Надої 40+ кг не гарантують прибутку. Як ферми будують альтернативну економіку — АЕ Молоко 2026
Джерело фото: Latifundist.com
У першій частині блогу «АгроЕкспедиції Молоко 2026» ми розповіли про топові молочні господарства та інвестиції, які дозволили їм наростити середній надій до понад 40 кілограмів на корову. Але висока продуктивність не рятує від глобальної молочної кризи останнього року — зараз і ефективні ферми працюють у мінус або майже в нуль.
То може не варто економити на кожній позиції в кошторисі, а піти своїм шляхом? Відкрити власну переробку молока, експериментувати з м'ясним скотарством чи створити органічну ферму? Або залишити тваринництву роль генератора оборотних коштів для свого холдингу? На тлі сьогоднішньої логістичної кризи останній варіант виглядає цілком логічним.
Завдання — 99% автономії від материнської компанії
Ми з партнерами з «КВС-УКРАЇНА» та Credit Agricole Bank відвідуємо молочну ферму «Агровіт» на Черкащині. Вона є частиною агрогрупи «Агрейн» — компанії, яка утримує 5,5 тис. голів ВРХ, зокрема 2,1 тис. голів м'ясних порід на Чернігівщині. Молочне скотарство групи зосереджене на Черкащині та Харківщині. На фермі «Агровіту» утримують близько 350 голів ВРХ, з яких 200 — дійні корови.
Зустрічають нас керівник «Агровіту» Віктор Слободян та керівник напрямку тваринництва «Агрейн» Олександр Буднік.
«У «Агрейн» тваринництво має свою виручку, моє завдання — перекривати доходами всі витрати. Якщо ми ще й заробимо на тваринництві — це дуже круто, але від року до року буває по-різному. Ми на 99% незалежні, і гроші від молока перекривають придбання кормів, заробітну плату та інші витрати. Так, десь нас дотує рослинництво, але завдання — працювати без залучення сторонніх коштів».
Каже: собівартість молока на фермі за останні сім місяців зросла приблизно до 18 грн/кг з ПДВ, тоді як раніше становила 15,90–16,70 грн/кг. Тимчасове зростання собівартості пов'язане, зокрема, з інвестицією, яку в господарстві вважають вигідною: придбали близько 130 телиць якісної генетики у господарстві на Вінниччині, яке закривалося.
Молоко по 15 грн і робота в нуль. На чому тримаються топові ферми Тернопільщини — АЕ Молоко 2026
Читати такожВідповідно, зросли витрати на молодняк та сухостійних тварин, які споживають корми, але поки не дають молока. Проте з кінця 2026 року тварини почнуть «вписуватися» в економіку ферми, і ця інвестиція має потягнути собівартість молока вниз.
За словами Олександра Будніка, рентабельність реалізації сирого молока на фермі зараз становить близько 15%. Раніше його продавали по 14,70–15 грн/кг без ПДВ, зараз ціна трохи вища. Найнижча закупівельна ціна за час молочної кризи 2025–2026 років становила 14 грн/кг, середня ціна 2025 року — 17,9–18 грн/кг.
При цьому критично важливо налагодити стабільний збут молока, підкреслює Олександр Буднік. На Черкащині небагато переробників, тому господарство багато років працює з корпорацією ROSHEN.
«Через те, що ми довго разом, вони нас не «рубають» за ціною. І навіть за нашого досить невеликого обсягу ROSHEN йде на поступки. Це дає додаткову вигоду, щоб, наприклад, взяти більше землі в оренду. Зараз нам поступово піднімають ціну на 20, 30 чи 50 копійок за кілограм. Але дорожчає пальне і логістика, тому молоко в закупівлі зросте до 16 грн/кг просто для того, щоб це компенсувати».
Названі цифри не є абсолютними й залежать від методики розрахунків. Тому оцінити вплив логістичної кризи та здешевлення зерна наразі складно. «Агрейн» щомісяця перераховує вартість зерна в усьому холдингу. Тож, хоча «Агровіт» використовує в годівлі власний урожай, його оціночна вартість теж змінюється щомісяця.
Крім того, по-різному рахують і витрати на вирощування врожаю. Наприклад, у межах одного господарства кукурудзу на силос сіють за різними технологіями. Витрати на зв'язку карбаміду та комплексних добрив на одних полях і на внесення лише КАС на інших обліковуються по-різному.
