Німеччина та Україна. Порівняння АПК країн

Після Латинської Америки переміщуємось до Європи. П’ята країна в проєкті Latifundist.com і Zernotorg.ua «Українське Агро вам не…» — Німеччина. Нещодавно в Німеччині відбулася зміна уряду, ера Ангели Меркель завершилася, країна чекає на політичні рішення від нового канцлера… Ну, а ми, як завжди, поговоримо про не менш суттєве — аграрну галузь ФРН. У ВВП цієї держави сільське господарство далеко не «über alles» («понад усе», — укр.) — займає менше 1%. І, незважаючи на те, що сільськогосподарських земель у Німеччині у 2,5 рази менше, ніж в Україні, виробництво агропродукції там вдвічі більший. Чим ще відрізняються АПК країн — у нашому випуску.

У світовій економіці Німеччина — «важковаговик»: країна посідає 4-те місце за розміром ВВП та обсягом експорту. Номінальний ВВП ФРН, наприклад, майже вдвічі більший, ніж у Канаді та у 25 разів — ніж в Україні. У розвитку Німеччина зробила ставку на високотехнологічні кластери економіки. Тому для всіх країна насамперед асоціюється з важким машинобудуванням, електронікою та автопромом. Якість товарів, вироблених німецькою промисловістю, вже давно вважається еталоном на світовому ринку. Підтверджує це індекс складності економіки. За показником складності виробничої структури держава посідає 3-є місце у світовому ТОПі, поступаючись лише Японії та Швейцарії.

На тлі потужної та супертехнологічної промисловості німецький аграрний сектор виглядає дещо скромнішим, залишаючись у тіні сусіда по ЄС — Франції.

Внесок сільського господарства до німецької економіки не такий і великий — 0,72%. Це значно нижче, ніж середній показник серед країн ЄС — 2,4% за результатами 2019 року.

У сільському господарстві Німеччини зайнято майже 600 тис. осіб, для яких це основне місце роботи. Якщо враховувати сезонних працівників, то кількість становитиме близько 940 тис. осіб. Студенти українських аграрних вишів добре знають, що таке сезонна робота на німецькій фермі. В «нульових» студентів часто відправляли для обміну досвідом у країни ЄС. Хоча фактично «обмін досвідом» полягав у звичайних сезонних заробітках та можливості побачити Європу. За даними Євростату, в еквіваленті повного робочого часу зайнятість у сільському господарстві Німеччини становить 465 тис. осіб, або 1% від загальної кількості працюючих. Продуктивність праці на одного зайнятого — майже $ 60 тис., що в 12 разів вище за продуктивність українських сільгосппрацівників.

Клімат Німеччини помірний: з теплим літом та м’якою зимою. На більшій частині країни поширюються повітряні маси з Атлантики, а також з Північного та Балтійського морів, тому літо в Західній Німеччині не спекотне, зима м’яка, а кількість опадів вища, ніж в Україні. Схід Німеччини — це звичний для українців помірно-континентальний клімат. Дані Метеорологічної служби Німеччини (DWD) за 2020 р. добре ілюструють розподіл країни на дві кліматичні зони.

Основний обсяг сільгосппродукції виробляється в західних землях ФРН.

Західна Німеччина має переваги не тільки завдяки кліматичним умовам і великим площам сільськогосподарських угідь, а й завдяки продуктивності праці. Однак навіть через 30 років після об'єднання ФРН та НДР наслідки соціалістичного минулого дають про себе знати: продуктивність фермерських господарств у Східній Німеччині нижча, ніж у Західній.

Якщо валовий випуск сільгосппродукції в аграрній Україні в 2019 р. становив $ 32,7 млн, то в Німеччині — $ 65,2 млн. Тобто, незважаючи на те, що землі сільгосппризначення у ФРН займають у 2,5 рази меншу площу, ніж в Україні, обсяг виробленої німецької продукції (у грошах) — вдвічі більший. Це пояснюється тим, що в Німеччині розвинута переробка аграрної сировини, а топові позиції експорту продукції АПК — товари з високою доданою вартістю.

Німецький агросектор у багатьох асоціюється з органічним землеробством. У країні 1,3 млн га сільгоспземель відведено під органіку. Треба сказати, це не найвищий показник у ЄС: Німеччину випереджають Іспанія, Франція та Італія. В Україні, наприклад, площі під органічним землеробством займають 0,3 млн га.

