Ольга Трофімцева: Європейських фермерів потрібно заспокоїти — після вступу в ЄС Україна не «засипле їх зерном»
Джерело фото: Latifundist.com
Протести європейських фермерів проти імпорту українського зерна, яке, мовляв, обвалило ціно не зернові, не вщухають. Слідом за польськими аграріями, на протести вийшли їх колеги з Болгарії та Румунії.
Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ольга Трофімцева говорить, що у цій ситуації українським агровиробникам та профільним асоціаціям потрібно не боятися спілкуватися з європейськими фермерами. Так, цей діалог буде непростим. Але потрібно доносити думку, що по багатьом позиціям ми не конкуренти, а навпаки, можемо їх підсилити. Які ще аргументи наводити? Чому українській стороні вже зараз, ще до вступу в ЄС, потрібно ініціювати участь у спільній розробці нової аграрної політики ЄС? Чи потрібно шукати альтернативу Китаю на фоні його зближення з росією і навіщо остання хоче відкрити «перський хаб»? Про це далі в інтерв’ю.
Latifundist.com: Вже більше місяця в епіцентрі уваги протести польських фермерів через експорт українського зерна. Польська влада, яка до цього часу наголошувала, що українське зерно йде транзитом через країну, а не осідає на внутрішньому ринку, останнім часом різко змінила риторику і звернулася до Єврокомісії, щоб суттєво обмежити український експорт. Це рішення стало для вас несподіванкою?
Ольга Трофімцева: Сказати, що для мене особисто це рішення було несподіванкою — перебільшення. Але я б не стала драматизувати ситуацію. Ми чудово знаємо, що наші профільні міністерства і, зокрема, Мінагрополітики, постійно знаходяться у діалозі з польськими колегами ще з початку фермерських протестів. Тим не менш, тут дійсно потрібно досить системно пропрацьовувати ці питання. Бо нам такі сигнали з ЄС не потрібні, навіть якщо вони і мають під собою об'єктивне підґрунтя.
Дехто з представників країн ЄС мені говорить: «Ольго, ці ж протести не є новими. Фермери так само переживали за свої позиції і виходили на протести у 2015 році, коли тільки почала працювати угода про вільну торгівлю з Україною».
Так, начебто нічого нового. Але ми маємо розуміти, що чим ближча наша перемога, чим сильнішими ми будемо ставати з економічної точки зору і чим ближчим буде вступ до ЄС (а це не така вже й далека перспектива), тим більше від нас буде вимагатися роботи щодо узгодження всіх цих питань. І не тільки з нашими сусідами, а й країнами, що є великими агровиробниками в ЄС. Можливо, буде правильніше вже зараз починати цю роботу, щоб не закладати камінь розбрату на самому початку нашого шляху до ЄС.
Latifundist.com: Зважаючи на останні новини, польська влада готова розмовляти. Але вона знаходиться під тиском майбутніх виборів.
Ольга Трофімцева: Наші польські колеги готові до розмови. При цьому ми знаємо, що польські політики, профільні міністри і члени Сейму знаходяться під тиском. Адже, як і в нашій країні, фермери є досить потужною виборчою силою. Відповідно зараз тиск на політиків у Варшаві щодо українського зерна досить сильний. Вони мають якось на це реагувати, бо не можуть просто відсиджуватися і відмовчуватися або робити вигляд, що нічого не відбувається. Тому парламентарі і звернулися до Європейської комісії щодо розробки дієвих механізмів, які допоможуть налагодити відстеження експорту українського зерна.
Гадаю, в цій ситуації ми теж повинні займати проактивну позицію. І пропозиції, як уладнати цю проблему, повинні йти від нас у першу чергу, бо ми теж зацікавлені, щоб через наше зерно і нашу агропродукцію не відбувалося викривлення на ринках ЄС. Тому українська сторона готова співпрацювати з Європейським парламентом в Європейською комісією, відповідними національними інституціями щодо пошуку дієвих інструментів.
Latifundist.com: Якою повинна бути наша позиція?
