Сергій Тимошенко: Якщо порти залишаться закритими, весною площі під кукурудзою можуть скоротитися на 1 млн га
Джерело фото: Latifundist.com
Мінус мільйон гектарів кукурудзи — такий сценарій допускає генеральний директор MAS Seeds Україна Сергій Тимошенко, якщо порти залишаться закритими. Звільнені площі, на його думку, переважно займуть соняшник і соя. А поки фермери відкладають закупівлю насіння, рахують, на чому заощадити, й вирішують, чи збирати кукурудзу зараз, чи залишати зимувати в полі.
Водночас від культур, які цього сезону розчарували ціною, Тимошенко не радить поспішно відмовлятися.
Чому сам сіяв би високоолеїновий соняшник наступного року, чи вистачить насіння та яку ціну на соняшник вважає нормальною — у розмові з Latifundist.com.
Latifundist.com: Зараз аграріям важче, ніж у 2022-му?
Сергій Тимошенко: За моїми відчуттями, так. Насамперед немає того ресурсу, який був у 2022 році. Тоді фінансова ситуація була набагато кращою, а зараз подушка безпеки досить обмежена.
Latifundist.com: Але ж 2024-й і 2025-й були непоганими для фермера. Куди поділася ця подушка?
Сергій Тимошенко: Так, останні два роки були непоганими, але й інвестиції були великими. Багато господарств оновили парк техніки. Ще частина грошей пішла на погашення раніше взятих кредитів.
Зараз бачимо дуже низьку ліквідність. Навіть у 2022-му в серпні-вересні вже йшли продажі, люди закуповувалися під ПДВ. Цього року руху майже немає. Особливо це відчувається на Полтавщині та Чернігівщині — далеко і до портів, і до західного кордону.
Сергій Тимошенко: Я не бачу альтернатив кукурудзі. Залишити землі під паром? Це втрачені кошти
Читати такожLatifundist.com: Пригадую нашу розмову у 2023 році. Тоді домінував настрій, що площі під кукурудзою зменшуватимуться, а ви, навпаки, були кукурудзяним оптимістом. Тоді ваш прогноз справдився. Зараз у вас інший настрій?
Сергій Тимошенко: Я реаліст на цьому етапі. Якщо порти закриті, то зменшення площ кукурудзи з нинішніх 4–4,5 млн га буде як мінімум на мільйон гектарів. Це суттєва площа.
Якщо логістика повернеться до рівня червня цього року, то все окей. Думаю, площі можуть навіть залишитися на рівні цього року. А якщо вона працюватиме на 60–70% своїх можливостей, то це мінус 800 тис., а то й мільйон гектарів.
Latifundist.com: Звільнені площі підуть під соняшник і сою?
Сергій Тимошенко: А інших варіантів не бачу. Хтось каже про нішеві культури, але я дуже сумніваюсь. Щоб займатися нішею, треба розуміти глобальні тренди, що відбувається, скільки буде вироблено. Якщо буде перевиробництво, ціна моментально може зменшитися в декілька разів. І ринок збуту дуже вузький.
Latifundist.com: Чи вистачить насіння, якщо площі під соняшником зростуть? Пам’ятаю, ми говорили про можливий дефіцит через посуху в Європі.
Сергій Тимошенко: Якщо брати вироблене в Україні насіння соняшнику й кукурудзи, ситуація цього року добра, краща, ніж торік. Минулого року була суттєва посуха, цього року умови м’якші.
А от на півдні Франції ситуація з кукурудзою драматична. У деяких компаній вироблено лише 50–60% від плану, а Франція — це майже половина виробництва насіння кукурудзи в Європі. Але перехідні залишки досить високі, тому, думаю, катастрофи ринок не відчує. Для України це ще й можливість експортувати більше насіння.
По соняшнику виконання плану у Франції — близько 70–80%. Але його насінництво більш диверсифіковане. Моє відчуття, що насіння загалом має вистачити. Хоча за окремими гібридами дефіцит можливий.
Latifundist.com: Якщо мільйон гектарів кукурудзи перейде під соняшник і сою, соняшник частіше повертатимуть на ті самі поля. А як же сівозміна й виснаження ґрунтів?
