Корнеліс Хузінха: Світова продовольча криза вже неминуча
Джерело фото: rtvnoord.nl
Українські аграрії знають його, як Кейса, аграрія з Нідерландів, засновника підприємства «Кищенці» на Черкащині. Товариство вже понад 20 років працює в Україні. А його директор чудово володіє українською мовою. З першого ж дня нападу рф на Україну, він всіма силами намагається достукатися до світової спільноти: виступав в Європарламенті, говорить особисто з політиками європейських країн, відправляє допомогу на фронт — робить все для того, щоб зупинити поглиблення світової продовольчої кризи. Його пости у Twitter волають до світу про відновлення миру в Україні.
«Звичайну роботу зараз майже не роблю», — зізнається директор «Кищенців» Корнеліс Хузінха. Замість того, щоб керувати агропідприємством, він більшість часу проводить у соцмережах. Намагається вплинути на світову спільноту через свої твіти та фейсбучні пости і прагне, щоб в Україні не було війни. Проте зізнається, що хоче вийти із соцмереж, як тільки вона закінчиться, щоб займатися не інформаційною роботою, а улюбленою працею на землі. Ми вирішили поговорити з Кейсом і дізнатися про реакцію європейців, а також про роботу підприємства в Україні під час війни.
Достукатися до європейців
Latifundist.com: Ми слідкуємо за діяльністю вашої компанії. Бачили ваш виступ у Європарламенті в Брюсселі, як ви опікуєтеся Україною. Розкажіть більше про цей виступ, про проєкти, які втілюєте в життя.
Корнеліс Хузінха: Не я один так роблю. Багато людей теж так робить. Я вирішив вийти на Twitter, Facebook, щоб впливати на європейських політиків через ці медійні канали, щоб вони доклали більше зусиль для припинення війни з росією. Я також хотів залучити більше грошей для допомоги Україні. Хоча якщо б війни не було, нам ніяка допомога не потрібна.
Latifundist.com: Чого вже вдалося досягти? Чи є якісь конкретні здобутки, чи поки що це тільки інформаційна робота?
Корнеліс Хузінха: Мій друг розмовляв із прем'єр-міністром Нідерландів. Я особисто — із міністром закордонних справ, міністром аграрної політики, на телебаченні зустрічався з нідерландським міністром оборони. Був у Брюсселі в Європарламенті, по телефону провів бесіду з віце-президентом Єврокомісії Франсом Тіммермансом. У Берліні, Дюсельдорфі спілкувався з депутатами.
Latifundist.com: Чи ви особисто готували виступ і який був основний його посил?
Корнеліс Хузінха: Так. Усі говорили про газ та нафту. Але, якщо не буде, що їсти, тоді це нам не знадобиться. Якщо ти одягнеш куртку, тобі стає тепліше. Проте, якщо немає їжі, ти ж куртку їсти не будеш? Я розповідав про світову продовольчу кризу, яка зараз починається. Що в Україні залишилось близько 35 млн т продукції від врожаю 2021 року, із яких нам потрібно всього 5-7 млн т на внутрішні потреби. Все інше йде на експорт. Північна Африка, Сомалі, арабські країни з'їдають свої резерви, а що потім? І я бачу це найбільшою проблемою. Те, що робиться в Україні, це «фігня». Вже зараз у Східній Африці майже 1,5 млн дітей у віці до 5 років голодують. Якщо зернова продукція туди не дійде, вони просто помруть.
Людям у Європі це не так страшно, бо в них є гроші. А жителям бідних країн буде дуже важко. Я всім казав, що ціна продукції вже побила всі максимальні рекорди, і її вже дуже важко купити. Також тримаю звʼязок з аграріями з Африки (Малі, Кенії, Південно-Африканської Республіки). Наприклад, у Малі кажуть, що добрива вже стали втричі дорожчі і що люди там будуть голодувати. У дрібних фермерів просто немає грошей, щоб продовжити своє аграрне виробництво. Через економію добрив будуть вносити значно менше. Відповідно і врожай отримають менший.
День, котрий розділив життя на ДО і ПІСЛЯ
Latifundist.com: Ви можете пригадати день, коли почалася війна?
Корнеліс Хузінха: Так. Дружина була в аеропорту «Жуляни» в Києві. Вона мала летіти на декілька днів у Нідерланди. Подзвонила о четвертій ранку і сказала, що аеропорт закритий, літаки не літають. А десь через півгодини-годину я почув, як пролетіла ракета і розбомбила склад боєприпасів в Умані. Я спочатку не думав, що це винищувач. Але паралельно отримав від друзів із Києва інформацію, що бомблять аеропорт «Бориспіль».
Latifundist.com: Коли ви зрозуміли, що це повномаштабна війна, якими були ваші перші рішення?
