Мокре зерно — не головна проблема сезону. Логістика б’є по кукурудзі сильніше — Михайло Воронич, Arista Trade
Джерело фото: Latifundist.com
Кукурудза є, але не їде. Після рекордного врожаю фермери стоять у чергах на сушарках, а вагони тижнями простоюють у дорозі. У портах — порожні склади, судна вантажаться «з коліс», трейдери перекуповують спот, щоб закрити контракти, а на елеваторах зерно лишається сирим. Цьогорічний сезон нагадав 2022-й, коли логістика знову стала головним ризиком для експорту. Як залізниця, висока вологість і дефіцит вагонів формують ринок кукурудзи — розповідає в коментарі Latifundist.com СЕО Arista Trade Михайло Воронич.
Latifundist.com: Ми зараз бачимо неоднорідну картину по кукурудзі. З одного боку, жнива затягуються, зерно вологе, сушарки не справляються. З іншого — більшість холдингів, як кажуть на ринку, уже продали кукурудзу по форвардах. І навіть чую, що ви кілька суден з кукурудзою вже відправили. То яка ситуація насправді?
Михайло Воронич: Реальна ситуація десь посередині. Зараз, з одного боку, є підвищений попит на кукурудзу, а з іншого — величезні логістичні проблеми. Наприклад, на той період поставок, коли в мене заходять судна, позиції перекуплені майже вдвічі, але при цьому в порт нічого не доїжджає. Лише цього тижня почало щось рухатися.
І це не лише через вологу кукурудзу чи затяжне збирання, а передусім через ситуацію на «Укрзалізниці». Вартість вагонів різко зросла, а оборотність упала з 2,5 разів на місяць до 1,7–1,8. І, схоже, падатиме далі. Маємо проблеми з локомотивами, тягою, електропостачанням — практично по всій мережі. Через це судна вже стоять у портах, а трейдери змушені шукати альтернативні товари, які можуть приїхати швидше, ніж ті, що вже куплені й заплановані під конкретне судно.
І все це робить логістику гіршою, ніж будь-коли.
Latifundist.com: Це штовхає ціни на кукурудзу?
Михайло Воронич: Так. Це дає ціні підтримку. Є багато покупців на споті, які розраховували на “harvest pressure” в Україні — мовляв, фермери будуть зливати, і ціни підуть униз. Але дешевше не виходить, а перекриватися все одно треба.
Купують Туреччина, Єгипет, Сирія, навіть деякі іспанці та італійці заходять — їм потрібно дозакрити спот. Альтернатива — лише США, але поки американське зерно дійде, поки його поставлять у лайнап, минає багато часу.
Тому, я думаю, базис СРТ-порт сильно не просяде, але при цьому ціни на елеваторах і в господарствах падатимуть через дорожчу логістику.
Latifundist.com: Мені кажуть: «Костя, поїдь в порти, ти там кукурудзи не побачиш».
Михайло Воронич: Так і є. Майже всі судна зараз вантажаться прямим варіантом. Тобто стоїть корабель, і все зерно, яке приїжджає протягом доби, одразу йде на борт. По факту, накопичення на складах немає. Бо і її просто мало, і вантажать пошвидше.
Latifundist.com: А фізично зараз реально знайти суху кукурудзу? Бо говорив з керівником терміналу, каже що нижче 14% вологи — це вже майже фантастика.
Михайло Воронич: Так, нижче 14% кукурудза зараз практично не їде, вона вся волога. Її або досушують до 14–15%, або збирають із 15–16% і відправляють на південь без додаткового сушіння. Сухої кукурудзи мало, але вона є. Ми, наприклад, уже відправили три судна з кукурудзою нового врожаю, четверте зараз під навантаженням.
Контракти всі йдуть із затримками — питання навіть не в попиті чи ціні, а в тому, що обсяги, які куплені, фізично важко довезти до порту вчасно. На складах у портах практично немає накопичення — усе, що приїжджає за добу, одразу йде на судно.
Latifundist.com: Коли ви купуєте кукурудзу з вологістю 14–15%, її ж не всюди можна досушити. Правильно розумію, що не у всіх портах є сушарки?
Михайло Воронич: Так, сушарок у портах майже немає. Вони є лише на кількох терміналах — наприклад, у Нептуна чи ТІС, але їх потужність обмежена. Тому кукурудзу треба сушити на лінійних елеваторах, а до порту вона вже має приїжджати базовою. У самому порту практично ніхто кукурудзу не сушить.
Latifundist.com: Чув такий порядок цифр: якщо зняти 10% вологи, то лише сушка може коштувати близько $30 на тонні. Десь так?
Михайло Воронич: Так, приблизно так і є. Сушарки цього року дорожчі, але загалом це не щось нове — кукурудзу завжди сушили. Минулого року просто збіглися ідеальні умови: базова вологість із поля, гарна врожайність, висока ціна і дешева логістика. Тоді перевезення з Вінниччини коштувало $9–10 за тонну, а сьогодні вже $20–25. Тож минулий рік був винятком, а нинішній — поверненням до реальності. І хоча фермери скаржаться на витрати, маржинальність у них усе одно нормальна.
Latifundist.com: А продана холдингами кукурудза — це дійсно форварди, чи все ж таки спот?
Михайло Воронич: Зараз я б не сказав, що це форварди, переважно спотові продажі. Дійсно, всі продають потроху, але немає ніякого «дикого валу». Не можна сказати, що ринок завалений кукурудзою.
Ситуація дуже хитка, бо все впирається в логістичний затор. Якщо він розблокується, то може настати момент, коли вагони, які зараз стоять, одночасно поїдуть у порти. І тоді порти просто засипле зерном, а трейдерам доведеться щось допродавати на споті, бо не буде місця для відвантаження. Зараз тисячі вагонів формально в русі, але насправді простоюють. Маршрут, який раніше з півночі Сумщини доходив за два-три дні, тепер може стояти десять.
