ТОП-10 країн виробників соняшнику (2024-2026)

Російська Федерація залишається найбільшим світовим виробником соняшнику, формуючи значну частину глобальної пропозиції олійної сировини та продуктів її переробки. У сезонах 2024–2026 років стратегія країни спрямована на подальшу вертикальну інтеграцію, де пріоритетом є внутрішня переробка насіння та експорт готової соняшникової олії, що досягається шляхом жорсткого тарифного регулювання вивозу сировини.

В сезоні 2024/2025 МР попри літню спеку, яка дещо знизила потенціал врожайності в південних областях, країна змогла зібрати близько 17,1 млн т. Цей результат дозволив утримувати статус глобального лідера, хоча якісні показники насіння (олійність) дещо варіювалися залежно від регіону.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР склала 1,75–1,8 т/га. На сезон 2025/2026 МР USDA зафіксувала зростання продуктивності до 1,87 т/га. Посівні площі стабілізувалися на рівні 9,8 млн га. Основними регіонами виробництва залишаються Приволзький, Центрально-Чорноземний та Південний федеральні округи, де спостерігається найвища концентрація переробних потужностей.

Тенденція: Основним трендом 2025/26 років стало імпортозаміщення в насінництві. Через обмеження доступу до західної селекції, аграрії поступово переходять на гібриди власної розробки, що в короткостроковій перспективі може створювати волатильність показників врожайності. Проте висока маржинальність соняшнику порівняно з зерновими стимулює збереження великих площ у сівозміні.

Торгівля та експорт: Експорт насіння соняшнику з РФ майже повністю заблокований дією обмежувального мита, що робить вивіз сировини економічно недоцільним.

• Експорт насіння: Оцінюється на рівні 0,4–0,5 млн т (переважно в країни ЄАЕС).
• Експорт олії: Країна фокусується на експансії на ринки Китаю, Індії та Єгипту, плануючи поставити понад 4,5–5,0 млн т соняшникової олії у 2026 р.

Імпорт: Традиційно залишається низьким. Основну частку імпорту раніше складало насіння високих репродукцій для посіву, обсяги якого наразі стрімко скорочуються через державну політику локалізації виробництва насіння.

Прогноз: Згідно з даними USDA FAS, у сезоні 2026/2027 МР очікується зростання валового збору до 19 млн т. Очікується стрімке зростання — врожай збільшиться орієнтовно на 11-12% (+1,9-2,0 млн т) відносно попереднього року — 17,0–17,1 млн т в 2025/2026 МР. 

Україна залишається стратегічним центром світового ринку соняшнику, попри виклики воєнного часу та кліматичні аномалії останніх сезонів. Завдяки унікальній концентрації переробних потужностей та інтеграції в глобальні ланцюги поставок олії, вітчизняний агросектор продовжує визначати цінову динаміку в Чорноморському регіоні та за його межами.

Сезон 2024/2025 МР став для наших виробників випробуванням на кліматичну витривалість. Аномальна спека та посуха в липні-серпні 2024 р. суттєво знизили потенціал врожайності в центральних та південних областях. Валовий збір склав близько 13,0 млн т. Це спричинило високу конкуренцію між переробниками за сировину, що тримало внутрішні ціни на рекордно високих рівнях протягом усього сезону.

Виробництво: Середня врожайність у 2024/25 МР зафіксована на рівні 2,3–2,4 т/га. Хоча показник нижчий за рекордні роки, Україна зберігає одну з найвищих ефективностей виробництва серед топ-гравців. Посівні площі під соняшником стабілізувалися після скорочення в 2022 р., зафіксувавшись у межах 5,3–5,6 млн га.

Тенденція: У 2025/26 рр. соняшник залишається найбільш ліквідною культурою. Аграрії роблять ставку на інтенсифікацію: використання посухостійких гібридів та точне внесення добрив. Аналітики USDA оцінюють валовий збір у 2025/2026 МР в 11 млн т за умови сприятливого температурного режиму в період наливу зерна.

Торгівля та експорт: Стратегічний вектор України — експорт продуктів переробки, а не сировини.

