Ігор Тимошенко: Ми не можемо дозволити собі ще пів року чекати передачі земель НААН
Джерело фото: Latifundist.com
Кілька днів тому в українській науковій спільноті здійнялася тривога: Президія НААН звернулася до влади із заявою проти передачі понад 135 тис. га сільськогосподарських земель у підпорядкування ДП «Резерв». Ці землі зараз використовують наукові центри, інститути та підприємства академії.
Що буде з землями НААН? Науковці ж кажуть, що у 2013 році вони вже передали 210 тис. га Фонду. Станом на 1 січня цього року у їх розпорядженні залишалося 276,7 тис. га землі, з них 217,1 тис. га — рілля. І це той залишок, без якого неможливо реалізовувати державні програми та виконувати ключові наукові завдання.
У чому суть конфлікту? Що за підприємство «Резерв» і яке подальше використання планується для земель, що мають бути йому передані? І головне — що зараз відбувається з документом, який усе це запустив? За відповідями ми пішли до заступника голови Фонду держмайна Ігоря Тимошенка.
Latifundist.com: Як виникла ідея нового проєкту, зважаючи на те, що раніше вже було вилучено 210 тис. га із структури НААН, але далеко не всі виставлено в межах «Земельного банку»?
Ігор Тимошенко: Якраз в межах «Земельного банку» зараз і виставляється все, що нам передала НААН у першому пулі. Йдеться про приблизно 92 тис. га, які ми плануємо виставити до кінця року.
Але ж проєкт «Земельний банк» — це не короткострокова ініціатива. Він задумувався як багаторічний і передбачає подальший розвиток. Нагадаю, що всього у власності держави 806 тис. га сільськогосподарських земель — і це землі під управлінням різних органів: НААН, Мін’юсту, Міносвіти, Міноборони тощо. У кінцевому рахунку ми прагнемо, щоб увесь земельний банк перейшов до управління через цей проєкт. Зараз ми говоримо про другий пул — і це лише наступний етап реалізації «Земельного банку».
Latifundist.com: Які землі увійдуть до другого пулу?
Ігор Тимошенко: Сюди входять не лише землі НААН, а й інші, які перебувають у нашому управлінні.
Загалом в управлінні фонду перебуває 386 тис. га, Частина з них, 98 тис. га — під окупацією. 91 тис. га — у першому пулі, ще 71тис. га — у другому. Інші землі наразі не готові до передачі: частина перебуває під арештами, деякі потребують поділу, на них є нерухомість. Решта не придатні для використанна або з іншими видами угідь, Та тваринницькі підприємства. Це поетапний процес, який триває.
Latifundist.com: Тобто нинішній проєкт розпорядження, що стосується НААН 135 тис. га, — це лише частина однієї великої історії?
Ігор Тимошенко: Саме так. Це лише частина. Нагадаю, загалом ідеться про 206 тис. га, серед яких — і землі підприємств, що перебувають у Фонді держмайна і відповідно НААН.
Latifundist.com: Який наразі статус цього документа?
Ігор Тимошенко: Документ направлений на погодження центральним органам виконавчої влади. Він ще не дійшов до урядового комітету, але його вже погоджують усі причетні міністерства: Мінекономіки, Мінагрополітики, Мінфін, Мінцифри, МВС — загалом близько 15 установ.
Latifundist.com: Поясніть тоді, чому система з ДП «Резерв» виглядає настільки складною? Адже у нас вже є «Державний земельний банк».
Ігор Тимошенко: Ми не можемо передавати землю напряму ТОВ «Державний Земельний банк». Чому? Тому що на сьогодні це вже корпоратизована структура, яка отримала у користування землі першого пулу. Це вже господарське товариство, а отже, не може приймати землю напряму від держави.
Передача можлива лише від державного підприємства до іншого державного підприємства — з постійного користування одного в постійне користування іншого. Землі, які вже передані ТОВ «Земельний банк», знаходяться не в постійному користуванні, а в оренді.
