Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.
Як сушарку для кукурудзи окупити за один сезон? Досвід Андрія Капріци
Джерело фото: Latifundist.com
Нещодавно у Львові пройшла багатопрофільна міжнародна конференція Re:farm-2023 — один з найбільших аграрних форумів в Україні за останній рік. У роботі конференції взяли участь понад 800 учасників — експерти з України, Литви, США і Канади. Питання на форумі обговорювалися суто практичні, але дуже різні — від застосування ЗЗР до оптимізації технологічних карт. Серед спікерів конференції був і Андрій Капріца, керівник фермерського господарства «Флора А.А.». Він поділився своїм досвідом будування економічної сушарки для кукурудзи.
Безкоштовне сушіння — не фантастика
Давайте почнемо з головного — економіки. Весь проект будівництва зерносушарки — від формулювання ідеї до запуску сушіння кукурудзи, — нам обійшовся в 7,1 млн грн. При цьому ми вийшли на середню собівартість зняття одного тонно/відсотка вологості в 40 грн. Звичайно, цей показник напряму корелює з початковою вологістю зерна, температурою навколишнього середовища і вартістю палива. У 2022 році у нас собівартість коливалась в межах 32-50 грн, але в середньому ми отримали 40 грн. Це загальні витрати на зерносушіння — придбання пелети, електроенергія, виплата зарплати.
Для порівняння, по Україні зараз середня вартість зняття одного тонно/відсотка вологості кукурудзи — десь 150 грн. Тобто на кожному тонно/відсотку ми зекономили 110 грн.
Взагалі за сезон наше господарство висушило 4,8 тис. т кукурудзи з середньою вологістю 27%. Це 62,4 тис. тонно-відсотків.
Простіше кажучи, «Флора А.А.» зекономила 6,86 млн грн. І ще приблизно 1,5 тис. т зерна висушило для колег по ринку. Тож всі витрати на будівництво зерносушарки ми повністю окупили за один сезон і фактично висушили свою кукурудзу безкоштовно. Сподіваюся, що в наступному році зерносушарка нам принесе вже чистий прибуток.
Як народилася ідея?
Ми сіємо різні культури. В сівозміні у нас є пшениця, ячмінь, соняшник та ріпак. Але головною культурою для господарства «Флора А.А.» є кукурудза. З 1,3 тис. га земель під кукурудзою щороку приблизно 500 га.
Тому про будівництво сушарки ми мріяли давно.
У 2021 році ця ідея почала реалізовуватися — ми приєдналися до проєкту Open Agribusiness, у межах якого планували побудувати великий комплекс по сушці і зберіганню зерна вартістю $1-2 млн. На жаль реалізувати цей проект нам не вдалося — завадила війна.
Як наслідок, виник «план Б» — самостійного будівництва економічної сушарки.
Концепція дуже проста. Наш зерносушильний комплекс складається з 4 елементів: завальна яма, норія, власне сушарка і два охолоджувача. Завдяки цьому ми досягли дві мети. По-перше, знизили собівартість сушіння. По-друге, збільшили продуктивність сушарки. Радикально.
Особливості вибору зерносушарки
Звісно, основою нашого комплексу є зерносушарка. Ми придбали PEDROTTI Large 270. Це мобільна порційна зерносушарка. ЇЇ можна перевозити і сушити зерно безпосередньо на полі. Ми встановили її стаціонарно.
Технічно ця модель сушарки розрахована на порційне завантаження. Ємність однієї партії кукурудзи— виробник декларує 26 т або 38 кубічних метрів. Ми засипаємо приблизно 24 т.
При виборі зерносушарки ми орієнтувалися на три чинники. По-перше, на ціну. По-друге, на функціональність — сушка відбувається за один цикл, і на виході ми отримуємо вже суху кукурудзу. І по третє — гнучкість в забезпеченні живлення.
Зерносушарки PEDROTTI Large можуть працювати на дизельному пальному, на газу і на альтернативному пальному.