• Експорт насіння: Залишається на мінімальному рівні — близько 0,25 млн т. Це зумовлено розвиненою внутрішньою переробкою та логістичними пріоритетами.
• Експорт олії: Україна залишається експортером №1 у світі, забезпечуючи близько 40% глобального ринку соняшникової олії. Основними напрямками залишаються Індія, ЄС (Іспанія, Нідерланди) та Китай.

Імпорт: Традиційно представлений насіннєвим матеріалом високих репродукцій. Незважаючи на розвиток вітчизняної селекції, понад 70% площ засіваються гібридами іноземного походження (США, Франція, Німеччина).

Прогноз: Аналітики USDA у сезоні 2026/2027 МР очікують зростання виробництва на 22,7% (+2,5 млн т) порівняно з попереднім роком. Прогноз валового збору — 13,5 млн т. Це означає практично повне відновлення ринку до його середньостатистичних комфортних обсягів. Прогноз виробництва соняшникової олії в Україні на 2026/2027 МР злітає на 19% — до 5,63 млн т (проти 4,73 млн т у 2025/2026 МР).

Європейський Союз виступає одночасно одним із найбільших виробників та ключовим глобальним імпортером, що робить європейський попит головним драйвером цін для Чорноморського басейну. Основними трендами сезону є відновлення врожайності в Румунії та Болгарії після засухи та посилення ролі переробних потужностей усередині ЄС.

Сезон 2024/2025 МР став для блоку роком кліматичної волатильності. Аномальна спека в Південно-Східній Європі (особливо в Румунії та Болгарії) призвела до падіння валового збору до 8,7 млн т. Це створило дефіцит сировини для європейських олійноекстракційних заводів, що змусило блок активно нарощувати імпорт з третіх країн.

Виробництво: Динаміка посівних площ у ЄС стабілізувалася на рівні 4,8 млн га. Головними виробничими хабами залишаються Румунія (лідер за площею), Франція (лідер за технологічністю) та Болгарія. Середня врожайність у 2024/25 МР склала близько 2,1 т/га, проте в регіонах з інтенсивним землеробством (Франція, Угорщина) цей показник сягав 2,8–3,1 т/га.

Тенденція: У 2025/26 р. було зафіксуване помітне просідання врожаю в Європі — 8,7 млн т (показник повторив цифри кризового 2024 року). Головною причиною стали екстремальна літня спека та засуха в Чорноморському басейні та Південно-Східній Європі, які сильно вдарили по посівах у Румунії та Болгарії. Саме цей дефіцит сировини всередині ЄС спровокував зліт цін на соняшникову олію до рівнів 2022 р. ($1150–1250/т CIF) та змусив європейські ОЕЗ працювати на межі рентабельності.

Торгівля та імпорт: ЄС є нетто-імпортером насіння соняшнику.

• Імпорт: У 2024/2025 МР блок імпортував близько 2,3–2,5 млн т насіння. Основними постачальниками залишаються Україна та Молдова. Через дефіцит у Болгарії у 2025 р. спостерігалися нетипові поставки соняшнику з Аргентини.
• Експорт: Вивіз насіння за межі ЄС є мінімальним (близько 0,3 млн т) і спрямований переважно на нішеві ринки переробки в сусідні країни.

Переробка та споживання: Внутрішнє споживання соняшнику в ЄС становить понад 11 млн т. Олія використовується переважно для харчових потреб, а шрот — як високобілковий компонент у тваринництві. Розвиток «зеленої» енергетики також підтримує попит на соняшникову олію як сировину для біодизеля в окремих країнах блоку.

Прогноз: експерти USDA очікують різкий стрибок виробництва в 2026/2027 МР — відразу на 13,8% (+1,2 млн т) порівняно з поточним сезоном. Показник валового збору у 9,9 млн т наблизиться до історичних максимумів Блоку. Паралельно Європейська Комісія у своїх локальних звітах оцінює врожай дещо обережніше — на рівні 9,6 млн т, проте обидва відомства одностайні в тому, що європейський сектор соняшнику переживає потужний камбек. 

Аргентина стабільно входить до четвірки найбільших світових виробників соняшнику, виступаючи ключовим гравцем Південної півкулі. У 2024–2026 роках аргентинський агросектор демонстрував високу адаптивність до глобальних змін попиту, зміцнюючи позиції як надійного постачальника олії та шроту в періоди сезонного дефіциту в Чорноморському регіоні.

