20 тис. грн важко платити не через суму, а через сезонність в агро, — Ірина Романенко
Джерело фото: Latifundist.com
Минув місяць з часу, як запрацювали нові правила бронювання. Хочете забронювати працівника — маєте платити не менше 20 тис. грн зарплати.
Чи підйомна це сума для аграріїв? Чи допоможе це відбілити ринок і зменшити кількість зарплати в конвертах? Як вирішити питання з сезонністю оплати праці в агросекторі? Про все це говоримо з Іриною Романенко, директоркою по персоналу «Контінентал Фармерз Груп».
Latifundist.com: Тож тепер якщо хочете забронювати працівника, у нього зарплата має бути не менше 20 тис. грн. Це стало проблемою для агрокомпаній?
Ірина Романенко: Сама сума навряд чи буде проблемою, складнощі ймовірно будуть виникати через сезонність. В агробізнесі зарплати залежать від виробітку, відповідно, найвищі доходи будуть припадати на березень-жовтень. А в інші місяці можуть бути випадки, коли буде складно забезпечити навантаження на персонал і відповідний дохід. Тобто ризики мобілізації ключового персоналу дуже ймовірні.
Latifundist.com: А варіант переносити літні премії на зимовий період? Чи взагалі перевести умовних механізаторів на фіксовану зарплату. Наприклад, так зробили в ПП «Дніпро».
Ірина Романенко: Все залежить від існуючої системи мотивації. Перенесення частини оплати на інші періоди може бути варіантом вирішення, але потрібно враховувати ризики. Авансувати невиконану роботу, як на мене, не найкращий варіант.
Щодо встановлення фіксованої зарплати для трактористів чи інших працівників на відрядній оплаті, я вважаю, що компанії та самі працівники ще не готові до таких змін. Для таких категорій працівників важливо мати можливість регулювати інтенсивність роботи і розмір заробітку. Фіксована оплата обмежує їх мотивацію і не додає гнучкості у плануванні для роботодавця. Існуюча система дозволяє балансувати і враховувати потреби і, роботодавця і працівника. Є працівники, які зацікавлені в більших заробітках, інші — в більшій кількості вихідних. Відрядна система оплати праці дозволяє спланувати роботу таким чином, щоб задовільнити їх потреби.
Ми зараз працюємо над оновленням системи оплати праці, але в цілому не готові відмовитися від відрядної форми оплати (коли працівник отримує зарплату залежно від виробленої продукції чи обʼєму робіт, для тих же механізаторів мова про кількість гектарів чи годин в полі — прим. ред).
Ще одна річ, яка бентежить в законі — при прийомі на роботу ми, як роботодавець, маємо ставити відмітку, що гарантуємо дохід не менше 20 тис. грн. Коли говоримо про працівників на окладах, там це взагалі не проблема. Але у кого відрядна зарплата, то це досить складно. Тому компаніям треба розробляти додатковий контроль при плануванні робіт і нарахуванні зарплат.
Latifundist.com: Традиційно у тих же механізаторів взимку нижчий рівень оплати. Чи тут виходите на 20 тис. грн?
Ірина Романенко: Зараз розпочався сезон відпусток, потім сезон ремонтів. Наші розцінки та планування процесу ремонтів забезпечують рівень доходу, необхідний для бронювання.
Latifundist.com: А як щодо технічних працівників, у кого зарплата менше 20 тис. грн? Їх називають однією з найвразливіших категорій.
Ірина Романенко: Дійсно, не у всіх категорій працівників зарплата більше 20 тис. грн. Але таких небагато, і це, здебільшого, не технічні працівники, а сезонний персонал чи персонал, який задіяний на додаткових чи підсобних роботах.
Для бронювання є два основних критерії, які стосуються рівня зарплати. Перший — середня зарплата по юрособі за квартал не менше 20 тис. грн, другий — зарплата заброньованого на менше 20 тис. на місяць.
Більше складнощів викликає саме вимога про зарплату по юрособі. Оскільки є різні категорії персоналу, відповідно і різні рівні доходу. Зараз потрібно контролювати цей показник щомісяця і тримати баланс між більш високооплачуваними і менш оплачуваними для дотримання середньої по юрособі. Тепер роботодавцям треба добре подумати про роботу з сезонними працівниками і як їх дохід вплине на середню зарплату. При недотриманні цього критерію юрособа може втратити статус критичної і відповідно бронь для всіх працівників.