Сергій Тимошенко: Ще з радянських часів існує міф, що він шкідливий для сівозміни, для ґрунту. Але я з цим не погоджуюся.
Якщо рахувати поживні речовини, за моєю оцінкою, близько 85% залишається, а виноситься приблизно 15%. На чорноземних ґрунтах можна працювати з відносно невеликим внесенням азоту. Соняшник використовує вологу, але це відновлюваний ресурс — за нормальних опадів її запаси відновлюються.
Інше питання в соняшнику — хвороби. За більш інтенсивного вирощування вони можуть суттєво зменшити врожайність, може бути великий недобір.
Другий фактор — вовчок. Що частіше соняшник присутній на полі за відсутності сівозміни, то вища ймовірність появи старих і нових рас вовчка. Ось ці два фактори можуть впливати.
Latifundist.com: А якщо замість кукурудзи посіяти сою — для сівозміни це навіть плюс? Чи й тут є свої обмеження?
Сергій Тимошенко: Із соєю ситуація інша. Це бобова культура, вона накопичує азот, є непоганим попередником під кукурудзу й дає можливість заощаджувати на азотних добривах. Але соя любить вологу. У частині регіонів обидві культури можуть конкурувати за площі, а на півдні без зрошення вирощувати сою часто немає сенсу.
Антикризовий набір
Latifundist.com: Що тоді робити півдню, де вибір культур особливо вузький? Чи не прийдемо до соняшнику по соняшнику?
Сергій Тимошенко: Скоріше за все, прийдемо. Можливо, дехто взагалі відмовиться щось сіяти на частині площ.
Якщо є можливість укласти довгостроковий контракт із покупцем чи переробником сорго або льону — можна їх вирощувати. А без цього буде лотерея, виграти в якій дуже важко.
Latifundist.com: Мабуть, високоолеїновий соняшник цього сезону — тому підтвердження, премії немає.
Сергій Тимошенко: Великі господарства й агрохолдинги, які мають зовнішньоекономічні контракти, зазвичай зафіксували ціну та премію. Вони розуміють, що отримають. У Європі премія є. За інформацією, яку я мав минулого тижня, близько $100/т.
А середні господарства посіяли, не пропрацювавши питання збуту, і залишилися без премії. Думаю, наступного року сегмент скоротиться. Але я б високоолеїновий соняшник сіяв.
Куди не торкнись — у кожного фермера високоолеїновий соняшник». Чи залишиться премія за нього цього сезону?
Читати такожLatifundist.com: Через зворотний ефект?
Сергій Тимошенко: Тут як американські гірки. Люди реагують більш тактично на якісь виклики. Думають, що немає ціни, отже, не сіятимуть. А треба поставити запитання, чому її немає і чи буде вона наступного року. Це якраз ситуація з високоолеїновим соняшником.
У цьому сегменті дуже тонка межа між попитом і пропозицією. Недовиробництво — премія суттєво зростає, перевиробництво — падає. Якщо більшість тих, хто сіяв цього року, відмовиться від культури, може виникнути недосів. Для господарств, які мають відповідні можливості, це шанс.
Цього року я не радив його сіяти. Казав, що зараз усі насіють — так і сталось.
Екстремальні жнива
Latifundist.com: Що зараз бачите на полях кукурудзи?
Сергій Тимошенко: Минулого тижня був у відрядженні — поля кукурудзи стоять незібрані, хоча вона вже суха. Думаю, подекуди вологість нижча за 20%. Є 18%, 17%, у деяких випадках 14%. Її можна збирати. Але немає ціни, немає можливості вивезти, тому господарства залишають її в полі, щоб поки не платити за елеватор і досушування.
До речі, за цим параметром рік кращий за 2022-й. Тоді була дуже висока вологість, дорожчий газ і великі витрати на сушіння. Зараз за низької вологості й нормальної врожайності кукурудза навіть за ціни 5,5–6 тис. грн/т у частині господарств може бути прибутковою. Треба рахувати конкретну економіку. Тут немає лише чорного або білого — багато залежить від ефективності господарства.
Latifundist.com: Багато хто готовий залишити кукурудзу зимувати?
Сергій Тимошенко: За моїми відчуттями, йдеться приблизно про 50% аграріїв, можливо, й більше.
