ТОП-10 країн виробників кукурудзи (2024-2026)

Сезон 2024/2025 МР став для американського «кукурудзяного поясу» (Corn Belt) періодом високої продуктивності. Попри певну волатильність погодних умов на початку літа, валовий збір склав 378,3 млн т, що дозволило США утримувати майже третину світового ринку.

Виробництво: Середній показник врожайності у 2024/25 МР зафіксовано на рівні 11,1 т/га (близько 177,3 бушелів на акр). Американська модель агровиробництва продовжує еволюціонувати в бік точного землеробства, що мінімізує вплив кліматичних ризиків. Посівні площі демонстрували незначне коливання в межах 36,1–36,4 млн га (90–91 млн акрів), оскільки фермери балансували між соєю та кукурудзою залежно від прогнозних цін на добрива.

Тенденція: У 2025/26 р. спостерігалося стратегічне розширення площ під кукурудзою за рахунок скорочення посівів ярої пшениці та сої. Головним рушієм було очікуване зростання попиту на сировину для виробництва біоетанолу та стабільні ціни на азотні добрива.

Торгівля: В 2024/2025 МР обсяги експорту США склали близько 51,2 млн т. Американське зерно активно конкурує з бразильською «сафріньєю», виграючи за рахунок кращої логістичної доступності в зимовий період.

Нові ринки: Крім традиційного домінування на ринках Мексики та Японії, у 2025 р. США суттєво посилили присутність у Колумбії та країнах Південно-Східної Азії. Окремим трендом став ріст поставок у напрямку В'єтнаму, де активно розвивається промислове тваринництво.

Імпорт: Традиційно для США залишається на рівні статистичної похибки — близько 0,6–1,0 млн т. Це переважно органічна кукурудза або специфічні сорти з Канади та Бразилії для прикордонних підприємств переробки.

Прогноз: Згідно зі звітом WASDE Міністерства сільського господарства США (USDA), прогноз валового збору в США на 2026/2027 МР становить 16,0 млрд бушелів (або ~406,4 млн т). Це на 6% (або на 1,0 млрд бушелів) менше порівняно з абсолютним історичним рекордом минулого сезону 2025/2026 МР (17,02 млрд бушелів або ~432,3 млн т). Попри це, майбутній врожай все одно може стати другим за величиною в історії країни.

Головна причина скорочення площ під кукурудзою — суто економічна. Американські фермери масово переорієнтовують сівозміну на користь сої, яка у 2026 р. демонструє значно вищу рентабельність на тлі високих витрат на добрива та пальне, які критично необхідні для кукурудзи. 

Китай залишається другим за величиною виробником та найбільшим імпортером кукурудзи у світі. Стратегія Пекіна на 2024–2026 роки чітко орієнтована на продовольчу безпеку та поступове зниження залежності від зовнішніх ринків шляхом впровадження ГМО-технологій та інтенсифікації власного виробництва.

Сезон 2024/2025 МР став для Китаю періодом стабілізації після рекордних врожаїв минулих років. Попри локальні погодні виклики в північно-східних провінціях, валовий збір склав 288,8 млн т, що дозволило країні впевнено утримувати статус другого світового виробника після США.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР зафіксована на рівні 6,43 т/га. Динаміка посівних площ у Китаї демонструвала стійке зростання: площа збирання досягла 44,9 млн га. Китайські аграрії дедалі активніше використовують високопродуктивні гібриди та розширюють площі в ключових зернових регіонах (провінції Хейлунцзян, Цзилінь).

Тенденція: У 2025/26 р. продовжилося розширення площ під кукурудзою. Це зумовлено державною політикою пріоритетності зернових над олійними та офіційним дозволом на комерційне використання ГМО-кукурудзи, що має суттєво підвищити продуктивність гектара в середньостроковій перспективі.

Торгівля: Китай залишається головним «пилососом» світового ринку кукурудзи. У 2024/2025 МР обсяги імпорту склали близько 19,0–21,0 млн т. Експорт кукурудзи з Китаю практично відсутній (менше 0,02 млн т), оскільки весь обсяг споживається внутрішнім тваринницьким сектором та промисловістю.

