Олег Заплетнюк з ТАС Агро каже, що купити елеватор простіше, ніж корпправа на землю. Що? Розпитали елеваторників про ціни, попит і логіку інвестора
Джерело фото: Latifundist.com
«Сьогодні ринок елеваторів виглядає привабливіше, ніж ринок землі: знайти потужності для зберігання легше, ніж купити землю. Чимало пропозицій на ринку і привабливі ціни. Адекватна ринкова вартість якісного елеватора — до $80 за тонну зберігання. Це фактично новий елеватор», — сказав нещодавно в одному з інтерв'ю гендиректор компанії «ТАС-Агро» Олег Заплетнюк.
Його компанія восени минулого року придбала «Дмитрівське зернопереробне підприємство» у Чернігівській області потужністю 33 тис. т одночасного зберігання зерна, тож Заплетнюк точно знає, про що говорить.
То які зміни відбуваються на ринку елеваторів? Чи збільшилася пропозиція, зважаючи на неефективність елеватора як окремого бізнес-проєкту? Чи зріс попит? Чому інколи за старий елеватор просять більше, ніж за новий та сучасний? Чи залежить вартість елеватора від регіону розташування? Чи вплинула війна на ринок елеваторів? Все це дослідив Latifundist.com.
Тенденція до самозабезпечення
В «ТАС Агро» пояснили нове придбання браком зерносховищ у Північному кластері. Але загалом збільшення власних потужностей для зберігання відповідає загальній тенденції на аграрному ринку України останніх років.
Агрокомпанії розширюються, укрупнюються, в них з'являється більше фінансових можливостей, які вони направляють на придбання і облаштування елеваторів.
Дмитро Доброштан,
директор «АПК НОВААГРО»
«Це природний шлях розвитку. Будь-який сільгоспвиробник, маючи значний зембанк, аби не платити за оренду комбайна, намагатиметься купити свій. Він не захоче платити перевізнику за доставку вантажів, а придбає машини, як тільки в нього з'явилися гроші. З часом, коли заробить достатню кількість коштів, він побудує власне сховище, щоб не возити зерно на елеватор. В кого є можливість, поставлять свої сушки. Той, хто масштабніше, купить вагони», — пояснює Дмитро Доброштан, директор «АПК «НОВААГРО» групи компаній NOVAAGRO.
Комерційний директор «Волинь-Зерно-Продукт» Тарас Коваценко зазначає, що аграрії активно інвестують у складські приміщення вже понад п’ять років. Навіть війна не зупинила інвестиції в елеваторну інфраструктуру.
Здавалося б, розбудовувати інфраструктуру на сході України під час війни — так собі ідея. Але, як виявилося, і війна не відміняє закони ринку, а лише корегує попит-пропозицію.
Дмитро Доброштан,
директор «АПК НОВААГРО»
«Інвестиції — це складне питання, яке не має простої відповіді. Зрозуміло, що чим ближче до фронту, тим інвестиційний клімат гірший. Але є фермерські господарства у 50 км від фронту, які продаються, і є люди, які їх купують. Так само і елеватори. Розумієте? Тобто, хтось боїться там працювати, а хтось в цьому вбачає можливості. Тому тенденція до будівництва власних складів розповсюджується і на прифронтові регіони. Це нормально для будь-якого бізнесу, бо є одним з шляхів зниження собівартості», — каже Дмитро Доброштан.
Підтверджує це і директор сільгосппідприємства «Червоний Маяк» Олександр Левицький, який незабаром планує звести елеватор на 80 тис. т лише за 20 км від кордону з росією.
Нові логістичні моделі
На ринку скоротився обсяг зерна, але бажаючих заробити на трейдингу багато.
Учасники змушені працювати з малою маржею — виживають ті, хто має обсяг або цікаву модель, вважає директор компанії «АгроВіста» Павло Фесюк. Як і Олег Заплетнюк, він каже, що нині купити елеватор простіше, ніж сільськогосподарське підприємство.
Ігор Шевченко,
співвласник і гендиректор TESSLAGROUP
«Деяка частина зерна взагалі проходить повз елеватори і їде відразу на порт. І це відбувається по всій Україні», — зазначає Ігор Шевченко, власник та генеральний директор групи компаній TESSLAGROUP.
За його словами, для відвантаження на порти сьогодні є досить суттєва знижка лінійних елеваторів, котрі можуть вивантажувати або через залізницю, або автотранспортом. Той же автотранспорт може вивантажувати напряму з господарств. Самі господарства активно ставлять сушарки. Тому елеватори, котрі хочуть тільки надавати послуги, випадають з цього ринку. Якщо рахувати собівартість послуг, то елеватор як бізнес абсолютно збитковий. Його дотують інші учасники ланцюга: товаровиробник, переробник і трейдер.
