Як господарство на 4 тис. га зменшує залежність від портів, підрядників і цін на молоко
Джерело фото: Latifundist.com
Логістична криза змушує українських аграріїв одночасно вирішувати кілька завдань: збирати врожай, шукати збут для зерна та готуватися до наступного сезону, причому з плануванням стає дедалі складніше. У молочному скотарстві низькі закупівельні ціни на сировину, інвестувати в елеватори ризиковано через загрозу обстрілів, а оборотні кошти заблоковані у непроданому зерні. Водночас господарствам потрібно обслуговувати техніку, модернізувати виробництво, розвивати переробку та шукати резервні джерела енергії.
Як за таких умов вибудовувати стратегію розвитку? Про це Latifundist.com розповів власник господарства «Скіф» Олексій Бовдир. Компанія обробляє близько 4 тис. га у Полтавській та Сумській областях і поєднує рослинництво, тваринництво, зберігання зерна та власну логістику.
Стратегічні й інвестиційні рішення у господарстві зосереджені безпосередньо у власника. Тож із ним говоримо про те, куди середній агробізнес готовий вкладати кошти зараз, які проєкти доводиться відкладати та як вертикальна інтеграція допомагає зменшувати ризики.
Як менше залежати від портів
З огляду на воєнний стан у матеріалі свідомо не розкриваємо інформацію про розташування та характеристики об’єктів, яка могла б становити безпековий ризик.
У своїй стратегії «Скіф» дотримується двох принципів: якомога менше залежати від сторонніх підрядників і не концентрувати бізнес на одному напрямку.
«Треба диверсифікувати роботу, розподіляти ризики між різними напрямами. А що робити? Треба готуватися, виходячи з того, що краще не буде. Звичайно, дай Боже, щоб усе закінчилося якомога швидше. Але працюємо так, щоб якомога менше втратити у виробництві».
Основною культурою господарства залишається кукурудза — на зерно та силос для великої рогатої худоби. Також тут вирощують соняшник, пшеницю, сою та жито на силос. Цього сезону площі під кукурудзою ще збільшили: нею частково замінили ріпак, який постраждав від морозів.
За словами Олексія Бовдира, врожай очікується достатнім і для потреб тваринницького напряму, і для продажу. Власна ферма частково зменшує залежність господарства від зовнішнього ринку: частину зерна та кормових культур «Скіф» залишає для годівлі тварин, частину — на зберігання з розрахунком продати навесні.
Проте щодо окремих культур рішення про продаж доведеться ухвалювати одразу після збирання, інакше господарство ризикує переповнити власні зерносховища. На ринок також тиснутиме висока завантаженість елеваторів після жнив, а логістичні умови та ціни для виробників можуть погіршитися.
Тому частину продукції, визнає аграрій, можливо, доведеться продавати дешевше, ніж планувалося.
Щоб менше залежати від портової логістики, господарство розвиває співпрацю з внутрішніми переробниками. У радіусі близько 150 км «Скіф» власним автотранспортом доставляє продукцію на птахофабрики, свинокомплекси, комбікормові заводи та переробні підприємства, які не мають власного рослинництва.
«Минулого року ми просто відвантажували партнерам товар, а коли настав час виконувати фінансові зобов’язання, вони розрахувалися за ціною, яка склалася на той момент. Зараз так само потрібно заздалегідь домовлятися про збут. Попередні угоди вже є», — розповідає Олексій Бовдир.
Де брати оборотні кошти, поки зерно не продане
Поки сільгосппродукція дозріває у полі або зберігається на складах, господарству потрібні кошти для проведення польових робіт, утримання ферми та реалізації інвестиційних проєктів.
«Скіф» залучає фінансування за державною програмою «Доступні кредити 5–7–9%», а також купує українську техніку з компенсацією 25% її вартості. Господарство має рахунки у п’яти банках, проте основну частину кредитного портфеля зосередило у «ПроКредит Банку».
«Не тому, що ми принципово не хочемо розподіляти кредити між різними банками. Нам просто легко і зручно працювати з «ПроКредит Банком». Можливо, це пов’язано і з нашим менеджером Михайлом, з яким ми познайомилися майже десять років тому. Тоді я подав заявку на фінансування обладнання, і в інших банках її розглядали шість місяців. Із «ПроКредит Банком» ми поговорили у вівторок, а вже у п’ятницю гроші були на рахунку. Для нас це надійний і стабільний партнер».
