Кейс Хузінха: Завдяки молочній фермі ми диверсифіковані. Корови їдять дешеве зерно, а ми продаємо дороге молоко. Репортаж з Кищенців
Джерело фото: Latifundist.com
«Займатися тільки рослинництвом, заробляти купу грошей і кататися на відпочинок по всьому світу? Це нудно. А от інвестувати у розвиток бізнесу — це для мене кайф».
Це слова Кейса Хузінхи, директора підприємства «Кищенці», до якого ми нещодавно завітали в гості. Під час повномасштабного вторгнення він не тільки не покинув бізнес в Україні, а й продовжує його розвивати. Цією весною підприємство першим в Україні придбало серійний системний трактор NEXAT. Планує добудовувати молочну ферму та збільшувати кількість поголів’я свиней. Де бере кошти на все це, запитаєте? Виробляє у себе на підприємстві продукти з доданою вартістю.
Зернові скоротили, бо логістика не рахується
Всі дороги ведуть… У випадку з Кейсом Хузінхою вони вели до України. Більш ніж 20 років тому він зі своїми німецькими партнерами вирішив побудувати агробізнес в Україні. На той момент, як зізнається Кейс, в країні було багато необробленої землі, бурʼяни стояли по пояс, а орендна плата складала всього $15/га. З поміж багатьох варіантів обрав саме Черкащину.
Починали з 800 га, а зараз земельний банк налічує більше 15 тис. га.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Багато довелося інвестувати у перші роки роботи. Але шанси, що витрати ми відіб’ємо — були високими. І досить скоро наші надії щодо цього виправдалися».
Із зернових вирощують озимі ячмінь (1 тис. га) та пшеницю (2 тис. га), кукурудзу. Ще приблизно 1,4-1,5 га відводять під цукровий буряк, який тут вирощують з початку заснування підприємства (починали з 300 га). З олійних — ріпак, сою (замінили нею квасолю, бо важко давалося вирощування цієї культури), соняшник. Також є посіви люцерни.
У 2022 році через повномасштабне вторгнення дещо скоригували сівозміну, зокрема, менше посіяли зернових культур і більше олійних. Менше посіяли і цукрового буряка, бо переживали, що в Україні можуть бути проблеми з поставками природного газу. Оскільки ці переживання не виправдалися, то цього року посіяли 1,5 тис. га.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Зернові скоротили через те, що логістика ніяк не рахується. В нашому випадку краще експортувати тонну ріпаку, ніж тонну пшениці. У сезоні 2023/24 масштабних змін не буде, бо сівозміни треба дотримуватися. Можливо, менше посіємо кукурудзи, навіть менше, ніж у 2022 році. На 100 га збільшимо виробництво цукрових буряків — до 1,6 тис. га».
Рекордні врожаї
Рік у «Кищенцях» видався рекордним по врожайності озимих, як, власне, і в інших регіонах Центральної України. Озимий ріпак показав у заліку 9,3 т/га, пшениця — 8,8 т/га, ріпак — 3,9 т/га.
Зараз збирають соняшник з врожайністю 3,5-4,2 т/га. Кейс говорить, що це непоганий результат з урахуванням того, що на живленні цього року економили і весною пересівали поля. Але погодні умови влітку (достатня кількість опадів) та родюча земля зробили свою справу. Приблизно 2-3 тис. т зібраного врожаю соняшнику планують продати, а іншу частину покладуть на збереження у склади.
Щодо кукурудзи, то в середньому очікують отримати 30 тис. т з врожайністю 9 т/га, бо два місяці була засуха. Зараз вологість кукурудзи складає 13%.
По соняшнику теж очікують мінімальну вологість, тож, можливо, зерносушарку цього сезону і не доведеться запускати. До речі, зерносушарка тут працює на щепі. «Я цього російського газу навіть даром не хочу», — говорить Кейс. І додає, що переобладнанням зерносушарки зайнялися ще 5 років тому, коли ціни на газ різко підскочили. Допомагав знайомий фермер-швейцарець. Остаточно перейшли на альтернативне паливо позаминулого року.
На власних потужностях підприємство може зберігати 60 тис. т зерна. Цього року ще 20-25 тис. т планують закласти у зернові рукави, в основному кукурудзу.
Поки дозволяє погода — сіяти озимі
Паралельно зі збиральною кампанією «Кищенці» сіють озимі.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Вологи немає, тож сіємо у сухий ґрунт. Будемо чекати дощу. Бо бувало ми сіяли пшеницю і у листопаді, а весною отримували гарні сходи та врожайність 6 т/га. Тому я поки з цього приводу не хвилююся. Поки погода дозволяє, треба працювати».
На момент нашого приїзду (30 вересня — прим. ред.) вже було посіяно 1,6 тис. га озимого ріпаку та більше 1 тис. га пшениці. Залишалося досіяти по 1 тис. га пшениці та ячменю.