Сезон 2024/2025 МР став для Аргентини періодом помірного зростання. Попри локальні посушливі умови в північних провінціях під час сівби, основні регіони вирощування (Буенос-Айрес та Ла-Пампа) продемонстрували гарні результати. Валовий збір склав близько 3,85 млн т, що дозволило країні повністю завантажити власні переробні потужності.

Виробництво: Аргентина демонструє стабільну врожайність на рівні 2,1 т/га. Динаміка посівних площ за останні роки тримається в межах 1,8–2,0 млн га. Фермери все частіше розглядають соняшник як надійну альтернативу сої та кукурудзі в регіонах з меншою кількістю опадів завдяки його посухостійкості.

Тенденція: У 2025/26 р. посівні площі були розширені до 2,0–2,7 млн га. Ключовим стимулом є сприятлива цінова кон'юнктура на світовому ринку рослинних олій та очікуване повернення кліматичного явища La Niña, до якого соняшник пристосований краще за інші культури.

Торгівля та експорт: Аргентинська модель ринку орієнтована на експорт продуктів переробки.

• Експорт насіння: Традиційно низький — близько 0,15–0,20 млн т, переважно нішеві високоолеїнові сорти та кондитерський соняшник до ЄС.
• Експорт олії та шроту: Аргентина входить до трійки найбільших експортерів соняшникової олії, активно конкуруючи з Україною на ринках Індії, Китаю та Південно-Східної Азії.

Імпорт: Майже відсутній. Країна повністю забезпечує себе власною сировиною та насіннєвим матеріалом, хоча глобальні компанії (Syngenta, Corteva Agriscience) проводять активну селекційну роботу безпосередньо на території країни.

Прогноз: Світовий ринок готується до «аргентинського прориву». Якщо раніше аналітики очікували помірного врожаю на рівні 4,3 млн т, то оновлені стратегічні прогнози (з урахуванням розширення площ до 2,7 млн га) вказують на потенціал у 8,0 млн т в сезоні 2026/2027 МР. В 2025/2026 МР оцінки USDA скромніші, але також говорять про справжній інвестиційний та виробничий бум — 5,8–6,0 млн т (залежно від фінального доочищення, локальні біржі Буенос-Айреса дають оптимістичні показники 6,4 млн т). Це перетворює Аргентину з регіонального гравця на глобального стабілізатора, здатного компенсувати будь-яку волатильність у Чорноморському регіоні.

КНР посідає стратегічне місце на світовому ринку соняшнику, виступаючи одним із найбільших виробників та споживачів цієї культури в Азії. У 2024–2026 рр. китайський ринок демонструє стійку тенденцію до інтенсифікації виробництва та диверсифікації імпортних потоків олії, що обумовлено зростаючим попитом населення на здорові рослинні жири.

Виробництво: Сезон 2024/2025 МР характеризувався для Китаю стабільними показниками. Основні виробничі потужності зосереджені у внутрішній Монголії та північно-західних регіонах (Сіньцзян), де кліматичні умови сприяють вирощуванню соняшнику з високим вмістом олії. Валовий збір склав близько 2,4 млн т.

Китай демонструє одну з найвищих середніх врожайностей у світі — 2,65 т/га, що значно перевищує середньосвітові показники. Динаміка посівних площ за останні роки залишається стабільною в межах 0,9–1,0 млн га. Китайські фермери віддають перевагу кукурудзі та сої в регіонах з кращим зволоженням, залишаючи під соняшник посушливі та солончакові землі, де він демонструє кращу адаптивність.

Тенденція: Понад 65–70% всього соняшнику, що вирощується всередині КНР, — це не олійні, а великі кондитерські сорти. Лузання смаженого насіння є невіддільною частиною місцевої культури харчування та дозвілля. Власне олійні сорти забезпечують лише мізерну частку внутрішнього ринку.

Торгівля та імпорт: КНР є нетто-імпортером продуктів переробки соняшнику, проте у сегменті насіння ситуація відрізняється.

