Пестициди у зерні і «чорнобильське борошно». Європейці прискіпуються чи насправді все так погано з якістю зерна?
Джерело фото: Latifundist.com
Країни Східної Європи безупинно протестують проти імпорту українського зерна. Але претензії віднедавна вже стосуються і його якості та безпечності. В останні тижні контролюючі органи сусідів майже синхронно почали заявляти про залишки заборонених в ЄС пестицидів у нашій пшениці, ГМО та мікотоксини в кукурудзі. На польських мітингах аграрії навіть казали, що треба перевірити «чорнобильське борошно» з України.
Саме через «пестициди у зерні» Словаччина заборонила переробку нашого зерна та наполегливо рекомендувала місцевим компаніям його не купувати.
Де межа між політикою і справедливими претензіями? Скільки та з яких країн поступило нотифікацій щодо якості агропродукції з початку року? Чи правда, що Україна «вольниця» в плані агрохімії? Та чи, дійсно, наші трейдери маніпулювали з «технічним зерном» до Польщі? Про все це говоримо з тимчасовою виконувачкою обов'язків голови Держпродспоживслужби Ольгою Шевченко.
Latifundist.com: Одночасно і з забороною імпорту нашої агропродукції сусідні країни почали виявляти у зерні залишки пестицидів, мікотоксини, ГМО. Все це супроводжується гучними заголовками про те, що в Україні неякісне зерно. На ваш погляд, тут більш політики чи претензії дійсно мають підґрунтя?
Ольга Шевченко: У нас вистачає політичних моментів, тому я би утрималась від такої трактовки. Між нашими державами продовжуються перемовини, тому політичної лінії я буду уникати. Говоритиму з точки зору безпечності нашої продукції. Навіть не якості, бо за неї відповідає виробник.
Україна є членом Європейської системи швидкого оповіщення про харчові продукти і корми (Rapid Alert System for Food and Feed, RASFF). Якщо з'являються випадки, коли потрапляє продукція, що становить ризики — інформація опертивно нам доноситься.
Так, ми отримуємо нотифікації. Але країн, які б їх не отримували, немає. Трапляється людський фактор, збій технології, неналежні умови транспортування тощо. Але давайте покажу на цифрах. Я порівняла статистику довоєнних років і з 2022-м і чотирма місяцями цього року.
Latifundist.com: І які побачили закономірності?
Ольга Шевченко: У 2021 році ми мали 15 нотифікацій по кормовій і харчовій групі. Більшість стосувалась плісняви, був випадок, коли фіксували сальмонеллу в крупах. У 2022 році, у військовий час, було сім повідомлень: у чотирьох випадках фіксували плісняву та тричі виявляли сальмонелу.
Це могло бути не обов'язково зерно, а, наприклад, висівки. Пліснява виникає через неналежні умови транспортування чи зберігання. Сальмонелла проникає через зовнішнє середовище. Ми пам'ятаємо черги вантажівок та вагонів на кордоні, які стояли по місяцю і більше. Причин було достатньо. Тепер 2023 рік...
Latifundist.com: Коли і з’явилися закиди про «чорнобильське борошно».
Ольга Шевченко: Так, у 2023 році ситуація кардинально інша. За чотири місяці ми маємо 13 нотифікацій. Чотири випадки плісняви, пять сальмонели, два хлорпірифосу та двічі фіксували мікотоксини.
Latifundist.com: З яких країн нотифікації?
Ольга Шевченко: По мікотоксинах був випадок з Іспанії. Решта — Польща і Словаччина. Але це десь і зрозуміло, бо це перші країни перетину кордону. І саме вони проводять заходи з контролю.
Latifundist.com: Тривожні сигнали по хлорпірифосу та мікотоксинах.
Ольга Шевченко: Так, за останні три роки ми не отримували повідомлень по них.
Ми у діалозі з колегами з цих країн. Я розумію, чому хлорпірифос викликав занепокоєння — до цієї речовини в ЄС нульова толерантність. Наше законодавство у процесі наближення до європейського. Але наразі ми маємо зареєстровані препарати з діючою речовиною хлорпірифос. Зараз проводяться розслідування, ми маємо виявити, з якими супровідними документами та звідки їхала продукція, як зберігалась тощо.