Рослинництво в Німеччині сконцентровано в семи землях, умовно утворюючи два пояси на півночі та півдні країни. Абсолютними лідерами за площами ріллі та валовими зборами є Баварія та Нижня Саксонія. Валовий збір основних зернових та олійних культур — у середньому 45−48 млн т на рік, тобто майже вдвічі нижчий, ніж в Україні. При цьому з 2014 р. обсяг виробництва зернових та олійних у ФРН стабільно скорочується. Основні причини: поступове зменшення загальної кількості сільгоспземель, а також три роки поспіль із урожайністю, нижчою від середнього рівня через несприятливі кліматичні умови. Незважаючи на це, німецькі господарства демонструють вищу врожайність. І за цим показником Україна програє Німеччині майже з усіх культур.

У Німеччині розвинена культура бережливого землекористування. Це наслідок тривалої історії приватної власності на сільськогосподарські землі, а також стратегічної позиції з цього питання федерального уряду та місцевих муніципалітетів. Для відстеження стану ґрунтів у Німеччині створили кадастр еродованих ґрунтів. А держдотації фермерам чітко прив’язані до дотримання правил, що запобігають ерозії ґрунту.

Фахівчиня з аналізу ґрунтів лабораторії «Агротест» Катерина Губіна сказала, що в Україні наразі відсутня системна робота в цьому напрямі, немає державної стратегії збереження ґрунтів. А також, до створення ринку землі агровиробники не були зацікавлені вкладати довгі інвестиції в ґрунтозберігаючі технології.

У Німеччині в питанні захисту ґрунтів сполучною ланкою між німецькими фермерами та державою виступають аграрні палати, які існують на гроші від сплати податку на землю (€ 20/га). Основне завдання таких палат — консультування сільгоспвиробників та моніторинг дотримання правил землекористування та сівозміни.

Серед зернових культур у Німеччині домінують пшениця та ячмінь. Найбільш масові технічні культури — ріпак і цукровий буряк.

Центром тваринництва в Німеччині є Нижня Саксонія. Разом із Північним Рейном-Вестфалією та Саксонією-Анхальт у цих регіонах зосереджено 65% всього поголів'я сільськогосподарських тварин та птиці в країні. Ще одним важливим центром тваринництва є Баварія, яка знаходиться в передгір'ї Альп та має чудові умови для розвитку молочного скотарства. Саме тут знаходиться найбільше поголів'я ВРХ у Німеччині.

Якщо за валовими зборами сільськогосподарських культур український АПК має високі показники завдяки великим площам ріллі, то з виробництва тваринницької продукції ми програємо німцям повністю. Крім м’яса птиці.

Розвинена переробка сільгосппродукції — це важлива риса німецького АПК. Майже вся аграрна сировина переробляється всередині країни. Також на переробку йде частина імпортної сировини. Виняток становлять пшениця, ячмінь та м’ясо свиней. Ці товари Німеччина лише експортує. Україна ж велику частку сільськогосподарської сировини, що виробляє, експортує. Зокрема, із загальної кількості вирощеного зерна лише 27,2% споживається на внутрішньому ринку.

Досвід Німеччини дуже повчальний. Наприклад, незважаючи на те, що німці збирають на 3−5 млн т пшениці менше, ніж українці, країна випускає 6,8 млн т пшеничного та житнього борошна на рік, а Україна — 1,8 млн т. Водночас Німеччина посідає 3-є місце за обсягом експорту борошна, поступаючись лише Туреччині та Казахстану. А щодо обсягу експорту хлібобулочних виробів країна є абсолютним світовим лідером.

Відомо, що Німеччина є одним із лідерів за обсягом переробки ріпаку. Держава щорічно імпортує понад 5 млн т цієї культури. Ріпакова олія широко використовується для виробництва біодизелю, якого німці випускають понад 3 млн т на рік, утримуючи 4-е місце у світовому ТОПі країн-виробників. Але це не все. Країна збирає менше 4 млн т кукурудзи на зерно, яка разом з іншими фуражними культурами переважно йде на відгодівлю сільгосптварини, тобто з виробництвом кукурудзяного етанолу особливо не розженешся. Але біоетанол можна робити із цукрових буряків. Тому, вирощуючи майже 30 млн т цих солодких коренеплодів, німці з них виробляють 0,5 млн т етанолу та 4,3 млн т цукру на рік.

І якщо вже заговорили про солоденьке, не можна не згадати, що Німеччина — найбільший експортер шоколаду та шоколадних виробів. Реалізація на зовнішньому ринку цього товару в 2019 р. була найбільшою статтею експорту в сегменті продукції АПК та переробки. Обсяг експорту склав $ 5,1 млрд — стільки ж Україна заробила від продажу кукурудзи в 2019 р. Примітно, що високих експортних продажів шоколаду Німеччина досягла, не маючи власного виробництва какао-бобів. Країна посідає друге місце у світі з імпорту цієї сировини. Україна ж, незважаючи на надмірні потужності з переробки олійних, поки що з обережністю намагається імпортувати сировину для переробки. Наприклад, у минулому МР ОЕЗи вперше імпортували ріпак для переробки. Але ще невідомо, чи стане така практика довгостроковою тенденцією.

