Гармати замість масла. Як Іран сфокусувався на зброї і пропустив продовольчу кризу

На Близькому Сході триває війна: США та Ізраїль атакують Іран ракетами та авіацією, Іран відповідає ударами ракет і «шахедів» по сусідніх країнах Перської затоки. Ціни на нафту зростають, а президент США Дональд Трамп анонсує продовження операції.

Запаси зброї дозволяють Ірану продовжувати опір і обмежувати прохід суден Ормузькою протокою. Поки не спрацювала і ставка ізраїльтян на бунт іранців проти Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) — силового крила правлячого режиму. Інформація про громадські протести фрагментована, зміна влади в країні силами населення наразі не проглядається.

Важливий фактор, який критично впливає на стійкість режиму в Ірані, — ризик голодних бунтів. Хоча Іран заявляє про готовність воювати зі США щонайменше десять років, країна навряд чи зможе весь цей час забезпечувати себе продовольством.

Редакція Latifundist.com зібрала ключові дані про АПК Ірану і те, як ситуація з продовольством впливає на перспективи війни. Оцінити інформацію та відрізнити правдиві статистичні дані від пропаганди КВІР нам допоміг директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Самозабезпечення Ірану зерном: задача нездійсненна? 

Іран традиційно вирощує зернові (пшеницю, ячмінь, рис і кукурудзу), фрукти (фініки, інжир, гранати, дині та виноград), овочі, бавовну, цукрові буряки й тростину, фісташки, горіхи, оливки, спеції та родзинки, чай і тютюн. Проте через кліматичні умови країні складно повністю забезпечити себе продовольством.

Нестачу перекривають двома шляхами: уряд стимулює вирощування зерна місцевими фермерами, викуповуючи врожай за фіксованими цінами, а також надає аграріям фінансові й технологічні дотації. Другий шлях — імпорт продовольства. За даними ФАО, у сезоні 2025/2026 МР потреба у ввезенні зернових культур та рису становитиме близько 16,5 млн т.

Ігор Семиволос

директор Центру близькосхідних досліджень

«Тобто навіть більша кількість опадів не врятує Іран від посухи у 2026 році. Хороша зима, яка могла трохи змінити ситуацію в їхньому сільському господарстві, не перекриє катастрофічних посух минулих років».

Кількарічна посуха вже призвела до скорочення запасів води у водосховищах більш ніж на 50%, повідомляє іранське державне інформаційне агентство Mehr. Через це у 2025 році виробництво пшениці скоротилося більш ніж на 30%. Водночас ФАО повідомляє про зменшення врожаю озимої пшениці на 12% порівняно із середнім показником за останні п’ять років — до 12,5 млн т.

На продовольчу безпеку Ірану впливає і надзвичайно високий для країн Близького Сходу рівень урбанізації — у містах живе до 77% населення. Міські жителі не вміють самостійно вирощувати агропродукцію, а велика щільність населення ускладнює їх забезпечення.

Проблема в Ірані не лише у доступності продовольства, наголошує директор Центру близькосхідних досліджень. Наприклад, столиця Тегеран, яка разом з агломерацією налічує понад 14 млн населення, задихається через забруднене повітря та обмежену здатність держави повноцінно виконувати свої функції в столиці.

«Минулого року точилися дискусії про перенесення столиці на південь, щоб розвантажити місто. Але висока урбанізація — це комплексна проблема для Ірану з безліччю факторів ризику: від продовольства до екології. І тут Тегеран як картковий будинок: якщо «посиплеться» столиця, то через різні обставини «посиплються» й інші міста, тому це проблема для влади», — розповідає Ігор Семиволос. 

За його даними, близько 4 млн іранців уже стали внутрішніми переселенцями, значна частина з яких переїхала у сільську місцевість. Це створює додатковий тиск на ситуацію з продовольством у країні.

Продовольча безпека — ахіллесова п’ята Ірану?

За даними USDA, у 2023/24 МР у країні вирощено до 16 млн т пшениці. Видання Tehran Times підкреслює, що при внутрішньому споживанні на рівні 16,95 млн т на рік (1,4 млн т щомісяця) країна мала дефіцит у 3,45 млн т, який перекривала імпортом. У 2024/25 МР урожай пшениці USDA оцінює на рівні 13,5 млн т (оцінка ФАО — 12,5 млн т).