Господарства із земельним банком 3–5 тис. га є одним із найперспективніших клієнтських сегментів для банку, розповідає старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку» Михайло Булиш.
За його словами, це вже достатньо масштабні підприємства зі сформованою бізнес-моделлю, професійною командою та системним підходом до розвитку. Водночас вони залишаються гнучкішими за великі агрохолдинги, де інвестиційні рішення часто мають пройти кілька рівнів погодження.
У середніх господарствах власники та керівники зазвичай безпосередньо залучені до операційного управління. Це дає їм змогу швидше реагувати на зміни ринку та запускати нові проєкти.
Михайло Булиш
старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку»
«Хорошим прикладом є наш клієнт «Скіф», який навіть під час повномасштабної війни продовжує реалізовувати інвестиційні проєкти у тваринництві та розвивати власну виробничу інфраструктуру. Це підтверджує, що середні агровиробники сьогодні залишаються одними з драйверів розвитку галузі».
Власна техніка, щоб не сповільнювати жнива
Ще один принцип «Скіфу» — не залежати від підрядників під час ключових польових робіт. За останні роки господарство вибудувало логістику так, щоб мінімізувати вузькі місця під час жнив. За сприятливих умов тут можуть збирати врожай із понад 100 га за добу.
У технічному парку господарства — чотири потужні комбайни, понад десять тракторів, бункери-перевантажувачі та вантажівки-зерновози.
«Уся техніка у нас власна — і збиральна, і посівна. З поля зерно одразу перевантажують і везуть на елеватор потужністю 100 т на годину, де його очищують і розподіляють по сховищах. Ми довго до цього йшли, щоб під час збирання не виникало проблем, які могли б нас сповільнити», — розповідає Олексій Бовдир.
Господарство використовує різні системи обробітку ґрунту — no-till, mini-till і традиційну. Тому техніку підбирали так, щоб технологію можна було змінювати залежно від стану поля, погоди та поставленого завдання.
Трактори також купували із запасом потужності. Наприклад, для роботи з 24-рядною сівалкою господарству достатньо 400-сильного Fendt 939. Для силосування кормів придбали Claas Xerion потужністю близько 500 к. с. Протягом двох місяців на рік цей трактор працює на закладанні силосу, а восени — з глибокорозпушувачем на основному обробітку ґрунту. Так господарство намагається завантажувати дорогу техніку не однією операцією, а використовувати її протягом більшої частини сезону.
На думку Олексія Бовдира, трактори потужністю понад 400 к. с. доцільніше купувати на гусеничному ходу. У майбутньому «Скіф» планує розділити функції техніки: гусеничні машини використовувати переважно для польових робіт, а колісні — для транспортування врожаю до сховищ.
Водночас негайної потреби оновлювати парк немає. Сформований раніше запас технічної надійності, за оцінкою власника, дає змогу щонайменше рік-два працювати без масштабної заміни машин і з меншим ризиком незапланованих ремонтів.
Аграрії не відмовляються від модернізації
За останні роки українські агровиробники навчилися швидко перебудовувати логістику, переглядати виробничі програми та жорсткіше оцінювати доцільність кожної інвестиції, говорить старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку» Михайло Булиш.
За його спостереженнями, зараз аграрії підходять до інвестицій прагматичніше: не відмовляються від розвитку, але обирають проєкти, які безпосередньо впливають на собівартість, продуктивність і стійкість виробництва.
Михайло Булиш
старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку»
«Виграють ті виробники, які не ставлять розвиток на паузу, а адаптують свої плани до нових реалій і продовжують інвестувати у підвищення ефективності бізнесу».
Техніка в таких умовах стає не лише засобом виробництва, а й інструментом контролю витрат. Сучасні машини допомагають точніше виконувати технологічні операції, скорочувати втрати ресурсів та оптимізувати використання насіння, добрив і засобів захисту рослин.
Вища продуктивність техніки також дає змогу виконувати більше робіт наявною командою, що особливо важливо в умовах дефіциту кваліфікованих працівників.