Овочівництво в Україні — прибуткова справа
Овочівництвом «Кищенці» займаються з моменту заснування підприємства. «Починали з огірків, щоб створити робочі місця для людей», — пояснює Кейс. Потім були спроби вирощувати ягоди. Згуртувалися з голландським підприємцем, який мав для цього техніку, і садили на 20 га полуницю.
Зараз сфокусувалися тільки на моркві та цибулі, під які відводять приблизно 400 га. За останні 4-5 років напрацювали технологію вирощування, розжилися овочесховищем та холодильниками.
«Прибуткова справа?», — запитуємо. «Цього року так! Але інвестицій потребує великих», — каже Кейс. І пояснює, що у 2023 році ті, хто займалися овочівництвом, мали гарні прибутки. Бо 70-80% українських овочів вирощувалося на Херсонщині, яка зараз частково окупована та під постійними російськими обстрілами, а також значна частина овочівництва в Україні знищена через підрив Каховської ГЕС. Через це овочів на внутрішньому ринку не вистачало, ціни піднялися вгору, що дозволило виробникам заробити. Як каже Кейс: «Звільнилася ніша і ми її зайняли».
Сподіватися на море і підтримувати ЗСУ
Якщо овочі підприємство продає на внутрішньому ринку, то частину зернових та олійних експортує. В минулому році частину зерна пробували возити автомобілями в Румунію, Польщу та Німеччину. Але логістика з’їдала весь прибуток — додатково потрібно було платити 60-80$/т. У перерахунку на ті об’єми, які возить підприємство, — це $5-6 млн на рік.
Тож коли відкрився «зерновий коридор», скористалися можливістю і вивезли майже все зерно. Наразі також возять і через Дунай, але, як зізнається Кейс Хузінха, цей процес відбувається повільно через постійні обстріли з боку росії.
На запитання щодо впливу імпортного бану країн-сусідок на український експорт, директор «Кищенців» говорить, що в цій ситуації є частина російської пропаганди.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Трейдери у Польщі, Румунії і інших країнах багато купили українського дешевого зерна. Думали, що ціна підніметься і зможуть дорожче продати. А вона навпаки, впала. Все, програли, і тепер кажуть, що їм живеться погано. Але українське зерно — не для їхніх ринків. Воно повинно йти у Клайпеду, Гданськ, Бремен, Гамбург, італійські, хорватські порти. І якщо ЄС буде нас підтримувати, фінансувати ці транзитні маршрути, хоча б виплачувати субсидії у розмірі $120-130/т, тоді це було вигідно всім. А так — це популізм і росіяни цим вдало користуються».
Не могли не запитати і про роботу тимчасових коридорів. На що Кейс відповів, що потрібно сподіватися на їх роботу і водночас підтримувати хлопців, які виганяють ворога з нашої землі.
«Чим більше ми їх будемо підтримувати і більше виділяти кошти, тим більше у них буде дронів та техніки, і тим швидше буде «коридор». А домовлятися з ворогом не можна. У нас тільки один шлях — вигнати його. Тільки тоді зможемо нормально працювати», — каже Кейс Хузінха.
Якщо інвестувати, то в сучасну техніку
Отож «Кищенці» мають ті ж самі проблеми, що інші агропідприємства країни — дорога і складна логістика та низькі ціни на зернові. Проте навіть в таких умовах підприємство продовжує інвестувати у свій розвиток. У березні цього року воно першим в Україні придбало системний трактор NEXAT. Це універсальна машина, яка може виконувати всі польові роботи — від посіву до внесення ЗЗР і збирання врожаю. Ми саме застали його за збирання врожаю соняшнику. До цього його випробували на збиранні ранніх зернових та сої.
Чому пішли на такі дорогі інвестиції? Бо для самого Кейса агробізнес — це хобі. Вкладати, а не забирати з компанії гроші, інвестувати у розвиток, щоб пайовики і працівники мали з цього зиск — ось, що його драйвить і приносить задоволення.
Минулого року підприємство планувало замінити трактори, які напрацювали більше 10 тис. мотогодин. Але через дорогу логістику на продажі зернових недотримали $4-5 млн прибутку, тож ці інвестиції відклали. Але цього року, як зізнається Кейс, діватися просто нікуди — треба замінювати техніку, бо інакше будуть простої у полі. В «Кищенцях» майже всі трактори та комбайни бренду John Deere.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«При виборі техніки орієнтуємося у першу чергу на сервісне обслуговування. Працюємо з John Deere, бо у дистриб’ютора сервіс гарний, та й не далеко від нас знаходиться. Ми знаємо, що у будь-який час можемо на нього розраховувати. Плюс фінансування через нього робимо».
А тепер питання: а де ж брати кошти на розвиток? Ну по-перше, підприємство користується кредитуванням по програмі 5-7-9 та лізинговими програмами. З самого початку заснування має кредитну лінію у міжнародних банках. Рецепт від Кейса щодо цього простий: працюй прозоро і у тебе не буде проблем з кредитуванням.
