Молоко по 15 грн і робота в нуль. На чому тримаються топові ферми Тернопільщини — АЕ Молоко 2026
Вже більше року в Україні обговорюють кризу з закупівельними цінами на молоко, які скоротились з 24-25 грн/кг до 14-15 грн/кг. Хтось з аграріїв каже, що закриє тваринницький напрямок і пустить корів під ніж, хтось — що економитиме на всьому. Ми з партнерами з «КВС-УКРАЇНА» та Credit Agricole Bank об'їхали половину країни в АгроЕкспедиції Молоко 2026, і можемо сказати: ситуація досить складна для промислових виробників молока, але більшість нарощує поголів'я корів, а не скорочує.
В першій частині циклу статей ми розкажемо про топові господарства Тернопільщини — регіону, який добре підходить для скотарства. Це ферми «Агропродсервісу» і «Гадз-Агро», котрі входять в «клуб 40+» з середнім добовим надоєм на корову від 40 кг, яким не загрожує банкрутство, і які мають налагоджений збут та можливість розвиватись.
Молочний «стандарт» 2026-го — робота плюс-мінус в нуль
У господарствах, які ми відвідали за один день, нас приймали керівник молочно-товарної ферми «Агропродсервісу» в селі Денисів Іван Михайлишин, а також заступник директора з тваринництва «Гадз-Агро» Богдан Бабʼяр. Колеги давно знайомі, спілкуються, в чомусь обмінюються досвідом. Ферми теж виглядають схоже: в обох утримують корів голштино-фризької породи, мають співставне поголів'я (2300 проти 2000 на користь «Гадз-Агро»), в корівниках підтримують порядок, там зовсім немає мух. На нашу суб'єктивну думку, за інноваційністю з мінімальним відривом перемагає «Агропродсервіс», де персонал їздить на електросамокатах. Хоча і на «Гадз-Агро» є гольф-кари для швидшого переміщення.
Проте ми приїхали розібратись, чи є в Україні молочна криза. Обидва співрозмовники відмовляються детально говорити про економіку господарств. Іван Михайлишин каже, що собівартість літра сирого молока у них майже відповідає закупівельним цінам переробних заводів, яка зараз нижча за 15 грн/кг. В нуль «Гадз-Агро» працює із серпня, а з січня працювали в збиток, каже Богдан Бабʼяр.
«Різні господарства мають різні фінансові моделі. Хтось рахує CAPEX та OPEX в собівартість молока, хтось не рахує. Хтось не рахує амортизацію, а хтось рахує чисту вартість кормодня і вважає це своєю повною собівартістю. Хтось повну собівартість рахує вже з урахуванням інвестицій, амортизації і так далі. Тому по одній методиці у ферми нуль, а по іншій — вже мінус дві гривні».
Про ринок молока в 2026 році каже, що він провальний, бо ціни на сире молоко досі не відновились після успішного 2024 року. В серпні-2026 фіксується мінімальне зростання, але воно виглядає аномальним, бо не на ринку не відбулося нічого, що стимулювало б ріст цін на сировину.
Натомість ціни на паливо, комбікорми, обладнання та послуги за цей час лише ростуть, додає Богдан Бабʼяр. Оборотні кошти підприємство вже заклало в поголів'я, і лише через два роки телята виростуть і почнуть окуповуватись. Тому досить прикро, що скотарство не може себе повноцінно забезпечити — щоб інвестувати в ефективність треба або брати кредити, або «тягнути» кошти з інших напрямків «Гадз-Агро».
Господарство продовжує інвестувати в цей бізнес, щоб максимально скоротити видатки і затрати, і про скорочення поголів'я мова не йде. Найперспективнішим напрямком заступник директора з тваринництва бачить автоматизацію. Вже зроблено багато — наприклад, впроваджено систему електронного моніторингу здоров'я корів через спеціальний нашийник, який фіксує їх фізіологічні параметри та сигналізує про оптимальний час для осіменіння.
