Частина компаній зупинила закупівлю зерна на сторонніх елеваторах — Микола Горбачьов про скандал із «Волиця-Агро» та фактор Сольського
Ринок нервово відреагував на скандал з елеватором «Волиця-Агро» на Київщині, який на ринку пов’язують з ексміністром агрополітики Миколою Сольським. Частина великих трейдерів уже поставила на паузу закупівлі зерна на сторонніх елеваторах, інші — скорочують ліміти.
За словами президента «Української зернової асоціації» Миколи Горбачьова, це може призвести до уповільнення руху коштів до фермерів і посилення контролю за зберіганням зерна.
Latifundist.com: Як ринок відреагував на історію з «Волиця-Агро»?
Микола Горбачьов: Дуже нервово. Частина компаній узагалі зупинила закупівлю зерна на сторонніх елеваторах, інші проходять внутрішні процедури перевірки. І, наскільки я розумію, у майбутньому багато західних компаній суттєво скоротять ліміти на зберігання зерна на сторонніх елеваторах.
Latifundist.com: Тобто наслідки будуть не лише для трейдерів?
Микола Горбачьов: Так. Це сповільнить рух коштів від зернових компаній до фермерів. Раніше виробник міг швидко завезти зерно на найближчий елеватор, і компанія купувала його там. Тепер такої практики буде менше. А це означає гірший грошовий потік для виробника і більшу потребу в кредитуванні.
Latifundist.com: Наскільки суттєво можуть скоротитися ліміти?
Микола Горбачьов: Якщо раніше в окремих компаній ліміти на сторонніх елеваторах могли сягати 200–300 тис. т, то зараз частина компаній узагалі зупинила роботу в цьому сегменті, а інші можуть скоротити їх до 10–12 тис. т.
Latifundist.com: Чому ринок не побачив ризик раніше?
Микола Горбачьов: Думаю, дуже велику роль зіграло ім’я Миколи Сольського. Йому довіряли. Саме через цей рівень довіри ніхто не очікував такого сценарію.
Це людина з репутацією на ринку: був народним депутатом, очолював аграрний комітет, обіймав посаду міністра. Його добре знали, з ним працювали та спілкувалися як у формальній, так і в неформальній площині. До того ж він юрист — людина, яка асоціюється із законом. Тому рівень довіри був дуже високим. Для мене ця ситуація — шок.
Latifundist.com: Цифра нестачі 130–140 тис. т, яка звучить на ринку, близька до реальності?
Микола Горбачьов: Думаю, насправді вона більша. За моїми оцінками — близько 150 тис. т. Для розуміння: в однієї мультинаціональної компанії нестача перевищує 50 тис. т, в іншої — близько 39 тис. т.
Якщо перевести це в гроші, з урахуванням того, що йдеться про кукурудзу, пшеницю, сою та ріпак, то мова може йти орієнтовно про понад $30 млн. Але це приблизна оцінка — якщо брати за основу 130 тис. т.
Latifundist.com: Тобто для ринку це ще й удар по довірі?
Микола Горбачьов: Дуже сильний. Сьогодні я півтори години спілкувався зі своїми французькими колегами, і кожен запитував: як так могло статися? У них також діють процедури комплаєнсу та перевірки. Але в цьому випадку спрацював фактор особистої довіри.
Труднощі обліку
Latifundist.com: Сюрвейери ж приїжджали на елеватор перевіряти наявність зерна. Виходить, нинішніх перевірок виявилося недостатньо? Це тому, що ви не бачите повного балансу по елеватору?
Микола Горбачьов: Саме так. Якщо елеватор фізично вміщує 60 тис. т, а на нього фактично виписано документів чи зобов’язань на значно більший обсяг, окремий поклажодавець цього не бачить. Він бачить лише своє зерно і свої документи.
Latifundist.com: Із реєстру складських документів цього теж не видно?
Микола Горбачьов: У реєстрі можна побачити, скільки виписано складських квитанцій — умовно 280 тис. т за рік. Але проблема в тому, що ми не бачимо повного руху зерна: скільки реально було відвантажено, а скільки лише оформлено на папері. Умовно — чи було відвантажено всі 280 тис. т, чи лише 10 тис. т.
Формально процедури могли бути витримані. У мультинаціональних компаніях часто буває так: домовляється одна людина, а підписує договір інша. Наприклад, регіональний закупівельник веде перемовини, а фінальний підпис ставить директор в офісі. Тут, по суті, працювала схожа логіка: всі домовлялися з Миколою Сольським, хоча формально документи підписував не він.
