Пів року тому молочний ринок накрила найбільша криза за 10 років. Чи стало легше виробникам молока?
Джерело фото: Latifundist.com
Закупівельна ціна на молоко сьогодні коливається в межах 14–14,6 грн/кг і є нижчою за собівартість, яка, за даними «Асоціації виробників молока» (АВМ), сягає близько 16 грн/кг. Ще у березні АВМ попереджала, якщо ситуація не зміниться, частина підприємств догодує худобу на запасах кормів, а потім почне згортати ферми й здавати корів на м’ясокомбінати.
Зараз — кінець червня, тож саме час перевірити температуру по палаті. Як молочну кризу переживають середні та великі підприємства? Чи справдилися песимістичні прогнози? І які загалом тенденції спостерігаються на ринку молочного тваринництва?
Затягнути пояси чи інвестувати більше: як працюють молочні ферми в умовах кризи
«Молочна криза в Україні не виникла вчора», — констатує під час Agro Ukraine Week 2026 Ольга Полозова, керівниця підприємства «Красногірське». За її словами, проблеми в галузі тягнуться ще з 2021-го року, а короткий період у 2024-му, коли собівартість виробництва молока дозволяла працювати з прийнятною маржею, був радше винятком. Та саме його переробники часто згадують як доказ того, що ситуація в галузі не настільки складна.
Для виробників молока картина виглядає інакше. Більшість підприємств уже кілька років працюють у режимі постійного пошуку резервів.
Ольга Полозова
керівниця підприємства «Красногірське»
«Усі п’ять років моєї роботи в молочарстві я фактично займалася одним і тим самим — ми затягували пояси, шукали оптимізацію і намагалися підвищити ефективність», — говорить Ольга Полозова.
Але ресурс економії не безмежний. Тому у «Красногірському» обрали прямо протилежну стратегію і почали активно інвестувати у своє розширення (збільшили поголів’я до 500 дійних корів, щоб повністю завантажити наявні потужності) та покращення раціону тварин.
Молочна криза-2026: чому 14 грн/кг — не межа. Хто першим залишить ринок, а кому вдасться перечекати період низьких цін
Читати такожРезультат за півтора року — висока конверсія кормів, низький рівень вибракування та стабільне відтворення стада. Середній надій зріс із 13 до 39 л молока на корову. Зі зростанням продуктивності змінилися і критерії вибракування тварин. Якщо раніше на фермі залишали корів із продуктивністю 15 л на добу, то сьогодні вибраковують навіть тварин із надоєм 17–19 л.
Перевірити, наскільки ефективно працює підприємство, допоміг бенчмаркінг (порівняння власних операційних показників із результатами інших ферм — ред.). Аналіз показав, що за низкою параметрів «Красногірське» вже може конкурувати з великими індустріальними комплексами.
Операційний директор Vitagro Agro Володимир Прокопчук теж вважає, що у нинішніх реаліях виживуть ті, хто підвищуватиме ефективність та працюватиме з економікою. Тому антикризова стратегія Vitagro Agro теж побудована не на скороченні, а на інвестиціях.
Що ж зробили? По-перше, відкрили власний комбікормовий завод. Це дозволило краще контролювати якість раціонів і знизити собівартість виробництва молока. По-друге, посилили контроль за вирощуванням кормових культур. По-третє, інвестували у навчання персоналу.
Продовжують збільшувати поголів’я. Сьогодні загальне поголів’я компанії перевищує 6 тис. голів, із них близько 2,5 тис. — дійне стадо. У планах — збільшення обсягів ще на 30–40%, покращення умов утримання та подальше зростання продуктивності. До вересня група планує запустити новий комплекс на 1300 голів голштинської породи. Вже відкрили першу чергу ферми у селі Зоря на Рівненщині на 400 голів джерсейської породи.
Чарівної пігулки не існує: що насправді впливає на продуктивність молочної ферми
Генеральний директор «Цехаве Протеїн» Юрій Маліновський підтверджує, що попри кризу в молочному секторі, інвестиції у великі ферми не зупиняються.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Загалом загальне поголів’я ВРХ в Україні скорочується, а ось промисловий сегмент, навпаки, продовжує розвиватися. Ті чотири місяці у 2024 році були дуже хорошими для фермерів. У багатьох з’явилися амбіції, багато хто почав ще більше інвестувати та масштабуватися», — зазначив Юрій Маліновський під час Agro Ukraine Week 2026.
І уточнив, що ринок поступово переходить із розширення на ефективність — як заробляти більше, використовуючи вже наявні ресурси. Саме тому інвестиції все частіше спрямовують у модернізацію інфраструктури, нові кормові ями та вдосконалення раціонів. Якщо ще 10 років тому надої на рівні 22–24 л вважалися хорошим показником, то зараз багато підприємств виходять на 35–40+ л.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Перші кроки до зростання робити легше. А потім починається справжня магія. Усі шукають чарівну пігулку: дав 5 грамів на корову — отримав плюс 2 літри молока. Але так не буває. Усе вирішують деталі», — пояснює Юрій Маліновський.
