Біогаз, євроінтеграція, дрони, музеї і корови: як ці теми об'єднав форум «Нове зернятко»
Українському аграрію в 2026 році «болить» ряд питань: як вийти на ринок ЄС і які треба буде виконати вимоги, чи «влазити» в переробку і тваринництво, як мінімізувати ризики по цих напрямках?
Кожна компанія сама шукає тут найкращі рішення, і одним зі способів розібратись став форум «Нове зернятко», організований «Агропродсервісом». Серед активів групи як стандартні активи — рослинництво, тваринництво, переробка і енергетика, так і соціальні проєкти — благодійний фонд і власний етнографічний комплекс. На чому фокусується в 2026 році ця багатопрофільна компанія, які очікування бізнесу в західних областях — в репортажі з десятого «Нового зернятка».
Ключова угода — €40 млн і 15 млн «кубів» біометану
Головна угода «Нового зернятка» — інвестиційний меморандум між Vitagro Agro та «Агропродсервісом» щодо виробництва електроенергії, біогазу та біометану в Тернопільській та Хмельницькій областях. Документ підписали гендиректор групи компаній Vitagro Петро Лабазюк та директор «Агропродсервісу» Іван Карачка.
Для обох компаній це є логічним посиленням вертикальної інтеграції виробництва. Обидві працюють в західних областях, мають власний тваринницький і переробний сегмент, і мають до утилізації пожнивні залишки та відходи з ферм. Проте обсяг майбутніх заводів перевищує потужності двох господарств, тому будуть залучатись і власні відходи, і сировина від сторонніх постачальників.
«Маючи велику базу сировини та активно розвиваючи тваринництво, свинарство і рослинництво, ми сьогодні вже стоїмо перед викликом будівництва альтернативних джерел енергії. Ми вже багато зробили в напрямку сонячної енергетики та накопичення енергії, а зараз розглядаємо біогазові та біоетанольні заводи».
Загальна потужність майбутніх об'єктів становитиме близько 15 млн м³ біометану на рік, а обсяг капітальних інвестицій оцінюється у €40 млн. Сторони розраховують створити 200 робочих місць, з яких 100 будуть безпосередньо задіяні на нових підприємствах, ще 100 — у суміжних галузях.
В майбутньому проєкті Vitagro Agro відповідатиме за девелопмент і координацію проєктів, а «Агропродсервіс» — за їх реалізацію та забезпечення необхідними даними. Сторони вже почали техніко-економічне обґрунтування потенційних проєктів: аналіз сировини, оцінку локацій, вибір технологічних рішень, розробку бізнес-моделі, фінансове моделювання, попередню оцінку CAPEX/OPEX та базове структурування проєктів.
Наступним спільним кроком стане створення проєктних компаній, отримання дозвільної документації, проєктування, залучення фінансування, підключення до електричних і газових мереж та підготовка попередніх угод на реалізацію біометану.
То коли вступ в ЄС?
Заступник міністра економіки Тарас Висоцький на панельній дискусії «Нового зернятка» підкреслив, відкриття профільного для сільського господарства п'ятого кластера переговорів з ЄС очікується оптимістично вже в липні, але точно не пізніше осені. Тому він не радить сприймати євроінтеграцію як щось далеке і абстрактне: адаптація до євростандартів триває просто зараз, незалежно від формального статусу переговорів. В Україні вже працює закон про благополуччя тварин, на підході — регулювання генетично модифікованих організмів.
Також він пояснив механіку перемовин. По позиціях, де Україна вже готова виконувати норми ЄС, предмету для дискусії немає — це питання виключно імплементації та звітності. А там, де є запит на перехідний період, профільне міністерство формує позицію разом із галузевими асоціаціями і іншими відомствами, після чого виходить на перемовини з Єврокомісією.
Тарас Висоцький під час виступу окреслив три найбільш чутливі блоки для українського агро: вимоги до засобів захисту рослин, ринок землі та можливий доступ громадян ЄС до купівлі сільгоспугідь, а також утримання домашньої худоби населенням для власного споживання. На форумі прозвучала і цифра їмовірних строків імплементації — 2032 рік.
«Ми бачимо по плану, по закону про державний контроль, що це все можна імплементувати до 2032 року. Щодо року готовності до вступу, то все інше, крім пестицидів, можна зробити за 3-5-7 років, бо це вже впроваджено на 30-40%».
Тому формальне відкриття переговорних кластерів — лише старт довгого і нерівномірного процесу, де одні вимоги доведеться виконувати майже негайно, а інші розтягнуться на роки, констатував він.
Навіть приблизний розмір можливих дотацій Україні від ЄС залишається невідомим, додає голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко. На зараз дуже приблизні прикидки — орієнтовно €10-12 млрд, тоді як раніше в Брюселі звучала цифра в €95 млрд, хоча весь річний бюджет на субсидії фермерам в ЄС складає €55 млрд.
