Олена Ворона: В Чернігівському кластері АГРОТРЕЙД 9,5 тис. га були вкриті снарядами, ракетами та уламками
Група «АГРОТРЕЙД» ще до початку війни підготувала резервний офіс у Львові, тому, коли по Харкову вдарили перші ракети — саме звідти почали вести всі бізнес-процеси. Харківський офіс слугував укриттям для співробітників. У цей час засновник та генеральний директор Всеволод Кожемяко залишив курорт в Альпах, повернувся в Україну та активно почав допомагати харків’янам. Його приклад перейняли співробітники компанії і так почалася ціла операція по забезпеченню необхідними речами та продуктами місцеві громади та ТРО.
Однак через те, що компанія має активи у областях, які межують з росією, частина земель зараз знаходиться в окупації. В Чернігівській області, щоб вчасно почати посівну, співробітники допомагали саперам з гуманітарним розмінуванням. До цих проблем додалися недобросовісні постачальники добрив та палива, які в умовах війни відмовилися відвантажувати вже закуплений товар по старим цінам.
Про долю врожаю на окупованих територіях, проблеми посівної та збиральної кампаній, зловживання працівників військкоматів, поради щодо економії обігових коштів та чому виробникам слід задуматися про перехід на культури з меншою врожайністю — розповідає директорка з операційної діяльності «АГРОТРЕЙД» Олена Ворона.
Latifundist.com: Згадайте, з чого почався ваш ранок 24 лютого?
Олена Ворона: Коли в Харків почали прилітати снаряди, перше, що зробила, — написала колегам в групі «Менеджмент», яка у нас існує багато років: «Усі ховайтеся по підвалах!». Тому, що люди спершу навіть не зрозуміли, що відбувається, і треба було їм повідомити, що у нас почалась повномасштабна війна.
Latifundist.com: Які розпорядження дали працівникам офісу?
Олена Ворона: Ми вірили, що війни не буде, проте готувались до всього. Тому у нас заздалегідь був підготовлений бек-офіс у Львові. Співробітники, які там були, розуміли, що робити на випадок екстреної ситуації, і з початком бомбардувань цей резервний офіс отримав усі повноваження, під його контроль перейшли всі доступи, паролі та рахунки.
Співробітникам, які лишались в Харкові, ми повідомили, що офіс відкритий для них та їхніх сімей, що вони можуть там перебувати стільки, скільки потрібно, бо там є підвал, запаси води та їжі. Цією можливістю скористались десятки наших працівників та їхні рідні.
Latifundist.com: Які вказівки отримали працівники в господарствах групи?
Олена Ворона: На підприємствах ми перш за все посилили охорону, а також зв’язались з працівниками, щоб повідомити, що ми всі тут, ніхто нікуди не подівся, і ми будемо тримати їх в курсі будь-яких подій.
Latifundist.com: Ми знаємо, що в цей час багато співробітників компанії почали займатися волонтерством?
Олена Ворона: Дійсно, з перших днів війни частина наших співробітники стали волонтерами, евакуювали людей з Харкова, знаходили та доставляли гуманітарну допомогу в громади, де працює «АГРОТРЕЙД».
Підтримка громад стала головним завданням для нас, адже на початку багато населених пунктів опинились в оточенні, поставки були заблоковані. Голови громад знали, що можуть покластися на всі ресурси, якими володіє наша компанія в їхньому регіоні. У разі потреби в паливі, техніці, продуктах харчування і будь-чому іншому вони могли звертатися до представників групи «АГРОТРЕЙД» на місцях, а ті, в свою чергу, намагались якнайшвидше надати необхідне. Також наші співробітники розвозили «гуманітарку», хліб, обіди для військових ТРО, ми забезпечували місцевих жителів борошном та зерном.
Крім того, група «АГРОТРЕЙД» передала армії 20 транспортних засобів з власного автопарку: 16 — на потреби ЗСУ, а 4 — місцевим ТРО. Серед них як легкові, так і вантажні автомобілі.
Зерно на окупованих територіях — орендодавцям
Latifundist.com: Повертаючись до виробничих процесів, яка частина активів «АГРОТРЕЙД» знаходиться на тимчасово окупованих територіях? І чи відомо, яка там ситуація?
