Землі «Надії» і «Іскри» віджимали — ми написали заяву в НАБУ, — директор одного з інститутів НААН про «справу Сольського»
НАБУ підозрює міністра агрополітики Миколу Сольського у заволодінні землею двох держпідприємств. Міністр став без перебільшення головним ньюзмейкером останніх днів.
У Вищому антикорупційному суді проходить засідання по обранню йому міри запобіжного заходу. САП буде клопотати про тримання під вартою з альтернативою застави у 200 млн грн. Частина аграрних асоціацій висловила готовність взяти Сольського поруки, а фракція «Батьківщина» зареєструвала в парламенті проєкт постанови про його відставку.
У справі фігурують два держпідприємства — «Надія» та «Іскра». Наразі вони входять до структури Фонду Держмайна, а на час подій, що розслідуються — до Національної академії аграрних наук. А якщо точніше — Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН. Нам вдалось поспілкуватися з директором цього Інституту — Віктором Кабанцем, який, як сам переконує, добре памʼятає події навколо земель ДПшок. У розрізі прізвища міністра він небагатослівний, адже «війна» за землі велась з Держгеокадастром. Хоча і про його участь теж згадує.
Latifundist.com: Чи правильно розумію, що «Іскра» і «Надія» входили до Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН?
Віктор Кабанець: Так, вони увійшли в мережу нашого Інституту з 2014 року. Я і тоді очолював інститут, тому добре все памʼятаю. В той же рік Академія поставила задачу підприємствам оформити всі землі. «Надія» і «Іскра» тоді підготували повний пакет документів на оформлення землі. Очоювали підприємства Людмила Самойленко і Віталій Стазілов. Зараз, на жаль, обоє покійні.
Latifundist.com: Скільки земель мали підприємства?
Віктор Кабанець: В «Надії» було в межах 3,4 тис. га, а в «Іскри» — 2,6 тис. га.
Latifundist.com: Як проходив процес оформлення?
Віктор Кабанець: В радянський час «Надія» була колишнім радгоспом, їй в ті часи документи не оформляли. «Іскра» була артеллю, у неї все було оформлено. Коли ж почали по-новому реєструвати документи в управлінні земельних ресурсів (пізніше — Держгеокадастр — прим. ред), то нас почали футболити, не дозволяючи закріпити права власності.
Потім змінилось земельне законодавство, за яким уже не можна було оформляти землю масивами. Орні окремо, землі сільгоспугідь окремо, лісосмуги, водойми — все окремо. Ми просили провести інвентаризацію і просто уточнити дані. Нам відмовляли.
Latifundist.com: Але ж податки ви якось платили?
Віктор Кабанець: Звісно. При цьому, кожного року для нарахування податків ми зобовʼязані були брати довідки про закріплення землі в управлінні земельних ресурсів. Нам кожного року видавали, заспокоюючи, що ця земля за вами, а документи ми оформимо.
Ми писали кілька разів запити на обласне управління земельних ресурсів — у нас є всі ці відповіді. Підприємства працювали, там були і тваринництво, і рослинництво, платили податки. Але наші зусилля не привели до результатів.
Latifundist.com: Як далі розвивалися події?
Віктор Кабанець: Весною 2017 року від Держгеокадастру прийшов наказ провести перевірку в «Іскрі» і «Надії». Створили комісію з центрального органу, обласних, районних управлінь, земельників, юристів. І вони встановили, що землі самозахоплені в обох підприємствах.
Ми почали судитися. Ось тоді і почала зʼявлятися на горизонті юридична фірма, яку очолював нинішній міністр Микола Сольський. Вони напряму не брали участь в судах, їх роль була закулісна.
Latifundist.com: Яким було рішення за результатами перевірки?
Віктор Кабанець: Нам нарахували шкоду, яку ми начебто завдали. Ми опротестували в суді, там справи ще досі тягнуться. Далі вони знайшли підрядника, чи навіть скоріше зацікавлену компанію — «Довіру 2008», яка почала шукати шляхи забрати ці землі.
На той момент документація була розроблена на «Іскру» і «Надію», вона чекала підпису в обласному Держгеокадастрі і нотаріального завірення. Цій землі навіть були присвоєні кадастрові номери, але потім вони десь зникли. Тобто спочатку їх можна було побачити у кадастрі, а потім вони зникли. Виглядали на карті, як білі плями, тобто як вільні землі в системі земельних ресурсів. Їх віддали в так званий «архівний шар».
Ми почали шукати в архівах документацію на землі «Іскри» і «Надії». І ми нічого не могли знайти — ні в районному, ні в обласному архіві. А в Держгеокадастру нас взагалі не допускали. Слідів ніяких не знайшли. Тобто опоненти підійшли комплексно, все зачистили.