По-друге, не рахуються зернові? Так вирощуй ті культури, які зараз приносять дохід, наприклад, як ті ж самі овочі, цукрові буряки. А ще краще, створюй додану вартість у себе на підприємстві.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Україна експортує сировину на світовий ринок, і вже там з неї роблять борошно, молочні продукти тощо. А краще ж тут, всередині країни, робити продукцію, створювати робочі місця, додану вартість».
Втрати на зернових компенсує тваринництво
Одним із напрямків роботи підприємства є тваринництво, а саме ВРХ і свинарство. Щодо ВРХ, то ферма налічує 2,2 тис. голів дійного стада породи голштин і ще майже таку кількість молодняка. Разом приблизно 4,7 тис. голів.
Сьогодні молочне тваринництво рентабельне, але все залежить від ціни на молоко, зауважує Кейс. І наводить приклад, якщо зараз ціни у межах 33-34 євроцентів за 1 л молока, а інколи добігають і 50 євроцентів, то у 2014 році, коли почалася війна і була девальвація гривні, ціни були на рівні 17 євроцентів.
А ще Кейс впевнений, що без інвестицій цей бізнес буде невигідним. У 2005 році, коли підприємство тільки починало займатися молочним скотарством, то мало звичайну ферму, побудовану ще за радянських часів. А зараз на цьому місці високотехнологічне європейське підприємство, яке виробляє молоко екстра ґатунку і входить у десятку найкращих господарств країни. Чого вартує тільки доїльний зал Gea Westfalia карусельного типу на 80 місць. Зараз доять 400 голів за годину. Але потужність доїльного залу дозволяє доїти і по 600 корівок на годину.
Корів тут годують сумішшю кукурудзяного силосу, сіна люцерни, сої, соняшнику, жому цукрових буряків та мінералів. Мають 4 кормозмішувачі. Більшість інгредієнтів вирощують самі. Надої в середньому складають 33-35 л молока з корови. А завдяки якісним кормам, якості доїння та якісному обслуговуванню корів ставлять мету вийти на 40 л.
За добу отримують 70 т молока. Збувають на тернопільське підприємство «Молокія», з яким працюють дуже давно і стали добрими партнерами.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Завдяки молочній фермі ми диверсифіковані. Корови з’їдають дешеве зерно, а молоко ми продаємо дорого. Ті втрати, які маємо на зернових, компенсуємо тваринництвом».
Ферму планують розширювати, бо вона розрахована на 3,5 тис. голів дійного стада. Якщо цього не робити, то доведеться нетелів продавати. А вони сьогодні нічого не коштують в ціні. Та й оскільки зернові сьогодні працюють в мінус, а тваринництво — в плюс, то краще відгодовувати корів, доїти і продавати молоко.
Що зі свинарством?
А от від свиноферми у тому році підприємство відмовилося. Продали тварин, зробили на фермі ремонт. А весною… знову закупили свиноматок.
Продовжити справу вирішили ще у грудні 2022-го, бо побачили що на внутрішньому ринку є попит на м'ясо, і ціни більш-менш високі. Зараз свиноферма налічує 600 голів свиноматок. Отримали перший опорос і вже з грудня матимуть свиней на продаж. В майбутньому планують тримати на відгодівлі до 6 тис. свиней в рік.
Кейс Хузінха
директор підприємства «Кищенці»
«Попит на ринку великий. Ціни на м'ясо високі. За поросят також дають гарну ціну. Тому займатися зараз свинарством — дуже прибуткова справа. Корм дешевий. Багато свиноферм, які працювали на Сході — закрилися або знищені. Маємо ситуацію як з овочами — продукту на ринку недостатньо, ціни поповзли вгору. Ніша не зайнята, але, думаю, інші фермери її швидко займуть».
До речі, до тваринництва у «Кищенцях» залучені іноземні працівники. ВРХ понад 10 років веде зоотехнік-датчанин. Він же займався і будівництвом ферми, бо, як зізнається Кейс, особисто він нічого на той момент про корів не знав. А свинофермою — спеціаліст з Нідерландів, який до цього займався органічним фермерством. Деякі принципи екологічного виробництва він зараз втілює і на фермі Кейса.
Інвестувати і не жалітися
Попри війну і складнощі, які вона створює, Кейс Хузінха не розчарувався в Україні. Минулого року він навіть став голосом українських фермерів на Заході — активно зустрічався з іноземними політиками та міжнародними організаціями, яким пояснював масштаби продовольчої проблеми через напад росії. Цій темі присвятив і свій виступ в Європарламенті.
Кейс каже, що допомогти вирішити проблеми українського агробізнесу зможе тільки Перемога. А тимчасові коридори через Чорне море, транзитні маршрути через країни-сусідки — це те, що дозволяє аграріям вижити у такі буремні часи.
«Якщо ти не на фронті, не в окопах — не жалійся на життя. Бо всі твої проблеми у порівняні з тими, які мають хлопці на передовій, ніщо», — каже Кейс.
Своїм колегам він рекомендує не зациклюватися виключно на збільшенні земельного банку, а вкладатися у довгострокові проєкти, які приносять додану вартість — як-то виробництво овочів, молока, м’яса.
