СЕО Egritech Олег Авер’янов про релокацію виробництва у Львів, відкриття офісу у Польщі та нову техніку для розмінування

Олег Авер’янов, засновник та СЕО Egritech

Український виробник сільгосптехніки Egritech — досить молодий бренд. З 2017 року працює на Чернігівщині на потужностях «Пожмашини». Виробляє бункера-перевантажувачі, зерновози, причепи та напівпричепи для перевезення зерна.

З початком повномасштабного вторгнення компанія вирішила розділити виробництво пожежної та сільськогосподарської техніки та релокувати останню на захід України. Історію пошуку виробничого майданчика та переїзду в інтерв’ю нам розповів засновник та СЕО Egritech Олег Авер’янов.

За його словами, найважче було прийняти рішення про переїзд. А далі… а далі завдяки допомозі Львівської ВЦА і команді «Пожмашини» всього за 4 місяці на новому місці вдалося налагодити виробництво.

Отож далі про попит на українську спецтехніку в Україні, про новий бункер-перевантажувач спеціально для європейського ринку, відкриття офісу у Польщі та співпрацю з датською компанією, з якою будуть виробляти комбайни для розмінування полів.

Latifundist.com: Пригадайте, як працювала компанія і які рішення довелося вам, як керівнику, ухвалювати з початком повномасштабного вторгнення?

Олег Авер’янов: Насправді сьогодні це вже частина історії. А тоді ми були шоковані тим, що почалася велика війна. Якщо говорити про стан справ у розрізі нашої компанії, то до повномасштабного вторгнення все наше виробництво було організоване на виробничих потужностях «Пожмашини» у Чернігівській області. Ми мали два напрямки роботи: виробництво сільськогосподарської та пожежної техніки.

Бізнес-модель була побудована таким чином, що у першому півріччі ми виробляли сільськогосподарську техніку (адже наша техніка аграріям потрібна саме для збирання зернових), а у другому — пожежну (а тут навпаки, держава оголошувала тендери у травні-червні з постачанням техніки на друге півріччя). Тобто, перед початком повномасштабного вторгнення ми були завантажені роботою. Завдячуючи власним кредитним лініям та попереднім оплатам від клієнтів, до травня ми виготовляли техніку на склад. У квітні-травні починали розвозити її на майданчики дилерів. А вже звідти аграрії забирали техніку у свої господарства.

І от почалася велика війна. Все зупинилося. Ті кредитні лінії, які в нас були відкриті, банки заблокували. Покупці, звичайно, теж повністю зупинили виплати по контрактам. Ми опинилися у ситуації, коли кредитна лінія на 100 млн грн заблокована і у нас на рахунку всього 70 тис. грн.

Latifundist.com: А в цеху незавершене виробництво і йдуть бойові дії на Чернігівщині.

Олег Авер’янов: Так, все правильно. Потрібно було швидко приймати рішення: а що робити далі? Тоді я зібрав команду і розповів про реальний стан речей на підприємстві: фінансові лінії заблоковані, але ми повинні допомагати ЗСУ та продовжувати виготовляти техніку і відправляти її у більш безпечні регіони, де зможемо потім збути.

Так і зробили. Почали працювати над незавершеним виробництвом. Паралельно домовилися з постачальникам про відтермінування платежів по матеріалам і комплектуючим. Бо ніхто в той час не хотів поставляти їх без 100% оплати. Ми вмовили їх нам повірити. І разом почали працювати над тим, щоб не збанкрутувати.

Latifundist.com: Коли було прийнято рішення про релокацію?

Олег Авер’янов: Прилуки не були окуповані, але в районі вже йшли інтенсивні бойові дії. І ми розуміли, що орки можуть дійти до нас. А що таке окупація для підприємства? Це повністю знищене і розграбоване виробництво. Працювати з окупаційною владою ми принципово не будемо. Тож єдиний вихід був перенести частину виробництва у більш безпечне місце. Мені, як власнику підприємства, це рішення далося дуже важко.