Корнеліс Хузінха: Мене охопила паніка. Я сказав дружині, щоб вона швидше тікала звідти. Дуже переживав. Вона одна з перших виїхала з Києва, тому не стояла в заторах. Вже за 1,5 години була вдома. Потім думали, чи виїзджати їй із дітьми з України, чи залишатися. І під кінець дня вони виїхали до нашого друга в Румунію.
Latifundist.com: Які перші розпорядження ви віддавали співробітникам вашого підприємства? Як організовували роботу?
Корнеліс Хузінха: Я виступив перед людьми, щоб не панікували. 28 хлопців забрали до армії. Проте людей вистачає. Посівна вже почалася. У нас 15 тис. га землі, 2 тис. голів дійних корів, будівельна бригада.
Робота в підприємстві «Кищенці» продовжується
Latifundist.com: Ви зможете провести посівну на всій своїй площі? Розміновувати поля вам не треба було?
Корнеліс Хузінха: Так. Ми біля Умані, тут, слава Богу, спокійно. У нас лише одна ракета попала по селу. Добре, що без жертв. І посівну проведемо на всіх землях підприємства.
Latifundist.com: Сівозміну не довелося змінювати?
Корнеліс Хузінха: Ми змінили сівозміну. Дещо диверсифікували ризики. На 50% буде менше буряку, бо це дорогий продукт, потрібно багато мінеральних добрив. До того ж його треба переробляти. А чи працюватимуть всі заводи в Україні? Кажуть, що будуть. Але якщо ні, куди будемо його дівати? А якщо якась бомба прилетить на завод? Хоча цукор продається в Україні. Його не треба експортувати. Але кожного дня може щось змінитися. Кукурудзи також буде менше — на 20%. Бо невідомо, чи буде експорт, чи ні. А це експортна культура. Замість них буде ярий ячмінь і пшениця. Соняшник будемо сіяти як завжди. Бо його переробляють в Україні.
Latifundist.com: Ви повністю цього року забезпечені всім необхідним для посівної кампанії?
Корнеліс Хузінха: Насіння, ЗЗР для посівної є. Палива вистачить, а вже на збір врожаю треба буде шукати. Запас грошей ще є. До того ж молоко продаємо на «Тернопільський молокозавод». Це стабільний додатковий дохід.
Нам потрібно 700 т азотних добрив. Поки що заводи працюють, але як буде далі, невідомо. Одна бомба — і все. Ми не думали, що це реально, але так воно і є.
Latifundist.com: Скільки у вас зараз поголів’я свиней? Наскільки хотіли збільшити поголів’я ВРХ?
Корнеліс Хузінха: У нас невеличке відділення — 450 свиноматок. Але там дуже важко зараз працювати, продаж дуже туго йде. Щодо ВРХ, у нас 2 тис. дійних корів. Планували збільшити до 3,5 тис. голів. У планах на майбутнє будівництво ще однієї такої ферми.
Latifundist.com: Чи плануєте збільшувати земельний банк?
Корнеліс Хузінха: Ні. Скажу так, наприклад, я збільшу земельний банк — куплю у когось бізнес. Заплачу, наприклад, по $2 тис. за гектар разом з технікою, бригадою. Ця людина покладе гроші в кишеню і поїде відпочивати на Середземне море. Але українському виробництву, економіці це нічого не додає. Не важливо хто, я чи інша людина, обробляє цю землю. На мою думку, краще інвестувати в додану вартість. Нам потрібна переробка, машинобудівництво.
Latifundist.com: Що робитимуть аграрії, якщо не відкриють порти? Які шляхи експорту бачите?
Корнеліс Хузінха: Хто знає, як організувати це. Можуть експортувати машинами, вагонами. Але це крапля в морі, бо 85-90% експорту йде через порт. Я сам був на кордоні в Румунії, де перевантажують з українських вагонів на європейські, бо в нас широкі колії, а там — вузькі. За добу це 500 т. Для порівняння, одна баржа в порту грузиться десь близько на 30 тис. т за добу.
Щодо автомобілів, я прораховував для свого підприємства. Якщо нам вивозити зерно на Константу (Румунія), це 5 днів. Тобто машина виїхала туди, розвантажилася і повернулася назад. Якщо у нас буде 50 машин, ми будемо вести зерно 300 днів. Це нереально. До того ж у Константі немає потужностей, щоб приймати стільки продукції (при умові, що постачальників буде декілька). Крім того, на кордоні загалом пропускають лише 200 фур за добу. І щоб проїхати, треба зібрати безліч документів.
