Bunge таки купує Вінницький ОЖК у ViOil. Що далі: американський конкурент у Кернел чи звичайне укрупнення
Чутки про найбільшу угоду на українському олійножировому ринку збуваються. «Koninklijke Bunge B.V.» (м. Роттердам, Нідерланди), яка входить до складу міжнародної корпорації Bunge зі штаб-квартирою в США, звернулась до АМКУ за дозволом на придбання «Вінницького олійножирового комбінату», що входить до групи ViOil. Ввечері 2 жовтня антимонопольний орган погодив процес набуття контролю над компанією, тим самим запустивши передачу підприємства новому мультинаціональному власнику.
Що передувало злиттю, які активи обидві компанії мають в Україні, хто ще прицінювався до ОЕЗ і як угода змінить олійножирову галузь — пояснює Latifundist.com.
То що сталося?
Bunge подала до АМКУ заявку на дозвіл придбати Вінницький олійножировий комбінат, що входить до групи ViOil. Для цього компанія планує отримати контроль над кіпрською ELTORNE LIMITED. Якщо угоду схвалять, Bunge матиме понад 50% голосів у компанії.
ELTORNE LIMITED належить Віктору Пономарчуку — кінцевому бенефіціару «Вінницького ОЖК» та голові ради директорів ViOil. Пономарчук — людина непублічна, за останнє десятиліття дав лише одне інтерв'ю. Примітно, але бенефіціара підприємства також не можна назвати повністю українським бізнесменом. За інформацією з судових реєстрів, Віктор Пономарчук має подвійне громадянство — Кіпру та рф.
Важливо: мова йде лише про один актив ViOil — «Вінницький ОЖК». Контроль над «Чернівецьким ОЖК» не розглядається.
Інформація АМКУ не стала потрясінням для ринку. Чутки про інтерес Bunge до ОЕЗ серед учасників галузі з'явилися майже десять років тому, а вже рік-два тому обговорювалась не просто ймовірність такої угоди, а коли вона відбудеться та як вплине на ринок.
Сума потенційної угоди наразі не розголошується. Latifundist.com надіслав запит Bunge щодо деталей. Водночас, за словами наших співрозмовників із міжнародних зернотрейдингових компаній, на ринку називають орієнтир близько $200 млн за завод-мільйонник. Ця цифра радше слугує відправною точкою для подальших переговорів — у бік підвищення чи зниження.
Чим цікавий Вінницький ОЖК?
«Вінницький ОЖК» входить до так званого «клубу мільйонників» — заводів, здатних переробляти понад мільйон тонн олійних на рік. В Україні таких підприємств лише п’ять, серед них два заводи «Кернел» («Еллада» та «Старокостянтинівський ОЕЗ»), а також завод Bunge у Миколаєві.
«Вінницький ОЖК» завжди був школою високого професіоналізму. Сьогодні це найсучасніше підприємство з двома ОЕЗами і його привабливість в тому, що один завод може переробляти ріпак чи сою, а інший — соняшник. Соняшник важливий, адже лушпиння використовують для отримання пари, необхідної у технологічному процесі. Таких заводів в Україні небагато»
Якщо у цифрах, то потужності переробки «Вінницького ОЖК» дійшли до 2,9 тис. т насіння соняшнику на добу. Виробництво рафінованої дезодорованої олії становить 80 т/добу, дільниця гранулювання лушпиння — 300 т/добу.
На території комплексу є елеватор потужністю 24 тис. т по насінню 4 тис. т по шроту. Також є резервуари для зберігання олії із можливістю її відвантаження у залізничні цистерни, флексі-контейнери та автомобілі
При цьому підприємство не йде до банкрутства, а має позитивну фінансову динаміку. У 2024 році «Вінницький ОЖК» отримав 166,7 млн грн чистого прибутку, що майже вдесятеро більше за 18,3 млн грн у 2023 році. Втім, його виторг постійно скорочується: з 3,4 млрд грн у 2022 році і 1,8 млрд грн у 2023 році — до 760 млн грн у 2024 році. Разом з тим зменшуються і його боргові зобов'язання, дони скоротились з 2 млрд грн у 2022 році до 319 млн грн у 2024 році.
В Україні зараз діє 108 олійних заводів, нагадує Степан Капшук. У лідера ринку «Кернел» їх зараз вісім, за умови успішної угоди Bunge матиме три. Жодна з агропромислових груп зараз не займає більше чверті ринку української олії, але справа йде до укрупнення активів і скорочення відставання Bunge від лідера ринку.
Як представлена Bunge на українському ринку олії?
Мультинаціональна компанія виробляє нерафіновані та рафіновані рослинні олії (наливом і в пляшках), шрот для кормової промисловості, лецитин та лушпиння.
Переробка олійних культур здійснюється на двох заводах. Це «Європейська транспортна стивідорна компанія» у Миколаївському морському порту (в її складі працюють ОЕЗ і олійний термінал), та «Дніпропетровський олійноекстракційний завод». Bunge придбала його у 2002 році, він відомий у першу чергу за брендом «Олейна». Саме Дніпропетровський ОЕЗ першим в Україні вийшов на ринок фасованої олії, нагадує Степан Капшук.