Кукурудза-2026: на одному полі 5,5 т/га, за 40 км — понад 10 т/га. Чому просіла врожайність і хто залишатиме до 80% посівів зимувати
Читати також
Latifundist.com: До слова, щодо кукурудзи. Як цей сезон для ваших гібридів?
Сергій Тимошенко: Дуже задоволений. Зокрема, гібрид 23М із ФАО близько 260–270 вже четвертий рік дає одну з найнижчих збиральних вологостей і водночас високу врожайність. Для України це досить універсальний діапазон ФАО.
Господарства, які сіятимуть кукурудзу, насамперед шукатимуть поєднання високої врожайності з низькою вологістю. За всі роки роботи компанії наше нинішнє портфоліо, я б сказав, найбільш оптимальне. Воно не надто широке, але дозволяє зосередитися на основних сегментах українського ринку й підібрати гібрид для більшості фермерів.
Є продукти для більш екстенсивної технології, розвиваємо силосний напрям. Зокрема, гібрид «Халк». Торік попит на нього був таким, що я не пригадую подібного дефіциту за іншими продуктами. Сподіваємося, цього року насіння буде достатньо, але радив би замовляти завчасно.
Соняшниковий портфель
Latifundist.com: А як показали ваші гібриди соняшнику?
Сергій Тимошенко: Цього року маємо добрі результати і в класичному, і в сульфосегменті. «Вистрілили» MAS 804G, 920-й, наші новинки 852 SU та 823.
На заході й у центрі України дуже потужно показав себе 900 SU — як мінімум у трійці найкращих. Але для полів із новими расами вовчка він не підходить. Решту названих гібридів можна сіяти й у таких умовах.
За два-три роки ми суттєво оновили портфоліо. Був період стагнації, коли старі гібриди вже втрачали попит, а нові ще не зайшли. Зараз маємо з чим нарощувати продажі. І команда стала впевненішою — вже якщо наш гібрид не в п’ятірці найкращих, кажуть, що щось не те.
Latifundist.com: Минулого разу ми говорили, що відрив від лідера ринку скорочується. Тенденція зберігається?
Сергій Тимошенко: Так, і досить швидко. Компанії, які раніше були далеко від лідера, зараз показують провідні результати. Фермер від цього виграє — має більше вибору, зокрема за ціною.
Але я б радив брати насіння в компаній, які самі займаються селекцією, вкладають гроші в дослідження. Гібрид треба щонайменше три роки перевіряти, перш ніж виводити на ринок. Ліцензійні гібриди теж бувають дуже добрими, але зазвичай у ліцензію віддають старіші продукти або ті, що мають нижчий потенціал.
Latifundist.com: Побуду фермером, який міряє гаманцем. Йому пропонують насіння на 50% дешевше. Чому він має заплатити більше?
Сергій Тимошенко: Я б насамперед запитав, чому воно вдвічі дешевше. У компаній, які інвестують у селекцію, витрати на виробництво приблизно співставні. Різниця в ціні може бути 20–30%, але коли це 50%, треба розбиратися.
І рахувати витрати на гектар. Посівної одиниці соняшнику вистачає на 2,3–2,5 га. Поділіть її ціну на цю площу й порівняйте з очікуваною врожайністю.
При цьому я не кажу, що всі українські компанії без власної селекції. Є компанії з дослідженнями й хорошими гібридами. Якщо ви тестували гібрид, знаєте постачальника й упевнені, що він контролює весь процес від батьківських ліній до виробництва, — можна співпрацювати.
Latifundist.com: Пам’ятаю, у попередні роки фермер відкладав закупівлі до останнього, бо ситуація була непередбачуваною. Є відчуття, що це може повторитися?
Сергій Тимошенко: Останні два роки до Нового року в нас уже було законтрактовано й продано 30–40% насіння. Цього року сезон закупівель зміщується на декілька місяців. Раніше вже в серпні був рух, а зараз його майже немає.
Якщо господарства щось продають, то щоб закрити кредити, купити добрива під озимі, розрахуватися з пайовиками. Гроші йдуть на нагальні потреби, тому закупівлю насіння відкладатимуть до останнього.