За її словами, певні сигнали свідчать про те, що Єврокомісія готується до приєднання України. Йдеться про можливість запровадження верхньої межі дотацій для одного господарства на рівні 100 тис. євро при базовій підтримці близько €200/га. Водночас у Брюсселі тривають дискусії щодо зміни механізму розподілу дотацій напередодні майбутнього розширення ЄС.
Виступаючи на форумі, нардеп Іван Чайківський попередив: рано ділити шкуру невбитого ведмедя. Для початку треба розуміти, як взагалі побудований агросектор України, хто на яких землях господарює, і скільки платить податків.
«Мені здається, тут треба чітко розкрити, хто ми, яке в нас агро, а тоді далі вже проводити дискусію про те, який має бути виділений бюджет для України. В нас було 42 млн га до війни, з них 18 млн га паїв, дач, ОСГ, городів в населених пунктах. Тому в нас домашнє завдання, і ми вже це і в комітеті обговорювали, зробити дослідження нашого аграрного сектору, але в нас немає на це ресурсів».
Тому він бачить сенс вже зараз на рівні країни домовлятися між аграріями всіх розмірів і форм власності, разом йти до певного розподілу ринку і приймати правила, які виконуватимуться всіма учасниками.
Якщо українці хочуть в ЄС — очевидно, вони повинні прийняти правила організації, підкреслив гендиректор «Агропродсервісу» Андрій Баран, і його господарство рухається до цього.
«Ми маємо чітко розуміти, що ми отримуємо взамін. Якщо ми взамін дотримання вимог ЄС отримуємо доступ до їхнього ринку, якщо ми отримуємо можливість зростати — це буде тільки для нас плюс. Є речі, які нам можуть не подобатися, але ми маємо вибрати, що для нас первинне, і що нам дасть перспективний результат».
За його словами, «Агропродсервіс» і без вступу України в ЄС фактично імплементував велику частину європейських стандартів. Наприклад, компанія не працює за логікою вирощування монокультури, а дотримується сталих і агрономічно безпечних для грунтів сівозмін, активно використовує сидерати. Крім того, вже зараз господарство виконує євронорматив, за яким не менш ніж на 25% земель вносяться органічні добрива. Розвинений тваринницький напрямок сприяє такий самостійній євроінтеграції.
Фокус на власному насінні для гарантованого врожаю
Вже не перший рік «Агропродсервіс» продовжує робити ставку на власне насінництво. В 2025 році компанія реалізувала більше 10 тис. т насіння пшениці, ячменю, сої та гороху, а наступна планка — 15 тис. т, розповідає його керівниця відділу насінництва Галина Біловус.
«Агропродсервіс» купує і розмножує посівмат категорії «еліта», і першу репродукцію продає за ліцензійними угодами, каже вона. Українська селекція поки не цікава, співпраця побудована навколо іноземної селекції компаній KWS, Selgen, Lidea, Saatbau, RAGT Semens та інших.
Модель насінницького центру вона ілюструє прикладом нового сорту сої «Адельфія» від Saatbau, яка продемонструвала стабільність на полях компанії, що є важливо при виборі сорту.
«Він новий у нашому портфоліо, тому що ми отримали ексклюзив на цей сорт по Україні. Saatbau передає нам право розмножувати і продавати «Адельфію» по всій Україні, і більше ніхто не має права нею займатись. Зараз багато компаній пішли в ексклюзиви і теж мають права на сорти, але нам завжди хочеться виділятися, в чомусь бути найкращими».
Хоча насіння реплікується на заході України, це зовсім не впливає на його характеристики при вирощуванні в інших областях, підкреслює керівниця напрямку. «Агропродсервіс» працює з компаніями не лише на заході, а й по всій Україні — зокрема з Бессарабії, Житомирщини, Київщини, Сумщини та Миколаївщини.
Бідою цього року вона називає нестачу вологи в західних областях: за всю весну на поля агрокомпанії випало лише 40 мм дощу, причому за березень — лише 7 мм. Дещо краще стало в середині червня, коли за один тиждень випало 35 мм опадів.
Традиційна проблема насінницьких компаній — виростити продукції рівно під запит аграріїв, щоб не залишитись з запасами, але при цьому забезпечити скачки попиту, підкреслює Галина Біловус. Частина ринку наперед укладає контракти на вирощування, проте це працює лише з компаніями-оригінаторами, які замовляють розмноження на полях «Агропродсервісу». Тому доводиться прискіпливо планувати обсяги і культури, а подекуди — довіряти інтуїції.
«Наприклад, торік ми продали озимий ячмінь «в нуль», тому цього року заготовимо більше ячменю. Тому ключове для нас — планування, але гнучке планування. Можете запитати у працівників «Агропродсервісу» — наш комерційний відділ має специфічні сили, свою інтуїцію, яку ми використовуємо в роботі», — жартує Галина Біловус.