Latifundist.com: Ми плануємо забороняти хлорпиріфос? Ще у 2021 році великі трейдери закликали аграріїв відмовлятися від препаратів з цією діючою речовиною.
Ольга Шевченко: На поточний момент ми маємо зареєстровані препарати з ДР хлорпиріфос. У 2021 році, про який ви кажете, країни-покупці не фіксували випадків із його вмістом у партіях зерна.
Чи плануємо відмовлятися? Ми йдемо в ЄС, уже маємо статус кандидата. Тож у рамках гармонізації законодавства до європейського ми маємо від нього відмовитися. Це станеться. Але нам потрібен перехідний період.
Latifundist.com: Повернемось до цього сезону. За чотири місяці маємо нотифікацій майже як за весь 2021 рік. Претензії до безпечності агропродукції з’явились синхронно з внутрішніми протестами у країн-сусідів і заявами про можливу заборону імпорту. Ви не бачите тут зв'язку?
Ольга Шевченко: Поки говорити зарано. Можливо, співпало. Може, в ці країни потрапили партія, яка не мала йти в ЄС. Треба дивитися кожен випадок індивідуально.
Latifundist.com: Мені здавалося, що основні претензії мали виникнути саме минулого року. Зерно довгий час зберігалося у складах, місяцями стояло у вагонах. З особливостей цього сезону — збирання кукурудзи після зими. Які фактори могли впливати на погіршення якості?
Ольга Шевченко: Раніше майже все йшло через порти. Система стала складнішою, зламана логістика, багато етапів перевантаження. І те, що виявляють найчастіше плісняву — показує, що маємо проблеми зі зберіганням.
Latifundist.com: Європейці дорікають, що з України везуть неякісне зерно, причиною називають те, що у нас можна «лити будь-які пестициди», які заборонені в ЄС. Чи дійсно Україна «вольниця» в плані агрохімії?
Ольга Шевченко: Я би такі слова не вживала. Кожна країна може встановлювати свої правила. Ми не були членом ЄС, у нас були власні процедури. Наближуючи законодавство, ми взяли на себе певні зобов'язання.
Я не вірю, що хтось хоче сліпо на них перейти без врахування побажань нашого бізнесу. Це і політично, і економічно неправильно. Всі країни при вступі в ЄС отримували транзитний період. Вони теж мали список дозволених і заборонених пестицидів. І цей період був набагато більший, ніж для України. Було багато дотаційних коштів.
Latifundist.com: Але загалом ви не чули, щоб в Україні репутація «лий що хочеш»?
Ольга Шевченко: Я від вас вперше це чую.
Latifundist.com: Повірте, ми не вигадуємо.
Ольга Шевченко: Так, розумію. Наші списки з ЄС, дійсно, різні. Але ми правова держава, маємо власні механізми реєстрації, оцінки впливу на довкілля, здоров'я. Якщо взяти не агрохімікати, то є більш жорсткі речі, ніж в ЄС. І їх доведеться послаблювати.
Я розумію, звідки такі коментарі можуть братися у наших торговельних партнерів. Не хочу називати «ображених». Але Україна один з найбільших виробників агропродукції в світі, тому неминуче питання конкуренції. Але не хочеться, аби на таких моментах відбувалась якась спекуляція.
Latifundist.com: Угорці заявляли про виявлення ГМО в нашій кукурудзі. Сюрвеєри в останні кілька сезонів нарікали, що таких випадків стає все більше, деякі мультинаціональні компанії на елеваторах навіть почали перевіряти кукурудзу на ГМО. Чи, правда, що у нас стає все більше цієї культури?
Ольга Шевченко: Зараз маю перед собою статистику, інформації про «угорський кейс» не бачу. Якби було виявлено і нормальним чином поінформовано, то я би змогла прокоментувати.
Були випадки у 2021 році, нас нотифікували. У наших лабораторіях є можливість таких перевірок, але запитів мало. У рамках держконтролю випадків виявлень не було. Але якби були звернення, то проводили б розслідування, аналізували весь ланцюжок.
