«Поруч обстрілювався аеродром, за 15 км стояли російські війська». Як працює український виробник макаронів Зодіак у прифронтовій Харківщині
Джерело фото: Latifundist.com
А ви помітили, як зменшився асортимент макаронів із твердих сортів пшениці на полицях супермаркетів? Виконавчий директор підприємства «Зодіак» Олексій Старіков говорить, що це все вплив війни. Населення зараз віддає перевагу більш дешевому продукту — м’яким сортам. І додає, що поживна цінність у твердих і м'яких сортів практично однакова.
В інтерв’ю він розповів, як на роботу виробників макаронів вплинула гуманітарна допомога, яку у великих об’ємах завозили минулого року. Наскільки змінилося конкурентне середовище та умови роботи з рітейлом і чому в Україні майже відсутнє виробництво макаронів твердих сортів.
До речі, історія «Зодіак» — це ще й історія роботи у прифронтовому регіоні. Підприємство знаходиться у Чугуївському районі на Харківщині. Поряд з ним — військовий аеродром, який з перших днів повномасштабного вторгнення обстрілювався, тож дісталося і підприємству. Майже жодної вцілілої покрівлі та вікон. Зараз все відремонтовано та пофарбовано. Щомісячно тут випускається до 2,5 тис. макаронів м’яких сортів.
Latifundist.com: Олексію, як повномасштабне вторгнення позначилося на ринку макаронних виробів?
Олексій Старіков: Ринок просів. Не всі зуміли пережити минулий рік і змушені були закрити своє виробництво. Особливо це стосується малих виробників. З економічної точки зору їм було не вигідно вести цей бізнес.
Latifundist.com: Чому?
Олексій Старіков: У перші пів року ще продажі були, бо населення формувало вдома стратегічний запас. А потім в країну почали завозити у великих об’ємах гуманітарну допомогу і реалізація впала. Адже до тих запасів, що населення вже зробило, додалися ще й продуктові набори від благодійних фондів.
Та й благодійні фонди, які шукали виробників макаронів в Україні, почали працювати з великими виробниками. Ну не вигідно їм було працювати з малим бізнесом. Через це останнім було важко і вони змушені були закрити бізнес. Не релокувати на Захід України, а просто закрити.
Latifundist.com: Чи не було у вас думки релокувати виробництво, адже в 15 км від підприємства стояла російська армія і йшли бойові дії?
Олексій Старіков: Було дуже складно, але про релокацію ми не думали і навіть розмов таких не було. Ми працювали, бо розуміли, що випускаємо соціальний продукт, який доступний кожному в умовах воєнного стану.
Latifundist.com: Розкажіть тоді, як компанія пережила період активних бойових дій.
Олексій Старіков: Було багато прильотів. Буквально за 500 м від нас знаходиться військовий аеродром і росіяни били по ньому з усього, що тільки можна було. Враховуючи те, що російська армія рідко попадає точно в ціль, то снаряди падали біля жилих кварталів та приватних будинків. Тут було багато будинків з пробитими дахами.
Дісталося і нашому підприємству. На території не було майже жодного вцілілого даху та вікон. На склад готової продукції тричі прилітало. Вцілів тільки побутовий комплекс. Але ми все залатали, пофарбували та привели майже до початкового стану. Роботи проводили без відриву від виробництва, добре, що обладнання всередині виробничого цеху не постраждало.
Latifundist.com: Навіть не уявляю як це, залатати дах, а наступного ранку повернутися, і побачити нові сліди від ударів.
Олексій Старіков: Так і було. Але прильоти були не кожного дня, з якоюсь періодичністю. Мене тоді не було на виробництві.
Latifundist.com: Ви були на лікарняному.
Олексій Старіков: Так, на другий день повномасштабного вторгнення отримав поранення. Не встиг добігти до укриття. Довелося пів року лікуватися. Але команда працювала. Це досвідчені хлопці та дівчата, які добре знають виробничу лінію, тому справилися на відмінно.
Latifundist.com: Наскільки вдалося зберегти команду?
Олексій Старіков: Приблизно 70% — це старожили. Ми спочатку зібрали тих, хто залишився в Чугуєві або поряд з містом, а потім добирали людей зі сторони. Зараз штат налічує 30 чоловік. Це небагато, але виробничі лінії автоматизовані і потребують мінімального втручання людини. В подальшому плануємо збільшувати штат, бо будемо розширювати виробництво.
Latifundist.com: Зараз ви випускаєте 8 видів короткорізних макаронів м’яких сортів. Як далі розшириться асортимент?