В якому режимі працював Вінницький ОЖК з 24 лютого?
За останні три роки підприємство модернізувалося. Зокрема, його обладнали генераторами, оновили обладнання лабораторій та ОЕЗів, відремонтували тепловоз та 100 м залізничних колій тощо.
До повномасштабного вторгення завод активно працював, але був недозавантажений, розповідають співрозмовники з галузі. Серед причин — і велика конкуренція в регіоні, і традиційна для олійників проблема — відсутність достатньої кількості оборотки для закупки сировини. З 24 лютого актив отримав нове дихання за рахунок компаній, що почали працювати на заводі на умовах толінгу.
Тут переробляв власну сировину «Епіцентр Агро». Саме цей досвід змусив компанію замислитися над будівництвом власного переробного комплексу, зазначала раніше керівниця аграрного напряму Світлана Нікітюк.
«Сторонні потужності не дають мобільності. Що я маю на увазі? ОЕЗи, які надають послуги з переробки сировини, працюють одночасно із кількома компаніями. І нам доводиться підлаштовуватися під їхні умови. Потрібно вчасно завезти точну кількість сировини, згідно угоди, і також вчасно забрати готову продукцію, тому що заводи обмежені в ємностях зі зберігання шроту та олії»
Кілька сезонів на «Вінницькому ОЖК» переробляв олійні «ТАС Агро». У сезоні 2023/24 компанія переробила 100% ріпака і 70% соняшника власного виробництва на цьому активі.
Ще до повномасштабного вторгення почав тут переробляв соняшник «Агропросперіс Трейд».
«Нас часто запитують, чи маєте плани на власні переробні потужності. Наразі в нас їх немає, ми використовуємо давальниціькі угоди: купуємо переробні потужності на початку сезону за принципом «бери або плати». Це означає, що нам треба сплачувати давальницькі збори навіть, якщо ми не переробляємо соняшник на заводі. Ми розглядали можливість побудови власного переробного заводу, але рішення ще не прийнято, це великі інвестиції, які є прибутковими лише, якщо вони ідеально вписуються в наше поточне виробництво та експортну логістику», — розповідала восени 2023 року на Yotube-каналі Агропросперіс Лілія Нечипоренко, керівниця з питань переробки сільськогосподарської продукції компанії.
Проте у 2025 році компанія оголосила про відмову від переробки, оскільки вона не дає очікуваного результату.
Хто ще цікавився покупкою Vioil?
Багато хто. Інформація, що компанія продається, лунала ринком понад 10 років. Але до справи ситуація не дійшла. Співрозмовники видання кажуть, що багатьох відштовхував високий цінник.
«На ViOil були і ми, і Cargill, і Viterra, і Bunge. Я навіть не знаю, хто там не був. Його давно виставляли на продаж», — розповідає експрацівник «Кернел» на правах анонімності.
Ще у 2019 році одна з дочірніх компаній «Кернел» придбала 5,85% частку у ViOil Holding Ltd.
«Цей захід у капітал був більше про «подивитися зсередини». «Кернел» хотів зрозуміти, як працює регіон, які реальні показники заводу. Це був доступ до звітності та спосіб прицінитися», — пояснює співрозмовник з холдингу.
Коментуючи ті події у 2019 році, аналітик інвесткомпанії Concorde Capital Андрій Передерей припускав, що тоді «Кернел» почав довгострокове придбання ViOil. За його словами, холдинг мав дві альтернативні стратегії розширення, перша з яких передбачала будівництво ОЕЗ на заході України потужністю 1 млн т, а друга (і більш логічна, як він вважав) — придбання переробника загальною потужністю 1-1,5 млн т в Західній Україні (тобто ViOil).
Як показало життя, «Кернел» пішов першим шляхом, побудувавши в Старокостянтинові на Хмельниччині найбільший ОЕЗ в Європі. У 2023 році холдинг продав частку у Vioil, «забезпечивши вихід за собівартістю, враховуючи обмежені стратегічні можливості, пов’язані з цим активом», повідомляла компанія у звіті.
У 2018 році «Епіцентр К» Олександра Гереги також активно розглядав можливість входження до ViOil. Тоді компанія отримала дозвіл АМКУ на придбання 25% акцій і вела фінансовий та технічний аудит.
Однак згодом переговори згорнули. У січні 2019-го Віктор Пономарчук заявив, що компанія призупинила процес укладення угоди з структурою Гереги Renvior Trading Limited.
«Ми дійсно планували залучити інвестора та вели переговори з приводу продажу пакету акцій з компанією Renvior Trading Limited Олександра Гереги, проте після отримання двох кредитів на загальну суму 146 млн доларів вирішили призупинити процес», — пояснював він.
А може справа в геополітиці?