Latifundist.com: Тобто зараз фактор вагонів знову виходить на перший план?
Михайло Воронич: Так, і він дуже відчутний. Минулого року на нього менше зважали, але зараз логістика знову стала дорогим і повільним вузлом. Якщо раніше вагони коштували 150 гривень на день, то нещодавно на аукціоні «Укрзалізниці» їх торгували вже по 3 тисячі.
Latifundist.com: Плюс зараз одночасно йде збір кількох культур. Це навантаження на логістику.
Михайло Воронич: Так, однозначно, плюс продовжують продавати пшеницю. Стала більш зрозуміла ситуація з митами, тож ріпак і сою вивозять. Тому тиск є, і він зникне лише тоді, коли залізниця почне працювати стабільніше. Ситуація нагадує початок 2022 року, коли вагони масово застрягали на переходах на західному кордоні. Тепер вони застрягають просто в дорозі. Це головна проблема сьогодні, навіть важливіша за вологу чи затяжні жнива.
Якби все було гаразд, трейдерам не довелося б перекриватися додатковими спотовими закупівлями. Холдингам потрібні гроші, вони б швидко відвантажували форварди. Але навіть великі компанії, які мають власні вагони, не можуть зараз виконати поставки вчасно. Учора спілкувався з одним великим холдингом, у якого є власні вагони. І навіть вони не можуть доставити мені партію сої раніше, ніж у середині грудня. Просто немає логістичних можливостей. Вони можуть одночасно завантажувати елеватори, але не мають чим фізично довезти товар до порту.
Latifundist.com: А що з покупцями? Хто зараз формує основний попит на кукурудзу?
Михайло Воронич: Переважно ті ринки, які не працюють із ГМО-кукурудзою — Туреччина, Сирія, частково Єгипет. Вони залишаються активними і купують українське зерно. Наприклад, для Туреччини сьогоднішня ціна на рівні $240 CIF Мармара — цілком прийнятна. За таких умов місцеві птахофабрики добре заробляють, і для них це комфортна ціна.
Тому причин для суттєвого падіння я не бачу, якщо тільки не буде паніки серед продавців. І йдеться не про фермерів — саме про трейдерів, які часом самі не розуміють, чому продають собі в мінус і демпінгують ринок.
Latifundist.com: Поясни, що маєш на увазі?
Михайло Воронич: Дуже просто. Зараз багато трейдерів сидять без фізичного товару, але мають зобов’язання за контрактами — наприклад, перед Туреччиною. Товар не приїжджає, тому вони виходять на спот, купують обсяги, щоб закрити контракт. Потім, через певний час, починають приїжджати їхні форварди — і виявляється, що в них подвійний обсяг.
Тоді вони виходять продавати, але вже з панікою: лише б швидше позбутися надлишку. І починають зливати ринок, хоча Туреччина, наприклад, спокійно купує по $240 CIF Мармара. Але через оцю «пожежну» логіку трейдерів ціна падає до $230.
Українські експортери могли б між собою домовитись і тримати рівень хоча б у цих межах — турки би все одно купували, проблем не було б. Але у нас немає консолідації між продавцями, як у турків. Вони між собою постійно комунікують, узгоджують позиції, стримують ринок від перегріву чи падіння. А ми, навпаки, діємо хаотично, і цим самі собі шкодимо.
Latifundist.com: Михайло, мені кажуть, що на ринку формується різкий розрив між суперспотом і відстроченими поставками: на «сьогодні» можна отримати $209–210 за тонну, а на грудень — 200–205. Ти теж бачиш такий коридор?
Михайло Воронич: Взагалі ні. На грудень рівень $200–205 — це, хіба що, дуже маленькі обсяги. Реальна пропозиція — ближче до $207–208. На $205 можна знайти обмежені партії, але не йдеться про масовий продаж.
Ситуація з вагонами, на мою думку, перетягнеться і на грудень. Навіть якщо якісь продажі будуть, то проблема з логістикою нікуди не зникне. Я знаю, що великі компанії вже виводять лайнапи на грудень і початок січня, особливо ті, хто продає на умовах FOB. І коли в них приходить судно на перше грудня, а товар не приїжджає, вони змушені перекуповувати спот.
Latifundist.com: Тобто різких стрибків цін не очікуєте?
Михайло Воронич: Ні, такого, щоб ціна до першого грудня була одна, а потім за день впала на 20 доларів, не буває. Зараз усе рухається повільно. Фермери забезпечені грошима, у них немає такого касового розриву, щоб продавати просто сьогодні. Це не як вісім років тому, коли продавали, бо треба було закривати кредити. Більшість аграріїв, особливо агрохолдингів, мають фінансову подушку, свої елеватори та логістику.
Latifundist.com: Плюс, якщо говорити з точки зору аграрія — він зараз може продати соняшник чи сою, а кукурудзу притримати?
Михайло Воронич: Так, саме так і працює. Соняшник фермери продають у першу чергу, бо він не може перезимувати — підвищується кислотність, зростають ризики псування. Це культура, яку треба зібрати й вивезти, тому це їхній пріоритет. А кукурудза може стояти в полі довше, і тому її тримають, чекаючи кращої ціни.
Якщо дають 30 тис. грн за соняшник — продають. Якщо 25 — дякують і чекають. Більшість фермерів сьогодні мають фінансовий запас, тому не поспішають. Вони самі обирають момент.
Latifundist.com: І трейдери, по суті, змушені підлаштовуватись?
Михайло Воронич: Так, конкуренція серед трейдерів, заводів і переробників зараз дуже висока. Це дало фермерам карт-бланш — вони можуть спокійно диктувати умови.