Аграрний експорт Німеччини — це насамперед продукти харчування та продукція переробки з високою доданою вартістю. Експорт сировини перебуває значно нижче першої десятки товарних позицій. Наприклад, пшениця займає лише 15-е місце в загальному експорті продукції АПК.

Незважаючи на домінування продукції з високою доданою вартістю, на сегмент АПК та продуктів харчування припадає лише 5,3% сукупного експорту країни, який у 2019 р. становив $ 1,46 трлн. Наприклад, у 2019 р. у Канаді аграрний експорт дорівнював 11,6%, у США — 8,2%.

Країни ЄС є найбільшим ринком збуту для аграрної продукції Німеччини. Поза Європейським Союзом найбільший покупець — Китай.

Аграрна логістика в Німеччині орієнтована насамперед на внутрішній ринок, оскільки переважна більшість сировини переробляється всередині країни. Саме тому перевага в доставці сільськогосподарських вантажів надається автомобільному та річковому транспорту. У країні розвинена річкова інфраструктура, що складається з навігації на основних річкових системах, кількох штучних каналах, а також річкових портів.

Залізничний транспорт в аграрній логістиці Німеччини виконує своє класичне призначення — відправлення вантажів на великі відстані в експортному напрямку та до морських портів. За даними Федерального статуправління, у 2020 р. залізницею перевезли 7,6 млн т сільськогосподарських вантажів, що становить лише 2,4% від загального вантажопотоку Deutsche Bahn AG. В Україні вантажопотік продукції АПК на залізничному транспорті в 2020 р. склав 35,2 млн т.

Німецькі фермерські господарства здебільшого — це сімейні ферми, які перебувають в одноосібному володінні. З 262,8 тис. фермерських господарств лише 4,85 тис. зареєстровано як «товариства з обмеженою відповідальністю» або як інші юридичні особи.

Найбільшу групу утворюють підприємства із сільськогосподарськими площами від 10 до 50 га. Лише 38,1 тис. господарств обробляють понад 100 га. Проте на ці підприємства припадає 61,7% всіх сільгоспугідь Німеччини.

Розподіл господарств у федеральних землях добре показує різницю між Заходом та Сходом країни. На території колишньої НДР кількість господарств значно менша, але в середньому одне фермерське господарство має в управлінні більший зембанк.

Федеральний уряд сприяє укрупненню господарств для підвищення їхньої ефективності та конкурентоспроможності. За останні 10 років кількість фермерських господарств у Німеччині скоротилася на 12% (на 36 тис.). Водночас середня площа землі, оброблюваної одним господарством, зросла на 13%. Також за згаданий період група господарств із зембанком від 100 га до 1000 га збільшувалася на тлі скорочення дрібних ферм.

Аграрії обробляють свою землю як німецькою, так і закордонною технікою. Незважаючи на наявність сильних національних виробників сільськогосподарської техніки, ФРН також є одним із найбільших імпортерів у цьому сегменті. У 2020 р. обсяг ринку сільськогосподарської техніки в Німеччині склав € 6,15 млрд. Серед німецьких фермерів найбільшою популярністю користуються бренди, як-от Fendt, John Deer, Claas, Amazone, Lemken.

Як розповіли представники компанії Amazone, закупівля та обслуговування сільськогосподарської техніки в Німеччині організована через регіональних дилерів, які авторизовані та навчені відповідними виробниками. Щедрі дотації (€ 347-€ 508 на 1 га) від федерального уряду та ЄС дозволяють аграріям постійно оновлювати парк сільгоспмашин. Фермери вважають за краще співпрацювати з великими компаніями, які мають ширшу мережу дилерів і надають більше послуг.

Структура сільськогосподарських угідь у Німеччині та Україні схожа — переважає рілля.

За даними Федерального статистичного управління, у 2020 р. 262,8 тис. фермерських господарств Німеччини обробляли 16,6 млн га сільгоспземель. З них 9,97 млн га (60%) землі знаходилися в оренді, 63,4 млн га (38%) — обробляли власники, а 0,27 млн га (2%) — надавалися на безоплатній основі. Середня вартість оренди — € 329 за 1 га ($ 376/га). Середня вартість купівлі — € 26 тис. за 1 га ($ 29,7 тис./га).

Після високоефективної європейської держави запрошуємо до Африки. Країна, де 70% населення задіяно у вирощуванні сільгоспкультур, а 90% її експортних доходів забезпечує нафта. Яка це країна: Алжир, Нігерія, ПАР?