Щодо кормової бази, то, за його словами, найдорожча складова — протеїнова група, яка напряму впливає на надої. Премікси теж дорогі, але більше відповідають за здоров’я тварин. Разом протеїн і премікси формують понад 70% вартості кормів.
Для порівняння, Ольга Полозова оцінює частку кормів у собівартості молока на своєму підприємстві приблизно у 58%.
За словами Маліновського, частина ферм, намагаючись зекономити, скорочує преміксну частину кормів, байпасний протеїн при цьому не забирають. Але така економія, застерігає він, може мати відкладені наслідки.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Економія сьогодні може потім обернутися більшими витратами. У першу чергу це питання здоров’я тварини. На високопродуктивних фермах ще намагаються тримати рівень, а на низькопродуктивних часто починають більше економити. Це також одна з реалій сьогоднішнього дня», — наголошує він.
Зараз, зазначає експерт, головне завдання виробників — не втратити екстраклас молока. Адже зі зростанням його обсягів часто погіршуються компоненти.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Тут важливо розуміти, що саме ти хочеш отримати. Доводиться здорожчувати раціон, додавати байпасні жири — якісні, але їх не завжди правильно балансують. Жир може не падати, але при цьому просідати білок. Їх потрібно балансувати також з байпасним протеїном. Саме тому компанія «Цехаве Протеїн» створила якісний байпасний протеїн Ньюпро 70», — каже Юрій Маліновський.
Він також звертає увагу на проблему взаємодії між тваринництвом і рослинництвом у господарствах. За його словами, найбільш ефективними є ті ферми, де ці напрямки працюють як єдина система. «Коли є одна команда і спільне розуміння процесів, ферма працює значно ефективніше», — говорить він.
Побудувати власну переробку. Чи думають про це виробники молока?
Про те, що на ринку існує змова між переробниками молока, Ольга Полозова говорить нам не вперше. На її думку, розрив у прибутковості між виробниками та переробниками занадто показовий, щоб його ігнорувати.
Ольга Полозова
керівниця підприємства «Красногірське»
«Я зробила, мабуть, не як найкраща і порядна людина — порахувала їхні гроші. Подивилася, що вони заробили, і порівняла з тим, що заробили виробники. Тому абсолютно точно можу сказати, що така змова є. Хай ображаються чи ні — вона існує», — зауважує вона.
То, можливо, виробникам молока цікаво об’єднатися і побудувати власну переробку? Ольга Полозова налаштована скептично.
Ольга Полозова
керівниця підприємства «Красногірське»
«Побудувати щось для себе і потім їздити продавати на ринок? Ні. Я важко уявляю ситуацію, коли українські виробники просто об’єднаються і створять великий завод. Навпаки, бачу, що кожне господарство намагається будувати власну інфраструктуру», — каже вона.
Сьогодні «Красногірське» розвиває невеликий комбікормовий напрям. Спочатку це була вимушена міра, але потім побачили, наскільки це зручно. Особливо влітку, коли можна швидко коригувати раціони відповідно до сезону, погоди чи потреб корів. Плюс забезпечують комбікормом не тільки себе, а й невеликих фермерів навколо.
Володимир Прокопчук погоджується, що питання власної переробки періодично виникає у багатьох виробників молока.
Володимир Прокопчук
операційний директор
Vitagro Agro
«Але тут є багато факторів — світова кон’юнктура, купівельна спроможність населення, війна. Не можна просто захотіти і побудувати завод», — говорить він.
На його думку, головне не в тому, щоб кожен виробник побудував власну переробку, а у формуванні партнерства між фермами та заводами. Сьогодні виробник молока вкладає кошти у розвиток, покращення умов утримання, ефективність і зниження собівартості. Хотілося б, щоб так само працювали й переробники, але не за рахунок виробника, наголосив він.
Ольга Полозова додає, що переробники переважно інвестують у розвиток власних заводів, а не молочного виробництва, адже саме переробка дає вищу маржинальність. «Але це несправедливо до виробника, бо це не може відбуватися за його рахунок», — говорить вона.
Юрій Маліновський зі свого боку каже, що виробництво максимально ефективне, коли воно завантажене на повну. Але для цього потрібна реалізація продукції.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Тут треба дивитися на проблему комплексно. Усі багато говорять, але мало хто робить перший крок. Багато хто чекає: «закінчиться війна — тоді будемо щось робити». Але ніхто не хоче бути першим», — говорить він.
Євроінтеграція: як українські молочні ферми готуються до цього
Переробка не єдиний виклик, про який сьогодні думають молочні ферми. Не менш важливе питання — євроінтеграція і готовність працювати за новими правилами.
