Додана вартість – у безпечних продуктах
Усі ми однакові у тому, що стосується власного здоров’я: дбаємо про нього, займаємося профілактикою та ретельно обираємо продукти для харчування. Сьогодні більшість із нас переконані, що продукт, вироблений за Національним стандартом України (ДСТУ), є якіснішим, ніж продукція, що відповідає Технічним вимогам України (ТУУ).
У більшості випадків це є вірним: стандарт розробляється не один рік робочою групою фахівців різних сфер (науковців, представників громад кості, представників бізнесу тощо), яка проводить усі необхідні дослідження та за їх результатами, у разі консенсусу між членами робочої групи, стандарт вводиться у дію. Щодо технічних умов – це є розробка і власність підприємства, що виводить на ринок новий продукт, на який ще не розроблений стандарт. ТУУ – найпростіший (за змістом, вимогами) нормативний документ, відповідно до якого виробник має право випускати та реалізувати готову продукцію.
Порівнюючи процедури розробляння та введення в дію ДСТУ та ТУУ, здається, що продукт, виготовлений за ДСТУ буде вищої якості… Але, це не завжди так. Для харчової промисловості надзвичайно важливими стають умови виробництва, що відображаються на безпечності самого продукту.
У європейській практиці для створення упевненості споживача, що продукція є стабільної якості та безпечна для споживання, введено Регламент ЄС 178/2002 Загальний закон про харчові продукти та новий стандарт з безпеки харчових продуктів FSSC 22000, який ґрунтується на:
- елементах належної виробничої практики (GMP);
- методології аналізування ризиків та критичних точок (НАССР);
- комплексній системі управління якістю підприємства (ISO 9001).
Безпечність харчових продуктів розглядається в рамках інтегрованого підходу за принципом «від поля (стійла) до столу», як єдиний неперервний ланцюг, що розпочинається з виробництва тваринних кормів, та включає виробництво первинної продукції, оброблення, пакування, транспортування та збут, і закінчується споживанням харчового продукту кінцевим споживачем.
Сьогодні вимоги ЕС у сфері якості та безпечності харчової продукції набувають практики і в Україні.
Так, компанія «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» вимагає від своїх постачальників дотримання норм та вимог міжнародних стандартів якості: до 2014 року усі постачальники харчової продукції МЕТРО в Україні повинні бути сертифікованими за системою IFS (Міжнародний стандарт по харчовим продуктам) чи іншим стандартом групи GFSI (Глобальна ініціатива з безпеки харчових продуктів). Не зважаючи на те, що в Україні сертифікація IFS не є обов’язковою, таким чином МЕТРО створює систему довіри для покупців: їм не треба розбиратися у позначеннях (ТУУ, ДСТУ та інших маркуваннях, емблемах чи знаках), що, найчастіше, збивають з думки, але не є гарантією якості. Тепер МЕТРО буде гарантувати своїм споживачам безпечність харчової продукції, що реалізує на своїх площах.
Справедливості заради, треба сказати, що ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів», передбачена вимога запровадження на підприємствах харчової продукції систем управління безпечністю, але механізм контролю не встановлено, що спростило ставлення переробників до даної вимоги. Проте проект змін до ЗУ вже підготовлений, підприємствам буде надано перехідний період, після чого державні органи приступлять до контролю та нагляду за виконанням даної норми.
Не треба бути міжнародним експертом у розумінні того, що вектор для ефективного розвитку агробізнесу — у напрямку доданої вартості: переробці сільськогосподарської сировини, безвідходному виробництві, енергоефективному виробництві, де діють процес ний та системний підходи до управління. А будь-яка система управління – це засіб досягнення цілі підприємства у визначеній сфері, що вимагає часу, ресурсів та компетентності персоналу. Сподіваюсь, українським компаніям всього вистачить!
Якщо у читача виникне цікавість до теми систем управління якістю та безпечністю харчових продуктів за міжнародними стандартами (принципи, умови запровадження, тонкощі використання тощо), я розкрию ці питання на сторінках блогу у наступних публікаціях.