Ольга Трофімцева: Ми маємо адвокатувати, що ніяких тарифних бар’єрів чи кількісних обмежень по експорту не може бути. І поки ми бачимо, що Європейська комісія займає досить тверду позицію: не вводити обмеження на український експорт до ЄС, незважаючи на всі ці заворушення.
Ще раз повторюся:ми готові співпрацювати і робити все, щоб українське зерно, яке йде транзитом через Східну Європу, дійсно не осідало на внутрішньому ринку. Бо як тільки починаються мінімальні претензії до українських експортерів агропродукції, відразу випливають лобістські історії на кшталт — якість зерна не відповідає стандартам. Мені на думку відразу спадає історія із внесенням нас в чорний список з органічною продукцією. Ми потрапили туди на пустому місці і не через нашу провину. Тим не менш, допустили таку ситуацію.
Тому зараз не повинні пропустити той момент, коли Європейську комісію дотиснуть і вона обмежить імпорт зерна, олійних чи м’яса птиці з України.
Latifundist.com: Бо потім відмінити це рішення буде набагато складніше.
Ольга Трофімцева: Абсолютно правильно. По історії з органікою ми бачимо, що краще такі ситуації не допускати.
Latifundist.com: Яких дипломатичних зусиль потрібно для цього докладати?
Ольга Трофімцева: На політичному рівні співпрацювати як з Брюсселем, так і всіма національними гравцями. Я також звертаюся до наших асоціацій виробників, починаючи із «Всеукраїнської аграрної ради», закінчуючи УКАБ і «Всеукраїнським аграрним форумом», який зараз активно працює в ЄС, — не боятися спілкуватися з європейськими фермерами. Так, це будуть непрості діалоги. Я це знаю і в мене такий досвід є. Але це потрібно робити. Якщо потрібна підтримка з боку МЗС — ми її надамо.
Україна в середньостроковій перспективі стовідсотково буде членом ЄС. Більшість в ЄС це розуміють. Але досить великий розрив щодо цього питання в емоціях агровиробників та кінцевих споживачів — від радості і підтримки до застороги. Щодо аграріїв, то саме вони із засторогою і відносяться до нашого вступу в ЄС. Тому наша задача зараз — проводити системну інформаційну роботу. Бути у постійному діалозі з європейськими фермерами. Ми повинні донести до тих же польських фермерів, що в багатьох речах ми не конкуренти їм.
Latifundist.com: А навпаки, можемо бути для них посиленням.
Ольга Трофімцева: Дійсно. І багато хто з них це відчув з 2015 року, коли наша сировина поставлялася в Польщу і там перероблялася. Фермер отримував додану вартість і готову продукцію експортував далі, в ту ж Німеччину чи Великобританію.
Зараз хотілося б говорити з ними про більш ширші рамки співпраці, яка буде можливою після вступу України до ЄС. Запитати у них: які ви бачите можливості цієї співпраці? Пропонувати свої варіанти. Бо якщо Європейська комісія буде бачити, що у нас є певна стратегія щодо нашого позиціонування в ЄС з точки зору АПК, реакція буде більш позитивною. Адже така активність і ініціативність завжди вітаються і викликають зворотній зв'язок.
Latifundist.com: Припустимо, ми зустрілися з європейським агровиробником. Якими аргументами можемо перед ним апелювати? Світові ціни обвалилися і не потрібно всі проблеми звалювати на українське зерно? Вам потрібна соєва олія (бо польська птахівнича галузь виросла на ній)? Ми привеземо. Чи потрібен ріпак для ваших заводів — давайте розмовляти, як співіснувати на ринку.
Ольга Трофімцева: От саме так і розмовляти. Посекторально. Брати конкретні культури, конкретний вид продукції, дивитися на структуру виробництва. Якщо ми говоримо на національному рівні з, наприклад, словаками чи угорцями, то це повинно бути саме так, як ви сказали. І ми можемо для них бути корисними. А от з Польщею розмовляти складніше, бо у порівнянні з іншими країнами вона велика. Та нічого неможливого немає. Провести певну аналітичну роботу, вивчити ринок. Після цього сказати: ось тут у вас сильні сторони, а тут слабкі, але ми можемо вас підсилити.
