Ріпак більше не їде сировиною? Що змінили 10% мито і рекордна переробка

У 2025/2026 маркетинговому році вітчизняні ОЕЗи встановили абсолютний рекорд: на внутрішніх потужностях було перероблено понад 1,3 млн т ріпаку — майже половину всього врожаю. Запровадження 10% експортного мита на сировину змусило український агросектор відмовитися від ролі сировинного придатка. Результат — вибухове зростання виробництва олії та шроту, а також розширення експортних горизонтів до Китаю, який викупив рекордні обсяги кормового білка. 

Поки європейський ринок адаптується до високої власної пропозиції та вчиться жити в умовах просідання цін на ф’ючерси, Україна будує нові логістичні коридори. З'ясовуємо, як виглядає новий баланс сил на ринку олійних і чому ця трансформація вже стала незворотною.

Законодавчий злам: як 10% мито змінило правила гри

Тривалий час український ріпак вважався «швидкою культурою»: до нового року 85–90% намолоченого обсягу вивозилося у вигляді сировини до Європейського Союзу. Проте 4 вересня 2025 р. набули чинності зміни до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», якими затверджено 10% експортне мито на соєві боби (код УКТЗЕД 1201) та насіння ріпаку (код УКТЗЕД 1205).

Сільгоспвиробники, які самостійно виростили ріпак, зберегли можливість експортувати його без сплати мита (за умови верифікації). Проте для трейдерів та непрямих експортерів з'явився 10% бар'єр. Це створило потужну економічну перевагу для вітчизняних олійно-екстракційних заводів (ОЕЗів).

За даними Асоціації «Укроліяпром», за липень-червень 2025/26 МР переробка насіння ріпаку перевищила 1,3 млн т (42% від валового збору). Переробка тривала навіть у червні поточного року (перероблено 47 тис. т, що на 23,7% перевищило прямий експорт сировини за цей місяць). Діючі в Україні потужності з переробки насіння олійних культур, без врахування потужностей, розташованих на тимчасово окупованих територіях та в зонах бойових дій, перевищують 21 млн т/рік. 

Стратегічний перехід від експорту сировини до експорту продукції з високою доданою вартістю особливо спостерігається на прикладі зростання переробки насіння ріпаку на вітчизняних потужностях. У 2025/26 МР експорт ріпакової олії зріс проти 2024/25 МР  у 2,5 рази (520 тис. т проти 210 тис. т). Валютна виручка від експорту ріпакової олії зросла у понад 3 рази ($588 млн проти $194 млн). Також спостерігається значне нарощування виробництва та експорту ріпакового шроту.

У першому півріччі 2026 р. було експортовано 184,2 тис. т олії ріпакової проти 19,5 тис. т у першому півріччі минулого року (зростання у 9,7 рази). Валютна виручка зросла у 10,9 рази ($208 млн проти $19 млн).

Хто і що купував

У 2025/26 МР структура поставок українського ріпаку на зовнішні ринки набула чіткої товарної та географічної спеціалізації.

Динаміка та географія ринків (2024/25 проти 2025/26 МР)

Дані по виробництву шроту та олії наведено за календарний рік 2025 згідно зі звітністю «Укроліяпром».

Насіння ріпаку: Німеччина тримає першість

За даними аналітиків «АПК-Інформ», експорт українського насіння в сезоні-2025/26 скоротився до 1,9 млн т. Понад 91% всіх поставок сировини (1,73 млн т) припало на Європейський Союз:

1. Німеччина: Беззаперечний лідер — 876 тис. т (-12% до минулого року). Німецькі переробники цінують український ріпак за високу олійність.
2. Бельгія: 453 тис. т (-50%).
3. Нідерланди: 247 тис. т (-25%), де значна частина обсягів заходить через порт Роттердама.

Ріпакова олія: Переробний бум та орієнтир на Іспанію

В «Асоціації Укроліяпром» зазначають, що виробництво ріпакової олії за підсумками 2025 р. зросло до 380,47 тис. т (у 2,1 раза більше за довоєнний 2021 рік). Основним європейським покупцем української ріпакової олії виступила Іспанія, яка активно використовує її як для харчових потреб, так і для біопаливної індустрії (виробництво біодизеля).