Дефіцитним в Ірані може стати і ячмінь. Наприклад, у 2024/25 МР у країні його вироблено до 3 млн т, тоді як необхідно імпортувати 2,1 млн т.

Ці баланси виробництва виглядають відносно прийнятними для умов мирного часу. Але в умовах військової операції США та Ізраїлю Ірану загрожує нестача продовольства вже в перспективі кількох місяців або навіть тижнів.

«Якщо конфлікт на Близькому Сході триватиме до червня, ще 45 мільйонів людей можуть опинитися в стані гострого голоду через зростання цін», — заявив 17 березня заступник виконавчого директора ФАО ООН Карл Скау.

Поки світ переживає потрясіння через зупинку транзиту викопного палива Ормузькою протокою, там назріває локальна криза поставок продовольства, наголошує американська Рада з міжнародних відносин.

«Іран систематично використовує їжу, воду та добрива як зброю у спраглому регіоні, що робить цей конфлікт першим справжнім конфліктом XXI століття, який може запустити уповільнену машину голоду. Вода та їжа не є гуманітарними проблемами на периферії конфлікту, а швидко стають його ключовим об’єктом», — зазначається на сайті організації.

Військові удари США та Ізраїлю створюють в Ірані ризик ефекту «калорійного задушення», оскільки головна вразливість країни формується в її глибоководних терміналах, а не в військовій могутності. Про це пише Пасінте Абдель-Фаттах, аналітик компанії-девелопера з ОАЕ Al Habtoor Group.

Пасінте Абдель-Фаттах

аналітик Al Habtoor Group

«Система постачання продовольства Ірану передбачала, що південні порти країни завжди залишатимуться доступними та повністю функціональними. Зупинка страхування воєнних ризиків і навігації через порт Бандар-Аббас спростувала це припущення. Оскільки оперативні запаси кормів скорочуються до 14 днів, дефіцит білка, що виникає в результаті, створює значний ризик внутрішньої нестабільності — ефект, з яким навряд чи зрівняються звичайні військові удари».

85–90% агропродукції надходить через глибоководні порти Перської затоки, головним чином Бандар-Аббас та Імам Хомейні, нагадує вона. Їхні термінали здатні обробляти судна класів Panamax і Capesize, а силосні комплекси теоретично розраховані на зберігання до 20 млн т сільгоспкультур. Через них Іран щорічно імпортує 7–9 млн т кукурудзи та 2–3 млн т соєвих бобів, переважно з Бразилії.

Ці культури використовуються в птахівництві та скотарстві — постачання тваринного білка для містян майже повністю залежить від імпортних кормових компонентів. Іранські комбікормові заводи та птахоферми зазвичай працюють «з коліс» і мають запаси на 14–21 день роботи.Перебої з комбікормами змусять іранських виробників птиці вже в березні переглядати розмір поголів'я, пише Пасінте Абдель-Фаттах. 

«Масовий забій птиці призведе до тимчасового надлишку м’яса на міських ринках, а далі — тривалого білкового вакууму. Безпосередні макроекономічні наслідки, які виникнуть у результаті цієї блокади, матимуть не менш серйозні ефекти. Зокрема, позбавлять іранський ріал його залишкової вартості», — прогнозує вона.

Компенсувати морську торгівлю сухопутними маршрутами через Росію, Казахстан, Туреччину, Вірменію чи Пакистан неможливо, додає аналітик. Наземні шляхи фізично не здатні забезпечити потрібні обсяги.

Частину продовольства Іран імпортує з РФ та Казахстану транспортним коридором через Туркменістан уздовж Каспійського моря, додає Ігор Семиволос. Потенційно іранський бізнес може отримувати певні обсяги зерна з країн Центральної Азії, але ці маршрути обмежені санкціями США. У лютому 2026 року Дональд Трамп підписав указ, який дозволяє вводити додаткові мита проти країн — торгових партнерів Ірану.

Ігор Семиволос

директор Центру близькосхідних досліджень

«Американці зараз доволі активні в Центральній Азії, моніторять виконання санкцій. Очевидно, якщо вони побачать збільшення постачання товарів до Ірану, то можуть зробити певні «організаційні висновки» для тиску на ці країни. Наприклад, Азербайджан після обстрілів з Ірану взагалі закрив кордон і зупинив транспортний рух. Тому ці наземні маршрути можуть працювати, але важко сказати, чи будуть вони ефективними».