Залишилась без змін вимога законодавства щодо дотримання 50%-ї квоти бронювання. Окрім того додано новий критерій — дохід працівника, який претендує на бронювання має бути не менш 20 тис. грн на місяць. Фактично, впроваджено економічне бронювання. Якщо дохід менше, одне з рішень — об’єднувати функції. Наприклад, працівник може суміщати функції/посади механіка та слюсаря, енергетика та електрика, тощо. Це дозволить збільшити їх зарплату і зберегти бронювання для працівника.
Latifundist.com: Недавно був на заході за участі фермерів, там запропонували ідею прив’язати бронювання не до кількості людей в підприємстві, а до кількості гектарів. Як вам така модель?
Ірина Романенко: Можливо, це релевантно для малих фермерів, але не для великих компаній. У кожного своя бізнес-модель, набір техніки, сівозміна, тощо. Наприклад, одна компанія може мати 7 працівників на 1000 гектарів, інша — 15. Уніфікація за гектаром недоцільна через різницю в бізнес-моделях та в рівнях зрілості та автоматизації процесів.
Чисельність на гектар — дуже суб'єктивний показник. Якщо в когось немає певного набору техніки, наприклад, комбайнів, він бере послуги ззовні. Відповідно, йому не треба комбайнери в штаті. Хтось взагалі може працювати суто на найманій техніці, у нього може бути 3 чи 5 працівників на тисячу гектарів. А хтось має великий парк і надає послуги, відповідно в нього значний штат при малих гектарах. Говорити про сегментацію дуже складно, не маючи розуміння бізнес-моделі тої чи іншої компанії.
Чисельність на гектар — дуже суб'єктивний показник.
Latifundist.com: А ви відмовились від якихось операцій чи щось автоматизували через брак працівників?
Ірина Романенко: Ні, у нас не було змін у технологічних операціях чи у бізнес-процесах. Оптимізація та автоматизація пов’язані більше з ефективністю бізнесу, а не з браком працівників.
Latifundist.com: Чи стало більше аутсорсингу на ринку?
Ірина Романенко: Знову ж, вертаємося до квоти 50%. Якщо немає людей в штаті, значить менша квота для бронювання. Тому навпаки, великі компанії намагаються утримувати працівників у штаті, щоб зберегти квоту бронювання.
Latifundist.com: Чув думку, що для того аби зберегти конкретних працівників, компанії наймають людей, які військовозобовʼязані формально, але вони не будуть мобілізовані на практиці. Це батьки трьох дітей, ветерани і т.і. Це популярна практика?
Ірина Романенко: Ми так не працюємо, але, дійсно, я чула про таку практику. І не лише на агроринку.
Згідно законодавства, при розрахунку квоти на бронювання виключаються особи, які не оновили дані, знаходяться в розшуку, не досягли 25 років та не мають військових документів, жінки-військовозобов’язані і т.і. Якщо на особу не заведена справа у військоматі, вона не підтягнеться в Дії і далі не буде врахована при розрахунку квоти. Батьки трьох дітей, люди з інвалідністю, студенти, які оновили дані, враховуються в квоту.
Latifundist.com: Зарплата в 20 тис. грн в теорії мала би мотивувати когось підняти зарплати, а когось перестати платити в конвертах.
Ірина Романенко: Тут мало що змінилось. Ті, хто працював у тіні, платив у конвертах, продовжують це робити, не сплачуючи податків в бюджет. Білі компанії, які офіційно платили зарплати, продовжують працювати офіційно.
Збільшення військового збору не сильно вплинуло на тіньові зарплати. Тіньові зарплати поділяються на 2 види — там, де працюють зовсім не оформлені працівники, їх звісно не бронюють, але й військкоматам важче відслідкувати таких працівників, хіба що на КПП чи в дорозі. І другий варіант — частково офіційно, частково в «конвертах». Ось тут може бути підвищення офіційної частини. Але, зазвичай, це підвищення відбувається за рахунок працівника, так як такі компанії не дотримуються соціальних гарантій. У результаті того, що деякі компанії звільняють працівників і переходять ще більше в тінь держава недоотримає військового збору та інших податків.
