Ринок землі або тіні забутих предків


Источник фото: export LAT

Нещодавно відбулася подія, яка пройшла в Україні майже непомітно. Натомість, визвала масу публікацій і коментарів за кордоном. Мається на увазі продовження Верховною Радою України мораторію (у новому вигляді) на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2016 року. Майже три роки поспіль всі гілки влади заявляли про необхідність зняття мораторію і прийняття Закону України «Про ринок земель», при цьому юридично зробивши майже все для цього необхідне: спершу прийнявши Закон про земельний кадастр, потім розробивши Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Закон «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо державного земельного банку». Навіть виділили гроші в бюджеті для початку роботи Земельного банку, а також була формально проведена часткова інвентаризація земель сільськогосподарського призначення. І тут тобі на! Так що ж насправді відбулося або відбувається?

Як відомо, ще наприкінці минулого року влада форсувала Закон «Про ринок земель» аж до того, що Верховна Рада України готова була розглядати даний законопроект в надзвичайно продуктивний період з 2 по 5 січня 2012 року. В останню секунду все-таки схаменулися і вирішили дочекатися хоча б кворуму. В будь-якому випадку знаменитий законопроект «Про ринок земель» прийняти не вдалося, відповідно, деякі основні положення даного законопроекту були прийняті окремими законами, наприклад, Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів». Здавалося, зупинити процес буде неможливо, та продовження мораторію викликало ще більше запитань, аніж його не продовження. Тож, давайте спробуємо розібратися в чому тут справа.

Скоріше всього, є декілька пояснень даному броунівському руху:

  1. Політична складова. Очевидно, що дозволити собі прийняти Закон «Про ринок земель» і спровокувати земельні майдани по всій країні влада, особливо після скандальних парламентських виборів 2012 року, дозволити собі перед виборами Президента в 2015 році просто не може. Тому очевидним є і продовження мораторію до 2016 року.

  2. Піар-складова. Влада так і не змогла донести ні до виробників, ні до власників земельних паїв всі переваги земельної реформи. Несприйняття ринку землі у населення стабільно високе − понад 70%. Тому саму назву Закону України «Про ринок земель» було змінено на Закон України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» (зміни внесені до Земельного кодексу України Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо обігу земель сільськогосподарського призначення)». До речі, таким шляхом йшла свого часу і Росія. І досить-таки успішно запровадила ринок землі на початку 2000-х років без жодних соціальних конфліктів. (До речі, буде цікаво послухати російських колег на конференції УКАБ 6 грудня 2012 року щодо розвитку подій на цю тему в Росії). Зважаючи на те, що депутати не надто поглиблено вивчають «профільні» законопроекти, влада розраховує на те, що Закон України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» зможе бути прийнятий в парламенті «без шума и пыли» і викличе невеликий суспільний резонанс.

  3. Аграрне лобі. Законопроектом «Про ринок земель» владі вдалося те, що майже нікому не вдавалося за останні 20 років − консолідувати зусилля всіх гравців аграрного ринку, починаючи від дрібних фермерів і закінчуючи агрохолдингами, проти Закону. Якщо ще додати фінансові установи, іноземних інвесторів тощо, то картина вимальовується схожа на серію картин Василя Сурікова про Степана Разіна. А подібні картини в наших музеях зараз не висять.

  4. Макроекономічна складова. Очевидно, що влада планувала збільшити надходження до бюджету шляхом продажу державних та комунальних земель. Малювалися навіть цифри близько 10 млрд грн на рік. Оскільки сама ідея з продажем державних земель на аукціонах, а формально і можливість наповнення держбюджету, була майже повністю нівельована роллю, відведеною Державному земельному банку, скоріше всього, що все-таки деяким колегам в Кабміні дещо відкрилися очі, що при таких розкладах ніяких гарантій позапланового наповнення бюджету немає.

  5. Інвестиційна складова. Якщо минулого 2011 року ще в когось і витали ілюзії щодо збільшення інвестицій в сільське господарство України, пов’язані виключно з введенням ринку землі в Україні, то тепер, здається, таких оптимістів майже немає (або можливо вони перейшли на стаціонарне обстеження?). Бо всі розуміють, з таким іміджем держави і правовою системою як у нас, не говорячи вже про макроекономічне становище України, сам факт запровадження ринку земель с/г призначення абсолютно нічого не дасть, крім можливого падіння виробництва в АПК внаслідок хаосу на ринку оренди землі.

  6. Форс-мажорна складова. Те, що законодавчо зафіксовано по ринку землі вчора, далеко не означає, що не буде відмінено або змінено завтра. Тобто продовження мораторію до 2016 року не означає, що фермери можуть спати спокійно до 2016 року і планувати свої сівозміни згідно з технологічними картами. Адже нема жодної гарантії, що під впливом якихось тільки їм зрозумілих факторів влада «протягне» через Верховну Раду України Закон України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», а непримиренна опозиція в той день випадково буде вирішувати питання про можливу блокаду трибуни.

Summa Summarum

Під впливом багатьох факторів влада вирішила відкласти вирішення питання зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2016 року. Тим самим частково задовольнивши вимоги аграрного лобі та жителів сільської місцевості з метою запобігання соціальним конфліктам на селі. Досить не зрозумілим є на сьогодні, що буде далі з Державним земельним банком, і чи будуть зроблені якісь виняткові положення щодо земель державної власності для того, щоб дана установа могла починати працювати. Скоріше за все до цього питання ми з Вами повернемося ще не один раз після Нового року. Більше ніж 300 агровиробників, що зберуться 6 грудня 2012 року в Києві на форумі УКАБ «Ведення аграрного бізнесу в Україні в 2013 році», хочуть почути чіткі відповіді на запитання щодо ринку землі. Якщо ці відповіді, звичайно, існують у природі. Зрештою, питання інвестиційного клімату – це і результат середньострокової прогнозованості умов роботи, а інвестори в Україні поки що є не лише закордонні (із чітким кіпрським акцентом), а й вітчизняні.

Узнавайте первыми самые свежие новости агробизнеса Украины на нашей странице в Facebook, канале в Telegram, скачивайте приложение в AppStore, подписывайтесь на нас в Instagram или на нашу рассылку.

Выполнено с помощью Disqus