ТОВ «Земельний банк» орендує ці ділянки у держави на умовах 12% від нормативно-грошової оцінки та передає їх у суборенду. Тобто всі етапи, на яких ми могли би передати йому землю, вже пройдено. Тепер потрібне нове підприємство — ним і виступає ДП «Резерв».
До речі, коли ДП «Резерв» пройде процес корпоратизації, як і «Державний земельний банк», можливо, отримає назву «Державний земельний банк-1» також зможе передавати землі в оренду. Але передати землю до ТОВ «Державний Земельний банк» ми вже не можемо — закон цього не дозволяє. Тому маємо пройти весь процес заново.
Latifundist.com: Тобто «Резерв» — це, образно, акумулююча структура?
Ігор Тимошенко: Так, ДП «Резерв» можна вважати транзитною структурою. Ми маємо мати державне підприємство, на якому акумулюються землі в постійному користуванні від сотень підприємств — і саме це підприємство передає їх у другий пул.
Latifundist.com: Чи проводився аудит цих земель? Так, лунає чимало критики щодо того, як НААН розпоряджалася ними — зокрема, що значна частина землі здавалася в оренду приватним компаніям, а держава нічого не отримувала. Але ж є й підприємства, які реально займаються наукою.
Ігор Тимошенко: Якщо говорити про повноцінний аудит у науковому сенсі, то це не в межах наших повноважень — цим займається Державна аудиторська служба.
Latifundist.com: Можливо, я некоректно висловився — мався на увазі хоч якась базова верифікація?
Ігор Тимошенко: Так, верифікація проводилася. Ми переконалися, що на обраних ділянках немає нерухомого майна та жодних обтяжень, арештів тощо. Це і стало нашою пропозицією — передати саме такі ділянки.
Latifundist.com: Я не виступаю адвокатом Академії, але спілкувався з науковцями і бачив частину кадастрових номерів. І деякі з них — це фактично корпуси інститутів або племінні господарства, про які ви самі згадували. Складається враження, що все під одну гребінку.
Ігор Тимошенко: Тут важливо зрозуміти нашу історію взаємодії з НААН. Перелік земель для них — не новий. Ми почали роботу ще в травні минулого року, регулярно надсилали пропозиції Академії, просили їх переглянути, запропонувати варіанти.
Ми відкрито заявляли: ось ділянки, які ми бачимо як придатні до передачі в оренду — так само прозоро, як це відбувалося з першим пулом. Просили надати власні пропозиції. Але у відповідь отримували варіанти, які нас не влаштовували: наприклад, пропонували 60 тис. га, з яких близько 50 тис. га перебувають в окупації, частина — під арештами, а реально придатними були лише 7 тис. га.
А для другого пулу цього недостатньо. Ми хочемо, щоб обсяг був не менший, ніж у першому — а це 104 тис. га. Ми неодноразово зверталися до Академії з проханням дати якісні ділянки. На жаль, ми не отримали конструктивної відповіді, тому змушені діяти далі самостійно. Це був наш вимушений крок.
Latifundist.com: Я розумію. Просто питання в тому, що під цей процес потрапили й племінні господарства, і корпуси інститутів.
Ігор Тимошенко: Важко повірити, що корпуси могли потрапити до переліку. Наш основний критерій при аналізі цих ділянок полягав у тому, щоб там не було об'єктів нерухомості та були придатні для використання.
Якщо десь усе ж трапилася помилка — можливо, одна-дві ділянки — це пов’язано з великою кількістю об’єктів. Але ці випадки дуже легко відсіяти ще на етапі погодження проєкту розпорядження. До речі, їх Геокадастр просто не пропустить. Ми отримуємо від них зауваження — наприклад, що конкретна ділянка не підлягає передачі — і одразу виключаємо її з переліку.
