«Канола, врятуй!»: Чи допоможе імпорт ГМ-ріпаку українським переробникам
Джерело фото: Latifundist.com
Українські переробники звернулися до влади з пропозицією дозволити імпорт ГМ-ріпаку — з умовою, що виготовлена з нього продукція піде виключно на реекспорт. Втім, ініціатива викликає чимало запитань: адже Україна досі зберігає статус країни без ГМО. Чи готові ми від нього відмовитися, ще й перебуваючи на порозі вступу до ЄС? І головне — чи буде потім кому продавати продукцію з ГМ-ріпаку? Про це — в коментарях учасників ринку.
План Б для українських ОЕЗів
Звідки ж взялись розмови про ГМ-ріпак для переробників?
Ньюзмейкером минулого тижня став народний депутат і заступник голови аграрного комітету Степан Чернявський. Він заявив, що переробники ініціюють внесення змін до закону 2007 року, який регулює обіг ГМО в Україні. Зокрема, йдеться про надання дозволу на закупівлю імпортного ГМ-ріпаку, його переробку на українських підприємствах і подальший реекспорт продукції.
Степан Чернявський
народний депутат, заступник голови аграрного комітету
«Переробники мотивують це дефіцитом ріпаку українського виробництва для переробки, обсяги якого суттєво зменшилися через посівні площі на окупованих росією територіях. Зміни до закону дозволять завантажити українські переробні заводи сировиною, яка потім реекспортуватиметься до інших країн. Україна зароблятиме на переробці такого ГМ-ріпаку, а до бюджету сплачуватимуться податки».
«Вперше від вас чую про це», — коментує новину фінансовий директор компанії «Олійний дім» Ілля Єленський. Водночас він визнає: якщо буде більше сировини — буде більше й можливостей для переробників.
Ілля Єленський
фінансовий директор компанії «Олійний дім»
«Головне — чітко розділити процеси і правильно очищувати обладнання після роботи з ГМО, аби уникнути слідів у наступній партії звичайної продукції. Тобто, якщо все грамотно організувати, це цілком реально».
Втім, не всі впевнені в економічній доцільності такої ідеї.
«Я поки не дуже бачу в цьому економіку. Якщо говорити про сьогоднішній день: по якій ціні можна продати шрот, по якій — олію, і скільки коштує сам ріпак, то, можливо, наприклад, компанія Allseeds порахує, що її вигідно завезти судно ріпаку, не розмитнюючи, переробити його в Південному і відправити назад з партією шроту або олії. У такому разі, можливо, ця схема й спрацює»», — розповідає один із трейдерів шроту.
Звертаємось до голови групи Allseeds В’ячеслава Петрище з уточненням:
— В’ячеславе Івановичу, якщо не секрет, ви якось пов’язані з ініціативою щодо імпорту ГМ-ріпаку?
— Скажу так: я завжди причетний до таких історій. По-перше, ви знаєте мою позицію — я завжди за індустріалізацію країни та переробку будь-чого, і проти експорту сировини. По-друге, переробка ГМ-ріпаку чи ГМ-сої, на мій погляд, цілком виправдана в умовах дефіциту сировини. Причин цьому багато — неврожай, небажання фермерів продавати тощо. А заводи стоять. Тому цей законопроєкт, як на мене, — на часі.
А ось на думку Іллі Крохмальова, керівника олійно‑екстракційного виробництва VITAGRO, ввезення ГМ-ріпаку може покращити становище тих виробництв, які переробляють лише ріпак.
Ілля Крохмальов
керівник олійно‑екстракційного виробництва VITAGRO
«Якщо ж говорити про ринок в цілому, то зараз дуже багато виробництв інвестували в мультикультурність. Це забезпечило їм певну гнучкість — вони можуть в залежності від ринкової ситуації переходити на переробку тієї культури, яка показує кращий економічний ефект».