Хоча ще у січні 2022 року ми провели з топменеджментом стратегічну сесію, на якій прийняли рішення розділити два наших напрямки роботи — окремо зробити виробництво пожежної техніки і окремо сільськогосподарської. Робітники повинні працювати за одним напрямком, бо це і про якість, і про терміни виробництва. А якщо він перекидається з одного виробництва на інше, то страждає у першу чергу якість. Тому ми прийняли рішення розділити два напрямки на потужностях «Пожмашини». Але вже після повномасштабного вторгнення виробництво сільгосптехніки релокували на Західну Україну, а пожежної залишили у Прилуках. Таким чином ми диверсифікували свої ризики.

Як кажуть, не було б щастя та нещастя допомогло.

Latifundist.com: Вам допомагала в цьому держава?

Олег Авер’янов: Так, релокація відбулася завдячуючи уряду України. Ми знали, що є програма релокації і що держава через військово-цивільні адміністрації допомагає підібрати виробничі майданчики. Плюс «Пожмашина» і особисто я є членом президії Федерації роботодавців України, яка активно включилася у процес збереження українського виробництва.

Ми розділили обладнання таким чином, що якщо Прилуцький район буде окуповано, ми зможемо розвернути виробництво пожежної техніки на Західній Україні. У випадку, якщо Чернігівщина буде звільнена, у нас буде працювати окремо два заводи. Що саме так і сталося. Завдяки ЗСУ орків прогнали з нашої області і сьогодні ми маємо два виробництва.

Latifundist.com: Розкажіть, як підбирали виробничий майданчик?

Олег Авер’янов: Насправді згадувати про це зараз легко, а тоді важко було прийняти рішення. В нашому випадку це ж не комп’ютер закрив і переїхав. Це 30 вагонів з обладнанням. Три місяці ми його демонтували, причому місяць — під обстрілами. Те, що захід України найбільш безпечне місце — ми розуміли. Але куди їхати? На яких умовах? Я тоді сказав команді: вантажте все обладнання у вагони, а я з командою поки буду шукати майданчик. За цей час ми багато у яких регіонах побували.

Розглядали майданчики у Хмельницькій, Тернопільській, Рівненькій, Чернівецькій областях. Але вибір зупинили на Львові. В результаті ми заїхали на технологічний майданчик колишнього підприємства «ЛАЗ». Колись це було досить потужне підприємство, але вже понад 10 років воно знаходилося у збанкрутілому стані. І знаєте, те, що для людини, яка не працює з виробництвом є грудою металолому, для людини з виробництва — технологічне обладнання. Тому саме технологічна підготовка цього майданчика і стала вирішальним фактором для нас обрати Львів.

Я у Львові раніше був хіба що на відпочинку. А тут ціле виробництво перевезти у нове місце. Потрібно було купу виробничих питань вирішити, десь поселити людей. Адже у той момент у Львові житло було складно знайти, всі гуртожитки були переповнені. Львівська ВЦА в цьому нам дуже допомогла.

Latifundist.com: Співробітники з Прилук разом з виробництвом переїхали, чи довелося наймати новий штат?

Олег Авер’янов: Спочатку у Львові працювали фахівці «Пожмашини», адже нам знадобилося чотири місяці, щоб змонтувати обладнання. Але потім саме для цього виробничого майданчику ми набрали новий штат, який, до речі, на 70% складається з переселенців. Ми пишаємося тим, що можемо підтримати людей, яким довелося залишити свої будинки, і що даємо можливість працювати їм саме в Україні.

Сьогодні у Львові штат налічує 250 чоловік. Всі вони працевлаштовані офіційно. У нас фонд заробітної плати кожного місяця складає 5 млн грн.

Latifundist.com: Які наразі потужності виробництва сільгосптехніки на новому майданчику?

Олег Авер’янов: В цьому році плануємо вийти на виробництво 150 одиниць сільгосптехніки в рік. Це десь по 15 одиниць в місяць. Майже кожні два дні по бункеру-перевантажувачу.  