Військова складова — до 2 млн грн щомісяця
Одна з обов'язкових задач «Нового зернятка» — засвідчити підтримку Сил оборони України, яка здійснювалась протягом року. Про це нам розповідає Любов Вовк, засновниця благодійного фонду «Покрова», що входить в склад «Агропродсервісу».
Цьогоріч на потреби військовим 12-ї бригади «Азов» вдалося зібрати 10 млн грн на обладнання та техніку, вдвічі більше порівняно з 2025 роком. Збір організовано для підрозділів БПЛА — два пікапи Toyota, навігаційні прилади, рації для зв'язку, захищені ноутбуки, безпілотники, зарядні станції, кабелі та оптоволокно. Це цивільне обладнання, яке, на відміну від летального, не потребує окремого контрактування і може напряму фінансуватися комерційними структурами. Втім, значна частина цивільної техніки після певних доробок може застосовуватися й у летальних цілях, додає засновниця фонду.
Любов Вовк
засновниця благодійного фонду «Покрова»
«Ми з Азовом працюємо вже з кінця 2022 року, і це вже не партнерство, а дружба, яка переросла в постійну програму допомоги «Азову». Спочатку фонд забезпечував один батальйон, потім два, а зараз — усі безпілотні батальйони бригади 1 корпусу НГУ. Подібну постійну, хоч і меншу за обсягом, програму фонд має і для 100-ї Волинської бригади. Іншим місцевим бригадам ми допомагаємо продуктами харчування».
Складно спрогнозувати, на скільки часу зібраного вистачить бригаді, підкреслює вона. На війні невідомо, скільки протримається будь-яке обладнання чи техніка, підтверджує військовий з бригади «Азов».
«Деяке обладнання згорає вже в перший місяць використання. Інше може прослужити, умовно, до трьох років. Якщо б ми на ці 10 млн грн купили лише дрони, я б сказав, що це на три дні бойових дій. Збір потрібний, але складно вирахувати, яку саме потребу «Азову» закриває цей збір», — пояснює військовий.
Крім прямої допомоги підрозділам, фонд має освітній напрямок — безкоштовну програму підготовки пілотів FPV-дронів, а також спільну з «Агропродсервісом» програму перепідготовки кадрів. Є і соціальна робота, допомога дітям загиблих захисників та поранених ветеранів, котрі можуть пройти соціальну реабілітацію та адаптацію в етнопарку «Агроленд» за програмою «Світлопростір».
«У когось з них бачимо перший раз посмішки за весь час реабілітації», — констатує Любов Вовк.
Молочна ферма і етнопарк в одному селі — що в них спільного
Відвідини «Нового зернятка» включають поїздку на молочну ферму і в етнопарк «Агроленд» у селі Великий Ходачків Тернопільської області. Різні локації вибрані так, бо об'єкти знаходяться по сусідству, а вольєри тварин етнопарку знаходяться відносно недалеко від стійл промислової худоби.
Молочно-товарна ферма «Агропродсервісу» розрахована на 1000 голів джерсейської породи ВРХ і працює з 2024 року. Компанія робить ставку на цю породу, щоб мінімізувати витрати і втримати прибутковість в умовах молочної кризи. Джерсеї цікаві економікою утримання: тварини компактні і споживають вдвічі менше кормів порівняно з голштинами, потребують меншої площі стійломісць і витрат на ветеринарне обслуговування.
При цьому молоко джерсеїв вирізняється високим вмістом жиру та білка — середній надій по компанії сягав 12,2 т на рік для фуражної корови, що лише трохи відстає від 13 т на корову голштинської породи.
Поблизу розташований і етнопарк «Агроленд», який працює з лютого 2025 року, розповідає помічник нардепа Івана Чайківського Олег Удич. Парк відтворює культурну, побутову та господарську спадщину українського села кінця ХІХ — початку ХХ століття на трьох етнолокаціях — Поділлі, Волині та Опіллі.
Етнопарк умовно розділений на дві зони — тематичні ферми з понад 30 порід свійських тварин з усього світу — від української сірої корови до японської вагю та азіатського буйвола чи камерунської кози. Інша частина — автентичні хати з меблями та побутом тієї епохи, діючою лісопилкою, музеєм преси та продукції Тернопільського заводу порцеляни. У найближчих планах відкриття власної сироварні, музею Трипілля та музею ретроавтомобілів, мотоциклів і сільгосптехніки.
Збір експонатів для «Агроленду» продовжується і зараз, каже Олег Удич. Етнопарк шукає і закуповує у людей предмети старовини, але підходять не будь-які реліквії. Щоб потрапити до колекції, вони мають бути виготовлені в Україні або стосуватись місцевих історичних подій.
«Агропродсервіс» виключно серйозно ставиться до напрямку етнотуризму в регіоні, і далі розвиватиме цю нішу, додає він. «Агроленд» вже стоїть на рівні парків Буковеля та Яремче, і далі може зайняти окремий і значний напрямок в бізнесі компанії.