На фермі «Агропродсервісу» ринок молока оцінюють як кризовий, підтверджує Іван Михайлишин. Працюють з прибутковістю в районі нуля, але чекають деякого відновлення закупівельних цін у вересні. Різати корів не збираються: доїльний зал і корівники заповнені на 100%, тож будь-яке зменшення поголів'я лише погіршить економіку ферми. Головну лінію економії бачить на оптимізації годівлі.
Каже, виручає власне виробництво комбікормів і добре налагоджений збут. Сире молоко з його ферми в селі Денисів одразу їде на завод «Молокії», тоді як, наприклад, молоко з ферми в Великому Ходачкові їде на «Галичину».
Інша точка покращення економіки підприємства — власна переробка і додана вартість. «Агропродсервіс» та «Молокія» будують завод твердих сирів, а молочні ферми отримують євросертифікати, які дають право експортувати на ринки ЄС. Так, з дотаційними польськими сирами конкурувати важко, але перспективними є і інші ринки, наприклад, Молдова, США та деякі країни Євросоюзу.
Зв'язок молочної ферми «Гадз-Агро» з паливним та продуктовим ритейлом OKKO GROUP не означає, що перероблене молоко з його ферми гарантовано з'явиться в магазинах на АЗС, уточнює Богдан Бабʼяр. Його господарство працює суто за ринковими відносинами, постачає молоко покупцям з найкращими умовами тендерів. Навіть паливо закуповується не обов'язково у свого ритейлера, все вирішують ціни та умови постачання.
Збут в господарстві добре налагоджений, хоча контрагенти змінюються, додає він. Ферма має євросертифікат на експорт, і молоко з такими параметрами легко знаходить свого покупця в Україні та за її межами. Це дозволяє менше хвилюватись, як пройде наступний місяць і чи не «вилізе» знову «мінус» в звітності.
Читайте також: Самурай без меча. Як Андрій Санагурський маневрує на позиції СЕО Гадз-Агро між OKKO і Петром Гадзом
Експерт департаменту підтримки агробізнесу Credit Agricole Bank Олександр Бондар, котрий супроводжував нас на фермах, пояснює: топові тваринницькі підприємства при ухваленні фінансових рішень проводять системну оцінку добробуту тварин. Аналогічно і його банк оцінює, наскільки комфортно утримуються тварини у господарстві, бо це напряму впливає на економіку ферми.
«Це один із ключових елементів, який допомагає нам зрозуміти, наскільки господарство відповідає сучасним вимогам ведення бізнесу — поруч із класичною оцінкою ефективності виробництва та фінансових показників».
Досвід Богдана Бабʼяра: на чому ще зекономити виробникам молока
Наші співрозмовники не здивовані молочною кризою. Ферма не може впливати на світову ціну сирого молока, проте може реагувати на неї, скорочуючи витрати. І головне тут — покращувати свою економіку і вводити корисні інновації швидше за інші ферми. Це методична робота, яку виконують і в кризу, і в періоди високих цін.
Богдан Бабʼяр розповідає про бізнесові заходи, що дозволяють заробити, і інновації на фермі для економії та оптимізації. Один з варіантів — продаж нетелів. Його ферма має 100 нетелів на продаж по $2500 за голову. Поки з-за кордону пропонують менше, але на нетеля в світі зараз підвищений попит, тому з часом покупець знайдеться.
Невелику частину бізнесу займає м'ясний напрямок, додає він. В період низьких цін на молоко стає рентабельним ставити бичків на відгодівлю — їхнє м'ясо рахується при поточних цінах на кормовий день.
Малопродуктивних корів-голштинів з продуктивністю до 10 тис. кг за лактацію в господарстві «влаштовують» на м'ясний напрямок, осіменяючи їх спермою м'ясного бика. Отримані бички-кроси змішаної генетики краще набирають вагу і рентабельні в відгодівлі.