Тому навіть у складні періоди частина господарств продовжує модернізувати технічний парк, використовуючи державні програми компенсації та банківське фінансування. Пріоритет отримують не іміджеві покупки, а обладнання, яке усуває вузькі місця та здатне швидко підвищити ефективність виробництва.
Молочний бізнес як стабілізатор для інших напрямів
На ринку сирого молока триває дискусія щодо зниження закупівельних цін і погіршення рентабельності виробників. Олексій Бовдир, утім, не називає нинішню ситуацію повноцінною кризою. На його думку, частково вона сприймається так гостро через завищені очікування, сформовані у період високих цін наприкінці 2024-го та на початку 2025 року.
«Я вам скажу, чому всі говорять про кризу. Якщо перерахувати обсяги молока, які ми зараз реалізуємо, за ціною кінця 2024 року, то ми щодня недоотримуємо 450 тис. грн. Якщо рахувати так, це справді криза і великі втрати. Але хто пояснить, звідки тоді взялася ціна 25 грн/л і наскільки вона була економічно обґрунтованою?».
Тваринницький напрям «Скіфу» вже не приносить тієї маржі, яку господарство мало у період найвищих закупівельних цін. Водночас виробництво молока залишається прибутковим і більш прогнозованим, ніж рослинництво.
Господарство розвиває два основні напрями — виробництво молока та відгодівлю бичків на м’ясо. Можливість заздалегідь заготовити якісні корми на наступні 12 місяців дає змогу точніше планувати витрати та стабільніше керувати фермою, пояснює Олексій Бовдир.
Через зниження закупівельних цін у господарстві дещо посилили критерії вибракування корів. Однак йдеться лише про непродуктивних тварин, утримання яких погіршує загальну ефективність стада. Водночас «Скіф» ще не досяг запланованої чисельності поголів’я і продовжує його нарощувати.
«Наш доїльний зал дозволяє збільшити кількість корів ще на 20%. Тому навіть корів із нижчими надоями ми певний час утримуємо, щоб отримати від неї теля. Середній надій у господарстві зараз становить 36 л на корову за добу. Вибраковка відбувається постійно, але наше завдання — продовжувати збільшувати поголів’я», — розповідає Олексій Бовдир.
Менше відчувати наслідки зниження закупівельних цін господарству допомагають автоматизація та налагоджена логістика. Із доїльної установки молоко через систему попереднього охолодження потрапляє безпосередньо в молоковоз і одразу вирушає на переробне підприємство. Це скорочує кількість операцій, пришвидшує відвантаження та допомагає зберігати якість сировини.
Занадто оптимістично вважати, що в молочній галузі скоро будуть гарно заробляти, — Валентин Запорощук, ІМКК
Читати такожГосподарство також не бере участі у традиційному протистоянні між виробниками та переробниками. Уже близько 20 років «Скіф» постачає молоко Білоцерківській агропромисловій групі. Сторони щотижня узгоджують обсяги сировини та інші деталі співпраці.
Ситуацію у молочному тваринництві не варто називати кризою у класичному розумінні, погоджується старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку» Михайло Булиш.
За його словами, зниження закупівельних цін протягом останнього року вплинуло на рентабельність виробників. Однак водночас ринок повернувся до більш збалансованого рівня прибутковості після періоду аномально високої маржі.
Михайло Булиш
старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку»
«З нашого досвіду, сильні та ефективні господарства не ставлять розвиток на паузу. Саме в такі періоди вони концентруються на підвищенні продуктивності, оптимізації витрат і модернізації виробництва. Хорошим прикладом є «Скіф», який реалізує довгострокову програму розвитку тваринництва та послідовно інвестує у підвищення його ефективності».
За його спостереженнями, серед клієнтів банку переважає стратегія не перечікувати період низьких цін, а інвестувати у зниження собівартості та продуктивність. Такі господарства зазвичай швидше відновлюють рентабельність і зміцнюють позиції на ринку.
Енергетична автономність, власні корми та біогаз
Ще один напрям, у якому «Скіф» прагне зменшити залежність від зовнішніх чинників, — енергопостачання. Олексій Бовдир разом з інженером господарства зараз вивчає досвід сусіднього підприємства, яке майже повністю перейшло на сонячну генерацію.