 

Чи можливі в Ірані голодні бунти і повалення режиму?  

Проблеми з продовольством в Ірані виглядають дуже серйозними, пише Пасінте Абдель-Фаттах. Уряд країни найближчими тижнями зіткнеться зі складним вибором: або домовлятися про відкриття Ормузької протоки для імпорту зерна та кормів, або готуватися до структурного дефіциту продовольства та каскадних соціальних наслідків, коли населення зіткнеться одночасно з дефіцитом харчів, девальвацією валюти та зростанням інфляції.

Пасінте Абдель-Фаттах

аналітик Al Habtoor Group

«Інфляція цін на продукти харчування, яка до ракетних ударів уже становила 90%, ймовірно, зросте до тризначних показників. Занадто високий споживчий попит ще більше погіршує ситуацію, оскільки домогосподарства намагаються конвертувати девальвуючу валюту в калорії, які можна зберігати, спустошуючи полиці магазинів швидше, ніж розтягнута система державного розподілу може поповнити запаси».

За її даними, Центробанк Ірану запровадив пільговий обмінний курс для імпорту основних продуктів харчування на рівні 285 000 ріалів за долар США, щоб захистити населення від цінової волатильності. Однак блокада Ормузької протоки порушує експорт іранської нафти — основного джерела валютної виручки. Пільговий імпорт продовольства дорого обходиться бюджету країни, одночасно болісно б’ючи по її фіскальній системі й ще більше поглиблюючи кризу.

Операція «Епічна лють», яка фактично перетворила їжу на зброю, завдала точнішого удару по внутрішній стабільності Ірану, ніж ракетні обстріли, пише аналітик. Це робить наступний шістдесятиденний період «критичним випробуванням для соціальної згуртованості країни».

Ключова ознака стійкості іранського режиму в найближчі тижні — стан банківської системи, наголошує Ігор Семиволос. Поки здійснюються міжнародні платежі, влада країни може закуповувати зерно та інші потрібні ресурси, виплачувати зарплати силовикам. В Ірані вже зараз відчувається дефіцит готівки і швидке здорожчання продуктів, але говорити про голод серед широких верств населення поки що зарано.

Ігор Семиволос

директор Центру близькосхідних досліджень

«З великою ймовірністю в найближчі місяці ми побачимо остаточне падіння банківської системи Ірану. Там інфляція величезна, а вартість національної валюти практично сміттєва. Влада навряд чи зможе цьому запобігти: це об’єктивні процеси, які були запущені ще минулого року і зараз пришвидшуються на тлі війни».

 

З іншого боку, ця теза має дуже сильний контраргумент: іранці мають дуже високий «больовий поріг», і десятиліття режиму аятол привчили народ терпіти бідність, незгоди та репресії. Саме такої помилки припустилися спостерігачі, які очікували бліцкригу, порівнюючи стратегічну міць США та Ізраїлю з Іраном. Вони знехтували розмірами країни, її населенням, політичною структурою та системою управління.

«Не можна просто порівняти військові потенціали учасників конфлікту. Але якщо врахувати всі критерії, ви побачите, що за короткий період досягти зміни режиму там неможливо. Так, на нього тиснуть деградація економіки, удари по військових об’єктах, диверсії проти силовиків, безлад, падіння банківської системи, проблеми з продовольством. Але це комплексне питання. Поки в Тегерані та великих містах не буде зруйнована система контролю населення спецслужбами, про зміну режиму немає сенсу говорити», — уточнює Ігор Семиволос.

Актуальним залишається і питання престолонаступництва, додає він. Поточний лідер Моджтаба Хаменеї не подобається частині еліт. Наприклад, членам впливового клану Рафсанджані, які мають бізнес в аграрній та банківській галузях, сильні політичні зв’язки й ключові посади в держструктурах. Син і донька четвертого президента країни Алі Акбара Хашемі Рафсанджані вже відмовилися вітати Моджтабу з призначенням, що свідчить про швидке накопичення протиріч серед іранських еліт. Цьому сприяє радикально жорстка риторика Хаменеї, яка озвучує позицію КВІР і нехтує інтересами інших кланів.