Різке поточне зниження цін на сільгосппродукцію «розмазується» по бухгалтерській звітності й реально впливає на економіку ферми лише через деякий час, пояснює Олександр Буднік. Завдань вистачає щодня. Наприклад, у серпні триває період розрахунків із пайовиками, і для холдингу важливо, що тваринництво щодня генерує «живі» оборотні кошти. Це і є одне з головних завдань скотарського напрямку в діяльності «Агрейну».
Credit Agricole Bank добре розуміє виклики, з якими сьогодні стикається молочний бізнес, зазначає начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank Ігор Гуржій. За його словами, це галузь, що потребує довгострокового підходу, виважених інвестицій та надійного фінансового партнера. Банк розвиває понад 70 партнерських програм і разом з аграріями знаходить рішення, адаптовані до потреб та бізнес-моделі кожного агропідприємства.
«Саме тому ми пропонуємо комплексні фінансові рішення, які супроводжують агровиробника на всіх етапах розвитку — від фінансування оборотного капіталу та посівної кампанії до реалізації інвестиційних проєктів, придбання агротехніки, впровадження енергетичних рішень і фінансового лізингу».
Більші надої — більші витрати, треба шукати баланс
На «Агровіті» отримують у середньому 24 кг молока на корову на добу — це майже 9 т на рік. Щодня підприємство реалізує 4,5–5 т молока. Середній показник жиру становить близько 4,3%, білка — 3,2–3,3%.
При цьому кормодень на одну корову зараз коштує 200–220 грн на добу. Щоб отримувати з корови в середньому 35 кг на добу, потрібно збільшити щоденні витрати на корм приблизно на 100 грн. У результаті гонитви за валом молока прибуток з однієї корови не зростає, а часто навіть падає, попереджає Олександр Буднік.
«Ми плануємо підвищувати надої, але поступово. У клуб 40+... ні. Дивіться: щоб отримати в середньому 40 кг, я залишу 50 корів із 200, кожна з яких даватиме 50 кг. Якщо залишити кілька найпродуктивніших корів, я зможу зробити собівартість 10 грн/кг, але який буде вал такого молока? Чи має це сенс?».
«Агровіт» не скорочує поголів'я заради номінального підвищення середнього надою. За рік вибраковують до 80 голів, переважно через низьку якість молока, кульгавість та незадовільний стан здоров'я. Це стандартний для молочних ферм рівень вибраковки. Керівництво погодило план поступового збільшення поголів'я та підвищення його продуктивності, і ферма рухається за цим планом.
Олександр Буднік зазначає, що 30 кг на добу з корови — це межа, після якої подальше нарощування продуктивності потребує значних інвестицій у комфорт і благополуччя тварин.
«Якщо після 30+ ти не дав корові максимального комфорту, ти не надоїш 35–37 кг. Комфорт коштує великих грошей, і ми інвестуємо в нього поступово. Спочатку зробили гарну кормову базу, потім перше приміщення, далі — друге і третє. Наступними будуть покращена вентиляція та зрошення для тварин у спеку. Все й одразу встановити немає змоги, тому розвиваємося планово», — пояснює Олександр Буднік.
Підвищувати заліковий обсяг молока можна не лише за рахунок надоїв, а й завдяки більшому вмісту жиру. Так, на Харківщині «Агрейн» реалізує пілотний проєкт схрещування голштинської та джерсейської порід із часткою джерсейської породи 15–20%. Середній надій кросів становить 10–10,5 т на рік, або 28–30 кг на добу, при високій жирності — 4,6–4,7%.
За таке молоко переробник платить більше. Рекорд компанії — випадок, коли за фізично надоєні 27 кг завод заплатив як за 34 кг, оскільки жирність зданого молока перевищувала норматив на 24%. Тому молоко з високою жирністю може бути альтернативою постійному нарощуванню надоїв.
При цьому господарство продає переробнику сире молоко вищого ґатунку, а не екстра. Премія за екстраґатунок у переробника становить лише 5–6 коп./кг, тоді як підтвердження цього ґатунку партії в лабораторії коштує близько 15 коп. на кілограм.
Олександр Буднік підкреслює: справа не в нижчій якості продукції «Агрейн», а в економічній доцільності. До великої війни частина молока з Харківщини надходила на завод дитячого харчування, де успішно проходила контроль за 64 показниками.
Супутні напрямки: м'ясо, переробка, рослинництво
«Агровіт» має власний олійний завод, де виробляють олію та шрот для годівлі ВРХ, розповідає Віктор Слободян. Проєкт повністю автоматизований і побудований за державною програмою створення нових робочих місць зі співфінансуванням 50/50. Це частково вирівнює економіку господарства, однак ще більший ефект могла б дати власна переробка молока, яка створювала б додану вартість.