Дизель ми відкинули відразу — це дуже дорого. Газу у нас в регіоні немає. Ми довго не думали, а встановили твердопаливний теплогенератор, який у нас працює на пелетах.
Але тут є важливий нюанс. Ефективність роботи теплогенератора залежить від того, яку саме пелету ви використовуєте. Різниця дуже велика.
Ми перепробували пелети трьох різних виробників, поки не знайшли оптимальний варіант. Для нас важливі дві речі — висока теплова продуктивність пелети і її повне згоряння, з мінімумом залишків у теплогенераторі.
Як виявилося, найкраща — це пелета, зроблена на 100% з лушпиння соняшника. Тобто без додання якихось домішок, наприклад, макухи. Ми купуємо пелети в МХП.
Тепер щодо енергоефективності. Знову ж таки, як декларує виробник, для сушіння 1 тонни кукурудзи з 28% до 14% вологості необхідно приблизно 15 л дизеля. При цьому на випаровування 1 л води витрачається приблизно 900 Ккал. Паспортна продуктивність сушіння кукурудзи з 28% до 14% на PEDROTTI Large 270 — 125т за добу.
У нас на зняття одного тонно/відсотка вологості витрачається десь 3 кг пелети. Тобто тільки на пальному ми досягаємо не менш, ніж двократної економії в порівнянні з дизелем.
Ноу-хау вітаються
Головною проблемою для нас стала відносно невелика продуктивність сушарки. Звісно, вона залежить від різних показників. Коли ми починали сушити, температура повітря була 20℃, коли закінчували — -4-6℃. В цілому, в нашій комплектації зерносушарка була розрахована на 100 т кукурудзи на добу. Для нас цього недостатньо.
Ми знайшли вихід — додали два охолоджувача, що дозволило значно підвищити продуктивність. Наприклад, при вхідній вологості кукурудзи в межах 21% — вийшли на показник в 160-180 т за добу. Правда, при вологості 32% встигали висушити всього 80 т. Але в середньому отримали продуктивність в 140-150 т кукурудзи за добу. Для нас це оптимальний варіант.
При цьому сам технологічний процес — класичний. Кукурудза в сушарці нагрівається, висушується, потім пальник вимикається, кукурудза за допомогою вентиляторів охолоджується, вивантажується і виходить — суха і холодна.
Хоча деякі нюанси потрібно враховувати. Зокрема з самої сушарки кукурудза у нас виходить з вологістю не 14%, а 16%, тому що 2% вологості забирається за рахунок охолоджувачів — додатковий плюс від їх використання.
Можна також подавати в сушарку кукурудзу вже трохи підігрітою — якщо її перед сушінням забуртувати, вона сама починає нагріватися.
Додаткове обладнання
Для нашої сушарки ми придбали твердопаливний теплогенератор — котел КТП-15. Його потужність від 1100 до 1800 кВт, що дозволяє отримувати на виході температуру до 200℃. Звісно, при такій температурі ми кукурудзу не сушимо — це просто запас потужності.
Взагалі, котел нормальний. Свою функцію виконує.
Норію для сушарки ми придбали українського виробництва — НКЗ-100. Це ковшова зернова норія, вироблена в Житомирі. Знову ж таки, це економічний варіант. Зроблена наша норія не з оцинкованого, а з чорного металу. Максимально дешево, але у нашому випадку для сушіння — максимально ефективно.
Разом з тим, моторедуктори ми замовили «правильні» — італійські. Стрічка у нас також імпортна — турецька, обладнана датчиком руху, який фіксує зупинку норії — хоча таких випадків у нас ще не було. І ще один принциповий момент — ковшик ми собі поставили пластмасовий. Це обов’язково.
В цілому, 18-метрова норія обійшлася нам в 400 тис. грн. Тобто дуже дешево.
