли Херсон повернеться під контроль України, ми зробимо все можливе, щоб відновити там роботу.
Нам відомо про спроби окупантів запустити завод. Якщо він буде частково введений в експлуатацію згідно з указом тимчасової окупаційної адміністрації, Danone не буде нести відповідальність за якість та безпечність виробленої продукції.
Latifundist.com: Чи проводили евакуацію працівників з Херсону?
Адріан-Валентін Паску: До війни на заводі працювало близько 400 робітників. Завдяки активній економічній екосистемі ми створювали ще близько 1,5 тис. робочих місць в області. Оскільки для нас, як для роботодавця, безпека була і залишається головним пріоритетом, то ми зробили все можливе, щоб допомогти людям покинути місто та область від початку бойових дій.
Процес був непростим. Було передбачено кілька хвиль евакуації. Перші хвилі були більш масовими. Ми зустрічали людей і допомагали із поселенням як в Україні, так і за кордоном. Остання хвиля евакуації пройшла за дійсно гострих обставин, коли місто та область оголосили закритими. Нам вдалося знайти певні безпечні маршрути та вивезти тих, хто зголосився покинути місто. Це було нелегко, але залишатися в місті останнім часом було ще важче. Особливо, якщо йдеться про сім’ї з дітьми, які не мають можливості придбати ліки та елементарні засоби гігієни.
Latifundist.com: Чи багато співробітників виїхало за кордон?
Адріан-Валентін Паску: Більшість херсонських співробітників продовжують працювати в Україні. Як роботодавець, ми, як і раніше, несемо відповідальність за їхній добробут і надаємо соціальні гарантії, наскільки це можливо в нинішніх умовах. Але принаймні зарплата всім працівникам виплачується як у довоєнні часи. Є й такі співробітники, які вирішили виїхати за кордон і вже успішно працюють в інших підрозділах компанії в Європі.
Про збитки та виробництво на Полтавщині
Latifundist.com: Наскільки скоротилося виробництво молочної продукції «Данон Україна» через закриття заводу в Херсоні?
Адріан-Валентін Паску: Наполовину, бо обидва заводи мають майже однакові потужності. Незважаючи на те, що деякі процеси з Херсону ми перенесли на діючий завод на Полтавщині, скорочення виробничих потужностей є значним. Наше виробництво в Херсоні було одним із найпотужніших молочних виробництв в Україні. І воно спеціалізувалося саме на виробництві сучасних молочних продуктів під брендами «Растішка», Activia, Danone та ін.
Latifundist.com: Чи порахували збитки, які були нанесені компанії?
Адріан-Валентін Паску: Поки важко оцінити збитки по Херсону. До того ж у нас пошкоджений ракетним ударом склад в Києві. Там збитки склали десятки мільйонів гривень, бо через порушення ланцюгів поставок змушені були роздати сотні тон продукції.
Latifundist.com: Яка зараз ситуація з виробництвом на Полтавщині та яка частина потужностей завантажена?
Адріан-Валентін Паску: Нам вдалося відновити виробництво на 70-80% від довоєнного рівня. Продовжуємо випускати молочну продукцію під торговою маркою «Простоквашино» (саме на ній і спеціалізується завод).
Водночас я вражений роботою нашої команди, якій вдалося всього за два місяці перенести на цей актив частину виробництва йогуртів із херсонського заводу. Можливо, ви вже бачили на полицях наші оновлені Activia і Danone, які залишилися незмінними всередині, але трохи змінили свій дизайн. Вони вироблені на новому майданчику.
Наразі, враховуючи нові проекти, які ми розпочали, до кінця року плануємо відновити і навіть перевершити довоєнні обсяги виробництва.
Latifundist.com: Ви вже згадували, що передавали молочні продукти на благодійність. Чи плануєте й далі проводити подібні акції?
Адріан-Валентін Паску: Ми передали близько 1 тис. т молочної продукції. Це не була разова благодійна акція. Цього показника досягли сукупно, роблячи благодійні пожертвування з перших днів війни в різних регіонах нашої країни. Загалом для нас це не новий напрямок. Раніше ми підтримували своєю продукцією соціально незахищені верстви населення. Зараз дещо змінилися масштаби та географія. Ми можемо забезпечити молочною продукцією населення в тих регіонах, де ми присутні і де в нас є логістичний центр. Решту географії допомагають охоплювати наші партнери — різні волонтерські та благодійні організації. Наразі їх близько 30.
Крім молочних продуктів, ми роздаємо спеціалізоване дитяче та клінічне харчування, яке наразі запросили 26 медичних закладів України. На Полтавщині, яка є нашим рідним регіоном, додатково підтримуємо низку навчальних закладів — дитячих будинків, шкіл-інтернатів та шкіл-інтернатів для дітей з психоневрологічними розладами.