Хоча здавалось би, все натякає: хочеш забронювати працівника — маєш показати чисту зарплату. Це все в теорії, в реальності оподаткування зарплати досить високе, особливо для невеликих компаній, в тому числі фермерів.
З кожної 1000 грн зарплати «на руки» працівник і компанія мають сплатить майже 450 грн податків.
Latifundist.com: Забронювати можна лише працівників із зарплатою 20 тис. грн. За останніми змінами, статус критичного може отримати аграрій від 500 га. Видається, що перевага на боці середніх-великих компаній.
Ірина Романенко: Розділимо питання на дві частини. 20 тис. грн — це невелика зарплата, з якої нараховуються податки. Фактично, це 16 тис. грн на руки.
Давайте чесно, хіба в агросекторі багато людей, які працюють на меншу зарплату? Так, вони є, але такі категорії, як агрономи, механіки, трактористи — всі вони «коштують» значно дорожче. Менше 20 тис. грн зазвичай мають сезонні працівники, деякі адмінфункціі та працівники задіяні на підсобних роботах. Так, це виклик для бізнесу тримати баланс, але такі вимоги законодавства і потрібно їх дотримуватись якщо претендуємо на статус критичних для економіки підприємств.
Відповідно, обурення здебільшого в тих, в кого зарплати частково «в конверті» і для утримання статусу критичного підприємства доведеться платити податки. Білий бізнес, як платив, так і буде платити. Я думаю фермери навіть з 500 га зарплату в 20 тис. грн потягнуть, як мінімум, для ключового персоналу . І я впевнена, що вони платять не менше, тільки питання — як.
Щодо критеріїв критичності і норми в 500 га, тут мені важко сказати. Я не в ринку фермерства, фантазувати не хочу. Ці критерії є, і на них важко вплинути.
Але й для великих компаній теж не все так просто через той же фактор сезонності, зокрема. Давайте визнаємо, 50% спеціалістів забронювати можливість є.
Latifundist.com: Чи не найбільш чутлива категорія, без якої не обійдешся ніяк — механізатори. Чув пропозиції, що для них в ідеалі було би збільшити квоту за поріг в 50%.
Ірина Романенко: Я про це не чула, але і не вірю, що таку норму приймуть. Бо це відкриває шляхи для маніпуляцій. Просто в компанії всі будуть переведені на позицію механізатора.
Latifundist.com: До речі, щодо механізаторів. Ви якось згадували, що отримання прав для жінок на керування важкою технікою — ще те випробування, яке триває більше року.
Ірина Романенко: Отримати права на керування великою технікою — це реальний челендж, незалежно від статі. Це займає майже 2 роки, що на мою думку, абсолютно неприйнятно для країни, яка перебуває у стані війни. Наразі розглядаються варіанти зміни законодавства, вже є певні пілотні проєкти на базі фахових коледжів, які готують фахівців, зокрема, механізаторів.
Суть у тому, що для отримання прав категорії А1 треба навчатися від трьох до п’яти місяців, скласти іспит, але для отримання прав категорії А2 потрібно ще рік стажу й додатково три місяці навчання. У результаті — це майже 24 місяці.
Latifundist.com: А загалом, що скажете про перекваліфікацію жінок на «чоловічі» професії?
Ірина Романенко: Ми абсолютно підтримуємо розвиток жінок у галузі сільського господарства. Проте сільське господарство не самий легкий бізнес, він має свою специфіку та сезонність. Ця ініціатива також потребує змін в законодавстві. В трудовому законодавстві є певні особливості щодо використання праці жінок.
Окрім цього є питання: чи зручно це буде самим жінкам? Чи відповідають умови праці їх потребам? Адже це ненормований графік, нічні зміни, важка праця, роз’їзди, робота у вихідний, тощо.
Це велике питання: чи готові жінки обирати такий шлях? Можливо, варто спростити доступ до професії для молодих людей, скажімо, до 25 років. Щоб вони могли за пів року отримати нову спеціальність і працювати на найбільш затребуваних професіях в агро, такі як трактористи чи водії.