Олена Ворона: Під тимчасовою окупацією у нас лишились два елеватори в Харківській області. Ще 3,5 тис. га землі в цьому регіоні окуповані або знаходяться під постійними обстрілами, тому доступ до них наразі неможливий.
Частина цих земель була засіяна восени, збирати врожай ми не можемо, тому ми пропонуємо керівникам, що залишились на окупованих територіях, зібрати стільки зерна, скільки вони зможуть, і роздати нашим орендодавцям.
На окупованих територіях ми, звісно, жодним чином не співпрацюємо з окупаційною «владою», не робимо нічого, крім того, щоб допомогти нашим працівникам або пайовикам, що залишаються там.
Latifundist.com: А чи підтримуєте там зв'язок зі співробітниками?
Олена Ворона: Зв’язок з ними ми підтримуємо будь-якими можливими засобами, але наразі ми не маємо для них інших меседжів окрім того, щоб вони були обережні та, перш за все, берегли себе і свої родини, а все, що відбуватиметься на підприємстві — буде відповідальністю країни-агресора.
Latifundist.com: Не можемо не запитати про збитки…
Олена Ворона: Вони будуть зрозумілі тільки після деокупації та інвентаризації.
Виклики посівної: заміновані поля, брак техніки, палива і КАС
Latifundist.com: Посівна цього року проходила у важких умовах. Давайте почнемо з того, чи відбулася вона на тих підприємствах «АГРОТРЕЙД», які пережили окупацію і активні бойові дії?
Олена Ворона: Дійсно, це була найважча посівна за всю історію незалежності України, а аграрії — це справжні герої. Найбільш складна ситуація у нас склалась в Чернігівській області, де 9,5 тис. га з 10 тис. га були вкриті снарядами, ракетами та уламками. І якщо з інших кластерів я кожного дня отримувала звіт про перебіг посівної, то з Чернігівського кластеру — це був звіт про розмінування.
Ми могли назавжди втратити ті поля, бо там були посіяні озимі ріпак та пшениця. І якщо б ми згаяли бодай тиждень, посіви б піднялись, і ми б не встигли розмінувати поля.
Розуміючи, що кожен день на рахунку, наші співробітники показали себе справжніми героями і приклали всіх зусиль, щоб якомога швидше очистити поля від снарядів.
Latifundist.com: Вони допомагали розміновувати поля?
Олена Ворона: Вони разом з військовими оглядали поля, додавали цю інформацію в систему супутникового моніторингу Cropwise. Завдяки цьому, коли сапери підривали снаряд, нам не потрібно було вдруге робити повноцінний огляд поля в пошуках залишків — ми точно знали, куди нам слід їхати. Завдяки їхній роботі поля на Чернігівщині очистили всього за місяць.
Героїзм та злагодженість проявили абсолютно всі. Наприклад, коли окупанти бігли з Сум, я не встигла про це навіть в новинах прочитати, а наші працівники вже завантажили яру пшеницю і відзвітували, що поїхали сіяти, — настільки оперативно люди реагували на обставини.
У нас було обмаль часу, але допомогла холодна весна. Якби тепла погода почалась в березні, то ніяких посівів не було б, але, дякувати Богу, нам все вдалося.
Latifundist.com: Де посівна не відбулася?
Олена Ворона: На жаль, під окупацією або під обстрілами у нас залишається частина полів у Харківському регіоні, де ми вже не плануємо жодних робіт. Єдине, де це було можливо, ми посіяли гірчицю, щоб стримати бур'яни та зберегти землю, адже впевнені, що скоро на неї повернемось.
Також посівна не відбулася в Золочеві. Він не під окупацією, проте місто кожного дня обстрілюють. Там росте майже тисяча гектарів озимої пшениці, але і ці посіви у нас лишились без обробітку через небезпеку.
Latifundist.com: Чи вчасно почали посівну на тих підприємствах, які не були в окупації?
Олена Ворона: На тій частині полів групи «АГРОТРЕЙД» в Харківській, Сумській і Полтавській областях, які не потрапили під обстріли, посівна та обробіток ґрунту під озимими почався за планом. Але і тут доводилось щодня вирішувати ряд непередбачуваних проблем. Наприклад, постачальники, які мали забезпечити нас добривами, не змогли цього зробити. Тому доводилось в авральному порядку шукати нових.