«Але все одно ми не збираємось поки багато інвестувати в м'ясне поголів'я, тому що із досвіду минулих років не віримо, що ціни на бичків протримаються довго. Тут ми залежимо від експорту, бо в Україні ринку яловичини немає. А експортувати живу тварину за кордон зараз — одна з найскладніших задач для тих, хто займається м'ясним скотарством».
«Гадз-Агро» вже давно працює з сексованою спермою, яка дозволяє прогнозувати стать майбутнього теляти. Це дозволяє виключити появу теличок-кросів, безперспективних з погляду відгодівлі. Є і тваринницький «хайтек» — на фермі коровам підсаджують ембріони, отримані через технологію In vitro, тобто запліднення поза організмом тварини.
«Експериментально в Україні це роблять на базі інститутів, але в виробництві на фермі — ми перші. Ви можете з м'ясокомбіната забрати яєчник корови, вийняти з нього ооцити, запліднити їх спермою топових бичків, отримати ембріони, заморозити і підсадити до корів-реципієнтів на нашій фермі. У нас пробно підсаджено 12 ембріонів, з них 6 стали нетелями», — розповідає Богдан Бабʼяр.
Великого виграшу на дешевому зерні він поки не очікує. Каже: на комбікормовий завод «поклали» зимою пшеницю за 10 тис. грн/т, а зараз могли б придбати її за 6 тис. грн/т. Економічні процеси розтягнуті в часі, тому ідея «конвертувати зерно в м'ясо» в умовах блокади портів цікава, але потребує від бізнесмена досвіду в тваринництві.
Попри це, ферма щодня продає молоко, і зараз стає надзвичайно важливою для «Гадз-Агро» як джерело оборотних коштів. Тому Богдан Бабʼяр підкреслює: ферма може не генерувати надприбутків, але частину врожаю все одно треба пропускати через шлунок корів. Це додана вартість і балансир для рослинництва, яке критично залежить від світових цін і відкритих портів.
Допомагає ферма рослинницькому напрямку господарства і органічними добривами. Відходи тварин тут розділяють на рідку фракцію для внесення на поля після жнив, сепарований віджатий гній, і компост. Компосту з початку сезону отримано вже майже 50 тис. т. Наступним кроком стане переробка гною на біогазовому заводі, але рішення про нього приймає вище керівництво, розповідає керівник ферми.
При цьому не слід думати, що відходи з ферми радо забирають на поле, пояснює він
«Відходи життєдіяльності худоби агроном і тваринник бачать по різному. На фермі вважають, що це найліпше добриво, плюс його треба кудись утилізувати. Агроном хоче оптимізувати в себе процеси, йому простіше зберігати та вносити селітру, ніж гній. Тому агроном буде доводити, що міндобрива фінансово ефективніші, а ми — що треба вносити органіку. Такі реалії нашої роботи».
Інший важливий напрямок покращення економіки ферми — ефективні гібриди для максимального врожаю. Господарство має в сівозміні ранні і пізні гібриди, щоб продовжити період кормозбирання і збирати силос в найкращі фазі вегетації.
Тут надають перевагу гібридному озимому житу над люцерною: остання складна в силосуванні, доводиться все літо займатись її косінням. Натомість жито на силос можна зібрати один раз весною, а поля використати під посів інших культур. Гібриди сіють селекції KWS — КВС® ПРОГАС та КВС®ПРОПАУЕР.
Після жита в сівозміні ферми висівається кукурудза на силос, уточнює Богдан Бабʼяр. Сіють гібриди з індексом ФАО 230, 250 та 290. Найчастіше у портфоліо буває КВС®АМАРОС (ФАО 230), КВС® БІГБІТ (ФАО 290). Такий діапазон дозволяє отримати врожай кукурудзи для економічно обґрунтованої годівлі ВРХ.
На Тернопільщині гібриди з високим ФАО дозволяють отримувати хороший врожай, розповів наш партнер Ігор Давидюк, менеджер з продукту кукурудза компанії «КВС-УКРАЇНА».