Ріпаковий шрот: Китайський вектор

За липень-червень 2025/26 МР Китай закупив 257,3 тис. т українського ріпакового шроту на суму $49,8 млн, випередивши Туреччину ($16,9 млн) та Іспанію ($14,2 млн). Внутрішнє виробництво ріпакового шроту у 2025 р. зросло на 79% (до 540,5 тис. т). Падіння попиту з боку ЄС (через високий власний урожай у Європі та імпорт дешевої канадської каноли) змусило українських переробників переорієнтуватися на азійські ринки.

Генеральний директор «Асоціації Укроліяпром» Степан Капшук вважає, що український ріпаковий шрот вийшов на китайський ринок через відсутність ГМО (чому китайська сторона приділяє особливу увагу) та відповідність високим стандартам якості та безпечності. 

Степан Капшук

генеральний директор «Асоціації Укроліяпром»

«Бажано зберегти китайський ринок для ріпакового шроту, питома вага якого  у загальному експорті даної продукції з України, вперше склала 45%. Це буде дуже складно в умовах блокування глибоководних портів України агресором. Ми це бачимо на прикладі соняшникового шроту, коли у липні 2026 р. до Китаю не було відвантажено жодної тонни. Питома вага експорту соняшникового шроту до Китаю у вересні-червні 2025/26 МР склала майже 64% у загальному експорті даної продукції з України».

Читати більше: ТОП-10 країн-виробників ріпаку (2024-2026)

Аналітики Barva Invest вважають, що попит Китаю на український ріпаковий шрот не можна назвати стабільним або гарантованим — він значною мірою залежить від ціни, доступності альтернативних постачальників і торговельної політики КНР. Це добре видно з динаміки поставок: у сезоні 2023/24. Україна тоді експортувала до Китаю близько 133 тис. т шроту, у 2024/25 — лише 5 тис. т, а у 2025/26 — вже 257 тис. т.

«Різке зростання поставок українського ріпакового шроту до Китаю минулого сезону значною мірою стало можливим через фактичне випадіння Канади — традиційного ключового постачальника каноли та канолового шроту. У 2025 р. Китай запровадив високі антидемпінгові та антидискримінаційні мита, які суттєво обмежили канадські поставки», — зазначила старший аналітик ринку олійних культур Barva Invest Вікторія Блажко.

За її словами, після призупинення 100% антидискримінаційного мита на канадський каноловий шрот і суттєвого зниження антидемпінгового мита на канадську канолу у березні цього року ситуація почала змінюватися. Канада вже повертається на китайський ринок, і в останні місяці спостерігається зростання поставок як каноли, так і канолового шроту. Тобто ризик посилення конкуренції для українських експортерів уже не теоретичний — він фактично реалізується. При цьому конкуренція зростає не лише з боку Канади. Росія вже четвертий сезон поспіль нарощує поставки ріпакового шроту до Китаю і цього сезону поки залишається найбільшим постачальником, експортувавши близько 700 тис. т.

Попит на український продукт збережеться передусім за умови конкурентної ціни. Водночас головним обмеженням для України цього сезону може стати логістика. Раніше близько половини поставок до Китаю йшло через українські морські порти. За умови збереження нинішніх обмежень морської логістики обсяги буде складно повторити. Альтернативний маршрут — контейнерами залізницею через Польщу з подальшим перевантаженням у балтійських портах — не може повноцінно замінити морський експорт через обмежену пропускну спроможність і вищу вартість. Додатковим фактором ризику залишаються нові регуляторні вимоги Китаю до українських підприємств-постачальників. 

Якщо раніше для експорту ріпакового шроту ключовою умовою була наявність заводу в реєстрі GACC — Головного митного управління КНР, то зараз на ринку з’явилася додаткова вимога щодо отримання реєстраційного сертифіката MARA — Міністерства сільського господарства та сільських справ КНР — для кормової продукції.

Для українських заводів це може означати додаткову бюрократичну процедуру і потенційні затримки з укладанням або виконанням нових контрактів. Тому аналітики очікують, що попит Китаю на український ріпаковий шрот збережеться, але фактичні обсяги поставок цього сезону можуть бути нижчими через поєднання трьох факторів: сильнішої конкуренції з боку Канади та Росії, обмеженої логістики і нових регуляторних вимог.