Динаміка імпорту: Основними постачальниками залишаються Бразилія та США. Проте у 2025 р. КНР продовжив диверсифікацію джерел, активно залучаючи кукурудзу з України (через «морський коридор») та ПАР. Частка Бразилії у китайському імпорті продовжує зростати завдяки конкурентній ціні та стратегічним міжурядовим угодам.

Внутрішнє споживання: На рівні 312–315 млн т. Дефіцит між власним виробництвом та споживанням покривається за рахунок імпорту та контрольованого випуску зерна з державних резервів.

Прогноз: За оцінками експертів USDA, у сезоні 2026/2027 МР в Китаї очікується 307,0 млн т валового збору кукурудзи. Очікується суттєвий приріст виробництва порівняно з попереднім сезоном 2025/2026 МР (тоді зібрали 301,3 млн т). Китай стане одним із головних чинників, який частково компенсує серйозне падіння врожаю кукурудзи в США, Аргентині та Україні. Головні драйвери галузі в країні — відновлення промислового тваринництва (свинарства) після технологічних трансформацій та розширення глибокої переробки (виробництво крохмалю, підсолоджувачів та паливного етанолу).

Бразилія впевнено утримує статус глобального локомотива ринку кукурудзи, створюючи серйозну конкуренцію США за лідерство в експортному сегменті. Завдяки унікальній системі двох врожаїв на рік («сафрінья»), країна стала ключовим гарантом світової продовольчої безпеки, особливо в періоди логістичних збоїв у Північній півкулі.

Сезон 2024/2025 МР продемонстрував стійкість бразильського агросектору до кліматичних викликів. Попри початкові побоювання щодо явища El Niño, яке спричинило нерівномірні опади в південних штатах, валовий збір склав 122,0 млн т. Це підтвердило роль Бразилії як стабілізуючого фактора на світовому ринку.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР становила 5,52 т/га. В Бразилії спостерігається значний розрив між технологічними господарствами Мату-Гросу (де врожайність сягає 9–10 т/га) та менш інтенсивними регіонами. Посівні площі залишаються стабільними з тенденцією до розширення, досягнувши 22,1 млн га. Основний обсяг виробництва (понад 75%) припадає на «сафрінью» — другий врожай, який висівається одразу після збирання сої.

Тенденція: Бразильські фермери роблять ставку на подвійний цикл «соя-кукурудза», що дозволяє максимально ефективно використовувати землю. Очікується, що завдяки покращенню логістичної інфраструктури (зокрема портів «Північної дуги») собівартість бразильського зерна на світовому ринку буде знижуватися.

Торгівля: Бразилія є агресивним експортером, який часто диктує ціни у другій половині маркетингового року. В 2024/2025 МР обсяги експорту склали близько 48,0–49,0 млн т. Країна успішно конкурує з Україною та США на ринках Китаю та ЄС.

Нові ринки: Головним проривом 2025 р. стало остаточне закріплення Бразилії як ключового постачальника для Китаю, що суттєво змінило глобальну карту торгових потоків. Також посилилися позиції в країнах Близького Сходу (Єгипет, Іран) та Південно-Східної Азії (В'єтнам).

Імпорт: Традиційно залишається низьким — близько 2,0–2,5 млн т. Це переважно прикордонна торгівля з Парагваєм та Аргентиною для потреб тваринницьких комплексів на півдні країни, яким дешевше закуповувати зерно у сусідів, ніж транспортувати його з центральних штатів Бразилії.

Прогноз: Згідно з даними USDA та оцінками місцевих агентств, у сезоні 2026/2027 МР виробництво зросте до 139,0 млн т. Очікується приріст виробництва щонайменше на 1,5–2% (або майже на 2,5 млн т) порівняно з показником 2025/2026 МР — 135,0 млн т. Якщо прогнози виправдаються, цей показник стане абсолютним рекордом для країни за всі часи. 