Робота з фермерами
Latifundist.com: Наскільки скоротилася кількість фермерів, з якими працюєте?
Адріан-Валентін Паску: До війни налічувалося 25 фермерів-партнерів. З початку війни, коли один завод пішов на простій, ми постачали молоко з 18 господарств. Всі вони розташовані на відстані 50 км від заводу. В основному це фермери з Полтавщини та областей, що з нею межують. Правило «50 км» допомагає забезпечити виробництво свіжим та якісним молоком.
Тимчасово не могли постачати молоко із Сумської та Чернігівської областей, які сильно постраждали через зруйновані дороги та мости. В даний момент відновили роботу майже з усіма постійними постачальниками.
Latifundist.com: Яка кількість ферм-партнерів залишилася на тимчасово окупованих територіях?
Адріан-Валентін Паску: В Херсонській області працюють три постачальника, та ще два в Ізюмському районі Харківської області. Ми з ними постійно на зв’язку, та поки молоко постачати від них не можемо.
Ці майже чотири місяці війни показали користь довготривалого партнерства. Адже наші партнери розуміють як нам непросто. Ми розуміємо, в якій ситуації опинилися вони. Я вже розповідав, як партнери допомагали розвозили нашу продукцію тим, хто її потребував (на Херсонщині), роздавали свою продукцію місцевим громадам.
Про ціни на молочну продукцію
Latifundist.com: Після 24 лютого рентабельно виробляти молоко? Що наразі відбувається з цінами на сире молоко?
Адріан-Валентін Паску: До війни ми бачили, що ціни на молоко, в залежності від сезону, то піднімалися, то опускалися. Проте останнім часом це виглядало, як постійне підвищення ціни. В перший місяць війни ціни на молоко впали. В травні ці рівні відновилися і наразі ми вийшли на довоєнний рівень.
Поки фермер працює лише з частиною наслідків війни. Іншу частину цих наслідків побачить в майбутньому. Адже вигідною є модель фермерства, коли поєднані два напрямки — вирощування зерна та виробництво молока. В умовах війни така модель є збитковою через те, що фермер не може збути своє зерно.
Latifundist.com: Якщо говорити про вартість переробки молока, то наскільки вона виросла порівняно з довоєнним часом?
Адріан-Валентін Паску: Витрати на 1 т молока підвищилися. За нинішніх обставин процеси виробництва молока не можуть стати легшими та ефективнішими. Наприклад, якщо раніше на продуктивність фактори безпеки впливали опосередковано, та зараз вони мають великий вплив. Ми порахували, що на заводі на Полтавщині в середньому 5 годин на добу працівники змушені перебувати в укриттях через повітряну тривогу. Тому, щоб зберегти темпи та рівень виробництва, довелося збільшити кількість людей на виробництві. Все це конвертується у додаткові витрати.
Щодо ціни на молочні продукти, то на неї впливають ті ж фактори, що й на інші споживчі товари. Серед іншого слід згадати інфляцію, логістичні витрати. До цього спільного фактору можна додати наш специфічний контекст — один із двох заводів втрачено, що призвело до критичної зміни операційної моделі та зниження прибутковості.
Latifundist.com: Ви згадали про логістику. Наскільки складною і дорожчою вона стала?
Адріан-Валентін Паску: Скорочення транспортних каналів не могло не призвести до ускладнення логістики. Суттєво вплинули на її подорожчання такі фактори, як підвищення цін на паливо, комендантська година, повітряна тривога. Якщо говорити про перевезення, то ціна виросла на 45%, а якщо про складську логістику — на 12%. Щодо останньої, то на ціну вплинули нестача складів внаслідок руйнувань, дороге технічне забезпечення імпортним складським обладнанням. Тому зараз, враховуючи всі ці фактори, маємо коротке вікно можливостей для відвантаження продукції.
Іншою тенденцією є перехід від більш систематичної та простої логістики до більш складної, а саме до збільшення кількості пунктів доставки. Окремим викликом для логістики є імпортні операції. Через закриті повітряні та морські маршрути, на прикордонних переходах вантажі стоять до 4-5 днів. А це теж додаткові витрати.
Робота з рітейлом
Latifundist.com: Чи змінилася з початку війни ваша робота з рітейлом?
Адріан-Валентін Паску: До війни ми працювали з великими дистриб’юторами. У воєнний час переорієнтувалися на дрібних. Не буду говорити про комерційну складову, бо така модель є досить затратною для виробника. Але ми змушені піти на такий крок. Інакше наш продукт не потрапив би у той чи інший регіон, у магазини містечок і сіл.
У перші 2-3 тижні ми отримали той самий рівень інвойсів, але їх вартість була на 15-20% вища. Повторюся, це внаслідок тих витрат, з якими зіштовхнулися всі учасники цього ланцюжка. Зараз ситуація відкочується назад і ми повертаємося до звичних моделей співпраці з рітейлом.