В Україні продовжується війна, нагадує голова ради директорів групи AllSeeds В’ячеслав Петрище. Досі не відомо, на яких умовах вона закінчиться, і які ще бізнеси можуть постраждати від російських обстрілів. Тому для будь-якого бізнесу купівля «Вінницького ОЖК» — суттєвий ризик. Але для американської Bunge ризики об'єктивно менші. Причин кілька — це доступ до міжнародного фінансування і страхування, а також політичний авторитет США.
«В Bunge є доступ до дешевших грошей, страхування, це взагалі великий плюс для будь-якої американської компанії. Американці можуть застраховувати себе від військових ризиків, в якійсь мірі зняти політичні та військові ризики. Звісно, така угода — ризик для всіх, але для українського бізнесу він би все ж був більший. Проте для ринку це хороший сигнал, що західний бізнес інвестує в Україну під час війни»
Минулого року, коли плани Bunge ще були чутками, топменеджер одного з найбільших переробників олійних розповів кореспонденту Latifundist, що ймовірна угода посилить конкуренцію між переробниками олійних. Причина — Bunge як корпорація дотримується агресивної моделі розвитку, і з фінансовою підтримкою материнської компанії це може ускладнити роботу інших учасників ринку.
Придбання потужного ОЕЗ іншою країною в майбутньому може певним чином впливати на світовий ринок переробки олійних, пояснює Степан Капшук.
«Формування цін на олію в світі відбувається не тому, що хтось так захотів, і не лише через баланс попиту та пропозиції. Тут зовсім інші фактори, і їх дуже багато. Згадайте торгівельні суперечки між Америкою і Китаєм, Канадою і Китаєм тощо. І зараз йде боротьба за стратегічний китайський ринок. На жаль, Україну з цієї боротьби виштовхнули, особливо з олією»
Чому Bunge повернулася до угоди з Вінницьким ОЖК саме зараз?
Наші співрозмовники, які раніше працювали в Bunge, підтверджують: ідея купівлі ОЕЗ обговорювалася майже десять років тому. Тоді перемовини зупинилися — компанія була зосереджена на інших завданнях, а на горизонті навіть з’являлися чутки про можливе поглинання Bunge з боку Glencore.
«У Bunge стратегія проста: на ринку олійних має значення частка, market share matters. Якщо в зерні велика частка зазвичай змушує демпінгувати, то в олійних усе навпаки — що більша частка, то вища твоя сила. Тому ця угода логічна: компанія консолідує активи в галузі. До того ж Bunge мислить довгими ланцюгами — від трейдингу до глибшої переробки. В Європі вони перетворюють олію на продукти з вищою доданою вартістю. І кожна ланка цього ланцюга формує прибуток», — пояснює експрацівник Bunge, співрозмовник Latifundist.com.
У компанії враховували потенціал конкуренції з іншими мультинаціональними компаніями, припускає він. Cargill з 2014 року через війну і окупацію Донбасу втратив два ОЕЗи та, фактично, лишився без серйозної присутності у сегменті. Для Bunge це можливість посилитися та закріпити статус другого гравця поряд із «Кернел».
«Bunge завжди мислила довгими ланцюгами: не лише трейдинг, а й переробка, виробництво у Європі. Це вертикаль, яка приносить прибуток у різних точках. І саме тому компанія готова вкладатися в Україну, попри всі ризики», — додає інший співрозмовник, котрий працював в компанії.
Що це означає для ринку?
Поява ще одного маркетмейкера в закупівлі сировини неминуче підвищить конкуренцію. «Кернел» роками задавав тон у ціноутворенні, тепер до нього додається Bunge, пояснюють співрозмовники видання.
«Кернел» був справжнім маркетмейкером. Він міг у якийсь день просто знизити закупівельну ціну — і решта ринку підлаштовувалася. Тепер, схоже, таких гравців буде два», — зазначає співрозмовник.
Водночас профіцит переробних потужностей і слабка ліквідність на ринку створюють умови, коли далеко не всі заводи зможуть працювати цілий рік. Банки обережно фінансують трейдинг і переробку, а нестача обігових коштів стане бар’єром для середніх гравців. Раніше в інтервʼю Latifundist.com В’ячеслав Петрище розповідав, що через профіцит потужностей заводи можуть скоротити час роботи.
В’ячеслав Петрище: Якщо мала маржа чи закінчилася сировина — зупини завод. У чому проблема?
Читати такожЗа його словами, при будівництві заводу Allseeds Group він виходив з того, що підприємство працюватиме 11 місяців на рік, а один місяць простоюватиме для планового ремонту. Але зараз ОЕЗ орієнтуються на інші показники. Наприклад, що завод працюватиме не 11, а 6 місяців на рік.
«Ринок іде до консолідації. Частина заводів працюватиме лише кілька місяців на рік, а домінуватимуть ті, у кого є гроші та повні ланцюги збуту. У Bunge саме така модель — вони рахують не торгову маржу з кожної тонни, а загальний ефект від усієї вертикалі», — підсумовує власник одного з ОЕЗів на правах анонімності.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Олексій Козаченко, Latifundist.com
