Андрій Вадатурський. Спогади про Батька

5 грудня 2023, 17:50

1246

Олексій і Андрій Вадатурські

Я народився на залізничній станції в Трикратному. У селі була залізнична станція і комбікормовий завод — більше нічого. В Трикратне Батька відправили енергетиком за направленням з Одеського університету.

Пам'ятаю, як в дитинстві у будинку без електрики ми з мамою чекали батька з роботи. З таких клаптиків спогадів складалось життя, поки він не створив «НІБУЛОН».

Я не вірив, що він готовий піти з державної служби в приватний бізнес. Це був 1991 рік і це було радикальне рішення. Планова економіка, немає правил, що робити?

Пішли в сільське господарство. Батькові казали: «Де ви, а де сільське господарство?».

Почали обробляти землю. Тоді можна було її просто брати і безкоштовно обробляти. Земля пустувала, не було пального… Ось так народжувався «НІБУЛОН».

Далі було будівництво портового терміналу. Пам'ятаю, як ми ходили по Чорноморському суднобудівному заводу, вибирали майданчик. Знайшли ділянку — 7,5 га закинутої землі. Викупили, вклали кошти. Навколо казали: «Та ви аграрії, які порти?». Дивились — виживемо чи ні.

Потім був 2008 рік, почали будувати баржі, флот, відновлювати Дніпро. Теж ніхто не розумів навіщо.

…У квітні 2022 року на мій день народження Батько написав у привітанні: «У 74 роки я не думав, що з війною буду проходити такі важкі випробування». Це, дійсно, було так, бо він лишився в Миколаєві. Лишився, щоб працювати з колективом.

У ту злощасну суботу він повернувся з будівництва, де проводив планування з колективом. Його все життя було покладене на будівництво, заради ідеї, заради створення. Він пишався побудованим, робочим місцями, результатом.

Важко уявити, скільки було в його голові планів, ідей. Він ніколи не боявся конкуренції, ділився порадами. «Будуєтесь? Дай вам Бог здоров'я». Забирати, ділити, контролювати — нецікаво. А ось створювати, будувати. Це про Батька.