«Щоб зробити конвеєр по заготівлі кормів, господарствам є сенс сіяти кукурудзу від ФАО 290 до 380-400. Конвеєр підходить для подібних продуктивних господарств, які можуть забезпечити інтенсивну технологію вирощування в себе кукурудзи».
Досвід Івана Михайлишина: на чому ще зекономити
Немає жодного сенсу економити на раціоні корів, але можна оптимізувати рослинництво та роздачу корму, розповідає керівник ферми «Агропродсервісу». Проаналізувавши досвід минулих років, вирішили змінити підхід до структури фуражних кормів. Його слова перекликаються з колегою з «Гадз-Агро».
«Ми залишили основні культури — суміш кормових трав на основі костриці мягколистої, озиме жито і кукурудза на силос. Але підійшли інакше до продовження строку збирання врожаю. Ми розподілили гібриди від меншого ФАО до більшого, щоб термін збирання трошки подовжився. Ми збираємо культуру саме в найкращій фазі вегетації, яка нам забезпечує ефективний і якісний корм, тобто піднімає продуктивність ферми».
Також на фермі експериментують з сінажем. Підбирали під свій запит різнотрав'я, але зупинились на суданці (сорго трав'янистому). Вже два роки засівають цю культуру, яка себе проявила дуже добре, піднявши відсоток жиру в молоці.
Щодо кукурудзи, зараз майже всі господарства перейшли на спеціалізовані гібриди, уточнює Ігор Давидюк. Кукурудза на силос — це вже продукт, а не листостеблова маса.
«В силосі качан має складати половину ваги, він має бути високоенергетичними, він має бути з достатнім вмістом крохмалю. Зараз в тренді індикатор перетравності силосу тваринами. Тому силос змінюється від примітивних до топових гібридів для силосу, і господарства мають це враховувати», — Ігор Давидюк.
Інший напрямок — не допустити перевитрат кормів, уточнює Іван Михайлишин. Дещо зекономити вдається на годівлі малопродуктивних і сухостійних корів. Їх тримають окремо і годують простим недорогим кормом. В майбутньому планується побудувати невеликий доїльний зал для цієї групи тварин, щоб вони не перетинались з високопродуктивними.
Іван Михайлишин нагадує: ферма працює з 2021 року, і правильним рішенням було завезти все поголів'я з Європи — Чехії, Угорщини і Словаччини. Ці тварини і зараз мають дуже високі показники, на яких «витягується» економіка господарства. Хороша генетика стада дозволяє забезпечити його ефективними телятами і нетелями, на купівлю яких не доводиться додатково витрачатися.
«Фермі п'ять років, і в нас досі дуже багато корів з п'ятою лактацією. Це багато говорить про їх здоров'я і умови утримання, якщо вони стільки «пропрацювали» і їх не вибракували через малі надої чи хвороби».
Щоб залишатись рентабельними, в сьогоднішніх умовах корова має давати 30+ кг молока на добу. Тварини з показником 15-20 кг «Агропродсервіс» не цікавлять, їх продають або на м'ясокомбінат або меншим господарствам з меншою продуктивністю. Це теж джерело доходу, особливо коли покупець забирає партію в 20-50 голів, розповідає Іван Михайлишин.
Поки на фермі немає сепаратора гною, але в найближчому майбутньому його мають встановити, щоб більше економити на міндобривах. Проте справжній ефект буде видно, коли «Агропродсервіс» запустить переробку гною на біогаз та компост. Керівництво компанії неодноразово підіймало тему біоенергетики, тому в видимій перспективі запуститься переробка відходів тваринництва, уточнює керівник ферми.
Читайте також: Біогаз, євроінтеграція, дрони, музеї і корови: як ці теми об'єднав форум «Нове зернятко»
Скотарський «хайтек»: більше спільного, ніж відмінностей
І «Гадз-Агро», і «Агропродсервіс» модернізуються кожен за своїм планом, але, на нашу думку, прийшли до дуже схожого набору рішень. Обидва мають технологічні рішення, без яких не витримати конкуренції за собівартість.