Це підтверджує і Тарас Коваценко з «Вілії».
Тарас Коваценко,
комерційний директор
«Волинь-Зерно-Продукт»
«Елеватори ми не розглядаємо як окремий бізнес. Це додатковий інструмент для трейду. За рахунок трейду ми майже забезпечуємо об'єми на свої об'єкти. Наші елеватори — це трейдерські майданчики і логістичні хаби», — каже він.
Читайте також: Елеватори йдуть у трейдинг, фермери — в рукави: як змінюється ринок зберігання зерна у 2025 році
Чи змінилося співвідношення попиту і пропозиції?
Ігор Шевченко підтверджує: пропозиція елеваторів збільшилася, особливо в південних і прифронтових регіонах. Історично там — найбільше зерносховищ. Адже саме схід, південь та центр були зерновими регіонами.
Захід і північ підтягнулися пізніше, коли зменшили площі під цукровим буряком та картоплею на користь тих же пшениці і кукурудзи. До того ж покращилися технології вирощування зерна, які дозволили отримувати хороші врожаї там, де раніше їх не було. Були побудовані сучасні елеватори. Отже, в результаті і історичних, і технологічних причин пропозиція на півдні, сході та у центрі країни нині вища, але й на заході також вже є елеватори на продаж.
Ігор Шевченко,
співвласник і гендиректор TESSLAGROUP
«Я знаю навіть на західній Україні є елеватори, котрі хочуть продаватися, тому що вони не витримують конкуренції», — каже Ігор Шевченко.
Директор компанії «Алмейда Груп» Максим Волченко зауважує: кількість продажів не зросла, але якість пропозицій — знизилася. Якісні об’єкти стають дорожчими, особливо в умовно безпечних регіонах.
Максим Волченко,
директор «Алмейда Груп»
«Реальна кількість якісних пропозицій сильно зменшилась. При цьому вартість якісних пропозицій зростає, особливо на елеватори, які знаходяться в умовно безпечних регіонах», — каже Максим Волченко.
Ціни на елеватори
Ціни на елеватори, якщо говорити загалом, не набагато нижчі від довоєнних, кажуть експерти. І залежать вони виключно від комерційних факторів.
Ігор Шевченко,
співвласник і гендиректор TESSLAGROUP
«Як і у нерухомості, працює правило трьох М: місце, місце, місце. Де знаходиться елеватор? Які товаровиробники навколо? Чи далеко порти? Яка конкуренція?», — пояснює співвласник TESSLAGROUP Ігор Шевченко.
За його словами, купити дійсно хороший елеватор в хорошому місці непросто і за великі гроші. А елеватор, котрий завжди працював абияк і зараз не може конкурувати, звісно, готовий продатися за меншу суму.
За словами Максима Волченка («Алмейда Груп»), різниця вартості зерносховищ дуже велика, в залежності від місцезнаходження і типу елеватору. Для прикладу навів ціни на схожі за якістю об’єкти в різних регіонах:
Вартість зберігання |
|||
|
|
Напільні елеватори: |
СОГові елеватори: |
Елеватори на базі металевих силосів: |
|
Схід |
35 $/т |
47 $/т |
75 $/т |
|
Центр |
42 $/т |
56 $/т |
105 $/т |
|
Захід |
65 $/т |
87 $/т |
145 $/т |
Максим Волченко,
директор «Алмейда Груп»
«При цьому в даних цифрах не враховуються пропозиції на об’єкти, які потребують інвестицій, або на дуже якісні об’єкти, які вже пройшли значні етапи модернізації. Там оцінка вже іде за зовсім іншими параметрами», — каже Максим Волченко.
Директор «АПК НОВААГРО» Дмитро Доброштан каже, що старий, збудований ще за радянських часів, «напольник» може бути оцінений власником дорожче, ніж сучасний. Тому що оцінюється не лише технічний стан (хоча, це, безумовно, важливо), а скільки він приносить доходів.
Дмитро Доброштан,
директор «АПК НОВААГРО»
«Він може знаходитися у такому місці, де, будучи морально і фізично застарілим, пропускатиме через себе кратно більше, ніж елеватор, збудований з металічних силосів. І ціна на нього може бути абсурдно високою. В той час, як елеватор з сучасним обладнанням може продаватися по собівартості», — каже Дмитро Доброштан.
Як приклад наводить історію, коли два великих фермерських господарства побудували сучасний елеватор, потім в них змінилися плани і нове зерносховище тепер пустує. Продати не можуть, бо нікому він в тій місцевості не потрібен.
«Тобто це будівництво було просто ударом в штангу. Тому ціни на елеватори складаються насамперед виходячи з комерційної привабливості», — резюмує Дмитро Доброштан.