Охолоджувачі ми взагалі придбали старі радянські — БВ-25. Ємність кожного з них — 25 т. Чому дві штуки? Бо один не завжди встигає охолоджувати зерно. Але головне — таким чином ми збільшили продуктивність сушарки фактично в 2 рази.
Насправді, сама зв’язка сушарки з охолоджувачами не наше ноу-хау. Зокрема, таку ж конструкцію ще раніше за нас зробили наші сусіди. Ми просто трішки її модернізували.
Зокрема, оснастили зерносушарку сучасною системою керування і моніторингу. Моніторчик маленький, але на ньому відображаються всі основні параметри — температура всередині сушарки, вхідна вологість кукурудзи і інше. Фактично робота повністю автоматизована — додатково нічого робити не треба. Сушарка сама дозує подачу пелетів в котел.
Ще один обов’язковий елемент сушарки — ваги. Нам їх поставила «Українська вагова компанія». Це суперточні ваги, хоча, в принципі, зараз інших і не виробляють. Звісно ми їх підв’язали до нашої системи дистанційного керування і контролю, зробили віддалений доступ. Щоб навіть в цій простій системі у нас щось було з точного землеробства.
Кілька слів про завальну яму
Дуже важливим елементом будівництва зерносушарки — правильна організація прийомки зерна, тобто облаштування території.
Ми залили бетоном 800 квадратних метрів. Використовувати асфальт я категорично не рекомендую — це минуле століття. Ми використовували шліфований бетон. Так, він трошки дорожчий за асфальт, але в кінцевому результаті набагато зручніший і довговічніший.
А от оснащення завальної ями для нас виявилося проблемою. Справа, у тому, що вибору для її розміщення у нас не було — фізично інших місць ми не мали. Тому ніяких серйозних геодезичних досліджень не проводили. А коли почали копати, з’ясувалося що там пісок. Прийшлося імпровізувати і виходити з ситуації: зробити обрешетування, потім все заливати бетоном доверху. Як наслідок, бюджет на оснащення завальної ями у нас виріс в 2 рази — майже до 2 млн грн.
Тим не менш, це повністю виправдані витрати. Тому що без завальної ями дуже важко досягти високої продуктивності сушарки.
Якщо є така можливість, я вже ж таки рекомендував би спочатку провести необхідні дослідження — геологію, геодезію, і таке інше.
Істина народжується у порівнянні
Підсумуємо. Фактично, як стартовий проект, наша модель організації зерносушіння для невеликого підприємства сьогодні найвигідніша.
По-перше, кукурудза зараз в тренді. І наявність зерносушарки, яку можна побудувати в стислі терміни, дозволяє спокійно вирощувати цю культуру, не підлаштовуючись під можливості її сушки десь «на стороні».
По-друге, найбільш економічно привабливий варіант живлення зерносушарки — це твердопаливний котел. Тим більше, що на пелетах ще можна додатково зекономити. В 2022 році вони коштували відносно дорого — ми купували по 6 тис. грн за тонну. Але якщо ви вирощуєте соняшник і везете його на переробку, ви можете віддати на переробку і лушпиння, з якого вам зроблять пелети. Це дозволяє значно зменшити їх собівартість — до 2-3 тис. грн. Тобто вийти на загальні витрати на зняття одного тонно/відсотка вологості в 20 грн.
Звичайно, наш варіант — не догма. Можна побудувати і щось інше. Наприклад замість оснащення охолоджувачами придбати більш потужну сушарку. Але тут проста арифметика працює на нашу користь — сушарка порівнянної продуктивності набагато дорожча. За моїми підрахунками, різниця може досягати 20-25 тис. євро, які не будуть зайвими в жодному господарстві. А в перспективі — через декілька років, якщо справи підуть добре, ніхто не заважатиме вам побудувати якусь більш потужну зерносушарку.
Ми для себе обрали саме цю стратегію.
Андрій Капріца, керівник фермерського господарства «Флора А.А.»