За його словами, ця ініціатива навряд чи сильно вплине на бізнес групи, адже їхня переробка не сконцентрована тільки на ріпаку. ОЕЗ VITAGRO може переробляти соняшник, ріпак, а віднедавна ще і сою.
Без ГМО лише на папері
Але ж у світі нас сприймають як країну без ГМО. Чи варто ризикувати цим іміджем?
Давайте не будемо лукавити й визнаємо — увесь світ чудово розуміє, що попри офіційні заяви, Україна де-факто є країною з ГМО, каже В’ячеслав Петрище. У нас переробляється і ГМ-ріпак, і ГМ-соя.
За його словами, на ОЕЗі Allseeds навіть не проводять фільтрацію насіння за ознакою ГМО чи не-ГМО.
Хоча, можливо, є окремі гравці, які вирощують свій ріпак, самостійно його переробляють і можуть гарантувати, що він не ГМО, говорить В’ячеслав Петрище. І продовжує: а в цей час український ринок продовжує «ховати голову в пісок» — робити вигляд, що ГМО в нас немає. Та навіть якщо ми й далі триматимемось за статус «не-ГМ-країни» та формально відмежовуватимемось, ухвалення змін до законодавства дозволить імпорт, наприклад, канадської каноли виключно для переробки й реекспорту.
В’ячеслав Петрище
голова групи Allseeds
«Для цього є митні склади, контролюючі органи тощо. Вони можуть легко перевірити: якщо завезли 100 тис. т ГМ-ріпаку чи каноли, то з країни має виїхати 40 тис. т олії і 55–60 тис. т шроту. Виїхало менше? Значить, щось залишилося всередині країни. За це штраф».
Баланс між євроінтеграцією та економічними реаліями
Вадим Чайковський, заступник Голови Держпродспоживслужби, вважає, що питання допуску переробки ГМО-ріпаку в Україні потрібно розглядати зважено, з урахуванням як євроінтеграційних процесів, так і економічних реалій воєнного часу.
Вадим Чайковський
Заступник голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
«Ми рухаємося до ЄС, і там є свої правила. Зараз триває скринінг українського законодавства, в тому числі — щодо ГМО. Але у нас війна, і держава змушена тимчасово відходити від деяких норм, щоб підтримати економіку й армію. Тому було розглянуто механізм, який дозволив би підприємствам тимчасово переробляти ГМ-продукцію, але лише за умови повного контролю та недопущення потрапляння таких продуктів у вільний обіг на внутрішньому ринку».
За його словами, чинна нормативна база не дозволяє здійснювати імпорт і переробку сировини, яка містить незареєстрований ГМО в умовах, які існують нині. Але наразі профільні міністерства, зокрема Мінагрополітики, обговорюють проєкт нормативно-правового акта, який регламентуватиме ці процеси в межах закону та міжнародних стандартів.
Вадим Чайковський
Заступник голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
«Зацікавлений бізнес має запропонувати модель щодо: технічних характеристик еталонного підприємства, що може переробляти ГМО сировину; заходів, які можуть бути вжиті бізнесом для попередження несанкціонованого розповсюдження як продукції, так і відходів з ГМО-сировини; безпекових гарантій, що ні сировина, ні готова продукція, ні відходи не потраплять у довкілля. Бо без зворотного зв’язку від бізнесу є ризики створення «механізму», який ніхто не зможе реалізувати. Тож наразі Держпродспоживслужбу долучено до пошуку конструктивного рішення щодо вирішення цього питання та напрацювання проєкту нормативно-правового акту. Нам потрібно універсальне та дієве рішення».
За його словами, ключова мета — створити систему, яка відповідатиме європейським вимогам, але водночас дозволить контролювати і планувати всі етапи: від імпорту до утилізації або експорту залишків продукції. І все це — виключно під державним контролем.
Але чи буде куди продавати ГМ-шрот?