На пізнє завершення посівної вплинула і комендантська година, через яку аграрії не могли працювати вночі, і якби не затягнулася весна, ми б стільки не посіяли. Тож, повторюся, що цього року нам дуже допомагала погода.
Latifundist.com: Ви згадали про добрива. Наскільки критичною була ситуація, та чи були проблеми із ЗЗР та насінням перед посівною?
Олена Ворона: Ми готувались до непередбачуваної ситуації ще з осені. Звісно були впевнені, що війни не буде, проте допускали, що курс долара ще більш зростатиме. Проблеми з постачанням добрив спостерігались ще в минулому році, а можлива ескалація на Донбасі потягне за собою чергове подорожчання та кризу. Тому ми заздалегідь завезли на склади добрива, ЗЗР та насіння. Але весь обсяг ми не могли собі забезпечити. Наприклад, по добривах у нас було 80% сухих і 30% рідких.
У нас була проблема з КАС — ми його законтрактували заздалегідь, заплатили гроші, але, коли почалась війна, постачальник просто відмовився нам його віддавати, аргументуючи це тим, що ми купили його по старій ціні, а тепер воно коштує в рази більше.
Latifundist.com: Під час спілкування з аграріями не раз чули, що цього року додалася ще й проблема з технікою — її катастрофічно не вистачало для посівної. Ви зауважили, що «АГРОТРЕЙД» ще й передав армії 20 транспортних засобів з власного автопарку.
Олена Ворона: Ми теж мали проблеми з технікою. Здебільшого ми використовуємо орендовану сучасну техніку, яку контрактуємо заздалегідь, щоб бути впевненими, що в потрібний момент вона приїде. Але нам відмовились її везти, навіть тоді, коли обстрілів вже не було. Через це на Сумському кластері посівна затягнулася, хоча за оренду сівалок ми сплатили ще в грудні.
Загалом з найманої техніки до нас приїхали приблизно 30% від запланованого. Решту потреби довелося покривати власною технікою.
Latifundist.com: А як вирішували питання з паливом?
Олена Ворона: З паливом була схожа ситуація. Ми законтрактували 1,6 млн т палива, щоб вистачило й на жнива. Але в результаті отримали лише дві третини, хоча теж вже заплатили гроші за весь товар. Постачальник просто сказав, що у них немає півмільйона літрів. Він запропонував нам забрати трішки більше мільйона літрів, або нічого, ще й уточнив, що ми його купували по 30 грн, а тепер воно коштує 70 грн. Нам довелось погодитись на ці умови, адже витрачати час на суди в період посівної ми не могли.
Latifundist.com: У такому разі наскільки подорожчання палива та інших імпортних складових збільшило собівартість виробництва?
Олена Ворона: У нашому випадку більша частина палива та решта необхідного для посівної було закуплено до початку бойових дій, тому на нашу собівартість це практично не вплинуло. Щодо посівної 2023 р., ми вважаємо, що будь-які збільшення вартості виробництва компенсуються ціною врожаю.
Другий шанс для гречки
Latifundist.com: Скільки всього було засіяно га?
Олена Ворона: Цього року ми засіяли та обробляємо 63,5 тис. га, але сюди входять і озимі посіви, які наразі під окупацією. Загалом у нас окуповані або під сильними обстрілами залишаються 3,5 тис. га.
Latifundist.com: Чи довелося кардинально міняти сівозміну?
Олена Ворона: Великій компанії доволі важко взяти і кардинально змінити посівну структуру. До того ж на момент початку повномасштабного вторгнення у нас уже були закуплені посівний матеріал, відповідні добрива та хімія. Тож суттєвих змін ми не впроваджували. Проте, враховуючи нестачу добрив на ринку і сьогоднішні проблеми з експортом, ми замінили близько 3 тис. га кукурудзи на соняшник.
Latifundist.com: Холдинг входив до трійки лідерів по переробці гречки в Україні. В цьому році ціни на неї б’ють рекорди. Збільшили посіви?