Головним драйвером зростання виробництва є не стільки зовнішній попит, скільки внутрішній сектор переробки. Внутрішнє споживання кукурудзи для харчової, насіннєвої та промислової індустрії (FSI) у Бразилії за останні 5 років зросло більш ніж удвічі. Стрімке розширення заводів із виробництва кукурудзяного етанолу та стабільний приріст у птахівництві та свинарстві змушують бразильських аграріїв залишати дедалі більше зерна всередині країни.

Європейський Союз залишається одним із найбільш динамічних і складних ринків кукурудзи у світі. У 2024–2026 рр. блок стикається з необхідністю балансування між внутрішніми кліматичними викликами та високою потребою у фуражному зерні для тваринництва. ЄС виступає як потужний виробник, так і критично важливий глобальний імпортер, що робить його ключовим фактором впливу на ціноутворення в Чорноморському регіоні.

Сезон 2024/2025 МР став для європейських аграріїв періодом «температурних гойдалок». Посуха в країнах Східної Європи (зокрема в Румунії та Угорщині) частково нівелювала гарні результати у Франції. Валовий збір склав 58,0 млн т, що дещо нижче середнього п’ятирічного показника, але демонструє відновлення після критичного 2022 р.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР склала 6,82 т/га. Найвищу продуктивність традиційно демонстрували Франція та Німеччина (8,5–9,2 т/га), тоді як східний блок ЄС суттєво залежить від опадів. Посівні площі під кукурудзою в ЄС стабілізувалися на рівні 8,5 млн га, хоча спостерігалася тенденція до їхнього скорочення в південних регіонах на користь більш посухостійких культур, таких як сорго або соняшник.

Тенденція: У 2025/26 р. виробництво зросло завдяки програмам інтенсифікації та впровадженню нових гібридів у межах стратегії Farm to Fork. Ключовим фактором стало збільшення посівних площ у Польщі, яка поступово перетворюється на значущого виробника кукурудзи в межах блоку.

Торгівля: ЄС є нетто-імпортером кукурудзи. У 2024/2025 МР обсяги імпорту склали близько 17,5–18,5 млн т. Експорт залишається нішевим (близько 3,5 млн т) і спрямований переважно на ринки Північної Африки та Великої Британії.

Імпортна залежність: Основними постачальниками кукурудзи для ЄС є Україна (покриває близько 50–60% імпорту), Бразилія та Канада. У 2025 р. активізувалися поставки української кукурудзи морським та залізничним шляхами через високу якість зерна та географічну близькість.

Читати більше: Топ-ринки збуту українського зерна та олійних культур 2026

Внутрішній попит: Становить понад 76 млн т. Понад 75% цього обсягу використовується у тваринництві для виробництва комбікормів, що робить європейський ринок надзвичайно чутливим до коливань цін на сою та пшеницю.

Прогноз: Аналітики USDA очікують у сезоні 2026/2027 МР зростання виробництва до 61,5–62,5 млн т. Це більше, ніж результати сезону 2025/2026 МР — 59,6 млн т. Оскільки помірного внутрішнього врожаю в ~62 млн т все одно недостатньо для закриття дефіциту інших фуражних зернових, імпорт кукурудзи в ЄС прогнозується на стабільному рівні — близько 15,0–16,0 млн т. Головними постачальниками залишаться Бразилія та Україна (для якої ЄС є ключовим преміальним ринком збуту).

Сезон 2024/2025 МР став для Аргентини періодом «обережного відновлення». Після історичної посухи минулих років, аграрії зіткнулися з новим викликом — навалою цикадок (Spiroplasma), що змусило частину фермерів коригувати терміни сівби. Валовий збір склав 51,0 млн т.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР коливалась в межах 6,7–7,2 т/га. В Аргентині домінує модель пізньої сівби (після грудня), що дозволяє культурі проходити критичні фази розвитку у період з більш стабільними опадами. Посівні площі дещо скоротилися до 7,1 млн га через побоювання щодо шкідників та переорієнтацію частини угідь на сою.