Поточний стан жнив 

За даними Мінагрополітики, станом на 10 серпня обмолочено ріпаку на 1,19 млн га, або 89,4% прогнозованих площ. Аграрії намолотили 3,22 млн т при середній врожайності 2,71 т/га.

Урожайність по регіонах:

• Лідери: Львівська (4,06 т/га), Тернопільська (3,63 т/га), Хмельницька (3,4 т/га), Чернівецька (3,4 т/га), Рівненська (3,26 т/га).
• Нижчі показники: Дніпропетровська (1,89 т/га), Херсонська (1,89 т/га), Миколаївська (2,01 т/га).
•  Лідер за площею збору: Одеська область (145 тис. га).

Цінові тренди 

У другій половині липня 2026 р. закупівельні ціни на ріпак в Україні зазнали суттєвого падіння — на 3,9–5,5 тис. грн/т:

• ОЕЗи (CPT завод): Закупівельні ціни «Кернел» впали з 26 000 грн/т (станом на 14 липня) до 21 000 грн/т (на 27 липня).
• Порти (CPT порт): Ціна просіла до 23 800 грн/т.
• Західний кордон (FCA Чоп): Зберігає найвищу ліквідність — близько 25 800 грн/т.

Аналітики брокерської компанії Spike Brokers зазначають, що більшість переробників в Україні та Європі вже закупили потрібні обсяги на найближчі місяці. У результаті ринок швидко перейшов від боротьби за сировину до конкуренції між продавцями.  

Фахівці White Brokers додають, що наприкінці липня трейдери активно бронювали перевезення ріпаку до Німеччини та Чехії. І підтверджують, що більшість європейських покупців уже сформувала необхідні запаси, а місця для перевезення на цьому напрямку практично повністю заброньовані до листопада.

Вікторія Блажко відмічає, що через проблеми з морським експортом український ринок ріпаку в липні фактично відірвався від Euronext. У той час як європейські ф’ючерси зростали, внутрішні ціни в Україні знижувалися.

Вікторія Блажко

старший аналітик ринку олійних культур Barva Invest

«Причиною стало поєднання двох факторів: різкого збільшення пропозиції нового врожаю в розпал жнив і майже повної зупинки нових закупівель на експортних напрямках. Для багатьох виробників основним каналом збуту залишився внутрішній ринок, що суттєво посилило переговорну позицію переробників і дозволило їм знижувати закупівельні ціни. Саме тому подальший відкат Euronext уже майже не вплинув на український спотовий ринок — його динаміку визначали переважно внутрішні фактори».

Зараз ситуація поступово змінюється. Жнива наближаються до завершення, тиск нового врожаю все ще залишається великим, але поступово буде слабшати, а темпи зниження закупівельних цін протягом останніх тижнів помітно сповільнилися. Це дозволяє припустити, що ринок уже близький до локального цінового дна, хоча потенціал для ще незначного зниження зберігається.

Головною невизначеністю надалі залишається морський експорт. Останнім часом кілька суден із ріпаком вдалося завантажити, що є позитивним сигналом, але говорити про стабільне відновлення глибоководних відвантажень поки зарано.

Паралельно за посередництва Туреччини триває певний переговорний процес щодо обмеження ударів по цивільному судноплавству. Однак його формат і потенційний результат залишаються дуже невизначеними, тому швидке повернення портів до нормальної роботи в Barva Invest поки не закладають в базовий сценарій.

За таких умов ціни CPT-порт і CPT-завод ще можуть залишатися під тиском, але потенціал подальшого зниження вже виглядає обмеженим. Якщо ж морський експорт хоча б частково відновиться, повернення конкуренції між експортерами та переробниками за сировину може спочатку стабілізувати, а згодом і підтримати ціни.

Розмежування ринку та логістичний тромб

Комерційний директор «Волинь-Зерно-Продукт» Тарас Коваценко каже, що ринок зараз розділився на дві частини — валютний та гривневий.

Тарас Коваценко

Комерційний директор «Волинь-Зерно-Продукт»

«Німецькі заводи за рахунок українського ріпаку законтрактували запаси сировини майже на півроку вперед. Щодо внутрішнього гривневого ринку, то він частково зазнав колапсу. В кінці липня  ціни знизилися орієнтовно на 15–20%. Найгірша ситуація спостерігається на сході та в центрі України, адже основними покупцями ріпаку є переробні підприємства, які більшу частину своєї продукції реалізовували через морські порти».

