«Веснянка»: як соя, зібрана взимку, стала головним болем і виробників, і переробників
Джерело фото: Latifundist.com
Замість 22 тис. грн/т — менш як 18 тис. грн/т. Саме стільки цього сезону втрачають аграрії на сої, яку через осінні дощі довелося залишити зимувати в полі. «Веснянка», як охрестили такий урожай на ринку, втратила якість і продається з глибокими дисконтами. Хоча ціни на кондиційну сою тримаються на високому рівні. Переробні заводи готові платити до 23,5 тис. грн/т за ГМ-сою, тоді як експортний паритет ще вищий.
Що сталося з перезимованою соєю та куди продають аграрії свій врожай — запитали в учасників ринку.
Що показав досвід перезимованої сої?
Група «АГРОТРЕЙД» на третьому кластері на Сумщині так і не змогла зібрати восени близько 100 га сої — завадили рясні опди та значний сніговий покрив, місцями до 50 см. Культура тривалий час пролежала під снігом, і навіть під час відлиг процеси ураження та гниття не припинялися.
У результаті навесні отримали лише 5–7% зерна належної якості. Решта врожаю виявилася некондиційною і непридатною для продовольчого використання.
«Таке зерно можна використовувати лише для технічних потреб, наприклад, на біопаливо, спалювання або частково в кормових цілях», — говорить Геннадій Малий.
Схожий досвід отримала й TG Agro. Через затяжні дощі компанія залишила до весни близько 60 га сої. Спроба зібрати її після підмерзання ґрунту не дала очікуваного результату. Вологість зерна сягала 30%, досушування виявилося економічно невиправданим.
Сергій Войнелович
директор TG Agro
«Чесно кажучи, краще було б її не збирати», — говорить директор Сергій Войнелович.
І додає, що через незібрану сою основний обробіток ґрунту довелося переносити з осені на весну, що змінило терміни та технологію робіт. Цьогоріч на цих площах у TG Agro посіяли кукурудзу. Наскільки запізнілий обробіток вплине на результат, у компанії оцінюватимуть уже після збирання врожаю.
Що з якістю сої, зібраної взимку?
За словами зернового брокера Володимира Левковського, цей врожай, який на ринку охрестили «веснянкою», значно втратив у якості.
Як пояснює Геннадій Малий, перезимівля сої має низку негативних наслідків: культура починає псуватися, розвиваються хвороби, з’являється пліснява, а насіння поступово втрачає товарні характеристики. Особливо критичними є періоди з перепадами температур, коли чергуються відлиги та морози. У таких умовах соя може частково проростати в полі, й потім уражатися грибковими захворюваннями.
Левковський додає, що оболонка бобів за зиму часто розтріскується, зерно стає крихким і під час весняного комбайнового обмолоту масово б'ється. Візуально така соя сіра, зморщена та має явні ознаки псування.
Головною ж проблемою весняного збору є катастрофічне зростання показника олійної домішки. Якщо для осіннього товарного зерна нормою є біля 1,8%, то у весняних зразках цей показник може сягати 44,3% (фактично половина партії).
Володимир Левковський
брокер
«Для технологів та лабораторій ОЕЗів така сировина — це «ложка дьогтю в бочці меду». Катастрофічна й якість олії. У такій сої шалено високе кислотне число. Олія з неї вийде темною, з осадом, і її рафінація коштуватиме дорожче, ніж сама олія», — говорить Володимир Левковський.
Чи беруть заводи таку сою?
Зіпсовані боби дають високу перекисність. Шрот з такої сої гірчить, може містити мікотоксини, і великі птахофабрики чи тваринницькі комплекси його просто не куплять, щоб не отруїти поголів'я, зазначає Левковський.
За його словами, заводи неохоче беруть «веснянку», адже при помірному підмішувані вона все одно дає темний соєвий шрот, який не проходить за колірними стандартами якості, через що кінцеві покупці (птахофабрики та тваринницькі комплекси) від нього відмовляються. Проте переробники готові приймати таку сою за умови глибоких дисконтів.
Володимир Левковський
брокер
«Її купують для оптимізації та здешевлення собівартості виробництва, але за умови, що на заводі є достатній об’єм якісної осінньої сої для формування правильного технологічного «міксу» (підмішування)», — пояснює Левковський.