У «Скіфі» поки експериментують із сонячними панелями та системами накопичення енергії. Господарство вже отримало комерційні пропозиції щодо будівництва повноцінних сонячних електростанцій, однак перед ухваленням рішення хоче переконатися, що проєкт правильно розрахований відповідно до його потреб і виробничих потужностей.
«Хоч би як складалася ситуація надалі, треба орієнтуватися на найгірший сценарій. Осінь, зима і весна будуть непростими. Потрібно забезпечити і людей, і ферму, і все виробництво. Тому не можна покладатися лише на одне джерело живлення — потрібні альтернативне та резервне. Зараз думаємо, яку систему можемо встановити».
На його думку, господарству доцільно створити кілька взаємодоповнювальних джерел енергопостачання, адже майбутньої зими проблеми можуть виникати не лише з електроенергією, а й із природним газом.
Одним із можливих рішень він називає поєднання дизельного генератора, сонячної електростанції та системи накопичення енергії. За такої моделі генератор може певний час працювати на заряджання накопичувачів, які згодом забезпечуватимуть потреби підприємства.
Власне виробництво комбікормів
Ближчий до реалізації інвестиційний проєкт — облаштування власної комбікормової ділянки. Господарству потрібен вертикальний змішувач, електроніка якого контролюватиме параметри, якість і однорідність кормової суміші.
«Це велика технологічна машина з Німеччини, яка вже зараз необхідна нашому виробництву. Ферма досягла таких обсягів і технологічного рівня, що без цього обладнання ми вже не можемо рухатися далі», — говорить Олексій Бовдир.
Запустити обладнання планували наприкінці літа, проте строки змістилися приблизно на місяць. Німецький виробник не встигає завершити його складання через дефіцит працівників у себе.
Власна комбікормова ділянка має стати ще однією ланкою вертикальної інтеграції господарства: вона дасть змогу краще контролювати якість раціонів, ефективніше використовувати вирощені культури та менше залежати від зовнішніх постачальників кормів.
Від органічних добрив до власного біогазу
Окремий потенціал для розвитку «Скіф» бачить у переробці відходів тваринництва. У перспективі гній із ферми має стати не проблемою, що потребує витрат на утилізацію, а ресурсом для удобрення полів, виробництва біогазу та генерації електроенергії.
Масштабний біогазовий проєкт поки поставили на паузу. В умовах війни господарство передусім планує завершити вже розпочаті інвестиційні проєкти.
«Нам вистачило б сировини для роботи когенераційної установки потужністю 1 МВт. Самому «Скіфу» стільки електроенергії не потрібно, тому надлишок можна було б продавати в мережу. Щодо когенерації ще залишається багато питань, але в майбутньому я планую повністю замкнути цикл переробки відходів ферми на виробництві біогазу».
Поки біогазової установки немає, у господарстві сепарують гній на рідку і тверду фракції. Рідку фракцію вже четвертий рік накопичують у спеціальній лагуні, а потім вносять на поля шланговими системами A.TOM. Однак це рішення у «Скіфі» вважають проміжним.
Сталі практики у сільському господарстві стосуються не лише екології, а насамперед економіки підприємства, зазначає представник «ПроКредит Банку».
За його словами, дедалі більше агровиробників розглядають ефективне використання відходів як спосіб скоротити витрати, зменшити залежність від зовнішніх ресурсів і створити додаткові джерела доходу.
Михайло Булиш
старший фахівець із роботи з бізнес-клієнтами «ПроКредит Банку»
«На прикладі «Скіфу» добре видно ефективність такого підходу. Господарство використовує органічні добрива для підвищення родючості ґрунтів і зменшення залежності від мінеральних добрив. Це дає змогу одночасно оптимізувати витрати та підвищувати ефективність виробництва».
Для «Скіфу» вертикальна інтеграція — не самоціль і не спроба розвивати всі можливі напрями одночасно. Кожна нова ланка має розв’язувати конкретну проблему: власна техніка зменшує залежність від підрядників, ферма створює внутрішній попит на зерно, комбікормове виробництво дає більше контролю над собівартістю, а енергетичні проєкти мають підвищити автономність підприємства.
В умовах, коли агробізнес не може розраховувати на стабільну логістику, ціни чи енергопостачання, саме така модель дає господарству більше свободи в ухваленні рішень і допомагає продовжувати розвиток навіть за високої невизначеності.