Latifundist.com: Формально він у компанії не фігурує. Але, як я розумію, Сольський представлявся як власник?
Микола Горбачьов: Саме так. Тому йому довіряли, і ніхто не очікував такого сценарію.
Як забезпечити простежуваність зерна
Latifundist.com: Я чув, що позавчора відбулося засідання УЗА з цього питання.
Микола Горбачьов: Ми пропонуємо створити робочу групу і вже на наступному засіданні в середу разом із Мінекономіки обговорити, як ринок бачить шляхи виходу з цієї ситуації. Наше завдання — запобігти її повторенню в майбутньому на сторонніх елеваторах.
Наразі міністерство наполягає на сертифікації елеваторів. Ідея полягає в тому, щоб кожен елеватор отримував сертифікат на право надання послуг зі зберігання та відвантаження зерна для третіх осіб. Але ми не підтримуємо такий підхід.
Latifundist.com: Чому?
Микола Горбачьов: Тому що ми вже бачили подібні практики за часів Хлібної інспекції. Це створює ризики корупції. Ми не хочемо до цього повертатися. На нашу думку, сертифікація не запобігатиме подібним ситуаціям.
Latifundist.com: А що тоді може реально допомогти?
Микола Горбачьов: Потрібно поліпшити електронну інформацію, яку бачить поклажодавець на елеваторі. Передусім — щодо наявності зерна на конкретну дату: скільки прийнято, скільки відвантажено і який фактичний залишок.
Latifundist.com: Але ж елеватори можуть сказати, що це комерційна таємниця.
Микола Горбачьов: Ми не говоримо про розкриття того, хто саме зберігає зерно — Cargill, ADM, Soufflet чи інші компанії. Йдеться лише про загальний обсяг зерна на елеваторі. І, наскільки я чув від власників елеваторів, багато хто не бачить проблеми в наданні такої інформації.
Latifundist.com: Технічно це реально відстежувати?
Микола Горбачьов: Так, це технічно реалізується. Елеватор може в електронному вигляді щодня подавати дані: скільки зерна прийнято і скільки відвантажено. Написати ввечері, що за день відвантажили, наприклад, 1800 т, — не проблема.
Latifundist.com: Хто має бути власником такої інфраструктури — держава чи ринок?
Микола Горбачьов: Якщо це зробить держава, я не бачу в цьому проблеми. Для держави це навіть корисно: вона щодня бачитиме залишки кукурудзи, пшениці та інших культур і матиме повнішу картину для оцінки продовольчої безпеки.
Latifundist.com: Як я розумію, сертифікація не вирішує питання обліку зерна.
Микола Горбачьов: Саме так. Сертифікація — це одне, а прозорий облік руху зерна — зовсім інше. Ми проти повернення старих корупційних механізмів, але підтримуємо створення системи, яка буде функціональною і корисною для ринку.
Latifundist.com: Після «Агроінвестгруп» здавалося, що ринок отримав щеплення від таких ситуацій. Але схема на «Волиці» майже ідентична.
Микола Горбачьов: Сама схема фактично не змінилася. На щастя, нас ця ситуація оминула. А з «Агроінвестгруп» ми тоді мали негативний досвід.
Коли купували у них зерно, спеціально розподіляли обсяги між різними елеваторами. Я вважав, що якщо один майданчик зупиниться, диверсифікація дозволить мінімізувати ризики. Але в результаті проблеми виникли одночасно на кількох об’єктах.
Тобто сама логіка ризику нікуди не зникла: ринок на певний час злякався, а потім знову повернувся до звичної практики.
Резюме
Скандал із елеватором «Волиця-Агро» призвів до того, що частина трейдерів зупинила закупівлі зерна на сторонніх елеваторах, а інші скорочують ліміти. Це може уповільнити розрахунки з фермерами та посилити контроль за зберіганням зерна.
Що сталося з «Волиця-Агро»?
Скандал із нестачею зерна на елеваторі призвів до втрати довіри з боку трейдерів і скорочення лімітів.
Як відреагував ринок?
Частина компаній зупинила закупівлі на сторонніх елеваторах, інші — скорочують ліміти та посилюють перевірки.
Які наслідки для фермерів?
Уповільнення розрахунків, гірший кешфло і більша залежність від кредитування.
Чому виникла проблема?
Через відсутність прозорого обліку зерна та надмірну довіру до контрагентів.
Що може змінити ситуацію?
Запровадження щоденного електронного обліку руху зерна на елеваторах.