Олексій Старіков: Хочемо встановити лінії по виробництву довгорізів та вермішелі швидкого приготування. Плюс виробництво короткорізів розділити і окремо виробляти макарони для дітей. Поки що в планах на цей рік запустити хоча б ще одну лінію макаронів і цех фасування борошна. Чи вкладемося у ці терміни? Поки не знаю. Щодо борошна, то плануємо цех побудувати на базі старого комплексу. Але від нього залишимо тільки стіни та комунікації. Обладнання все буде нове.
Latifundist.com: Це буде тільки фасування борошна?
Олексій Старіков: Поки в планах тільки фасування по 1,2 і 5 кг.
Latifundist.com: Але, наскільки мені відомо, планується ще будівництво млина. Хочете зробити замкнуте виробництво макаронів?
Олексій Старіков: Все правильно. Будівництво млина ми розглядали ще до повномасштабного вторгнення і зараз від цього проєкту не відмовилися.
Latifundist.com: Залишиться тільки землю набрати, щоб самим виробляти зерно.
Олексій Старіков: Все може бути (сміється — прим. ред.).
Latifundist.com: Чи експортуєте свою продукцію?
Олексій Старіков: Поки ні. Нам цей напрямок цікавий, але ми тільки набираємо обертів, тому відвантажень на експорт поки не було.
Latifundist.com: Ви розвиваєте виробництво, ставите нові лінії. Тобто ви бачите, що ринок споживання макаронів буде рости?
Олексій Старіков: Навіть якщо у людини буде скрутне фінансове становище, на макарони вона завжди знайде кошти. Ми будемо намагатися робити якісний продукт і давати мінімальну ціну. Думаю, що наша ніша буде далі розвиватися, тому і збільшуємо виробництво.
Latifundist.com: А недорога сировина для виробництва макаронів — теж стимулюючий фактор?
Олексій Старіков: Ні. Якщо ціни на борошно через тиждень або місяць кардинально зміняться ми ж не будемо свою лінію продавати? Тому розширення виробництва — це у першу чергу розширення своєї присутності на ринку.
Latifundist.com: Який відсоток собівартості макаронів складає борошно?
Олексій Старіков: Думаю, що 50-60% собівартості макаронів — це борошно. Все інше — це витрати на електроенергію та газ, адже у нас котельня працює на газу (вона гріє воду для сушіння макаронів), заробітна плата працівникам, оплата логістичних послуг тощо.
Latifundist.com: Наскільки змінилася робота з торговими мережами після повномасштабного вторгнення? Бо до цього було чимало нарікань про непорядність рітейлу у розрахунках з постачальниками за продукцію.
Олексій Старіков: Навпаки, рітейл йшов на зустріч. Стали більш легшими умови співпраці. Якщо ми не могли вчасно зробити поставку, то входили в наше становище і не нараховували штрафні санкції. Оплата за продукцію відбувалася відразу.
Latifundist.com: Повертаючись до тенденцій на ринку макаронів. Наскільки він насичений українським виробником? Ви виняток, чи, скоріше, правило?
Олексій Старіков: Ми не виняток. В Україні є певний перелік виробників макаронів, які займають велику частку ринку. Ми теж входимо в цей перелік. Ми бачимо для себе цей ринок перспективним. Бо ще раз скажу, макарони — це соціальний продукт, на який завжди буде попит.
Latifundist.com: Зараз на наших полицях все ж більше українського виробництва?
Олексій Старіков: До повномасштабного вторгнення на ринку була тенденція до збільшення продажів макаронів із твердих сортів пшениці. Бо економіка України була більш-менш стабільною, у населення були кошти купувати дорогі макарони із твердих сортів пшениці. З початком активних бойових дій, ця тенденція змінилася. Імпорту на полицях українських магазинів стало менше.
Більш представлені українські виробники, з дешевшим соціальним продуктом — макаронами з м’яких сортів. Бо споживач у першу чергу дивиться на ціну. Хоча за якістю м’які сорти майже не відрізняються від продукту з твердих сортів пшениці. Ми, до прикладу, працюємо тільки з борошном високого ґатунку. Наші постачальники борошна проходять жорсткий конкурсний відбір і повинні відповідати не тільки ціновим характеристикам, а й якісним.
Latifundist.com: В Україні майже відсутнє виробництва макаронів із твердих сортів, бо таку пшеницю майже не вирощують, а завозити борошно дорого. Ви погоджуєтеся з цим?
Олексій Старіков: Так. На Півдні є підприємства, які експериментально вирощують пшеницю твердих сортів, але по якості вона буде поступатися тій пшениці, яка була вирощена у Греції, чи, до прикладу, в Італії. Ми в лабораторних умовах випробовуємо пшеницю твердих сортів українських, італійських, турецьких виробників. Вивчаємо, які зразки краще себе показують. Постійно над цим йде робота, бо плануємо заходити і в цю нішу.