Співвласниця та комерційна директорка «Любарецького соєпереробного заводу» Галина Матвійчук підтверджує, що цього сезону питання сировини для переробників стоїть особливо гостро, адже на ринку багато сої, зібраної взимку. «Вона нетипова за якістю, тому нам доводиться вчитися працювати з нею», — зазначає вона.
Завод таку сою купує, але в невеликих обсягах і переважно для підмішування.
Галина Матвійчук
співвласниця, комерційна директорка
«Любарецького соєпереробного заводу»
«Ми відбираємо найкращу за якістю, погоджуємо з клієнтами, чи влаштовує їх така якість. Якщо так, то підмішуємо й тоді відвантажуємо. Але така соя торгується з дисконтом приблизно 3,5 тис. грн з ПДВ порівняно з традиційною», — говорить Галина Матвійчук.
Володимир Левковський каже, що сумарний дисконт на «веснянку» з урахуванням втрати ваги через засміченість і витрат на сепарацію може сягати понад 4 тис. грн на кожній фізичній тонні порівняно зі «здоровою» соєю.
За його словами, якщо базова ціна здорової сої на базисі CPT завод становить 22 тис. грн/т з ПДВ, то лише за статус «веснянки» переробник одразу закладає стартовий штраф щонайменше 1 тис. грн/т. Далі ціну коригують за формулою Дюваля залежно від вологості та засміченості.
Наприклад, за наявності високого сміття (14,4% замість базисних 2%), після перерахунків тонна фактично «худне» до 873,5 кг залікової ваги. Додатково елеватор утримує плату за очищення. За умовного тарифу 33,87 грн за кожен відсоток перевищення засміченості це ще 428,18 грн/т.
У підсумку замість базових 22 тис. грн виробник отримує близько 17,9 тис. грн/т.
Чи продають аграрії сою чи притримують до кращої ціни?
У TG Agro врожай сої вже повністю продали, розповідає Сергій Войнелович. Але цей сезон став для компанії першим, коли сою взагалі не експортували — весь обсяг реалізували на внутрішню переробку.
За словами директора TG Agro, на старті продажів почало діяти 10%-ве мито, плюс на ринку ще не було напрацьованого механізму підтвердження походження продукції через ТПП. Тому компанія вирішила працювати з внутрішніми переробниками.
Сергій Войнелович
директор TG Agro
«У середньому по ціні реалізації ми, мабуть, отримали плюс $10–15 на тонні», — каже він.
А ось якість сої у сезоні 2025 в групі виявилася кращою, ніж роком раніше. Вміст протеїну перевищував базові показники, тож урожай, за словами Войнеловича, був «непоганий».
Куди зараз вигідніше продавати сою — на завод чи на експорт?
За словами Володимира Левковського, на ринку сої зараз спостерігається дефіцит пропозиції за стабільно високого попиту. Хоча ринок залишається живим, і активність укладання угод є досить високою.
Внутрішні переробники станом на 29 травня пропонували 21–23,5 тис. грн/т з ПДВ за ГМО-сою та близько 24 тис. грн/т за не-ГМО.
А ось на експортному ринку на вказану дату паритет вищий: приблизно $475/т у напрямку західного кордону та $471/т у портах Великої Одеси.
«Якщо порівняти внутрішні ціни та експортний паритет, стає очевидним ринковий арбітраж», — говорить Левковський. і далі пояснює, що за поточного курсу міжбанку на рівні 44,26 грн/$, портова ціна в порту Чорноморськ у гривневому еквіваленті становить 23 765 грн/т з ПДВ. На західному кордоні паритет ще вищий — 23 967 грн/т з ПДВ.
Оскільки в центральних областях заводи зараз готові платити до 23,5 тис. грн/т з ПДВ, вирішальним у продажах стає географічний фактор та логістика.
Володимир Левковський
брокер
«Для фермера із західних регіонів України фінансово вигідніше працювати за прямими валютними контрактами на експорт. Натомість аграріям із центральних та східних областей, враховуючи вартість плеча доставки до портів чи кордону, доцільніше реалізувати продукцію на внутрішні заводи за гривню», — зауважує Левковський.
Загалом, як пояснює брокер, баланс сил на ринку сої останніми роками змістився на користь внутрішньої переробки.
За його словами, українські ОЕЗи сьогодні мають високий рівень завантаженості потужностей. Значна частина середніх і дрібних агровиробників віддає перевагу швидким продажам усередині країни, а не прямому експорту через складнощі з валютними контрактами та логістикою.