На елеваторний бізнес, за його словами, впливає стан логістики, наявність у районі залізничної станції, як працюють порти, урожайність, самозабезпечення господарств потужностями та інші комерційні фактори.
Якщо проаналізувати дані різних сайтів, які публікують оголошення про продаж комерційної нерухомості (Elevatorist.com, S&Yu, OLX), то цього року найбільше пропозицій у центрі України та на півдні. За діючий елеватор у Кіровоградській області на 150 тис. тонн просять $ 4,8 млн, за елеватор на 32 тис. тонн у тій же області — $ 614 тис.. Біля Києва елеватор на 30 тис. тонн зберігання хочуть продати за $ 2,6 млн. Також на Київщині елеватор на 4 силоси і майданчиком для зберігання на 6 тис. т оцінили у $ 1,2 млн. Є пропозиції елеваторних потужностей на продаж в Одеській, Вінницькій та Закарпатській областях.
Чому оренда, а не купівля?
Директор компанії SOLAGRO Сергій Щербань зазначає, що ринок елеваторів завжди був динамічним. На сьогодні пропозиція є, а от покупців небагато. Товаровиробники віддають перевагу оренді, тому що або поки що не вбачають перспективи в такому активі, або їм задорого його купувати. Також аграрії пропонують елеваторам гарантований об'єм завантаження в обмін на солідну знижку.
Сергій Щербань,
директор SOLAGRO
«Цілком діюче підприємство зі штатом беруть в оренду. Або проговорюють умови на обов'язкове завантаження певної квоти, припустимо 60-70% елеватора. Ці угоди дійсно з хорошим дисконтом для товаровиробника, але ж і зобов'язання є», — каже Сергій Щербань.
Цьогоріч «Алмейда Груп» взяла в операційне управління «Роздорський елеватор» (Дніпропетровська область), а також в довгострокову оренду «Богданівецький КХП» в Хмельницькій області.
За словами Волченка, ці кроки для компанії є поверненням на елеваторний ринок. Вони дають змогу довести до логічного завершення ланцюги постачання від господарства через елеватор на європейські напрямки через «сухі порти» компанії у Закарпатській та Львівській областях, або на морські порти.
При цьому додає, що через операційне управління «Алмейда Груп» отримала змогу не витрачати на нього інвестиції. Зекономлені кошти спрямовуються на фінансування оборотного капіталу для закупівельної та логістичної діяльності на цьому об’єкті. Зі свого боку, власник об’єкту має змогу не продавати його на низькому ринку і при цьому переносить свої експлуатаційні витрати на орендаря, а в разі успішного сезону отримає суттєву частину прибутку.
Максим Волченко,
директор «Алмейда Груп»
«Тут такий собі win-win для трьох сторін. Третя сторона в даному випадку — клієнти, які при всьому цьому можуть отримати найкращі умови в регіоні та наші пропозиції по трейдингу, логістиці, або за необхідності комплексну послугу по транспортуванню продукції з поля до, наприклад, кінцевого покупця в Європі або на CIF», — каже Максим Волченко.
Що вигідніше: купити чи побудувати?
Всі експерти в один голос кажуть, що купити готовий елеватор зараз набагато вигідніше, ніж побудувати новий.
Сергій Щербань (SOLAGRO) каже, що «свіжий» елеватор дешевше на 30-40%.
«Сучасний діючий елеватор з усім начинням і персоналом, тобто «заходь і працюй», коштує 150-180 $/т зберігання. А то й дешевше. А щоб побудувати новий, це вам всі експерти зараз скажуть, треба стартувати з 200 $/т», — каже Сергій Щербань.
Будівництво елеваторів з нуля, за його словами, нині, як правило, повязане з переробкою. Підприємства вкладають гроші в нові потужності для накопичення агропродукції з прогнозованою її передачею на подальше плече — у переробку.
За даними GrainElevatorSoft, середня ціна будівництва нового елеватора «під ключ» в Україні складає 200-250 $/т. Тобто елеватор на 50 тис. т зберігання обійдеться у $12,5 млн. Якщо аналізувати пропозиції із продажу уже існуючих елеваторів, то можна знайти елеватори вартістю від $1 млн до $7 млн. Але треба враховувати додаткові витрати на модернізацію, інакше, на довгій дистанції, доведеться більше вкладатися в експлуатаційні витрати на електроенергію, теплоносії, зарплату тощо.
Отже, сьогодні на тлі розбудови агровиробниками власних потужностей попозиція елеваторів дещо збільшилася. Але не набагато. Покупці також не стоять у черзі, віддаючи перевагу оренді, кооперації з сусідами. Великі агрохолдинги збільшують клієнтську базу своїх зерносховищ за рахунок трейду, спеціальних програм, логістичних пропозицій. Війна дещо підкорегувала ринок, але кардинального впливу на нього не має.