Тенденція: У сезоні 2025/26 посівні площі були розширені завдяки новим заходам контролю за популяцією комах та сприятливим вологозапасам у грунті. Аргентинські фермери дедалі частіше впроваджують технологію No-till, що є критично важливим для збереження вологи в умовах пампасу.

Торгівля: Аргентина є яскраво вираженою експортно-орієнтованою країною. В 2024/2025 МР обсяги експорту склали близько 34,0–36,0 млн т. Кукурудза є стратегічним джерелом валютної виручки для держави, попри систему експортних мит.

Ключові ринки: Основними покупцями аргентинської кукурудзи залишаються В'єтнам, Південна Корея, Алжир та Єгипет. Останнім часом спостерігається активне зростання поставок до Малайзії та країн Латинської Америки.

Імпорт: Майже відсутній (менше 0,01 млн т), оскільки внутрішнє виробництво з надлишком покриває потреби тваринництва та промисловості.

Прогноз: Згідно зі звітами USDA та очікуваннями місцевих бірж (BAGE), у сезоні 2026/2027 МР виробництво може сягнути 55,0 млн т. Це на 4 млн т менше ніж результати 2025/2026 МР — рекордні 59 млн т. Попри початкові побоювання щодо хвороб (активності комах-цикадок) та спеки, фінальні обмолоти показали аномально високу врожайність. Завдяки рекордному врожаю, експорт кукурудзи з Аргентини у 2025/2026 МР злітає до історичного піку в 41,0 млн т.

Індія впевнено трансформує свій ринок кукурудзи, перетворюючись із традиційного експортера на країну з високим внутрішнім споживанням. У 2024–2026 роках ключовим фактором впливу став розвиток галузі біоетанолу та стрімке зростання птахівництва, що змушує Пекін (через регіональну конкуренцію) та світових гравців уважно стежити за індійським балансом зерна.

Сезон 2024/2025 МР став для Індії періодом інтенсифікації. Попри мусонні дощі, які мали нерівномірний характер, країна змогла досягти валового збору у 37,5 млн т. Це підкреслює стійку тенденцію до зростання ролі кукурудзи як другої за важливістю фуражної культури після рису.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР зафіксована на рівні 3,51 т/га. Хоча цей показник значно нижчий за американський, він демонструє позитивну динаміку завдяки ширшому впровадженню гібридного насіння. Посівні площі розширилися до 10,7 млн га, оскільки індійські фермери все частіше обирають кукурудзу замість бавовнику або бобових через стабільно високий попит з боку крохмальної та спиртової промисловості.

Тенденція: У 2025/26 р. збільшилися площі під кукурудзою «хариф» (літній посів). Державна програма змішування етанолу з бензином (E20) створила новий стабільний ринок збуту, що стимулює аграріїв переходити на кукурудзу як на енергетичну культуру.

Торгівля: Індія демонструє унікальний розворот — у 2024/2025 МР країна фактично припинила агресивний експорт, зосередившись на забезпеченні внутрішніх потреб. Більше того, у 2025 р. Індія почала розглядати можливість імпорту кукурудзи (зокрема без ГМО) для стримування внутрішніх цін.

Динаміка ринку: Якщо раніше Індія постачала великі обсяги в Бангладеш та В'єтнам, то зараз ці ніші активно займають Бразилія та США. Внутрішнє споживання в Індії зростає швидше, ніж виробництво, що робить країну потенційним нетто-імпортером у дефіцитні роки.

Імпорт: Традиційно залишався нульовим через високі мита та заборону на ГМО, проте у 2024/2025 МР обсяги імпорту зросли до 0,5–1,0 млн т (переважно з України та країн Південно-Східної Азії) для потреб південних штатів, де розташовані великі птахофабрики.

Прогноз: в сезоні 2026/2027 МР аналітиками USDA очікується помітне зниження виробництва — на 4,5 млн т (або на 9,3%) порівняно з історичним піком в 2025/2026 МР (48,5 млн т). Блок в 2026/2027 МР має повернутися до звичних середніх показників — 44,0 млн т. Прогнозується скорочення посівних площ з 13 млн га до 12 млн га. 