Latifundist.com: Ну це досить серйозні плани. В Україні є такий попит? Бо наскільки нам відомо, є певне просідання по продажам сільгосптехніки.

Олег Авер’янов: Ви все правильно кажете. Але ми, щоб хеджувати свої ризики, зараз активно розвиваємо свою роботу на ринку ЄС. Зокрема, наш новий бункер-перевантажувач пройшов випробування і отримав сертифікат на відповідність нормам ЄС. Нещодавно ми відкрили своє дочірнє підприємство у Польщі. Набрали штат співробітників, до речі, на всіх ключових позиціях у нас там працюють українці. Вже уклали угоди з польськими дилерами і у серпні починаємо відвантаження 20 бункерів-перевантажувачів на їх майданчики у Польщі. Частково перша техніка вже поїхала туди.

Latifundist.com: Зі скількома дилерами там вже співпрацюєте?

Олег Авер’янов: Їх до десятка. Це поки домовленості, далі видно буде, з ким точно будемо будувати далі співпрацю.

Latifundist.com: Ринок ЄС для вас не новий. Egritech і раніше продавала техніку в Європу.

Олег Авер’янов: Так. Ми ж експортуємо техніку не тільки у Польщу, а й в Румунію, Болгарію, Молдову, Чехію. Але в ЄС свої вимоги до якості сільськогосподарської техніки, до технічних характеристик. Тому ми зробили таку модель бункера-перевантажувача, яка відповідає всім цим вимогам. Перед тим, як його виготовити, ми вивчили досвід відомих європейських виробників HAWE, Umega та інших. Наприклад, вивантажувальна система у нас така, як у виробника Umega. Її особливість: збільшення швидкості вивантаження та зменшенням кількості битого зерна. Це досить ефективна система.

Latifundist.com: Чи плануєте ще якусь техніку робити саме для європейського ринку?

Олег Авер’янов: Ми для себе вже визначили, що це буде напрямок причіпної сільгосптехніки. Плануємо йти у сегмент гноєрозкидачів. Крім того, плануємо робити як для європейського, так і для українського ринку зернопакувальні та розпакувальні машини. Маємо надію, що до кінця року вони з’являться у нашому портфелі.

Latifundist.com: Що з продажами техніки в ЄС? В Україні ми говоримо, що вони просіли і цьому є об’єктивні причини, то в ЄС…

Олег Авер’янов: Там, звісно, ситуація більш стабільна, але скорочення обсягів також є. З чим це пов’язано? Ціни на зерно в Європі обвалилися. В результаті аграріям довелося скорочувати інвестиції, бо вони працюють з мінімальною рентабельністю. Зокрема, і скорочувати витрати на купівлю нової сільгосптехніки.

Але, знаєте, нам би їх проблеми. У них і у наших аграріїв настільки вони різні! З одного боку потрібно віддати належне Європі, яка вміє захищати свої ринки. Війна війною, але питання економічного захисту своїх аграріїв у них там на першому плані. Ми ж бачили, як уряди деяких країн заборонили український експорт, щоб підтримати своїх аграріїв. Але з іншого боку, це ж не по-дружньому. Ви ж не порівнюйте ситуацію, в якій знаходиться Україна, яка не може вивезти своє збіжжя, і ситуацію, в якій опинилися європейські аграрії. На мою думку, Україні потрібно вводити якісь дзеркальні заходи, і не пускати до нас продукцію з тих країн, які нашу забороняють. Але це питання в компетенції уряду. Завдання аграрія виростити зерно, а уряду — відкрити кордони, щоб зерно поїхало в Євросоюз. Сподіваємося, що воно так і буде.

Latifundist.com: Якщо повернутися до вашого виробництва, нова модель-бункера перевантажувача буде цікава й українському аграрію?

