Багатьом олійним заводам зараз вигідніше стояти, ніж переробляти соняшник, — Сергій Репецький
На ринку все частіше говорять про потенціал подальшого зростання цін на соняшник — аж до 34–35 тис. грн/т. Для переробників це погана новина: дорожчий соняшник не означає дорожчу олію. Попит слабкий, конкуренти тиснуть цінами, а маржа заводів тане з кожною додатковою тисячею гривень у закупівлі сировини.
Сергій Репецький із Sunstone Brokers пояснює, чому частині заводів зараз вигідніше стояти, ніж працювати в мінус, як Аргентина забирає частину індійського попиту і чому залишки пестицидів стають новою проблемою для української олії.
Latifundist.com: Сергію, почнімо з головного. Ви кажете, що для багатьох заводів зараз вигідніше стояти, ніж переробляти соняшник. Чому?
Сергій Репецький: За такої ціни на соняшник маржі переробки немає. Для багатьох заводів зараз справді вигідніше стояти, ніж переробляти.
Коли завод стоїть, він має фіксовані витрати — умовно $9–10 на тонну. Це зарплати працівникам та інші постійні витрати.
А якщо завод працює, то результат може бути мінус $20–25 на тонні. Тому виникає просте питання: навіщо генерувати мінус $20–25, якщо можна згенерувати мінус $9–10 і стояти? У такій ситуації зупинка виробництва для частини переробників виглядає економічно логічнішою, ніж робота в мінус.
Latifundist.com: За вашими оцінками, багато українських заводів уже зупинилися?
Сергій Репецький: Я працюю з дуже багатьма заводами. Зараз соняшник переробляють переважно ті, хто купив його ще в березні-квітні. Ті заводи, які не були покриті сировиною з того періоду, зараз уже зупиняються або перелаштовуються на переробку залишків ріпаку та сої.
Latifundist.com: Ріпак ще залишився?
Сергій Репецький: Невеликі залишки, але вони є. Сьогоднішня ціна на ріпакову олію на польському кордоні дозволяє переробнику працювати в плюс.
Latifundist.com: Тобто соняшник по 33–34 тис. грн/т зараз майже ніхто не купує?
Сергій Репецький: Немає маржі купувати за такими цінами. Або ж це можуть собі дозволити ті заводи, які мають більш довгий ланцюжок доданої вартості з інтегрованими бізнесами по мʼясу чи молоку.
Latifundist.com: Ви більше працюєте із заводами, але, можливо, спілкуєтесь і з холдингами чи великими фермерами. Який зараз настрій у виробників? Вони чекають ще вищої ціни по соняшнику?
Сергій Репецький: З фермерами я мало спілкуюся, тому не можу точно сказати, які в них настрої.
Але, найімовірніше, залишки соняшнику, які ще є на ринку, переважно залишилися у фермерів середньої руки. Великі компанії, думаю, свої обсяги соняшнику вже здебільшого продали.
На мою думку, тримати соняшник вони будуть недовго. Перша половина червня може стати періодом остаточного продажу залишків — перед початком збирання ріпаку та ячменю.
Фермерам потрібно буде звільняти склади під новий урожай. До того ж виглядає так, що запаси зернових у них також достатньо великі — і по пшениці, і по кукурудзі. Це все теж треба буде виштовхувати перед початком нового сезону.
Latifundist.com: А що по логістиці? Переробники зараз працюють переважно «з коліс» і не накопичують олію?
Сергій Репецький: Так. Ніхто не хоче накопичувати олію в портах через ризики обстрілів. Усі намагаються вантажити «з коліс». А логістика зараз виглядає, напевно, найважчою з часів 2022–2023 років.
Минулого тижня ми побачили тенденцію: попит на цистерни суттєво зріс. Перед новим сезоном кілька переробників уже заявили про збільшення потреби в залізничному транспорті.
Скоріше за все, логістика знову переключатиметься на кордон. Переробникам потрібно буде більше залізничних цистерн для перевезення олії на кордон, а не в порти.