І ще один момент, про який не варто забувати і потрібно включати його в свою аргументацію: європейська аграрна політика теж трансформується. Наприклад, вже зараз у Німеччині у внутрішньополітичних кругах обговорюють як аграрна політика ЄС має виглядати до 2030 року, коли Україна стане членом ЄС. Яким саме чином мають розподілятися фонди підтримки аграріїв? І, скоріше за все, німці будуть ініціювати більші реформи, ніж запропоновані зараз.
Потрібно розуміти, що Україна велика аграрна країна і її вступ у ЄС змінить аграрний ландшафт, тому ці реформи потрібні будуть. Оскільки ми впевнені, що Україна буде в ЄС, то повинні запропонувати разом розглянути, як може виглядати нова аграрна політика ЄС з точки зору зеленого курсу…
Latifundist.com: ГМО, гліфосату…
Ольга Трофімцева: Абсолютно правильно. Ось всі ці критичні для європейців питання сідати і проговорювати разом. При цьому мати в голові картинку, яким через 5-7 років, в момент вступу в ЄС, буде наш АПК.
Зараз говорять, що це все «медійна політична піна», щоб відволікти населення від основних проблем. Насправді ці дискусії практичні і прагматичні. Всі розуміють, що зміни в ЄС будуть відбуватися у будь-якому випадку, не беручи до уваги навіть Україну. А з Україною вони будуть ще драматичнішими. Тому українська сторона повинна закликати готуватися до цих змін разом. Аргументуючи, що ви можете там наодинці щось ініціювати, але ж набагато краще це робити разом.
Такі ініціативи з української сторони вже були. Наприклад, були розмови щодо створення «Східноєвропейського аграрного клубу», куди входили б країни Східної Європи. І от зараз ці країни могли б працювати над спільними пропозиціями щодо європейської аграрної політики і з ними потім вийти до Європейської комісії. Впевнена, якщо Україна щось подібне ініціює, то це буде сприйнято позитивно.
Latifundist.com: Я б медійний шум не недооцінював. Бо ми розуміємо, що на чолі польських протестів стоять популісти. В Європі до влади приходять праві, які займаються протекціонізмом. До чого веду? Що нам буде непросто, м’яко кажучи.
Ольга Трофімцева: Нам однозначно буде непросто. У себе в соціальних мережах я писала, що в Нідерландах є фермерська партія, яка на останніх виборах набрала багато голосів у регіонах. Знаєте, на яких меседжах вона посилила свій вплив? На різкій критиці спільної аграрної політики ЄС. І ця ситуація змусить Брюссель задуматися над певними моментами.
В України у цьому сенсі унікальне становище. Ми начебто ще не в ЄС, але при цьому всі знають, що ми будемо там. Сумнівів немає навіть у обережних в прогнозах німців, які вже прораховують сценарії, що буде, коли Україна увійде в ЄС. Ось на цьому ми і маємо будувати свою аргументацію і свої переговорні позиції.
І ще одне. Нам не потрібно різко реагувати на кроки польської влади щодо експорту зерна.Насправді Польща багато робить для нашої підтримки на політичному рівні. Навпаки, їм зараз потрібно допомогти зняти певну напругу з правими і протекціоністами, яких зараз чимало скрізь. Пропрацювати цю ситуацію так, щоб і польська сторона політично не втратила, і щоб для нас не було критичних обмежень по експорту. Зараз ще працює аргумент, що експорт через західні кордони важливий для виживання України. Бо поляки це ті люди, які найбільше нас розуміють, симпатизують і вони відчувають, яка загроза для них є на сході. Але цей аргумент не може бути єдиним: нам потрібно виживати дайте нам «зелений коридор».
Latifundist.com: На ринку також говорять, що кінцевою метою протестів європейських фермерів можуть бути компенсації. І вони вже їх отримують. Як гадаєте, коли Україна вступить в ЄС, дотаційна політика зміниться?
Ольга Трофімцева: Впевнена, що зміниться. І німці, судячи з усього, першими в ЄС це зрозуміли і вже розмірковують, які зміни відбудуться.