Latifundist.com: До війни українські роздрібні мережі активно розвивали приватні марки, в тому числі в молочній лінійці. Чи є вони для вас суттєвими конкурентами?
Адріан-Валентін Паску: У довоєнний період в Україні ми бачили зростання приватних торгових марок, переважно в традиційних категоріях. Однак цей рівень був далекий від європейського і становив всього 10-12%. Тому вони не є значними конкурентами. Та й навряд чи можуть забезпечити такий же рівень безпечності та якості харчових продуктів, як великі міжнародні компанії.
Latifundist.com: До війни українські виробники нарікали на конкуренцію з боку польської молочки. Після 24 лютого ситуація якось змінилась?
Адріан-Валентін Паску: Справді, у довоєнний період було відчутно певний тиск, бо частка ринку польської молочної продукції постійно зростала. Зараз важко коментувати це питання, бо останнім часом ми не отримували ринкових даних. Одне можу сказати, що така продукція досить добре представлена на прилавках західного регіону.
Насправді українським фермерам потрібна підтримка з боку держави. Тоді і ми зможемо конкурувати з польським продуктом. Подивіться на ринок Польщі — там він субсидується. Давайте і ми в Україні теж почнемо це робити. Звісно, зараз це питання не на часі, але рано чи пізно ми до нього прийдемо. А от якось обмежити чи взагалі заборонити польські молочні продукти — погана історія.
До чого готуватися молочній галузі?
Latifundist.com: Четвертий місяць триває війна. Платоспроможність населення падає. Чи зменшився попит на молочні продукти серед населення?
Адріан-Валентін Паску: Чесно кажучи, ми зараз не витрачаємо ресурси на дослідження ринку. Та навіть не експерт вам скаже, що ринок органічно скоротився. Зниження доходів та зростання цінового чинника сильно впливають на вибір основних продуктів харчування. Крім того, на купівельній спроможності також позначився міграційний фактор — з України виїхало 7,2 млн осіб.
Фактично тільки протягом останнього місяця ми можемо спостерігати якесь відновлення споживання в тих регіонах де не відбуваються активні бойові дії. Але загалом ми знаємо, що трансформація споживчої моделі відбувається впродовж 6-9 місяців.
Latifundist.com: З якими ще викликами, на вашу думку, зіштовхнуться цього року виробники та переробники молока?
Адріан-Валентін Паску: Усі виробники молока були також експортерами зерна. Ця модель дозволяє виробникам молока залишатися на плаву. Наразі через проблеми з експортом зерна вона не працює і є збитковою. До цього додайте ціни на м'ясо, проблеми з посівною та збиральною кампаніями, відсутність інвестицій у тваринницьку галузь.
До чого готуватися? До скорочення поголів’я ВРХ і до того, що у нас буде менше якісного молока. Наразі ринок збалансований, оскільки значна частина населення покинула країну. Та коли населення повернеться, ми будемо відчути дефіцит молока та зростання попиту на нього. А ці фактори не можуть не вплинути на ціну продукту.
Якщо брати до уваги переробників молока, то для них основними викликами будуть: наявність кваліфікованої робочої сили, ціни на енергоносії та паливо, обмежена транспортна інфраструктура, зруйновані транспортні шляхи, експортно-імпортні правила і, як вже говорив, менша купівельна спроможність населення.
Latifundist.com: У квітні Danone Group повідомляла, що розглядає можливі шляхи виходу з росії. Чи прийнято остаточне рішення з цього питання?
Адріан-Валентін Паску: Компанія Danone засуджує війну в Україні, тому свою діяльність в росії вирішила суттєво змінити. По-перше, компанія припинила нові інвестиції в цю країну, включаючи рекламу, активацію бренду та споживчі акції. По-друге, переорієнтувала свій портфель і залишила в ньому тільки основні молочні продукти, дитяче та медичне харчування. Продукція брендів Evian та Alpro більше не постачається. І по-третє, Danone не буде брати з російського бізнесу готівку, дивіденди чи прибуток. Весь прибуток, отриманий в цій країні, буде переданий організаціям, які надають гуманітарну допомогу українцям.
Latifundist.com: Чи не розглядала Danone Group питання про вихід з України у зв’язку з воєнними діями?
Адріан-Валентін Паску: Україна завжди була важливим ринком для Danone. За останні 2 десятиліття ми інвестували сюди понад 1,2 млрд. грн. Навіть зараз, коли мільйони людей покинули країну через військові дії, цей ринок більший, ніж у деяких країнах ЄС. Економічно тут є сенс вести бізнес.
Незважаючи на важкі часи, ми повинні пам’ятати — вони не назавжди. Ми віримо в процвітаюче майбутнє України. Нас надихає українська команда, тому ми залишаємося тут і забезпечуємо бізнес, демонструючи тим самим справжню відданість Україні.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com