Проблема не лише в дорогому соняшнику
Latifundist.com: Як розумію, окрім дорогої сировини, наклалась проблема і на зовнішніх ринках.
Сергій Репецький: Однозначно, ми бачимо слабкий попит на зовнішніх ринках. Європейський індустріальний сектор перейшов у дешевші бленди, Індія затарилася, а на окремих напрямках Україна змушена конкурувати з дешевшою аргентинською та російською олією.
У такій ситуації навіть відносно високі ціни на окремих ринках не завжди рятують маржу українського переробника.
Latifundist.com: Давайте детальніше, що зараз відбувається з попитом у Європі?
Сергій Репецький: Через великий спред між соняшниковою, соєвою та ріпаковою олією попит у Європі суттєво змістився в бік блендів на основі соєвої та ріпакової олії. Особливо це стосується індустріальних споживачів — виробників продуктів харчування.
Фактично ринок соняшникової олії в Європі зараз звузився до сегмента пляшкової олії для супермаркетів. Для виробництва продуктів харчування її майже не беруть.
Все, що йде на майонези, смаження та інші продукти, зараз частіше закривається сумішами ріпакової, соєвої та пальмової олії, а не чистою соняшниковою.
Latifundist.com: Це тимчасова історія чи вже тенденція?
Сергій Репецький: Це триває вже більше року. Індустріальний попит на соняшникову олію в Європі зараз фактично мертвий.
Якщо дивитися на спреди, то в Іспанії на червень різниця між ріпаковою та соняшниковою олією становить приблизно $120 на тонні. Між соєвою та соняшниковою — близько $150 на тонні.
Latifundist.com: А що з Індією? Це ж один із ключових ринків для соняшникової олії.
Сергій Репецький: В Індії активність із купівлі соняшникової олії зараз дуже низька.
Минулого тижня на ринку з’явилась чутка, що аргентинська соняшникова олія торгувалася по $1355 CIF Індія на червень-липень. Це дуже низька ціна, навіть супернизька.
Українська олія потенційно могла б торгуватися десь на рівні $1425–1430, але конкурувати з ціною $1355 абсолютно неможливо.
Latifundist.com: Низька активність індусів може бути наслідком закликів прем’єра до населення скоротити використання кулінарної олії? Хоча ви раніше скептично оцінювали ефект таких заяв.
Сергій Репецький: Я не думаю, що це похідна від заяв прем’єра.
Індія просто дуже конкретно «затарилася». У квітні туди зайшов рекордний обсяг соняшникової олії — близько 420 тис. т. Це дуже багато. І цих поточних запасів Індії вистачить навіть у разі, якщо в травні вона майже нічого не купуватиме. Фактично їм цього ресурсу вистачає до липня.
Тому я не очікую великої активності з боку Індії найближчим часом.
Latifundist.com: Тобто головна причина — не зміна споживання, а запаси?
Сергій Репецький: Так. До того ж уже є контрактація соняшникової олії на травень і червень з Аргентини. Ми бачимо й відстежуємо ці лайн-апи закупівель. У будь-якому разі в травні-червні в Індію зайде приблизно 150 тис. т аргентинської олії.
Для Індії цього буде достатньо. Тому зараз вона не виглядає ринком, який чекатиме саме на пропозицію української олії.
Latifundist.com: А щодо Аргентини: на вашій пам’яті вона вже була таким помітним гравцем на наших класичних ринках? Чи це нова історія?
Сергій Репецький: Зараз Аргентина стала суттєвим гравцем на ринку. У них цього року рекордний урожай соняшнику — близько 5,8 млн т. Такого раніше не було. Відповідно, цей соняшник треба або експортувати, або переробляти.
Фактично в цьому сезоні Аргентина здатна закривати весь ключовий попит Індії. Якщо попит Індії звузився до core demand — умовно 180–200 тис. т на місяць, то Аргентина абсолютно здатна його покрити.
Це, по суті, відрізало попит для української та російської олії на індійському напрямку.
Latifundist.com: До речі, а Китай? Ми про нього майже не говоримо.
Сергій Репецький: Про Китай поки що, думаю, можна забути.