Latifundist.com: Що було потім з цією землею?
Віктор Кабанець: Вони знайшли в законі шпаринку — спробували виставити землі обох підприємств на аукціон. При чому не в Сумській, а в Чернігівській області. Ми виявили дату проведення аукціону і оспорили це в суді. Аукціон не відбувся, тож вони почали шукати інші схеми вилучення земель.
І далі зʼявилась історія про виділення земель учасникам бойових дій. Держгеокадастр намалював шахматку по 2 га і виділив ці землі. Під керівництвом «Довіри 2008» створили компанію, якій орендували кабінет в приміщенні біля Сумської ОДА. В цьому кабінеті приймали заяви на 2 гектари від атошників і відразу віддавали їх в оренду «Довірі». У когось викупляли одразу на власника «Авіс» і на його брата, що встановила НАБУ. У когось — брали в оренду.
Latifundist.com: Але ж це законне право учасників бойових дій на отримання 2 га.
Віктор Кабанець: Так, вони реалізували своє законне право. Але як це було зроблено — на голову не надінеш. Це були атошники з усієї України. Землі мали виділити в натурі, коли забивають кілочки на ділянках, там ціла процедура. Цього всього не робилось.
До того ж, по 2 га видавали не лише учасники бойових дій, а і працівникам сумського Держгеокадастру. Правда, потім про це жалкували, бо до них були питання з боку НАБУ.
Latifundist.com: Як розумію, ви суди програли.
Віктор Кабанець: Ми судились на різних рівнях, але я зрозумів, що це справа безнадійна. Скрізь відчувалась упередженість. Лише один раз я побачив справедливість, коли суддя запитала юристку Держгеокадастру: «А підприємство зверталось, щоб ви оформили цю землю?». Вона нічого не відповіла. Я був тоді на суді, тож добре пам'ятаю.
Правоохоронці теж були на їх стороні. Тому ми вирішили написати заяву в НАБУ. Вони відповіли, що взяли справу в розробку. Вже за місяць приїхали з обшуками в Ромни і Суми. І у результаті в начальника Роменського управління земельних ресурсів в телефоні знайшли державний акт на право користування землею по ДП ДГ «Іскра». Тобто скрізь замели сліди, грамотно робили. А в телефоні, певно, забули. Так, це електронний документ, він не має юридичної сили, але це дотичний доказ.
Latifundist.com: Далі вже був арешт на землі?
Віктор Кабанець: НАБУ розслідувало справу і Антикорупційним судом було накладено арешт на землі, що лишились. На той момент «відтяпали» багато землі, в «Іскри» лишилось біля 1,4 тис. га, в «Надії» — 1,9 тис. га.
При чому була розроблена документація і на ці землі, просто арешт НАБУ зупинив ці дії, і судові тяжби продовжувалися. Нам, як представникам держустанов, було важко змагатися з приватними структурами. Щось вигравали, щось програвали. Але завдяки діям НАБУ половину цих земель було збережено.
Latifundist.com: В 2019 році прокуратура оголошувала підозри Стазілову і Саймойленко. В них говорилось, що підприємства мають займатися селекцією, а вони натомість здавали їх в оренду приватним структурам. Це все одна історія?
Віктор Кабанець: Підозру вручали не одну. Кожного року їх попереджали, що вони самовільно захопили ці землі. Інколи двічі на рік: перший, коли починалися весняно-польові роботі, а другий — коли починався збір врожаю. А я питав на судах: що це вони, на вертольотах сюди спустилися? Вони тут працювали все життя.
Latifundist.com: Але ж це поширена практика, коли ДП здають землі в оренду приватним компаніям.
Віктор Кабанець: Ніхто ні жодної сотки собі не забрав і не відчужив. Всі землі були відчужені через корупційні дії Держгеокадастру і «Довіри 2008» під керівництвом юрфірм. В оренду теж ніхто нічого не давав, хоча нам це теж інкримінували. Я за цим стежив.
Були інші договори — на виконання робіт, на збирання врожаю, на посівну. У підприємств не вистачало ресурсів, техніки. Наприклад, в «Іскри» не було жодного комбайна. В «Надії» було три комбайни, зараз — один. Це нормальна практика, приватні підприємства так само замовляють такі послуги — на збирання, обприскування і т.і. А нам це інкримінували як незаконне заключення орендних відносин. Коли вже пішов накал, то придиралися до всього.
Latifundist.com: Памʼятаєте в цій історії нинішнього міністра і його нинішнього зама Дмитрасевича?
Віктор Кабанець: Прізвище Дмитрасевича не пам'ятаю. Прізвище Сольського в матеріалах НАБУ фігурувало як керівника юрфірми, що супроводжувала ці справи.
Костянтин Ткаченко, Latifundist.com