Latifundist.com: Науковці також зазначають, що з цього пулу земель близько 12 тис. га — це генофонди рослин, колекції, багаторічні насадження. Там роками велися дослідження. Ще 12 тис. — це науково-дослідні станції, де відбувалися селекційні випробування. Тобто це не просто посів на один сезон — за цими ділянками стоїть історія.
Ігор Тимошенко: І тут ми знову повертаємося до нашої комунікації з Академією. Ми неодноразово просили: дайте нам чітке розуміння, які саме ділянки дійсно використовуються в науковій діяльності, а які — ні. Ми ж не ставимо за мету знищити галузь. Навпаки — ми хочемо зберегти науку, але водночас — впорядкувати земельні відносини на зрозумілих, прозорих засадах.
Latifundist.com: Просто щоб не вийшло, як у США, коли Ілон Маск звільняє всіх, а потім розбирається.
Ігор Тимошенко: Ні, такого ризику немає. Ми ще на початковому етапі формування другого пулу. Розпорядження Кабміну ще не ухвалене. І, на відміну від прикладу, який ви навели, ми ще не заявили про вилучення жодної землі. Наразі ми просто робимо пропозицію.
Ми наполягаємо, щоб обсяг не обмежувався, скажімо, 20-30 тис. га — бо це не конструктивно. Ми погодимося лише на адекватну відповідь. Якщо справді йдеться про унікальні сорти чи племінні господарства — це має бути обґрунтовано. Є експерти, які можуть підтвердити важливість цих ділянок — тоді ми врахуємо це як зауваження до проєкту.
Latifundist.com: Але ж, згідно із законом №4196, НААН мала б до серпня подати свої пропозиції: що потрібно зберегти, що передати до ТОВ чи перетворити в акціонерні товариства. Виходить, що в них був запас часу, і саме тому вони й здивовані теперішнім розвитком подій.
Ігор Тимошенко: Ми не можемо дозволити собі ще пів року чекати. Ви ж пам’ятаєте, що для повноцінної реалізації закону потрібно, щоб підприємство було перетворене в ТОВ. А на це дається лише шість місяців. Ми просто боїмося, що знову зайдемо в тривалий процес, який нас не влаштовує не давши можливість виконати зобов'язання перед бюджетом в цей непростий час.
Latifundist.com: Ми зараз говоримо про один закон чи про різні?
Ігор Тимошенко: Якщо йдеться про корпоратизацію, про переведення державних підприємств у ТОВ — то це один закон, різні завдання
Latifundist.com: Закон №4196 — про особливості регулювання діяльності юридичних осіб, перехідний період, об’єднання організаційно-правових форм. Я його щойно відкрив, і там справді зазначено, що є ще запас часу.
Ігор Тимошенко: По-перше, давайте виходити з того, що вже є успішні приклади. Є динаміка. Ми не хочемо, щоб вийшло так: за 3-4 місяці виставили землі першого пулу — і все зупинилося. Проєкт «Земельний банк» — це не про один рік. Він має тривати, бути стабільним і ефективним.
Саме тому ми проводили тривалу роботу з Академією: щоб знайти спільну мову. Ми відкрито запитували: скажіть, які землі вам реально потрібні, а які можна передати в оренду.
Latifundist.com: В офіційному поясненні Фонду держмайна зазначено, що на 276 тис. га землекористування НААН за 2024 рік отримано 3,4 млрд грн виручки, що в рази нижче показників ефективного приватного сектору. Але наскільки коректно порівнювати приватний сектор і умовних селекціонерів? В Академії кажуть, що з 1 млн га заплатили 1 млрд грн податків.
Ігор Тимошенко: Так, вони оцінюють ефективність саме за податковими відрахуваннями. Ці цифри взяті з аудиторського звіту, до речі, він доступний на сайті Державної аудиторської служби. Ми спираємося на ті дані, які бачимо офіційно.
Latifundist.com: Але я зараз не стільки про саму цифру, скільки про доречність такого порівняння. Чи коректно ставити поруч результати приватного бізнесу і наукових установ?