Якщо він і з’являтиметься в цьому сезоні, то епізодично — можливо, контейнерними партіями. Наприклад, по високоолеїновій олії. Але і це малоймовірно, бо високоолеїнова олія з Росії також пропонується контейнерними партіями на Китай дешевше.
Російський демпінг
Latifundist.com: Росіяни ж в останні роки нас добряче витісняли з індійського ринку. Чому їх немає на цьому ринку?
Сергій Репецький: Російська олія присутня на індійському ринку і її доля там найбільша. Але в останній місяць вона не дуже рахується на Індію. Причина в тому, що Іран фактично викуповує з Росії всю олію, яку може купити.
Південні порти Ірану зараз закриті для заходу великих партій пальмової та соєвої олії. Відповідно, для Ірану один із ключових шляхів отримати продукти харчування, зокрема олію, — це канал через Росію і її північні порти.
Сьогодні він платить за російську соняшникову олію близько $1465 СІФ іранські порти. В еквіваленті постачання до Індії це приблизно $1480.
Тому тосійські продавці, які мають можливість продавати в Іран, продають саме туди. Для їх переробників Іран зараз — ринок номер один. Він платить значно кращу ціну, ніж будь-який інший напрямок.
Але якщо війна закінчуватиметься і південні порти Ірану відкриються, там також відбудуться структурні зміни у споживанні олії. Знову почне заходити пальмова олія, знову почне заходити дешевша соєва олія — і російська соняшникова олія вже не буде настільки затребуваною.
Latifundist.com: Загалом на червень Індія щось купує в України чи Росії?
Сергій Репецький: На червень ми не бачимо жодної проданої тонни соняшникової олії на Індію — ні з Росії, ні з України. На перехідний період травень-червень є продажі. Структурні зміни в ринку і експорту відбуваються постійно, їх варто відстежувати і прораховувати варіанти розвитку подій на цьому ринку.
Latifundist.com: Ви раніше казали про російський демпінг. Де саме це було видно?
Сергій Репецький: Найбільше це було видно по Туреччині. Останні два-три тижні росіяни активно продавали туди за цінами, які для України були недосяжними.
У Туреччині російська олія минулого тижня торгувалася по $1372 CIF Mersin. Це також збиткова ціна для українського переробника.
Україна в цей час була більше сфокусована на інших напрямках — Сирії, Лівані, Європі. У Туреччину російська олія продавалася приблизно на $30 дешевше, ніж на напрямках Сирії, Лівану, Єгипту тощо.
Latifundist.com: Чому росіяни могли так дешево продавати?
Сергій Репецький: У травні вони знизили експортне мито приблизно на $140 порівняно з квітнем. На червень експортне мито ще не оголошене, але я думаю, воно також буде низьким.
У травні росіяни стали дуже конкурентними: частину соняшнику вони закупили ще у квітні за трохи нижчими цінами, плюс отримали нижче експортне мито. Тому на травневий період відвантаження вони могли активно продавати за цінами, які Україна собі дозволити не могла.
Але на мою думку, демпінг росіян у напрямку Туреччини, швидше за все, закінчиться одразу після турецьких свят. І вже з 1 червня ми можемо побачити зовсім іншу картину, оскільки ціна соняшнику виросла і повністю нівелювала ефект від зниження експортного мита. Зараз для заводів з центральної частини Росіі, маржа переробки з ціною $1370 CIF Мерсін складатиме мінус $100.
Latifundist.com: Що зміниться?
Сергій Репецький: Запасів соняшнику у російських переробників також небагато в порівняні з минулим роком, але й проекспортовано на середину травня також менше: 3,05 млн тон олії проти 4,2 млн в минулому сезоні. До того ж за травень соняшник у них подорожчав — приблизно з 39 тис. до 42,5 тис. рублів.
У травні вони мали перевагу для експорту: працювали на дешевшому соняшнику, закупленому ще у квітні, плюс мали експортне мито на $140 нижче, ніж у квітні.