Олена Ворона: З 2017 р. в Україні почалися перебої з гречкою і, на жаль, ситуація не змінилась. Причина — вирощувати цю культуру невигідно. Виробникам стало складно конкурувати з масовим імпортом дешевої неякісної гречаної крупи з росії, Казахстану та Білорусі, й відтоді українські фермери почали активно скорочувати обсяги посівів.
Група «АГРОТРЕЙД» не стала винятком: ще в 2017 році компанія засівала гречкою понад 1,7 тис. га, а цього року — тільки 150 га.
Latifundist.com: Ну, це суттєве скорочення. На вашу думку, що потрібно зробити, щоб захистити цю галузь від знищення?
Олена Ворона: Захистити галузь від знищення можна було б введенням або квот на імпорт гречаної крупи, або мита на її ввезення з-за кордону. Тепер імпорту, скоріш за все, навіть з Казахстану, не буде. Тому український фермер, обираючи між виробництвом, скажімо, кукурудзи і гречки, можливо і буде надавати вибір останній, і таким чином гречка отримає шанс на друге життя в Україні.
Проблема аграріїв — прозора звітність
Latifundist.com: Чи не було проблем з кредитування посівної цього року?
Олена Ворона: Група «АГРОТРЕЙД» повністю задоволена своїм кредитуванням на цей рік. Ми маємо хорошу кредитну історію, тому проблем з отриманням не було.
Latifundist.com: Було чимало нарікань на банки, що в умовах війни вони прискіпливо обирають клієнтів, а комерційні так взагалі відмовилися від кредитування нових клієнтів.
Олена Ворона: Більшість банків готові кредитувати аграріїв. Агро — це провідний сектор економіки України, прибутковість у цьому бізнесі хороша, тому більшість банків зацікавлені кредитувати аграріїв.
Якщо аграрій має хорошу кредитну історію, то проблем із отриманням кредиту, як правило, не виникає. Але, звичайно, перш ніж ухвалити рішення, банк має оцінити ризики контрагента, переконатися у наявності застави тощо.
Також у багатьох аграріїв, особливо дрібних, є проблеми зі звітністю. Вони не проводять аудит, не мають переконливого підтвердження доходів та витрат. У цьому плані великим компаніям простіше отримати кредит, тому що у них регулярно відбувається аудит і вони мають всю необхідну звітність.
Latifundist.com: Ви — економіст з великим досвідом роботи. Дайте пораду аграріям, як в умовах війни зекономити обігові кошти?
Олена Ворона: Можна було б пожартувати про «не сіятись», але це неможливо. Насправді зараз мало, що можна порадити агробізнесу, щоб зекономити. Я можу порекомендувати шукати якісь більш стабільні компанії, які готові надати вам відтермінування платежів, і не витрачати гроші на якісь щоденні процеси. Наприклад, зменшити кількість відряджень, щоб зекономити на паливі. Загалом слід зосередитись на нагальних потребах і не витрачати жодної гривні на зайві речі.
Latifundist.com: Компанія призупинила всі інвестиційні проєкти в цьому році?
Олена Ворона: Так, призупинили все, крім проєктів, пов’язаних з економією обігових коштів, коли інвестицію можна прирівняти до поточних витрат. Наприклад, сушіння кукурудзи на твердому паливі, яке, за нашими підрахунками, має окупитись за один рік.
Про зловживання з боку працівників військкоматів
Latifundist.com: Чи є проблеми із залученням трудових ресурсів через міграцію чи мобілізацію?
Олена Ворона: Я приємно вражена нашими співробітниками. Не працювали лише ті, хто лишився під сильними обстрілами або на окупованих територіях. Абсолютна більшість продовжували працювати або повертались до роботи як тільки отримували доступ до інтернету. Навіть під час таких страшних подій, люди пам’ятали про свою відповідальність перед іншими. Ті, хто не могли працювати, передавали свої повноваження колегам, пояснювали, як і що треба робити. Ми взагалі не відчули, що робота компанії зупинилась, у нас не було жодного дня простою — це і є показник якісної командної роботи.
Latifundist.com: Яка кількість співробітників пішла захищати державу в лави ЗСУ та ТРО?
