Під знаком Зодіаку. Історії людей, що створюють макарони
Джерело фото: Latifundist.com
За 15 кілометрів від заводу стояли російські війська, а виконавчого директора поранило під час чергового обстрілу. Після 24 лютого вони простояли лише місяць, далі — працювали під свистом ракет. Сьогодні ми розповімо історію чугуївського виробника макарон «Зодіак». Це не черговий репортаж з заводу, це історії людей, які люблять свою справу.
Страшно, але працювати треба
«Працюю на зміні, раптом як ударять касетні — ми аж полягали. У метрах п’яти біля нас все засипало склом», — показує на вікно за спиною Олексій Галанчик.
Олексій старший зміни на заводі «Зодіак», відповідає за контроль пакування макаронів. Разом з колегами пильнує, аби запайка стояла надійна, а дата і вага — правильні. Це фінальний етап виробництва макаронів, далі пачки складають на піддони і формують палети. Везуть на склад готової продукції, звідки розвозять клієнтам.
Завод «Зодіак» знаходиться в Чугуєві. До вересня минулого року російські війська стояли тут в 15 кілометрах. Виробництво зупинялось лише на місяць.
«Страшно, але працювати треба. Та й звикаєш до всього. Почули вихід — біжимо ховатися. Коли касетами крили, ледве встигали в підвал забігти», — згадує Олексій.
Чи збирався з родиною виїхати з Харкова? Авжеж, думав про це. Рідний будинок і острах, що нікому не потрібен в чужому місті, тримали дому. А ще — робота і колектив.
Ділова розмова
Коли говориш з Олексієм Старіковим, не покидає думка, що він не кидає слів на вітер. Діалог, команди підлеглим ідуть чітко і по ділу — за роки спілкування з бізнесом я вже вирізнюю, що у цьому є щось «харківське». Олексій майже 20 років працює на заводі, зараз він виконавчий директор.
25 лютого минулого року після ворожого прильоту отримав поранення ноги.
«Не встиг добігти до укриття. Довелося пів року лікуватися. Але команда працювала. У нас досвідчені хлопці та дівчата, всі добре знають лінію, справилися на відмінно», — каже він.
«Бачу, вже не шкультилаєте. Загоїлось?», — дещо безпардонно запитую я. Олексій каже, що таки злегка накульгує. Найбільш дошкульно увечері, після виснажливого дня, тоді нога починає нити.
Показує територію заводу, зупиняємось біля місць, де прилітали снаряди. Буквально за 500 м від підприємства знаходиться військовий аеродром, росіяни били по ньому «з усього, що можна було».
«Дісталося і нам. На території не було майже жодного вцілілого даху та вікон. На склад готової продукції тричі прилітало. Вцілів тільки побутовий комплекс. Але ми все залатали, пофарбували та привели майже до початкового стану. Роботи проводили без відриву від виробництва, добре, що обладнання всередині виробничого цеху не постраждало».
Як планувати роботу, коли поруч прифронтова зона? Завод рік тому працював на відстані дольоту РСЗВ, після звільнення області «по-харківськи» будують і плани. Збираються запустити лінії по виробництву довгорізів та вермішелі швидкого приготування. Виробництво короткорізів розділять і окремо робитимуть макарони для дітей. У планах до кінця року запустити одну лінію, а ще — цех фасування борошна.
Хм, а хто це все купуватиме? З України виїхали кілька мільйонів людей, платоспроможність населення впала.
Олексій Старіков
виконавчий директор «Зодіак»
«Навіть якщо у людини буде скрутне фінансове становище, на макарони вона завжди знайде кошти. Ми будемо намагатися робити якісний продукт і давати мінімальну ціну».
Другий хліб
«Повернулися в Харків, коли почався в контрнаступ — восени минулого року», — розповідає Володимир Натяга.
Як і більшість колег, він тут старожил. Працює оператором у цехові виробництва макарон, контролює температурно-вологовий режим. На кожному етапі виробництва ці режими різні, тому треба стежити, аби не було збоїв.
«А може замість рожки полізти спіралька? А макарони можуть злипнутися?», — вмикаю режим дитячих запитань.
Володимир сміється, каже, що все автоматизовано і такі збої нереальні. Та і взагалі у макарон два основні інгредієнти — вода і борошно, тому треба постаратися, аби трапилось щось екстраординарне.
Що подобається у роботі?
«Стабільність. Макарони — це другий хліб, стратегічна сировина, попит завжди буде. Конкуренція велика, але і ми працюємо не перший рік», — діловито розмірковує Володимир.
Якість у всьому
Людмила Ященко з родиною пів року прожила під окупацією, в селищі Граково. Будинок вцілів, хоча побило дах. Сад і пасіку окупанти понівечили БТРом.
«Ми не хотіли кидати дім, у нас пасіка, сад, кішка».
Людмила завідуюча виробничою лабораторією «Зодіак». Помітно оживає, коли розповідає про роботу. Вона відповідає за якість вхідної сировини та вже готового продукту.
«Особлива увага приділяється контролю сировини, що входить. Підприємство працює за ДСТУ. Ми проходимо актуалізацію і перевіряємо у власній лабораторії всі показники, починаючи від органолептичних до фізикохімічних: смак, колір, запах, крупність помелу, вологість, кількість клейковини, якість клейковини», — перелічує вона.
Чи можна візуально відрізнити, якісні макарони чи ні? Лише спеціалісту, простий споживач навряд чи, посміхається Людмила.
«Якщо мало клейковини — макарони будуть розпливатися. Більше вміст крохмалю — буде помітно тріщинки, різні деформації», — проводить макаронний лікбез співрозмовниця.
У лабораторії помічаю пачки макарон відомих брендів, зокрема «Королівського смаку». Це і не дивно. Компанія останні три роки до повномасштабного вторгнення були одним із основних постачальників макаронних виробів для «АТБ». Робили макарони для «Сто пудів», «Хуторка», регіонального виробника «Чугуїв-Продукт» і багатьох інших виробників.
На іншому столі помічаю кольорові зразки локшини. У лабораторії експериментують з різними натуральними барвниками. Хтозна, можливо, скоро побачимо на полицях.
За чим сумували найбільше в окупації?
«Та багато за чим, дуже — за роботою. Коли повернулась на завод, таке щастя було побачити — 80% людей досі на місцях».