Головний фактор скорочення виробництва у 2026/2027 МР — суто економічний. Стрімкий бум врожаю в поточному сезоні призвів до різкого обвалу внутрішніх цін на кукурудзу всередині Індії. Фермери відреагували на це миттєво і в новому сезоні частково переорієнтовують свої поля на більш маржинальні олійні або бобові культури.

Сезон 2024/2025 МР став для українських аграріїв періодом випробування на міцність. Головним чинником впливу стала екстремальна літня спека та відсутність опадів у період запилення кукурудзи, що призвело до зниження валового збору до 26,8 млн т. Це один із найнижчих показників за останні роки, зумовлений кліматичним стресом у ключових регіонах вирощування.

Виробництво: Динаміка посівних площ демонструє тенденцію до стабілізації після різкого скорочення на початку 2022 р. У 2024/25 МР площа збирання склала близько 3,9 млн га. Врожайність суттєво варіювалася: якщо в західних областях вона сягала 8–9 т/га, то в центральних та південних регіонах через посуху показники впали до 4,5–5,5 т/га.

Тенденція: У 2025/26 р. спостерігається оптимістичний прогноз відновлення. Фермери продовжують розглядати кукурудзу як основну експортну культуру завдяки налагодженій роботі «морського коридору». Очікується, що за умови нормалізації погодних умов врожайність повернеться до середньостатистичних показників.

Торгівля та експорт: Україна впевнено утримує місце в глобальному рейтингу ТОП-експортерів кукурудзи. В 2024/2025 МР обсяги експорту оцінювалися на рівні 22,5–23,0 млн т. Основними ринками збуту залишаються країни ЄС (Іспанія, Італія, Нідерланди), Китай та Єгипет. Ключовою особливістю сезону стала висока швидкість відвантажень через глибоководні порти Одеси.

Ризики та виклики:

• Безпека: Постійні атаки на портову та енергетичну інфраструктуру створюють додаткові витрати на логістику та зберігання.
• Економіка: Висока вартість добрив та засобів захисту рослин на тлі низьких світових цін на кукурудзу змушує аграріїв працювати на межі рентабельності.
• Клімат: Почастішання періодів тривалої посухи змушує господарства переходити на гібриди з нижчим ФАО та впроваджувати технології енергозберігаючого обробітку ґрунту.

Прогноз: Згідно з даними USDA, у сезоні 2026/2027 МР виробництво становитиме 30 млн т. Очікується помірне зниження врожаю на 0,9 млн т (або на 3%) порівняно з сезоном 2025/2026 (валовий збір 30,9 млн т). Попри зниження виробництва до 30 млн тонн, експерти прогнозують збільшення українського експорту кукурудзи до 23 млн т. Це стане можливим завдяки агресивному вимиванню кінцевих залишків та високому стартовому попиту на початку сезону.

Ринок кукурудзи в Мексиці є унікальним прикладом критичної залежності між національною продовольчою безпекою та глобальними торговими потоками. Як батьківщина кукурудзи, Мексика посідає стратегічне місце у світовому рейтингу виробників, проте через стрімке зростання внутрішнього попиту та кліматичні аномалії вона залишається одним із найбільших імпортерів зернової у світі.

Сезон 2024/2025 МР став для Мексики роком поступового відновлення після серії критичних засух. Незважаючи на дефіцит води в іригаційних резервуарах штату Сіналоа (головного виробника товарної кукурудзи), країна забезпечила валовий збір у 25,0 млн т. Це дозволило стабілізувати внутрішні ціни на білу кукурудзу, яка є основою раціону місцевого населення.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР склала 3,67 т/га. Мексика демонструє значний контраст у продуктивності: великі комерційні господарства на півночі на зрошенні досягають 8–10 т/га, тоді як дрібні фермери в центральних штатах, що залежать від опадів, збирають лише 2–3 т/га. Посівні площі стабілізувалися на рівні 6,8 млн га, де близько 13% площ підлягають зрошенню.