Ольга Полозова вважає, що український молочний сектор давно довів здатність працювати за високими стандартами, і часто навіть без тієї державної підтримки, яку мають європейські фермери.
Ольга Полозова
керівниця підприємства «Красногірське»
«Європейський фермер, він такий, знаєте, лінивий і жирний кіт. Йому добре. Він зробив те молоко, не зробив — дотацію отримав і щасливий від того. Нам, виробникам, не потрібні дотації. Нам потрібна справедлива ціна на молоко і доступні кредитні ресурси», — говорить вона.
За словами Полозової, у «Красногірському» до нових вимог почали готуватися ще п’ять років тому, поступово впроваджуючи стандарти благополуччя тварин. Тому нинішні вимоги євроінтеграції не стали шоком. Навіть ферму, збудовану ще у 1970-х роках, вдалося адаптувати до нових правил.
Схожої думки дотримується і Володимир Прокопчук.
Володимир Прокопчук
операційний директор
Vitagro Agro
«Євроінтеграція — це одночасно і виклик, і необхідність, яка потребує реальних інвестицій у модернізацію ферм. Саме тому наша компанія розширює молочний напрям і будує нові потужності за європейськими стандартами», — говорить він.
Юрій Маліновський вважає, що найбільші труднощі виникнуть у дрібних господарств, тоді як для сучасних ферм нові вимоги можуть стати точкою росту. А для сучасних ферм це може стати стимулом до розвитку. Адже комфорт тварин напряму впливає і на продуктивність, і на якість молока.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Корові не треба заважати робити молоко. Її треба правильно нагодувати й створити комфортні умови. Чим менше ми будемо втручатися, тим краще для неї. Тому я думаю, що це більше можливість. У Європі кількість поголів’я зменшується, там набагато більше контролю, зокрема щодо викидів. А в нас є значний потенціал і по землі, і по кормовій базі, і по кількості тварин», — пояснює він.
Хто працюватиме на фермах завтра?
Але навіть найсучасніша ферма — це насамперед люди. І тут молочний бізнес стикається ще з одним болючим питанням — браком кадрів.
Володимир Прокопчук говорить, що компанія активно співпрацює з навчальними закладами і робить ставку на молодь.
Володимир Прокопчук
операційний директор
Vitagro Agro
«Але молодий спеціаліст має розуміти, заради чого він працює, і бачити можливості не колись у майбутньому, а вже сьогодні», — зазначає Прокопчук.
Та додає, що важливо працювати і з тими працівниками, які вже багато років у компанії. Саме вони часто мають найбільше практичного досвіду та знань про виробництво.
Юрій Маліновський бачить по ринку, що підприємства все ж намагаються вирощувати власні кадри. І ті працівники, які раніше працювали ветеринарами, техніками чи операторами, поступово переходять на керівні позиції.
Юрій Маліновський
генеральний директор
«Цехаве Протеїн»
«Ці люди знають ферму зсередини, розуміють, що можна покращити, мають власні ідеї. Головне — дати їм більше довіри та не заважати розвиватися», — пояснює Маліновський.
Ще один напрям, який розглядають господарства, — роботизація. Однак, за словами експерта, роботи не можуть повністю замінити людей. До того ж роботизовані системи потребують не лише значних інвестицій, а й якісного сервісу. Навіть постачальники обладнання не завжди мають достатньо фахівців, які можуть швидко налаштувати техніку чи провести необхідне обслуговування.
А ось Ольга Полозова не вважає кадрову проблему критичною для свого підприємства. Її більше турбує ситуація, коли компанії переманюють уже підготовлених працівників. На її думку, галузі потрібен сформований ринок спеціалістів — система, де людей навчають і готують до роботи на сучасних фермах.
Утримувати людей у «Красногірському» намагаються конкурентною оплатою праці. «Я плачу дорожче, ніж платить ринок. Це мій вихід», — говорить Полозова. А щодо роботизації вона погоджується з колегою, що це не лише економія на робочій силі, а й великі витрати на обслуговування. «Ти ніби економиш на працівнику в доїльній залі, але натомість маєш заплатити за висококваліфікованого інженера, якого сьогодні знайти дуже складно. А такий спеціаліст потрібен і вдень, і вночі», — додає вона.
Тож, чи справдилися песимістичні прогнози, що ферми виріжуть корів?
Пошук кадрів, молоко за безцінь, криза…
— Чи не було думок: навіщо мені це все? — запитуємо у Ольги Полозової.
— Я з такою думкою прокидаюся і лягаю, — жартує вона.
Та якщо говорити серйозно, Полозова визнає, що на ринку чує розмови на кшталт: «Виріжу стадо». Але, за її словами, ті, хто працює ефективно, таких рішень не ухвалюють.
«Ті, хто ефективно працюють, знають, що вони роблять і для чого. Вони не скорочують — вони, навпаки, збільшують виробництво. Зникне той, хто не рахує. От і все», — підсумовує вона.
