Французьких фермерів лякають українським цукром. Звідки взялися страхи та як заспокоїти європейців?
Джерело фото: Latifundist.com
«У Франції фермерів просять не збільшувати площі під буряками через жорстку конкуренцію з боку українського цукру» — ця новина минулого тижня стала однією з найбільш популярних на Latifundist.com. І це на хвилі більш резонансних інформаційних приводів на кшталт скасування Єврокомісією бану імпорту зерна до 5 європейських країн чи «маски-шоу» на Allseeds.
Невже страх українського зерна (тут — цукру) вийшов за межі Східної Європи?
Ми попросили Олександра Коротинського, директора НПЦ «Цукробурякового виробництва» пояснити, звідки беруться ці страхи, та що взагалі зараз відбувається на ринку цукру в Україні. Далі — пряма мова Олександра.
Звідки з’явились побоювання європейців
Наразі в Європі згідно останніх даних цукор коштував 915 €/т (983 дол. США). Це на 57% більше, ніж у попередньому році, і вдвічі вище, ніж у липні 2021 року. Така ситуація виникла через дефіцит цукру в блоці, що пов’язане, зокрема, із значним падінням виробництва у Франції (мінімальна площа за останні 14 років).
В той же час високі ціни на цукор, враховуючи зменшення привабливості зернових, можуть змусити аграріїв надати перевагу бурякам у сівозміні 2024 року.
Голова CGB (Спілка буряківників) Франк Сандер попереджає:
Франк Сандер
Голова CGB
«Цукор, вироблений із буряків, та укладені контракти, вказують на те, що цукор з заводів має виходити за ціною близько 1000 €/т. Цього буде достатньо, щоб окупити вартість буряку, який зріс удвічі до 50 €/т і навіть більше (за цукристості 16%). Ми повинні бути обережними, щоб не впасти в протилежну крайність — різкого зростання бурякових площ, що може призвести до повторення постквотного сценарію. Поворот може відбутися дуже швидко, ціни можуть впасти на 30%, тим більше, що очікуються великі поставки з України».
У сезоні 2023/24 МР європейські виробники очікують помірний власний виробіток цукру та імпорт українського цукру в обсязі 0,5 млн т, загальний імпорт становитиме 2,5 млн т.
Вітчизняний цукор, наразі вже враховується у європейському балансі, хоча і викликає певне побоювання провідних виробників ЄС. Це ще раз підкреслює, що український виробник цукру зобов’язаний ставати прогнозованим і передбачуваним учасником спільного ринку.
Яким має бути цей експортер, щоб сприймався і в Україні, та був надійним і рівноправним партнером для Європи?
В ЄС прийнята на загальному рівні стратегія «з поля до столу». Це коли кожен покупець має можливість відслідкувати весь ланцюжок походження продукції, тобто рух харчового продукту на усіх етапах виробництва, переробки та розповсюдження.
Отже дійсно конкурентним на європейському ринку зможе бути виробник чи експортер, який або вже дотримується принципів сталого розвитку у своїй роботі, або активно їх запроваджує.
Наступна умова — доброчесність і репутація. Відповідальний суб’єкт господарювання, який вчасно та в повному обсязі сплачує податки, офіційну заробітну плату, подає точну і достовірну інформацію про свою діяльність, кількість виробленої продукції — споживачам, чи державним регуляторам. І в Європі чекають саме таких доброчесних і прозорих партнерів, а не тих, хто сприяє тінізації ринку чи практикує бізнес-моделі початку 2000-х.
Ринок цукру у ЄС тривалий час був консолідований між десятком великих компаній, які виробили доброчесні правила торгівлі. І саме ці правила мають слугувати орієнтиром кожному, хто хоче бути прогнозованим учасником ринку.
Прогнозований експорт — справа лише бізнесу?
Українські виробники цукру у цей складний воєнний період стали лідером поставок аграрної продукції на зовнішні ринки. Протягом 2022/23 МР вітчизняні компанії, незважаючи на логістичні проблеми, поставили на спільний ринок країн ЄС майже 18% цукру від усіх експортних поставок.
У 2023-24 маркетинговому сезоні, згідно з прогнозами, на зовнішні ринки може бути поставлено більше цукру. Але це за умови, якщо держава створить та підтримуватиме прозорі і прогнозовані правила на ринку для доброчесних учасників ринку, запровадить механізми недопущення до такого ринку недобросовісних підприємців. А у разі змін завжди пропонуватиме значний перехідний період, щоб кожен доброчесний експортер міг повністю виконати взяті на себе зобов’язання.
Звичайно, є багато інших нюансів, на які потрібно звернути увагу, щоб максимально створити сприятливі умови для виробників і експортерів, які на сьогоднішній день генерують значний потік валютних надходжень до країни, і тоді, можливо, цукрова галузь стане тим лідером, що успішно просуватиме аграрну продукцію на ринки ЄС та підтримуватиме позитивний імідж України на міжнародній арені.
Збільшення маржинальності цукру. Чи збільшиться його виробництво у новому сезоні?
Цукрова галузь з максимальною лібералізацією ринку ЄС для агропродукції з України отримала можливість експортувати надлишки цукру. Ці обставини співпали з періодом скорочення виробництва у ЄС та майже двократним зростанням внутрішніх цін. Можна сказати, що український цукор опинився в потрібному місці в потрібний час.
Помірне збільшення маржинальності цукру, окрім цукрових заводів, відчули і аграрії, назвавши цукровий буряк найбільш рентабельною культурою у 2022 році.
Економічна привабливість культури призвела до значного зростання посівних площ. І хоча під час посівної кампанії 2023 року були складні природні умови, що уповільнило появу та розвиток цукрових буряків на початковій фазі росту, літо все ж віддячило аграріям вчасними дощами та сприятливою погодою.
Станом на початок вересня цукрові буряки мають гарні показники: урожайність 50-55 т/га та 16-17% цукристості. За таких умов можна прогнозувати виробіток цукру в обсязі 1,6-1,7 млн т.
Якщо прогнози справдяться, українські виробники, забезпечивши внутрішнього споживача, матимуть змогу експортувати частину виробленої продукції і знову стати учасниками спільного європейського ринку аграрної продукції.
Олександр Коротинський, директор НПЦ «Цукробурякового виробництва», член Комітету АПК при Торгово-промисловій палаті України, член Центру декарбонізації при УСПП