З бізнесової точки зору ситуація виглядає цілком передбачуваною: усі розуміють, що потужності з переробки в Україні стрімко зростають і продовжуватимуть зростати. Відтак основне питання — у сировині, пояснює Владислав Седик, експерт аграрних ринків і колишній головний фітосанітарний інспектор України. Однак проблема радше полягає в бюрократичній та політичній площині. Чому? Тому що Україна нині проходить процес адаптації законодавства до вимог ЄС — маємо справу з опитувальниками, скринінгами та іншими етапами оцінки.
Владислав Седик
експерт аграрних ринків, ексголовний фітосанітарний інспектор України
«І тут важливо розглядати ситуацію саме з цього ракурсу, щоб це не виглядало як крок назад у регулюванні, яке ми вже запровадили. Адже це безпосередньо впливає на переговорний процес з ЄС. Тим паче, якщо зважати на те, що ми заходимо на ринок ЄС як аграрна країна-конкурент. І навіть якщо потенційна загроза для європейців є умовною, у політичному контексті це може будь-якої миті бути використано — як аргумент, зауваження або серйозне порушення».
З іншої боку, не можна забувати й про ще одного важливого гравця — Китай. Він займає значну частку в структурі українського агроекспорту. Владислав Седик слушно зауважує: «Якщо підприємство, декларуючи відсутність ГМ-продукції, отримує китайську акредитацію, що станеться, коли воно перестане це декларувати?». Цілком ймовірно, що в такому разі умови експорту до Китаю потребуватимуть перегляду. Але чи зараз сприятливий момент для таких змін і чи політично можемо відкривати цей процес? — задається питанням експерт.
Втім, В’ячеслав Петрище зауважує: вважати, що через цей законопроєкт Китай «забанить» всю країну — перебільшення. Китай уже два роки не є активним гравцем на нашому ринку, а акредитацію на експорт там проходить не країна, а конкретне підприємство чи термінал. І далеко не всі її отримують.
Тоді постає питання, чи можливо технологічно організувати всю переробку та утилізацію відходів так, щоб продукція не затримувалася всередині країни? Ілля Крохмальов не бачить в цьому особливих ризиків. За його словами, підприємства самі будуть зацікавлені в тому, щоб купити сировину, якнайшвидше її переробити та експортувати готову продукцію. І чим більші підприємства та чим краще вони вибудують свою логістику, тим швидше цей процес буде відбуватись.
Натомість Вадим Чайковський наголошує: чим детальніше в законі буде прописано всі нюанси, тим меншими будуть ризики для конкретного бізнесу.
Вадим Чайковський
Заступник голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
«Ми розуміємо виклики й на чолі з Мінагрополітики працюємо разом із бізнесом та державними структурами над механізмом, який надасть змогу реалізувати цю ідею безпечно».
Але справа не лише в Китаї. Індія не купує ГМ-шроти (такий імпорт можливий лише за дозволом уряду і в обмежених обсягах, як, наприклад, це було у 2021 та 2022 рр., коли уряд дозволив імпорт ГМ-соєвого шроту, щоб підтримати птахівництво на тлі зростання цін на корми).
«Олію ще можна очистити — сліди ГМО там будуть мінімальні. Але шрот — інша історія. Він чітко буде ГМ. І що з ним робити? В Індію не продасиш. В ЄС — також, бо там 0,9% має бути залишок ГМО. Відправляти в Північну Африку? У Марокко? Так туди й Канада напряму продає через Атлантику. А де тут наше місце? Близький Схід?» — розмірковує один із трейдерів.
Коли ми задали таке питання В’ячеславу Петрище, то він з подивом відповів: «Я здивований, що ви не знаєте: Європа купує і виробляє ГМ-шрот».
І додає: позаминулого року Allseeds переробила 150 тис. т ріпаку, з яких отримала 100 тис. т ГМ-шроту. Увесь обсяг пішов до Європи.
В’ячеслав Петрище
голова групи Allseeds
«Якби я завозив канадську канолу — шрот із неї був би такий самий, як і з українського ріпаку. Сучасні технології дозволяють з ГМ-ріпаку отримати не-ГМО олію. Але ГМ-шрот іде на експорт — наприклад, до тієї ж Польщі».