Тенденція: У 2025/26 р. розширилися площі під кукурудзою завдяки сприятливим прогнозам щодо сезону дощів та державним програмам підтримки малих виробників. Головною особливістю залишається чіткий поділ на білу кукурудзу (для споживання людьми) та жовту (для тваринництва), де країна намагається досягти повної самодостатності лише по білому зерну.

Торгівля та імпорт: Мексика є одним із найбільших покупців кукурудзи на планеті. У 2024/2025 МР обсяги імпорту сягнули рекордних 23,0–25,0 млн т. Близько 98% цих поставок припадає на США в межах угоди USMCA. Експорт Мексики є номінальним (менше 0,1 млн т) і представлений переважно спеціалізованими сортами білої кукурудзи для мексиканської діаспори.

Нові виклики:

• ГМО-дискурс: Тривала суперечка зі США щодо заборони використання ГМО-кукурудзи для виробництва тортильї створює торговельну напруженість, що змушує Мексику шукати альтернативні джерела немодифікованого зерна.
• Водні ресурси: Залежність штату Сіналоа від рівня води у водосховищах робить мексиканський врожай надзвичайно вразливим до циклів El Niño.

Прогноз: Згідно з аналітикою USDA, у сезоні 2026/2027 МР виробництво прогнозується на рівні 24,5 млн т. Це на 3% менше порівняно з показниками 2025/2026 МР — 25,2–25,3 млн т кукурудзи. Головна причина скорочення — фінансова нерентабельність. Через стрімке зростання витрат на пальне та добрива на початку 2026 р. на тлі низьких закупівельних цін на зерно, мексиканські аграрії масово приймають рішення про скорочення посівних площ під кукурудзою. Частина земель переорієнтовується на сорго чи озиму пшеницю, де ситуація зі зволоженням ґрунту наразі краща.

Південно-Африканська Республіка відіграє роль стратегічного продовольчого хаба на африканському континенті. Будучи найбільшим виробником кукурудзи в регіоні, ПАР забезпечує не лише власні потреби, а й виступає критично важливим постачальником для сусідніх країн (Зімбабве, Замбія, Ботсвана). Унікальність ринку ПАР полягає у значній частці виробництва білої кукурудзи (харчової), що робить країну ключовим гравцем у забезпеченні регіональної продовольчої безпеки.

Сезон 2024/2025 МР став для ПАР періодом кліматичних викликів. Вплив явища El Niño спричинив засушливі умови в основних регіонах вирощування (провінції Фрі-Стейт та Північно-Західна), що призвело до зниження валового збору до 14,5 млн т. Це спричинило зростання внутрішніх цін на кукурудзяну крупу, яка є основним продуктом харчування для більшості населення.

Виробництво: ПАР демонструє високий рівень технологічності порівняно з іншими країнами континенту. Середня врожайність у 2024/25 МР знизилася через погоду, проте оцінки 2025/26 МР вказують на рекордні 5,63 т/га завдяки поверненню сприятливих опадів (La Niña). Посівні площі залишаються стабільними на рівні 3,1 млн га.

Тенденція: У 2025/26 р. зафіксоване відновлення виробництва. Фермери активно використовують ГМО-насіння (близько 80-90% площ), що дозволяє ефективно боротися зі шкідниками та витримувати короткострокові періоди засухи. Ключовим фактором росту стане покращення вологозапасів у ґрунті під час посівної кампанії.

Торгівля та експорт: ПАР є нетто-експортером кукурудзи. У 2024/2025 МР експорт був обмежений через низький врожай, проте у 2025/2026 МР прогнозувався ріст поставок до 2,2–2,5 млн т.

• Ринки збуту: Країни Південної Африки (SADC), а також періодичні поставки до Південної Кореї, Японії та В'єтнаму.
• Специфіка: ПАР є одним із небагатьох стабільних джерел не-ГМО білої кукурудзи для спеціалізованих світових ринків, хоча основний обсяг експорту складає жовта кукурудза.