Ігор Тимошенко: Це вже більше питання до економічного аналізу. Можу з вами погодитися в тому, що державні підприємства не завжди доцільно оцінювати за тими самими критеріями, що й приватні. Бо вони часто виконують і соціальні функції. Але з іншого боку — чи справді для селекції потрібні, скажімо, 5 тис. га землі?
Latifundist.com: Так, це вже інше питання.
Ігор Тимошенко: Ми виходимо з простої логіки: якщо реально зануритись у кожне підприємство й запитати, скільки землі вам об'єктивно потрібно — наприклад, для племінної худоби чи вирощування певного сорту — то, звичайно, опоненти скажуть: «Нам потрібна вся земля, бо нам рослинництво генерує додатковий дохід, за рахунок якого й ведеться наукова діяльність — селекція, племінна справа».
Я це розумію. Але навіть за такої ситуації можна, заради реалізації проєкту «Земельного банку», у кожному конкретному випадку визначити, скільки землі об'єктивно можна вилучити та передати у приватну суборенду.
Latifundist.com: Коли запускали «Земельний банк», я пам'ятаю, було широке обговорення, адвокація на всіх рівнях. А тут у багатьох закрались сумніви — мовляв, чи не намагаються провернути якусь кулуарну історію?
Ігор Тимошенко: Дивіться, ключовий наш посил — земля не вибуває з державної власності. Вона була і залишиться у власності держави. Жодної іншої історії, окрім проєкту «Земельного банку», апріорі бути не може.
Фонд держмайна має чітке завдання — реалізувати цей проєкт. Це визначено у плані дій уряду. І, зрештою, є державне завдання — наповнити державний бюджет за рахунок оренди землі сільськогосподарського призначення. Йдеться про мільярд гривень. І наше завдання як виконавчого органу — зробити все для реалізації проєкту й прозорого наповнення бюджету. Це єдина наша мотивація. Думаю, ви теж це розумієте.
Latifundist.com: Учора на аграрному комітеті ВР прозвучала думка, що ДП «Резерв» може бути не просто «транзитне» підприємство, яке передаватиме землі в суборенду, а щось на кшталт структури, яка ефективно управлятиме державною землею.
Ігор Тимошенко: Ні, такого не буде. Завдання «Земельного банку» — реалізація чітко прописаної моделі. Землю в постійному користуванні буде передано підприємству, далі воно корпоратизується, сплачує 12% орендної плати й передає землю в суборенду. Жодних інших сценаріїв.
«Резерв» — це лише перехідне державне підприємство, яке потім має трансформуватись в умовно «Земельний банк-2». Воно не буде займатись господарською діяльністю. І воно не створюється для того, щоб акумулювати землю заради самої акумуляції.
І, до речі, як тільки підприємство консолідує землі згідно розпорядження, йому доведеться нести податкове зобов'язання. Це великі суми в таких масштабах. Сьогодні ТОВ «Державний Земельний банк» постійно виставляє ділянки на аукціони. І навіть якщо переможець не сплатив, орендна плата нараховується — і так само буде з ТОВ «Резерв». Воно змушене буде платити незалежно від перебігу аукціонів
Latifundist.com: Це новостворене підприємство? Бо по базам даних видно, що ДП «Резерв», яке входить до структури Фонду держмайна, зараз у стані припинення.
Ігор Тимошенко: Підприємство не нове. Ми спеціально обирали те, що не має боргів, має нормальну історію, і яке можна безперешкодно трансформувати в ТОВ. ДП «Резерв» — це доволі «чисте» підприємство, без боргів, готове до отримання земель у постійне користування. Чому перебуває в стані припинення? Бо ми одразу почнемо процес корпоратизації, щойно будуть оформлені землі. І з того моменту воно трансформується у ТОВ. Як державне підприємство, воно в будь-якому разі буде припинене.