В ЄС у шротах, як і в інших кормах для тварин, допускається вміст ГМО до 0,9% за умови, що ця наявність є випадковою та технічно неминучою. В іншому випадку, корм повинен бути маркований як ГМО. Хоча ГМ-культури в ЄС не вирощують (окрім одного сорту кукурудзи), але дозволений імпорт і використання певних ГМ-сортів ріпаку та сої для використання в кормах. Тому більшість шроту — як соєвого (імпортованого з Бразилії), так і ріпакового — є ГМ.
Підстраховка для другої половини сезону
У Болгарії переробники ще з листопада-грудня минулого року почали імпортувати канадську канолу. Логічно припустити, що ми вирішили взяти за основу цей досвід. Втім, як зауважують в асоціації «Укроліяпром», ситуація в Україні має свою специфіку: «аграрії часто притримують врожай в очікуванні вищих цін».
За даними асоціації, українські переробні заводи нині працюють лише на 50–60% потужностей.
«Ми збираємо 3 млн т ріпаку — і просто вивозимо його. То навіщо завозити канадську канолу, якщо маємо власну сировину в Україні? Але ви не переборете трейдерів. Це дуже складне питання. Провальний сезон, суцільні збитки. Підприємства не знають, що робити. Працюють тиждень — стоять три», — відмічають в «Укроліяпром».
І додають: станом на 1 квітня перехідні залишки ріпаку становили близько 200 тис. т. Тобто сировина є, але недоступна для переробників — аграрії притримують її. Про це також говорить Ілля Єленський.
Але чому ж український переробник не може запропонувати ціну, яка влаштує аграрія? Бо економіка не сходиться, як пояснює нам один із трейдерів. Європейці можуть заплатити, умовно, 500 €/т. Якщо український завод запропонує таку саму ціну, переробить ріпак і спробує продати продукцію назад у ЄС — він спрацює в мінус. Натомість у європейських переробників — субсидії, дотації, захист ринку. Про нерівні умови конкуренції говорить і Вʼячеслав Петрище.
В’ячеслав Петрище
голова групи Allseeds
«Ну не будуть заводи працювати собі в збиток. Я не працюю — і сьогодні мій завод простоює. Європейські підприємства мають дотації, доступ до кінцевого ринку. А в нас? Ми, наприклад, і хотіли б поставити біодизельну установку, але в Україні немає внутрішнього ринку біодизеля і немає доступу на європейський».
Строки реалізації ініціативи
В «Укроліяпром» все ж погоджуються, що рішення про імпорт ГМ-ріпаку — це стратегія на майбутнє.
«Зрозуміло, що до початку нового сезону ми вже не встигнемо. Але треба дивитися правді в очі: якщо в усьому світі широко використовуються ГМ-продукти — зернові, кукурудза, соя, ріпак — то чому б не дозволити їх імпорт хоча б для переробки з подальшим реекспортом, без використання всередині країни?», — зауважують в асоціації.
І нагадують, що подібна ініціатива вже обговорювалася раніше, але реалізувати ідею тоді не вдалося.
Зі свого боку, перший заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький говорить, що наразі обговорюється варіант тимчасової процедури — строком орієнтовно на один рік, до вересня 2026-го. Саме тоді в Україні має запрацювати повноцінне законодавство про обіг ГМО, яке вже ухвалено Верховною Радою і гармонізовано з європейськими стандартами.
Тарас Висоцький
перший заступник міністра аграрної політики
«Ідея обговорюється з перспективою реалізації в наступному сезоні. Цього року це неможливо. Йдеться саме про тимчасову процедуру, яка діятиме лише до старту повноцінного закону про ГМО — з вересня 2026 року. Закон уже прийнятий і повністю відповідає європейським регламентам. Тож жодного розриву або відхилення від міжнародних норм ми не плануємо».