Імпорт: Традиційно низький (близько 0,01 млн т), проте в дефіцитні роки країна може закуповувати невеликі обсяги жовтої кукурудзи для тваринництва з Бразилії чи Аргентини, щоб вивільнити власну білу кукурудзу для експорту сусідам..

Прогноз: Згідно з даними USDA, у сезоні 2026/2027 МР валовий збір прогнозується на рівні 16 млн т. Очікується просідання виробництва приблизно на 6% (мінус ~1 млн т) порівняно з високою базою сезону 2025/2026 з результатом 16,95 млн т. 

Попри те, що світові ціни на кукурудзу демонструють ознаки відновлення, внутрішні ціни в ПАР на початку 2026 р. перебували під тиском великої пропозиції від попереднього врожаю. Як наслідок, комерційні виробники вирішили не розширювати посівні площі, залишивши їх на рівні 3,0 млн га. Частину земель фермери натомість віддали під більш маржинальну сою.

Росія замикає десятку найбільших світових виробників кукурудзи, демонструючи стабільну присутність на глобальному ринку фуражного зерна. Попри те, що кукурудза поступається пшениці та ячменю в структурі російського експорту, вона залишається стратегічною культурою для забезпечення внутрішнього тваринництва та розширення торговельної експансії в країни Близького Сходу та Азії. 

Сезон 2024/2025 МР став для російських виробників роком помірних результатів. Кліматичні аномалії (заморозки на початку весни та літня посуха в південних регіонах) обмежили потенціал врожайності, що призвело до валового збору на рівні 14,5 млн т.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР склала 5,58 т/га. Найвищі показники традиційно спостерігалися в Південному та Центральному федеральних округах, де агротехнології дозволяють досягати результатів на рівні європейських стандартів. Динаміка посівних площ за останні роки демонструє тенденцію до стабілізації в межах 2,6–2,8 млн га. Спроби розширення площ у Поволжі та на Уралі обмежуються кліматичними факторами та довшим вегетаційним періодом культури.

Тенденція: У 2025/26 р. виробництво зросло за рахунок переходу на насіння власної селекції на фоні обмеження імпорту західних гібридів. Фермери все частіше інтегрують кукурудзу в сівозміни як попередник для ярих культур у центральних регіонах.

Торгівля: Росія входить до ТОП-10 експортерів кукурудзи, хоча її частка на ринку є значно меншою порівняно з пшеницею. В 2024/2025 МР обсяги експорту склали близько 4,1 млн т.

Ринки збуту: Основними покупцями російської кукурудзи є Іран (понад 50% поставок), Туреччина та Китай. У 2025 р. спостерігалася активізація торгівлі через порти Каспійського моря, що дозволяє країні ефективно постачати зерно на ринок Ірану в обхід західних санкцій.

Імпорт: Традиційно низький — близько 0,04 млн т. Це переважно насіннєвий матеріал високих репродукцій. Проте через політику імпортозаміщення обсяги закупівель іноземного насіння продовжують скорочуватися.

Прогноз: Згідно прогнозами USDA, у сезоні 2026/2027 МР виробництво оцінюється на рівні 16,0 млн т. Цей показник перевищує результати сезону 2025/2026 МР — 15,3 млн т. Головний фактор очікуваного зростання врожаю до 16 млн т — розширення посівів у південних регіонах та Центрально-Чорноземній зоні, де аграрії частково заміщують кукурудзою пошкоджені ранніми весняними заморозками площі під озимими зерновими та нішевими культурами. 

Маючи стабільний врожай, російські трейдери намагатимуться використати падіння виробництва кукурудзи у США (де врожай очікувано просяде відразу на 6%) та в Україні (де також очікується мінус), щоб закріпити свої позиції на азійських ринках. Окрім Ірану та Туреччини, РФ агресивно нарощує поставки до Китаю (у першому кварталі 2026 р. експорт туди зріс у 2,5 раза) та Південної Кореї.