Але на червень цього дешевого соняшнику вже немає. Експортне мито, ймовірно, буде плюс-мінус на тому самому рівні, але переваги по сировині вже не буде. Тому вони не зможуть так довго демпінгувати. А Туреччина, на мою думку, трохи підтягнеться в ціні.
Latifundist.com: Останнє питання про росіян. Їх чиновники заявляють, що вони обігнали Україну по експорту соняшникової олії. USDA натомість показує, що Україна ще перша, але розрив мінімальний. Як на ваш погляд виглядає ситуація?
Сергій Репецький: У цьому сезоні саме по соняшниковій олії вони, швидше за все, ще не обженуть Україну, бо в них теж був слабший сезон по соняшнику. Тому їхній експорт соняшникової олії також просів.
Але в наступному сезоні ситуація може змінитися. Якщо в Україні урожай соняшнику виросте, умовно, на 1 млн т, а в Росії — на 3–3,5 млн т, тоді вони точно можуть нас перегнати.
Якщо ж рахувати сумарно експорт соняшникової, ріпакової та соєвої олії, то Росія, ймовірно, вже нас обігнала.
Залишки пестицидів: нові-старі проблеми
Latifundist.com: Перед розмовою ви звернули увагу на ще одну проблему — залишки пестицидів у соняшниковій олії. Наскільки це серйозна історія?
Сергій Репецький: Це надзвичайно серйозна тема, яка з року в рік стає дедалі актуальнішою. Є кілька діючих речовин (мова про металаксил і хлорпиріфос-метил — прим. Сергія Репецького), які в олії можуть перевищувати європейські норми у 20–30 разів. На моїй памʼяті, лиша за останній було відхилено більше 20 партій соняшнику через перевищення залишків.
Ця проблема в Україні почалася приблизно три роки тому. І з кожним роком стає дедалі більше олії, яка не відповідає європейським стандартам якості за залишками пестицидів.
Latifundist.com: Чому це стало ще гострішим саме зараз?
Сергій Репецький: Для українського переробника ситуація ускладнилася тим, що турецькі митні органи також почали перевіряти соняшникову олію в портах Туреччини на відповідність нормам по пестицидах.
І вони теж хочуть бачити відповідність європейським нормам. Раніше цього не було. Фактично тільки Європа так перевіряла.
Зараз Туреччина також перевіряє. Ліван теж має тенденцію переходити до купівлі олії, яка відповідає європейським стандартам якості.
Latifundist.com: Є розуміння, чому ця проблема з пестицидами стала масовою?
Сергій Репецький: Поки що ми не знаходимо точного пояснення. Є враження, що в центральних і південних регіонах України використовують більше таких пестицидів, ніж у західних і північних регіонах.
Але факт у тому, що явище стало досить масовим. І коли сьогодні торгується соняшникова олія в українських портах, уже чітко кажуть: EU specification чи non-EU specification.
Якщо це EU specification — за таку олію платять більше. Якщо non-EU specification — дисконт може становити $30–40 на тонні.
Такого раніше не було. Ще минулого року різниця між європейською і неєвропейською специфікацією могла бути $5–10. Сьогодні це вже $30–40, а іноді премія за європейську специфікацію доходить і до $50 на тонні.
Проблема стала настільки масовою, що на неї вже неможливо закривати очі. Багато трейдерів через це уже дуже сильно «повлітали».
Latifundist.com: Як це виглядає на практиці?
Сергій Репецький: Трейдер вантажить олію на Європу і розраховує, що це буде європейська специфікація. Сюрвейєр робить аналізи — і виявляється, що пестициди «вилітають» за норму.
Європейський покупець каже: «ні, я таке не беру». Трейдеру треба перепродавати цю олію на інший ринок, де її візьмуть без європейської специфікації. Але там ціни значно нижчі, ніж у Європі.
У результаті замість того, щоб заробити умовні $10 на тонні, трейдер змушений продавати з дисконтом $20–30 до європейської ціни. І фінальний результат угоди — вже не плюс $10, а мінус $15–20.
Тому це дуже критичний момент. Фермерам треба серйозно задуматися над використанням пестицидів і їх кількістю, щоб відповідати європейським нормам.