Найпомітніша новація — система контролю за стадом на базі нашийників з датчиками, повторює Богдан Бабʼяр. Кожна тварина носить нашийник, який онлайн фіксує споживання корму, румінацію, активність, статеву охоту та загальний стан здоров'я. Щоранку система виділяє кілька тварин, яким потрібна превентивна увага, і ветеринар обстежує їх ще до появи симптомів захворювання.
Це не лише спрощує догляд за тваринами, а і уніфікує роботу лікаря. Всі медичні дані про корів внесені в системі, тому якщо штатний ветеринар на виїзді чи у відпустці, його роботу може виконати будь-який інший спеціаліст.
«Система створена так, що дозволяє по падінню надоїв попередньо фіксувати проблему корови. Наприклад, вчора вона дала 40 кг, а сьогодні скинула до 30. Ти розумієш, що з твариною щось не так. Тобто з системою стає більше профілактики і менше лікування, а це теж гроші».
В «Агропродсервісі» така система стоїть вже три роки і повністю окупилася. Іван Михайлишин каже: вже не йде мова, купувати онлайн-відстеження чи ні, система стала обов'язковим елементом ефективного скотарства.
Обидва господарства рухаються і в бік автоматизованих камер для визначення кульгавості: «Гадз-Агро» вони вже встановлені, у «Агропродсервісу» на етапі впровадження.
Другий важливий блок модернізацій — вентиляція та контроль мікроклімату. Коли наша команда відвідували господарства в +36°C в тіні, проблема теплового стресу корів була особливо актуальною. Без комфортних умов влітку кожна корова влітку втрачає до 5 кілограмів молока на добу, і це вже суттєвий удар по економіці ферми.
В обох господарствах ми побачили системи мікроклімату. Це вентилятори з автоматичним регулюванням оборотів залежно від температури надворі, та спеціальні штори в корівниках, які піднімаються і опускаються. Без контролю клімату всередині корівника про надої 40+ говорити немає сенсу, кажуть спеціалісти.
Також обов'язковими стали проєкти з самозабезпечення енергією. Ферма «Агропродсервісу» ще два роки тому встановила сонячну електростанцію потужністю 250 кВт, яка повністю закриває потреби ферми в сезон. Для зими є дизель-генератор на 450 кВт, котрий забезпечує підприємство коли сонця недостатньо.
«Гадз-Агро» на кожну з трьох ферм поставили 500кВт сонячних батарей та 2,5 МВт накопичувальних батарей, розповідає Богдан Баб'яр. Для резервного забезпечення є дизель-генератор. Він довів свою надійність цієї зими, коли через російські удари страждала енергетика. Навіть розробили протокол, щоб запобігти його поломці від постійної роботи: кожні шість годин установку зупиняють на одну годину для охолодження.
Олександр Бондар констатує: останні три роки попит у тваринництві стабільно зосереджений на інвестиційних проєктах. Торік у трендах було «сонце», роком раніше — генератори. Зараз фокус зміщується у бік автоматизації.
«Кожне господарство старається модернізуватися і збільшити продуктивність за рахунок автоматизації процесів. Це, мабуть, зараз найголовніше, адже потреба в персоналі залишається доволі критичною. Сьогодні ефективність вимірюється тим, наскільки ти можеш автоматизувати власний процес».
Водночас інвестиції в енергетичну незалежність нікуди не зникли — змінився лише підхід. Влітку основне навантаження бере на себе сонце, взимку — генератори. Частина господарств переходить і на газопоршневі установки, пояснює він.
Наступний випуск наших заміток з корівників буде про «альтернативу». А саме: як господарства «Агрейн» і «Галекс-агро» будують стратегії, що дещо відрізняються від загального вектору скотарства.