Кілька років тому господарство планувало «грандіозний» проєкт молокопереробного заводу. Три черги будівництва дозволили б переробляти до 100 т сирого молока на добу. Перша черга була розрахована на 15–20 т молока щодоби. Сировину для неї мали постачати ферми «Агрейну», частину планували докуповувати у господарств поблизу.
Велике виробництво було б доцільним, оскільки в регіоні немає аналогічних підприємств, додає Віктор Слободян.
«Ми думали про «довгі» сири, такі як пармезан. Тверді сири, йогурти, кефіри — це мав бути великий молокозавод. Ми провели оцінку території, у Литві найняли архітекторів, щоб вони зробили план заводу. Але нас відмовили від будівництва, бо зараз не той час. На Черкащині з цього боку немає молокозаводу, найближчий — у Білій Церкві на Київщині. Тому ми й вирішили створити тут таку стратегічну точку».
Поки триває війна, на фермі розглядають ідею невеликого молокопереробного заводу — за аналогією з уже діючим олійним цехом. Проте власники компанії поки не підтримують формат малого виробництва: його економіка гірша, ніж у промислового підприємства.
Олександр Буднік також не підтримує ідею «кешбеку на сир» та критикує масовий безмитний імпорт із Польщі. На його думку, Україна виробляє достатньо молока для власної переробки й не потребує імпорту молочних продуктів. Держава має утримувати баланс між імпортом і внутрішнім виробництвом, а українському бізнесу — не заважати зайвими перевірками та ліцензуванням.
Проблеми з бюрократією виникли й під час отримання ліцензії на продаж «зеленої» енергії в мережу. На фермі встановили сонячну електростанцію потужністю 150 кВт. Спочатку планували продавати надлишок електроенергії, але з'ясувалося, що сама ферма споживає 60–70 кВт/год, а весь комплекс — до 110 кВт/год.
Ідею стабільного бізнесу на відгодівлі бичків м'ясних порід на експорт Олександр Буднік відкидає. За його словами, зараз такий бізнес ситуативний, а вже через три роки вирощування бичків може стати збитковим. Арабські країни та Китай споживають величезні обсяги яловичини, але постачання до регіону MENA ускладнене, а до Китаю — неможливе до кінця війни.
При цьому в Україні немає достатнього внутрішнього ринку збуту такої худоби, тому ризиковано будувати бізнес на експорті лише до кількох країн. За словами Олександра Будніка, щойно одна компанія налагодить успішний експорт до арабських країн, інші українські тваринники також почнуть нарощувати відгодівлю бичків. За відсутності внутрішнього ринку це може спричинити падіння цін і зробити напрям нерентабельним.
«Наші друзі мають мережу ресторанів і для себе вирощують бичків на стейкову продукцію. І в них за рік навіть 100 бичків не з'їдають. А ресторанний бізнес в Україні зараз буде занепадати. Він уже занепав, а далі ще більше буде занепадати, як і весь інший середній та малий бізнес. Кому потрібні будуть ці бички?».
Покращувати економіку можна й за рахунок рослинництва. «Агровіт» успішно працює з люцерною української селекції, отримуючи до 45 т зеленої маси на рік за три укоси. Використовують і гібриди жита KWS. Наприклад, у 2022 році на Харківщині з жита робили корнаж, закладали його в рукави та використовували для годівлі тварин. У результаті отримали «суперенергетичний» корм, подивитися на який приїжджали представники багатьох інших компаній.
Тому ферма має балансувати витрати й доходи та правильно визначати своє місце в економіці всього холдингу, підкреслюють співрозмовники. Навіть без рекордних надоїв операційну модель можна вибудувати так, щоб пройти молочну кризу, а після відновлення цін тваринництво було серйозною підтримкою для основного бізнесу.
Досвід «Галекс Агро»: а якщо піти в органічне тваринництво?
Неподалік Звягеля на Житомирщині завершуються будівельні роботи. Ми їдемо подивитися на молочнотоварну ферму компанії «Галекс Агро». Нас зустрічають менеджер Ігор Любарець та провідний агроном Олександр Карпишин.
В умовах молочної кризи ферми рахують кожен кілограм надоєного молока і кожну гривню витрат. Жорстку конкуренцію легше витримують найбільші господарства, тоді як невеликим доводиться чекати відновлення закупівельних цін. А що, якщо «перевернути стіл» і зайти в принципово іншу нішу, де немає прямої конкуренції з важковиками? Саме таким шляхом пішла «Галекс Агро», яка займається органічним рослинництвом, тваринництвом та переробкою.