Продовольча криза в Ірані на роки  

Поточна криза впливає не лише на ситуацію з продовольством в Ірані, а й загрожує майбутньому врожаю, підкреслює Пасінте Абдель-Фаттах. Причиною є мілітаристська стратегія країни, для якої пріоритетом є виробництво зброї, а не продовольства.

Як приклад: Іран є одним із основних виробників сечовини і вважається критичним вузлом на світовому ринку добрив. Однак іранський режим обрав ВПК замість стабільного сільського господарства, регулярно перенаправляючи природний газ та нафтопродукти з хімічних комплексів Ассалує на військові об’єкти та дублюючі енергооб’єкти. Це робить нестабільним виробництво азотних добрив, сировиною для яких є природний газ. Так само Іран першочергово передає дизпаливо військовим частинам, нехтуючи потребами агросектору. Країна фактично визначила продовольчу безпеку як другорядне питання, вважає аналітик.

Пасінте Абдель-Фаттах

аналітик Al Habtoor Group

«Дефіцит ресурсів, включно з добривами для підживлення під час критичної фази росту озимої пшениці, ймовірно, загострить значний дефіцит врожаю в наступному літньому сезоні, продовживши продовольчу кризу з 2026 на 2027 рік».

Підсумовуючи, в Ірані зараз склався набір болючих факторів для сільського господарства, який критично впливатиме на цю та наступні посівні:

• Посуха, найімовірніше, продовжуватиметься, що вплине на валовий врожай і збільшить потребу в імпорті;

• Банківська і фіскальна криза ускладнить закупівлю продовольства, насіння і ЗЗР за кордоном, а також виплати місцевим аграріям за вирощений врожай;

• Удари коаліції США — Ізраїль по енергооб’єктах загрожують зупинкою насосів зрошувальних систем на полях;

• Нещодавні удари Ізраїлю по газопереробних заводах можуть зупинити виробництво добрив і ще більше вдарити по врожайності;

• Удари по залізниці та активне перевезення військових вантажів ускладнять доставку добрив та палива для проведення посівної — під питанням їх фізична наявність;

• У результаті ці фактори навряд чи призведуть до масштабного голоду і багатьох смертей, але точно відкинуть сільське господарство Ірану на роки назад. Ймовірно, через продовольчий фактор лідерам країни навіть доведеться сповільнити мілітаризацію та скоротити підтримку своїх проксі-формувань у регіоні.

Війна на Близькому Сході б’є по Ірану не лише через ракети й санкції, а й через продовольство. Країна вже має структурні проблеми в агросекторі: посуху, падіння врожаїв, дефіцит води, залежність від імпорту зерна і кормів. Якщо порти Перської затоки, енергетика та логістика працюватимуть із перебоями, Іран швидко отримає дорожче продовольство, дефіцит білка, тиск на бюджет і ризик нових соціальних потрясінь. Тому продовольча безпека стає однією з головних вразливостей Ірану у війні.

Чи може війна призвести до дефіциту продовольства в Ірані?
Так. Через залежність від імпорту зерна і кормів, а також ризики для портів Перської затоки, Іран може зіткнутися з дефіцитом продовольства вже в короткостроковій перспективі.

Чому Іран не може забезпечити себе їжею?
Основні причини — посуха, дефіцит води, падіння врожайності, обмежені площі зрошення та висока урбанізація (близько 77% населення живе в містах).

Наскільки Іран залежить від імпорту агропродукції?
Країна щороку імпортує мільйони тонн зерна, кукурудзи та сої. Кормова база для тваринництва майже повністю залежить від імпорту.

Що станеться, якщо Ормузька протока буде заблокована?
Це порушить основні канали постачання продовольства і кормів. Запаси в країні обмежені (часто 14–21 день), тому дефіцит може виникнути дуже швидко.

Як війна впливає на агровиробництво в Ірані?
Удари по енергетиці та газовій інфраструктурі знижують виробництво добрив, ускладнюють зрошення та підвищують витрати аграріїв.

Чи можливі голодні бунти в Ірані?
Ризик існує, особливо на фоні інфляції, дефіциту продуктів і девальвації валюти, але наразі система контролю влади стримує масові протести.

Олексій Козаченко, Latifundist.com.