Олег Авер’янов: Так, і ми вже отримуємо запити на неї. Скажу чесно, ми не сподівалися, що будуть запити на таку конструкцію саме від вітчизняних аграріїв. Але коли продемонстрували її, то відразу знайшлися покупці. Бо ця модель більш ефективна.

 Latifundist.com: У вашому портфелі також є і зерновози.

Олег Авер’янов: Це напівпричепи самоскиди НПС-50. Це повністю наше власне виробництво. Раму робимо самі за допомогою робота. Ми дуже пишаємося тим, що всі зварні конструкції у відповідальних вузлах у нас роблять роботи. Комплектація у напівпричепів самоскидів імпортна, наприклад, осі SAF, гідроциліндри PENTA, HYVA. А це світові виробники, які вважаються кращими по якості. Тому вся наша спецтехніка нічим не відрізняється від європейської. А по ціні значно дешевша.

Latifundist.com: А як продажі зерновозів йдуть?

Олег Авер’янов: Ну, зерновози купують, хоча обсяги продажів і скоротилися. Я думаю, якщо вирішиться питання зі зняттям заборони на експорт у деякі східноєвропейські країни, то аграрії будуть більш-менш стабільно працювати. Всі працюють зараз на Перемогу.

Latifundist.com: Наскільки виросли ціни на спецтехніку в умовах воєнного часу?

Олег Авер’янов: З початком повномасштабного вторгнення ціни, звісно, виросли в рази. Тоді стрибок на метал був удвічі. А метал є основною складовою в техніці. Гідроциліндри, осі — вони ж виготовляються з металу. Звісно, якщо ціна металу виростає в два рази, то ціна на комплектуючі в два рази не підскочить, але на 20-30% по деяким позиціям виросла. Сьогодні йде поступовий ріст. Дестабілізуючих скачків немає. Ціна виросла приблизно на 5-7%.

Latifundist.com: Де ви купуєте сьогодні метал?

Олег Авер’янов: В основному в Туреччині. Він якісний. За кордоном проблем з металом немає. Ця проблема є в Україні. Всі змушені везти імпортний. В майбутньому, звичайно, необхідно буде запускати наші металургійні заводи. Український метал дешевший. Тому сподіваємося, після Перемоги заводи запрацюють. Не сподіваємося, а впевнені.

Latifundist.com: Як у вас справи з інвестиціями?

Олег Авер’янов: Ми активно беремо участь у грантових програмах від Львівської ВЦА. Насправді, гранти — це досить ефективний інструмент співфінансування, який дає можливість виробникам сільгосптехніки розвиватися. Наприклад, дає змогу підприємству 30% сплачувати власними коштами, а 70% — державними. Зараз ми беремо участь у двох великих грантах (на €200 тис. і 8 млн грн) і в одному меншому на 500 тис. грн (закупівля обладнання).

Latifundist.com: Не можу не запитати у вас про нову піротехнічну машину для розмінування, яку розробило ваше конструкторське бюро і яку вже передали на облавок ДСНС.

Олег Авер’янов: Так, це новий для нас напрямок. Буквально недавно ми презентували цю машину. Це піротехнічна машина важкого типу, яка має повністю броньовану кабіну та кузов і за допомогою якої рятівники можуть оперативно ліквідовувати вибухонебезпечні предмети великого калібру.

Її наше конструкторське бюро розробило по технічному завданню ДСНС. Вона пройшла випробування і вже, як ви сказали, передана на облавок відомства. Планується подальше виробництво таких машин.

Крім того, ми плануємо виготовляти комбайни для розмінування полів. У Лондоні під час конференції з відновлення України ми підписали меморандум з датською компанією HYDREMA про спільне виробництво цих машин. Тож будемо опановувати ще один напрямок, який допоможе нашим аграріям розміновувати поля. Вже працюємо над налагодженням такого виробництва.

Latifundist.com: Дякую вам за цікаву розмову.

А вже зовсім скоро читайте на Latifundist.com репортаж з нового виробничого майданчика Egritech у Львові.

 Наталія Родак, Latifundist.com