США витісняє українську кукурудзу зі світових ринків. В України фактично залишився один ключовий напрямок
США агресивно заходять на нові ринки кукурудзи, укріплюються на традиційних і методично відтискають конкурентів. Одна з країн, що відчуває це найсильніше, — Україна. Про це розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко в коментарі Latifundist.com.
Головна точка конкуренції — ЄС, що входить до топ-5 імпортерів для обох країн. Саме тут зміни найпомітніші: між сезонами 2023/24 і 2024/25 США наростили поставки на 6,5 млн т, тоді як Україна скоротила експорт на 7,5 млн т.
Основний приріст США забезпечили Південна Корея та ЄС (передусім Іспанія), а також нові для себе ринки — Єгипет, Туніс, Ізраїль і В’єтнам.
За словами Блажко, для України динаміка виглядає майже дзеркальною: на більшості ринків прямої конкуренції, де США нарощували експорт кукурудзи, українські поставки скорочувалися. Найбільш відчутно це проявилося в ЄС — насамперед в Італії, Нідерландах і Португалії. Навіть суттєве зростання експорту кукурудзи до Туреччини не змогло компенсувати втрати в Європі.
«Фактично Туреччина стала головним напрямком переорієнтації українських потоків кукурудзи. Окрім неї, Україні вдалося зберегти або частково посилити позиції лише на окремих ринках — в Іспанії, Південній Кореї, Вʼєтнамі та Ізраїлі», — говорить Блажко.
У 2025–2026 роках США закріпили позиції на ключових ринках кукурудзи через торговельні угоди з фіксованими обсягами та зняттям бар’єрів. Японія погодилася закуповувати американську агропродукцію на $8 млрд щороку, Південна Корея більш ніж удвічі збільшила імпорт кукурудзи.
У Південно-Східній Азії США отримали безмитний доступ до Індонезії та домовленості про прямі закупівлі з Вʼєтнамом, Таїландом, Філіппінами, Бангладеш і Тайванем.
У ЄС рамкова угода про «збалансовану торгівлю» передбачає зняття нетарифних бар’єрів, що створює кращі умови для постачання кукурудзи й біоетанолу. Подібний ефект має угода з Великою Британією.
Тобто частина приросту американського експорту кукурудзи базується не лише на ціновій конкурентності, а й на договірно закріпленій торговельній інфраструктурі. Саме це формує для США більш комфортне середовище на ринках ЄС, Південної Кореї, Вʼєтнаму, Індонезії, Близького Сходу та Південної Азії — там, де раніше системно працювала Україна, зазначає Блажко.
«І тому нинішній зсув виглядає вже не сезонним коливанням, а структурною зміною торгових потоків», — додала вона.
Єдиний великий ринок, де Україна нині нарощує експорт кукурудзи й майже не стикається з прямою конкуренцією зі США, — це Туреччина. І визначальним чинником тут виступає не логістика й навіть не ціна, а жорстка регуляторна рамка.
Станом на кінець 2025 року в Туреччині схвалено 36 ГЕ-трейтів — тобто генетично інженерних подій (genetic events), конкретних модифікацій у кукурудзі та сої, дозволених до імпорту й використання. Перелік не розширюється через політичні та регуляторні обмеження. Кожна партія проходить обов’язкове лабораторне тестування, і виявлення незатвердженого ГЕ-трейту означає автоматичне відхилення вантажу.
Теоретично Туреччина може імпортувати американську кукурудзу за умови, що вона не містить незатверджених генетично інженерних подій. Практично ж США майже не присутні на цьому ринку. Причина — висока ймовірність наявності в американській кукурудзі ГЕ-трейтів, які не входять до турецького списку, а також ризик змішування різних гібридів у ланцюгу постачання.
«Сьогодні близько 75% імпорту кукурудзи Туреччиною забезпечує Україна. Саме тому турецький напрямок залишається ключовою опорою для українського експорту, і подальша динаміка поставок значною мірою залежатиме від попиту з цієї країни», — підсумувала Блажко.
Читайте також: Ціни на українську кукурудзу на FOB зросли до п’ятимісячного максимуму в кінці січня, на CPT теж мають потенціал до зростання
Євгенія Ткаченко, Latifundist.com, 2026 р.