Ризики зростають
Latifundist.com: Що у вас із товарним кредитуванням? Розумію, що для вас зараз підвищені ризики. В аграрія касовий розрив, а ризики дебіторки ляжуть на вас. Спілкувався зі знайомим імпортером добрив, він каже, що за день шість разів попросили про розстрочку. І в банках зараз на перших ролях багато де ризиковики.
Сергій Тимошенко: У нас є спільні програми з декількома банками, працюємо й через дистриб’юторів. Бо господарству ж потрібне не тільки насіння. Треба купити й добрива, і засоби захисту, і пальне. Люди хочуть отримати фінансування на все це разом, тому розвиваємо програми з дистриб’юторами.
Звісно, як і в більшості компаній, зараз у нас виклик — зібрати дебіторку. Маємо велике виробництво, нам треба розраховуватися з фермерами, які вирощують насіння. А щоб їм заплатити, треба вчасно зібрати гроші за продане насіння. Ми ж не просто зібрали кошти й відправили у штаб-квартиру. Вони потрібні тут.
Але можливості фінансування є. Думаю, цього сезону ними користуватимуться набагато частіше, ніж у попередні роки.
Latifundist.com: Із культурами розібралися. А на чому фермери зараз економитимуть? Від багатьох чую, що насіння чіпати не будуть, а от добрива — першими підуть під скорочення.
Сергій Тимошенко: Так, насамперед у добривах. Треба дивитися, які елементи найбільш потрібні конкретному ґрунту. У більшості наших чорноземів є певний запас стійкості. Господарства шукатимуть дешевші варіанти, зменшуватимуть обсяги, оптимізуватимуть живлення. Це одна з основних статей витрат.
Друге — засоби захисту рослин. Є оригінальні препарати, є аналоги, можна комбінувати, шукаючи прийнятне співвідношення ціни та якості.
На самому пальному заощадити важко, але можна переглянути кількість операцій.
Latifundist.com: У 2023 році ви сумнівалися, що багато хто залишить землю під паром. Зараз припускаєте такий розвиток? Хоча пар теж коштує грошей. Є оренда, податки.
Сергій Тимошенко: Думаю, частину площ можуть залишити під паром, узагалі нічого не сіяти. Хтось, можливо, домовлятиметься з іншими компаніями, які можуть обробляти цю землю.
Усе залежатиме від економіки. Якщо в тебе лежить кукурудза чи пшениця, продати її не можеш, то навіщо ще збільшувати залишки? Люди шукатимуть вихід.
Якщо порти залишаться закритими, думаю, таких господарств може стати суттєво більше. У 2023 році я дивився на це інакше. Зараз ситуація стала гіршою.
Latifundist.com: Чи прогнозували нинішню ситуацію з соняшником?
Сергій Тимошенко: Так, ще в травні, навіть без урахування нинішньої ситуації з портами, я прогнозував падіння ціни.
Торік урожайність була однією з найнижчих за багато років, виник дефіцит сировини. Водночас переробники мали зобов’язання, які треба виконувати. Є стабільні покупці соняшникової олії, є технологічні потреби, де її не можна просто замінити. Тому деякі переробники працювали навіть собі у збиток, але виконували контракти. У виграші тоді був фермер.
Цього року маржа переробника, наскільки я чув, краща. Але для стійкої роботи ринку потрібен баланс інтересів.
Latifundist.com: А яка ціна на соняшник, на ваш погляд, ще дає фермеру нормально заробити?
Сергій Тимошенко: Я багато років займаюся соняшником і вважаю $400–450/т нормальною, оптимальною ціною. За такої ціни, на мою думку, це маржинальна культура. Вища ціна дає надприбуток, але треба розуміти, за чий рахунок — переробника чи кінцевого споживача.
Якщо потрібні гроші, я б продавав. Якщо потреби немає — можна потримати. Але те, що ціна виросте — це ілюзія. Зараз активна фаза збирання. Якщо подивитися, скільки соняшнику вироблено, то його достатньо.
Коли мене запитували, чи продавати по 20–21 тис. грн/т, я відповідав: продавай. Передумов для того, що ціна на соняшник виросте, немає. Хоча я і не економічний консультант :)