Олена Ворона: Наразі 60 співробітників групи «АГРОТРЕЙД» боронять Україну від російських окупантів. Більшість вступили до лав ЗСУ або місцевих ТРО, ще 14 — долучились до харківського добровольчого формування «Хартія». Серед них трактористи і механіки, юрисконсульти і слюсарі, водії та інженери, фахівці з економічної безпеки і топ-менеджери.
Latifundist.com: Подавали документи в Мінагрополітики на бронювання військовозобов'язаних працівників?
Олена Ворона: Так, подавали. Наразі ми отримали «бронь» приблизно на 400 співробітників елеваторів та сільськогосподарських підприємств. Серед них: апаратники оброблення зерна, машиністи, слюсарі-ремонтники, водії, трактористи, механіки, агрономи та інженери.
Проте, чесно кажучи, це бронювання майже не береться до уваги. Ми спостерігаємо зловживання з боку працівників військкоматів: вони розуміють, що нам дуже потрібні певні працівники й приходять з вимогами вилучити нашу техніку, а в іншому випадку шантажують тим, що мобілізують наших трактористів та механізаторів.
Через такі їх дії ми не до кінця розуміємо, на кого можемо розраховувати під час збиральної кампанії. А наступні 3-4 місяці ключові, адже якщо ми не будемо мати певних працівників, то не зможемо зібрати врожай. Тому хотілось би знайти якийсь баланс в цьому питанні.
Ми розуміємо, що захист країни сьогодні — найголовніше, проте продовольчу та економічну кризу, яка наразі загрожує Україні, ми не можемо допустити.
Фермеру буде не вигідно вирощувати зерно
Latifundist.com: Не можемо не торкнутися теми експорту, адже більшу половину врожаю «АГРОТРЕЙД» продавала за кордон. Чи встигли відгрузити зерно на експорт перед початком війни?
Олена Ворона: На початок повномасштабного вторгнення у нас ще зберігались на елеваторах рештки пшениці, соняшника, кукурудзи та сої. І на той момент у нас в дорозі застрягли понад 6,5 тис. т кукурудзи, яка їхала в порт. Нам довелось перенаправити вагони до західних кордонів України, а звідти — в європейські порти.
Відгрузка старого врожаю у нас відбувається і по нині. На елеваторах у нас лишається ще приблизно 20 тис. т зерна.
Latifundist.com: Як довелося змінити з початку війни експортоорієнтованість?
Олена Ворона: Якщо до війни приблизно 60% наших продажів приходилось на експорт, а решта реалізовувалась на внутрішньому ринку, то сьогодні всередині країни майже нічого не продається. Більшість врожаю треба вивозити за кордон.
На сьогодні, в умовах блокування портів, основним способом вивозу зерна лишається залізна дорога, невеликі обсяги вивозяться через дунайські порти та пароплавами «ріка-море» в бік Турції. Загальні темпи експорта хоч і поступово збільшуються, логістика намагається підлаштуватись, але цього все одно недостатньо. Думаю, за місяць Україна зможе вивозити через західний кордон приблизно 1,6-1,7 млн т зерна, тоді як раніше звичним обсягом експорту для України було 5-6 млн т на місяць.
І доки Україна не вийде хоча б на обсяги експорту 4-5 млн т, всередині країни буде дуже багато пропозицій і ціни лишатимуться під сильним тиском.
Latifundist.com: Які бачите шляхи виходу із ситуації з заблокованими портами?
Олена Ворона: Якихось очевидних та швидких шляхів вирішення цієї проблеми немає крім розблокування портів. Проблему українського експорту без портів не вирішити. Логістика стане настільки дорогою, що при існуючих затратах ще й на паливо і хімію, фермеру просто буде не вигідно вирощувати зерно. Урешті-решт це призведе до того, що на ринку залишаться підприємства, які мають якісно налагоджену логістику до кінцевого покупця або ті, які знаходяться поряд із портами.
У свою чергу, виробникам теж варто підлаштовуватись під реалії сьогодення і переходити на культури з меншою врожайністю: соняшник, соя, ріпак, якісь нішеві культури. Зрозуміло, що в цьому сезоні це вже неможливо, але про це варто подумати на майбутні періоди в залежності від ситуації, що складеться в Україні.
Latifundist.com: Дякуємо за цікаву розмову та поради агробізнесу!