На цьому напрямку зберігається достатньо конкурентна ціна, однак проблемою залишаються строки доставки: наразі більшість нових контрактів укладається вже з поставкою у 2027 році. Також не під всі заключені на ринку експортні контракти наразі організована логістика.

СЕО «ТАС Агро» Олег Заплетнюк розказав, що частину ріпаку група вже реалізувала через західний кордон, частина — піде на переробку, а далі — на експорт. Тобто поточного року компанія працюватимемо за гібридною моделлю. Для холдингу ріпак і соняшник залишаються культурами, що генерують основну виручку:

Олег Заплетнюк

СЕО «ТАС Агро»

«Якщо продавати ріпак по 19–20 тис. грн/т, очевидно, що надмаржі там не буде. Але ми й не збираємося продавати його за такою ціною. Плануємо експортувати його напряму. Частину обсягів уже законтрактували із заводом у Німеччині, і будемо забезпечувати весь ланцюжок самостійно. Думаю, швидше за все, на західний кордон поїде і кукурудза. В Європі вже є запити від покупців. Особливо є попит на восковидну кукурудзу, оскільки в Європі очікують великого недобору урожаю».

Читати більше: «Пшениця чекатиме кращих часів»: Олег Заплетнюк про ціни, експорт і стратегію продажів ТАС Агро

В компанії Barva Invest впевнені, що сухопутна логістика неспроможна повністю задовольнити потреби України у вивезенні насіння ріпаку та продуктів його переробки. Якщо взяти ріпак, то останніми роками основні обсяги експорту в пікові місяці йшли саме морем. Залізничні відвантаження були значно меншими (в середньому 30 тис. т на місяць), а роль автотранспорту поступово скоротилася практично до мінімуму.

У 2022 р., коли Україна максимально переорієнтовувала потоки на західні кордони, сукупний експорт автомобільним і залізничним транспортом у найактивніші місяці становив близько 300–370 тис. т на місяць. Однак зараз повернутися до таких обсягів практично неможливо.

Судячи з поточної ситуації на західних кордонах, інфраструктура європейських партнерів не готова швидко прийняти різке збільшення українських потоків: частина залізничних потужностей уже на місяці вперед заброньована під внутрішні перевезення, додатковими обмеженнями залишаються ремонтні роботи та доступність рухомого складу. 

Тому наразі аналітики Barva Invest оцінюють потенціал сухопутного експорту ріпаку приблизно у 100 тис. т на місяць, максимум — близько 150 тис. т. Це може частково підтримати експорт і дозволити виконувати окремі контракти. Але такі обсяги не здатні замінити морські відвантаження, які в пікові місяці традиційно становили близько 400–600 тис. т на місяць.

Прогнози галузі

За оцінкою аналітиків «АПК-Інформ», з очікуваного врожаю 2026 р. на рівні 3,6 млн т експорт насіння ріпаку у 2026/27 МР може становити 2,1–2,2 млн т (+18% до 2025/26 МР). Проте обсяги залишаться значно нижчими за середні історичні показники через збереження 10% мита та високу маржинальність внутрішньої переробки.

Генеральний директор «Асоціації Укроліяпром» Степан Капшук вважає, що внутрішня переробка насіння ріпаку може в подальшому зростати у 2026/27 МР за умови збереження створених в Україні умов для нарощування на вітчизняних потужностях: 

«Цьому в значній мірі сприяє географія поставок ріпакової олії, понад 92% якої експортувалось у 2025/26 МР до країн ЄС. Враховуючи, що на ринки Євросоюзу експортується понад 90% від загального експорту ріпаку з України, є можливість за рахунок його переробки в Україні, також збільшити експорт до цих країн олії та шроту». 

За даними Степана Капшука, перший місяць переробки насіння ріпаку в Україні показав потенціал для подальшого нарощування виробництва та експорту продукції з високою доданою вартістю. У липні 2026/27 МР було експортовано 23,7 тис. т на суму $28,6 млн, що перевищує показники за липень 2025/26 МР відповідно у понад 33 та 35 разів. 

Переробка насіння олійних культур, виробництво та експорт олій та шроту у 2026/27МР (прогноз «Асоціації Укроліяпром»)

Виробництво та експорт олій (прогноз «Асоціації Укроліяпром»)

Ілля Єсін, Latifundist.com