Єдиний вихід для відкриття портів — європейці мають дати воєнні кораблі для захисту і вільного проходу зернових суден. Тому нехай вони, що хочуть, те й кажуть. Але вихід — тільки море, все інше — просто балачки. Вони дуже довго «балакають». Я їм у Європі так і сказав. Проте потім їм доведеться приймати швидке рішення, щоб вигнати окупантів з України. Чим довше вони розмовляють, тим більше це розтягується, тим більше поглиблюється світова продовольча криза і більше людей загине. Я почав розмовляти з ними з початку березня і сказав, що у них ще є 2-3 тижні, щоб вирішити війну. А потім буде пізно і продовольча криза буде у всьому світі. Зараз вже, у принципі, пізно.
На складах ще є 30% минулорічного врожаю. Цього року аграрії зберуть менше зерна, можливо, навіть на 50%. До того ж ми його ще не вивеземо. І врожай 2023 р. під питанням. Якщо не буде змоги продати зерно, ми будемо без грошей. Не зможемо купувати паливо, добрива, платити заробітну плату. І все — ми всі банкрути. Зерно в складах, немає куди продати, і на 2023 р. сіяти не будемо.
Допомога ЗСУ, ТРО та біженцям
Latifundist.com: Яку допомогу надавали Збройним силам, територіальній обороні, місцевому населенню? Чи приймали біженців?
Корнеліс Хузінха: Біженців було більше ста. І зараз є. Хтось залишався, хтось їхав далі на Захід. Були з Харкова, Сум, Донбасу. У Києві була нідерландська школа, яка мала свій освітній благодійний фонд. Щоб не створювати новий фонд, ми зібралися і вирішили, що будемо використовувати його для допомоги українцям та для оборони України. На нього переховували кошти і донори — від €5 до €100 тис. З цим фондом працює моя дружина та декілька інших нідерландців, які працювали в Києві. Вже зібрали більше €400 тис. і ще різні речі: їжу, одяг, медикаменти, насіння, генератори та ін. На підприємстві ми вирощуємо овочі (моркву, цибулю). Цим також ділимося з людьми.
Latifundist.com: Ви це все роздаєте у себе на місці чи допомагаєте людям по всій Україні?
Корнеліс Хузінха: Ми працюємо по всій країні. У кожного з нас є свої контакти. І «Всеукраїнська Аграрна Рада» неодноразово допомагала, волонтерська організація «Благодійні серця», нідерландський фонд допомоги, інші організації — всі вони разом із нами передають допомогу на армію. Декілька днів тому прийшла гуманітарна допомога з Нідерландів, відправили її у Харків. Отримали близько 15 Starlink. Один залишили в себе, решту пороздавали для армії та в регіони, які постраждали від бойових дій.
План Маршалла для України
Latifundist.com: Які ваші подальші плани?
Корнеліс Хузінха: Цього року ми намагаємося зекономити, де це можливо. Планували збільшити поголів’я. Будували нову ферму, залили фундамент, купили метал. Але довелося зупинити цей проєкт. Україні потрібен своєрідний план Маршалла. Необхідна прозора підтримка аграріїв, щоб вони розвивалися. Треба генерувати додану вартість. Бо експортувати тільки пшеницю і кукурудзу — це мало. Потрібна переробка, робочі місця. У мене, наприклад, на рослинництві, овочівництві, фермі працює 400 осіб. Якщо б було тільки рослинництво, то потрібна лише 1 людина на 300 га, відтак у мене було б всього 50 робочих місць. А в Україні 30 млн га ріллі. Теоретично потрібно 100 тис. людей, щоб обробити цю землю. Нехай буде навіть 1 млн людей, задіяний тільки в рослинництві. А всього населення більше 44 млн. Тому переробка потрібна, щоб залучити якомога більше людей. Щоб українці мали роботу й розвивалася економіка країни.
Latifundist.com: З чого, на вашу думку, потрібно почати відновлення України після таких руйнувань, яких зазнала наша країна зараз? Якими повинні бути перші кроки?
Корнеліс Хузінха: Потрібна незалежність від енергопостачальників. Є різні варіанти. Альтернативна енергетика зараз розвивається. Це і сонячні батареї, біогаз, вітряки. Але треба, щоб і люди з цього щось мали. А не так, що великі інвестори приїхали, побудували великі сонячні парки, а люди і далі продовжують страждати. Дуже важливо правильно розподілити українські багатства. Всі гроші не повинні йти в кишеню олігархам.
Latifundist.com: Що ви особисто одразу зробите після перемоги?
Корнеліс Хузінха: Навіть не знаю (сміється — ред.). Далі будемо сіяти. Заберу сім’ю назад. Буду плакати від щастя і від шкоди, яку наробили окупанти.
Latifundist.com: Дякуємо за цікаву розмову!
Софія Ярошенко, Анна Омбоді, Latifundist.com