Latifundist.com: Польська прокуратура каже, що частина зерна з України їхало на кормові чи харчові цілі, але замитнювалося воно як «технічне». Тобто таке, що мало йти, наприклад, на виробництво паллет. Робилося це, щоб обійти ветеринарні та інші контролі. Що ви про це чули?
Ольга Шевченко: Про такі випадки чула від польських колег. Вочевидь, це пов'язано з чергами до контролю. У Польщі діє три види контролю.
Ветеринарний — перевіряє тваринну групу, корми — як тваринного, так і рослинного походження. Фітосанітарний — перевірки, пов'язані з посівним матеріалом, саджанцями, все, що стосується посіву. І санітарний — це перевірки продуктів нетваринного походження, зокрема, і рослинного.
Що імовірно відбувалося? Ви можете заявити зерно як посівне (фітосанітарний контроль), харчове (санітарний), фуражне (ветконтроль). Але якщо зерно не підпадає під ці три види, воно йде просто на митний контроль. Це подається шляхом відповідних декларацій. Я можу допустити, що польські колеги промоніторили зерно, яке потрапляє в Польщу, і побачили, цей механізм «чітінгу», тобто введення в оману.
Latifundist.com: На офіційному рівні претензій не поступало?
Ольга Шевченко: Офіційно нам ці дані не надавали, хоча і були натяки. Як наслідок, ми побачили, що черги до ветконтролю стали більші. Ймовірно, перевіряли продукцію, яка не підпадала під жоден вид контролю, аби уникнути таких ситуацій. Але зрозуміло, що тут були винні дві сторони — продавець і покупець.
Latifundist.com: Трейдери нарікали, що польські служби умисно затримували вантажі, піднімали накази 30-річної давності, де вказувалося про заборону вмісту в зерні мертвих части шкідників і через це розвертали партії. Вам щось про це відомо?
Ольга Шевченко: Почну з того, що санітарні, ветеринарні чи фітосанітарні заходи не можуть бути об'єктом впливу на торгівлю. Але це в теорії, на практиці країнам закидають такі важелі.
Наскільки знаю з перемовин, у Польщі законодавство дещо відрізняється від європейського. Там більше обмежень. На початку війни партнери переглянули нормативні акти в сторону пом’якшення. Але наразі ці акти залишаються діючими. Перевірки на кордоні я би не коментувала. Ми розуміємо, для чого вони робилися.
Latifundist.com: Взагалі, за якими принципами відбувається контроль нашими сусідами? На початку війни мова йшла, що він буде має максимально спрощеним.
Ольга Шевченко: Коли були зламані логістичні шляхи, аграрії шукали, як вивезти зерно. Тому спільно з ЄС ми створили «шляхи солідарності». Тоді ЄС сказав, що від держави Україна не треба видавати ніякі фітосанітарні чи ветеринарні сертифікати.
На сьогодні зерно перевіряється залежно від умов контракту. Може перевірятися на вимогу заявника в державних чи приватних лабораторіях. Але, попри все, країна перетину кордону залишає за собою право перевірити на відповідність продукцію. Так працює закон, світова нормативна база.
Latifundist.com: Припустимо, їде через Польщу состав з зерном. Як розумію, перевірка має бути вибірковою — весь потяг не потрібно перевіряти. Але ми чули, що дійшло до перевірок кожного вагону.
Ольга Шевченко: Проведення лабораторних аналізів потребує часу. Зазвичай, після лабораторних досліджень, підтвердження безпечності, відбувається розмитнення вантажу. Європейська система працює по ризикорієнтованому принципу. Тому, по ідеї не кожна партія мала перевірятися.
Але якщо країна виявляє якісь фактори, що можуть впливати на безпеку чи здоров'я, вони мають право перевіряти і кожну партію. Такі випадки у світі поодинокі. Сподіваюсь, ми скоро повернемося до ризикоорієнтовного підходу. У цьому сенсі ми про імпорт ми не говоримо, принаймні про транзит.