Загальне поголів'я на цій фермі становить 1373 голови симентальської м'ясо-молочної породи, з них 550 — дійне стадо. Середній надій становить 25–27 кг на корову на добу. Це небагато порівняно з голштинами, для яких «стеля» надоїв — близько 45 кг, каже Ігор Любарець. Середній показник білка тримається на рівні 3,2%, жиру — близько 3,7–3,9%.
Проте, за словами Ігоря Любарця, голштинська корова занадто вибаглива для органічного виробництва, де діють інші протоколи годівлі, утримання та лікування. Крім того, «Галекс Агро» має власну молочну і м'ясну переробку — виробляє сири, йогурти та м'ясну продукцію. Тому в господарстві зупинилися саме на симентальській породі.
Перший корівник ферми розрахований на 560 голів і повністю заповнений. У березні цього року запустили другий корівник зі стійлами для телят — він також уже повністю завантажений. Криза б'є і по органічному скотарству, тому найближчим часом розширювати поголів'я не планують. Водночас скорочувати кількість тварин також немає сенсу, щоб не погіршувати економіку ферми.
Щороку ферма вибраковує близько 20% тварин, переважно через кульгавість, мастит, падіння надоїв та вік. Вибракувані корови симентальської породи не цікаві меншим фермерам, тому їх продаж іншим господарствам як альтернативу м'ясокомбінату тут не розглядають.
Переробний завод «Галекс Агро» спроможний переробити все вироблене на фермі молоко. Проте фактично на власному підприємстві переробляють близько 60% сировини — решту двічі на тиждень забирають інші молочні заводи. Готова продукція надходить у великі мережі ритейлу, невелика частка йде на експорт.
Собівартість молока на фермі не озвучують. Кажуть, що, як і колеги, працюють із невеликим збитком. Одна з причин — не все молоко вдається реалізувати саме як органічне. Сировину, для якої не знайшлося покупця як на органічний продукт, змушені здавати на завод як звичайне молоко по 15 грн/кг.
«Споживання органічної продукції кожен рік війни скорочується і скорочується. Це і за рахунок міграції, коли частина людей виїжджає за кордон. В Україні скорочується середній клас, на який ми розраховуємо. Тому що з експортом свої складнощі, а ми все ж хотіли б реалізовувати продукцію всередині України».
Попри те, що «Галекс Агро» має євросертифікат і право експортувати продукцію до ЄС, польська митниця залишається вузьким місцем для бізнесу, додає він. Практично всі експортні поставки йдуть через Польщу, і саме там виникають найбільші труднощі: автомобілі розвертають на кордоні, затягується погодження продукції як органічної, виникають інші нюанси на польській стороні. Альтернативні логістичні маршрути до ЄС через інші країни, за його словами, економічно не рахуються.
«Галекс Агро» першим серед українських господарств отримало сертифікат на експорт органічного молока до ЄС. На той час української сертифікації органічної продукції ще не існувало. Водночас зараз виконати українські вимоги до органічного виробництва в деяких аспектах може бути навіть складніше, ніж європейські, підкреслює Олександр Карпишин.
Попри складнощі з експортом, «Галекс Агро» є прикладом вертикальної інтеграції в молочному бізнесі — від виробництва сировини до випуску готової продукції, зазначає Ігор Гуржій. За його словами, виробники з глибокою вертикальною інтеграцією та диверсифікацією залишаються найбільш стійкими в довгостроковій перспективі, а на кожному етапі розвитку такій компанії потрібен надійний фінансовий партнер.
«Компанія працює за бізнес-моделлю «з лану до столу» з акцентом на органічне виробництво. Такий підхід дозволяє створювати додану вартість на кожному етапі виробничого ланцюга та диверсифікувати ринки збуту, зокрема за рахунок експорту готової продукції».
Органічна ферма має виконувати низку специфічних вимог, яких немає у звичайних господарствах. Зокрема, корови мають вільний випас і протягом дня можуть обирати, залишатися в корівнику чи виходити на пасовище. На момент нашого візиту поблизу Звягеля температура трималася не нижче 36°C, тож жодна корова не гуляла поза будівлею.
Ще одна вимога — перехід на селекцію безрогого поголів'я. Спилювання рогів у телят в органічному скотарстві заборонене. Водночас утримання рогатих тварин підвищує ризик травматизму, розповідає Олександр Карпишин. Перехід на іншу селекцію — це додаткове фінансове навантаження на ферму.
