В ПУСК очікують, що виросте попит і ціни на ріпак. Чому я з цим не згоден
Джерело фото: Latifundist.com
Декілька тижнів тому аналітичний центр кооперативу «ПУСК» повідомив, що в Україні до кінця листопада очікується пожвавлення попиту на ріпак та певне зростання цін. Учасники ринку, особливо аналітики, досить скептично сприйняли цю інформацію. Ми звернулися до директора консалтингово-аналітичної компанії Barva Invest Юрія Гаврилюка за поясненнями. Він розповів, що наразі з попитом на цю олійну, чому в поточному сезоні нам доводиться «пробиватися» крізь шалену конкуренцію та чи можуть бути проблеми зі збутом у лютому-березні 2023.
Як почався сезон?
В Україні традиційно весь ріпак вивозився одразу після збору врожаю — в червні-вересні. (Згодом повернусь до пояснення чим зумовлена така сезонність попиту). В цьому році через повномасштабне вторгнення ситуація кардинально інша: активний експорт розпочався з запізненням в півтори місяці, аж після відкриття «зернового коридору».
Війна і закриття портів — головні причини того, чому ми не змогли реалізувати весь свій врожай вчасно і по високих цінах. Так, ріпак активно вивозився залізницею і автомобілями в напрямку західних кордонів. Однак не потрібно забувати, що зазвичай більшу частину ріпаку ми вивозимо морем. До прикладу, в минулих роках ми експортували морем 85-90% всього зібраного ріпаку. Внутрішнє споживання в країні відносно мізерне: 100-350 тис. т, в залежності від року і ситуації на ринку.
Зерновий коридор відкрився в кінці липня. Проте тоді ніхто з мультинаціональних компаній не працював по ріпаку в портах «на широку ногу», бо потрібно було вивозити кукурудзу попереднього врожаю і на підході була пшениця. Звичайно, старт був відносно повільним і якийсь об’єм ріпаку ми змогли вивезти через Дунайські порти, трохи морем. Але він незначний. Вже аж по результатам серпня було зрозуміло, що рух пішов і майже 670 тис. т загалом було замитнено на експорт (але це не означає що товар фізично вже покинув територію України в тому ж місяці, оскільки мали місце величезні черги авто і вагонів на кордонах).
Звісно, можна було намагатись продавати ріпак в Європу залізницею чи автотранспортом по форвардних контрактах, проте через високу ціну на ріпак в період квітня-червня покупці були дуже пасивні і свідомо чекали на зниження цін в період збору нового врожаю. Тому цей варіант практично не спрацював.
Конкуренція на ринку шалена
Чому в передні роки ми досить легко продавали весь врожай ріпаку і ні з ким не конкурували? По-перше, найбільший покупець українського ріпаку — Європа. Хоча там є своє виробництво, та європейські фермери зазвичай не продають ріпак прямо з поля, як це робить більшість наших аграріїв. Врожай вони зберігають на елеваторах, а вже з другої половини серпня починають потроху його реалізовувати.
Що ж трапилося цього року? А цього року ми пересіклися по конкуренції з їхнім внутрішнім врожаєм. В кінці жовтня і на початку листопада європейці почали активно реалізовувати ріпак, бо збирають яру групу зернових. Склади і елеватори потрібно звільняти. Тому конкуренція на ринку просто шалена.
По-друге, на конкуренцію сильно впливає Канада. Саме зараз сезон, коли вона починає експортувати канолу. Якщо подивитися на попередні роки, то Канада зазвичай відправляє в Європу близько 2 млн т каноли. Це теж додаткова конкуренція. Хоча ви можете зауважити: ми ось — під боком, а Канада через океан. Головна причина — хоча ЄС є наш ключовий покупець ріпаку, проте основні країни-споживачі знаходяться в Західній Європі (зокрема, в Німеччині), а не в безпосередніх країнах-сусідах. Тож транспортувати морем швидше, дешевше і зручніше, ніж автомобілями чи залізницею через кілька країн. А в умовах війни ми ще й втрачаємо головну перевагу для експортного бізнесу — прогнозованість періоду поставок.
То який же висновок?
Якщо просто дивитись на вищенаведену діаграму експорту, то видається наче все чудово і експортну програму ми виконуємо вчасно (на перший погляд). Але чому ж тоді ціна не росте внаслідок очікуваного падіння пропозиції? Все заховано в деталях. А саме в географії експорту, яка виходила з технічних можливостей країни.
У зв’язку з численними обмеженнями роботи зернового коридору і зміщенням традиційного періоду експорту ріпаку, Україна вивезла дуже багато ріпаку в Польщу та транзитом в Німеччину. Крім того, власний врожай в ЄС росте вже 3-й рік поспіль, а споживання залишається практично без змін. Саме через це залишки ріпаку в експортно-орієнтованій Польщі залишаються рекордно високі. В свою чергу такий стан речей бачать і локальні європейські переробники та трейдери, які зовсім не поспішають викуповувати товар з ринку, розуміючи, що товару вистачить усім і на тривалий час. З мого боку це і є основним аргументом на противагу думці про активізацію попиту і ріст ціни, яка була озвучена колегами з «ПУСКу».
Чи буде попит в новому сезоні?
До кінця 2022 року попиту на ріпак немає. Переробні заводи забили свої склади, тому навіть посередникам важко реалізувати те, що в них є. Після нового року якась хвиля попиту повинна бути. Але вона завжди є тільки через те, що на той момент проходить половина сезону і ті запаси, які були закуплені прямо з полів — вже перероблені, а працювати то далі потрібно. Цей попит буде легко покритий з внутрішніх запасів в ЄС.
Проте, більшість експортного потенціалу ми вже реалізували і дане питання не має стояти дуже гостро для українського виробника. А для тих хто все ж досі сидить з своїм врожаєм — особливої надії на відновлення цін ми не бачимо.
Юрій Гаврилюк, партнер і директор консалтингово-аналітичної компанії Barva Invest.