До речі, в останніх новинах говориться, що польські фермери відмовляються від компенсацій. Мовляв, 600 млн злотих, які виділила Європейська комісія, плюс тих коштів, які були виділені із національного бюджету, недостатньо — не покривають їх збитків, отриманих через експорт українського зерна.
Вся фінансова система в ЄС буде змінюватися. Багато речей в європейській спільній аграрній політиці і національних політиках є рудиментами. Вони малоефективні через забюрократизовані процеси прийняття рішень. У Німеччині нещодавно було засідання коаліції правлячої партії, де обговорювали як буде виглядати надалі їх економічна політика, в тому числі піднімалося питання і агросектору. Серед ключових моментів, які йдуть червоною лінією — швидкість прийняття рішень. Світ стає швидшим. А в Німеччині наскільки все забюрократизовано, що швидко реагувати на зміни неможливо.
Latifundist.com: На відміну від України, де рішення аграрії можуть приймати швидко.
Ольга Трофімцева: І в цьому теж наша перевага. Зараз в ЄС зрозуміли необхідність повчитися в України швидше приймати рішення. Бо реально гроші витрачаються десятиріччями на те, що не приносить ніякої користі агросектору і виключно тому, бо колись ось так було вирішено. Мені здається, що кандидатство на вступ України до ЄС послугувало додатковим стимулом для європейців передивитися свою спільну аграрну політику, що потрібно щось змінювати.
Latifundist.com: По західних сусідах все зрозуміло. Задам питання щодо східного сусіда. росія планує розвивати «перський хаб», як альтернативу українському «зерновому коридору». Що це: спроба розширити свою зону впливу?
Ольга Трофімцева: Мені здається, що це політична спроба переграти нас з нашою ініціативою Grain from Ukraine, яка інформаційно дуже добре перекрила всі російські пропагандистські наративи. Плюс це б їм спростило певні логістичні моменти і допомогло вибудувати якісь нові стосунки з країнами, як вони це роблять у Африці. Це прозвучить недипломатично, але намагаються зробити «Китай на мінімалках». Бо Китай насправді має більше ресурсів для своєї колоніальної політики. росія ж намагається проявити якісь ініціативи в цьому напрямку.
МЗС України спостерігає за їхніми діями. Для нас важливо, щоб цей хаб не став центром відмивання вкраденого українського зерна. А все інше — подивимося.
Latifundist.com: Ви згадали Китай. До повномасштабного вторгнення Китай був нашим найбільшим ринком збуту агротоварів. По «зерновому коридору» він і досі таким лишається. На тлі зближення росії та Китаю, чи потрібно нам вже зараз продумувати можливі альтернативи цьому ринку збуту? Бо Китай точно знайде, де купити зерно дешевше.
Ольга Трофімцева: Пропрацьовувати нові ринки збуту варто завжди. Поки я не бачу критичної для нас ситуації. І це зближення з росією, як на мене, є ситуативним. Мені здається, що певне роздратування з боку китайських еліт щодо війни, яку розв’язав путін, зараз аж ніяк не зменшилося.
Всі знають, що Китай грає свою геополітичну гру проти США. І наше завдання сьогодні — не втратити з ним діалог. Китай важливий для нас і політичної, і з економічної точок зору. На середину березня ми відправили туди майже 4 млн т зерна в рамках «зернового коридору». Це ж про щось говорить? Звісно, що Китай може дивитися у бік альтернативи українському імпорту. Але зараз їх влаштовує наша ціна і якість. По тим продуктам, які вони історично від нас імпортували, ми маємо конкурентні переваги.
Але не забуваємо, що у новій економічній доктрині Китаю закладено збільшення внутрішнього виробництва. Тобто країна буде намагатися більше виробляти продукції самостійно і зменшувати залежність від імпорту. Зрозуміло, що від імпорту вони нікуди не дінуться.
Тому резюмуючи, ситуація для нас не є критичною. Дивитися на інші ринки і диверсифікувати ризики є сенс завжди. Але з Китаєм поки важливо залишати ті торгово-економічні стосунки, які у нас є. І я сподіваюся, що Китай і надалі залишатиметься нашим важливим торговельним партнером.
Latifundist.com: Дякую за цікавий міжнародний екскурс.