Як покращити економіку органічної ферми
Шукаючи резерви для скорочення витрат, на фермі роблять ставку передусім на енергонезалежність. Тут планують встановити сонячні панелі, щоб зменшити витрати на електроенергію, зокрема для роботи поливу. Систему накопичення енергії поки розглядають лише в перспективі — це не пріоритетна інвестиція найближчого часу. Фінансувати власну генерацію планують за рахунок кредитних коштів.
Друга точка економії — стабільна заготівля кормів, які становлять 60–65% у структурі собівартості молока, розповідає Ігор Любарець. В органічному рослинництві потрібна дорога техніка глобальних брендів, а собівартість силосу додатково підвищує дороге дизпаливо.
Основу кормової бази традиційно формують кукурудза на силос, люцерна та жито, які вирощують на сертифікованих органічних полях. Жито в раціоні використовують мінімально. Його вирощують на окремих полях, де застосовують спеціальну сівозміну: восени висівають жито, а після нього — кукурудзу на силос.
Із гібридів кукурудзи цього року в господарстві зупинилися на КВС® АМАРОС (ФАО 230) та КВС® БІГБІТ (ФАО 290).
«У КВС® АМАРОС коротший термін дозрівання, і це дає нам можливість заходити в силосування раніше. Обсяги заготівлі в нас традиційно дуже великі, тож рання заготівля дозволяє в стислі терміни отримати найкращу якість силосу — з високим вмістом сухих речовин».
Із «КВС-УКРАЇНА» господарство співпрацює вже понад п'ять років. Вибір постачальника, за словами агронома, був поступовим: гібриди спочатку тестували, порівнювали результати достигання і зрештою дійшли висновку, що продукція компанії найкраще підходить для умов господарства. Сьогодні 100% площ під силосною кукурудзою засіяні гібридами KWS, а господарство фактично формує «силосний конвеєр» із гібридів компанії.
Особливість цього сезону на Житомирщині — холодна весна, уточнює менеджер з продукту кукурудза компанії «КВС-УКРАЇНА» Ігор Давидюк. Кукурудза не встигла досягти потрібної висоти, а в серпні вже потерпає від спеки. Але перевага ранніх гібридів КВС® АМАРОС та КВС® БІГБІТ в тому, що вони вже закінчили цвітіння і проходять етап наливу зерна. Відповідно, серпневі посухи їм вдасться «проскочити».
«Ці гібриди на ранніх етапах росту швидко набирають вегетативну масу. Через високу холодостійкість їх можна починати сіяти рано, і в цьому є значна перевага саме для господарств, які працюють за органічними стандартами».
На фермі використовують і низку нових технологічних рішень. Тут встановлені автоматизовані годівнички для телят, облік за тваринами ведуть за допомогою системи відеоспостереження. Транспондерів для відстеження руху корів усередині корівника поки немає, пояснює Ігор Любарець.
В органічному виробництві контроль за тваринами є обов'язковим елементом. Спостереження дозволяє простежити ланцюжок від конкретної корови до конкретної партії продукції та не допустити змішування органічної сировини з неорганічною.
Ще одна принципова відмінність від традиційної ферми — заборона на використання мінеральних добрив, додає Олександр Карпишин. Гній із власних ферм вивозять на поля, що допомагає підвищувати врожайність. Проте відходів тваринництва недостатньо для внесення на всі поля господарства, тому агрономи додатково закуповують органічні добрива, дозволені до використання.
Питання будівництва біогазового комплексу для повної переробки гною на компост та біометан залишається відкритим. Цю тему обговорювали з керівництвом, але на час війни рішення щодо будівництва не ухвалили, пояснює Ігор Любарець.
Серед поточних технічних потреб він називає систему вентиляції. Наразі її на фермі немає, а штори для регулювання мікроклімату в корівнику встановлені як тимчасове рішення.
На нашу суб'єктивну думку, органічна ферма «Галекс Агро» — один із найцікавіших прикладів молочного господарства. Аграрна група від самого початку будує вертикально інтегрований органічний бізнес. Але перспективи цієї моделі залежать не лише від ефективності менеджменту чи закупівельних цін на молоко, а й від зовнішніх факторів, на які компанія практично не може впливати.
Скільки триватиме війна, чи вступить Україна до ЄС, як змінюватиметься органічне законодавство Євросоюзу, чи зростатиме попит на органічні продукти поза Європою, чи продовжиться виїзд українців за кордон і зростання цін на продукти — комбінація цих факторів може створити для «Галекс Агро» як дуже сприятливі, так і вкрай складні умови для розвитку.