• Експорт насіння: Китай активно експортує кондитерський соняшник (для споживання в їжу) до країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Європи. Обсяги складають близько 0,4–0,5 млн т.
• Імпорт олії: Китай залишається критично важливим ринком для України та РФ. У 2025 р. країна імпортувала понад 1,2–1,5 млн т соняшникової олії.

Для України та РФ Китай залишається ключовим «полем фінансового бою». У 2026 р. Росія нарощує туди прямі залізничні та флекситанкові поставки. Проте українська соняшникова олія преміальної якості утримує сильні позиції у промисловому секторі КНР (виготовлення майонезів, дитячого харчування та кондитерських виробів).

Прогноз: Згідно з оцінками USDA FAS, у сезоні 2026/2027 МР виробництво соняшнику в Китаї становитиме 1,05 млн т. Очікується символічний приріст на 5% (+50 тис. т) в порівнянні з показниками валового збору 2025/2026 МР — 1 млн т. Ріст закладають виключно за рахунок планового покращення врожайності, а не через збільшення посівних площ. 

Румунія є провідним виробником соняшнику в Європейському Союзі, стабільно конкуруючи з Францією за першість у валовому зборі. Завдяки сприятливому клімату та значним площам посівів, країна виступає ключовим експортним хабом Чорноморського регіону. Протягом 2024–2026 років румунський ринок фокусується на відновленні після посухи та розширенні потужностей внутрішньої переробки.

Виробництво: сезон 2024/2025 МР став для Румунії періодом кліматичної корекції. Екстремальні температури та дефіцит вологи в критичні фази розвитку культури (липень-серпень 2024 р.) обмежили потенціал врожайності. Валовий збір склав 2,2 млн т, що нижче за історичні максимуми, проте дозволило країні зберегти статус найбільшого виробника в ЄС за площею.

Посівні площі під соняшником у Румунії є одними з найстабільніших у Європі, коливаючись у межах 1,2–1,3 млн га. Врожайність у 2024/25 МР склала близько 1,72 т/га. Румунія має значний потенціал для зростання продуктивності, оскільки в інтенсивних господарствах врожайність сягає 3,0 т/га, тоді як загальнонаціональний показник часто страждає від відсутності іригації.

Торгівля та логістика: Румунія відіграє роль головного логістичного вузла для олійних культур.

• Експорт: Країна залишається нетто-експортером насіння соняшнику (близько 1,1–1,3 млн т), переважно до інших країн ЄС (Франція, Нідерланди) та Пакистану.
• Порт Констанца: Виступає ключовим терміналом не лише для румунського, а й для українського та молдавського зерна, що робить регіон ціновим індикатором для всього басейну.

Імпорт: У 2024/2025 МР Румунія імпортувала близько 0,5 млн т соняшнику, головним чином з України та Молдови, для забезпечення роботи власних маслоекстракційних заводів (МЕЗ).

Прогноз: У сезоні 2026/2027 МР експерти USDA очікують, що Румунія зміцнить свої позиції завдяки високій рентабельності соняшнику порівняно з кукурудзою. Прогноз валового збору становить 2,1 млн т. Це перевищує результати сезону 2025/2026 МР — ~1,78–1,82 млн т. Румунські фермери, як і більшість колег у Східній Європі, масово коригують сівозміну. Через високу вартість азотних добрив та логістичний тиск, аграрії частково відмовляються від вирощування кукурудзи, яка потребує значних інвестицій у підживлення та штучне зрошення, на користь більш посухостійкого та невибагливого соняшнику.

Болгарія є одним із ключових виробників соняшнику в Європейському Союзі та важливим гравцем у Чорноморському регіоні. Завдяки потужному переробному сектору, країна трансформувалася з чистого експортера сировини на великого виробника та експортера соняшникової олії та шроту, що робить її ринок критично важливим для розуміння глобальних олійно-жирових балансів.

Виробництво: В сезоні 2024/2025 МР сильна літня посуха та екстремально високі температури в липні-серпні 2024 р. негативно вплинули на налив насіння, що призвело до зниження врожаю до 1,75 млн т. Це змусило болгарських переробників активно шукати сировину на зовнішніх ринках для завантаження потужностей.

Болгарія традиційно демонструє високу інтенсивність вирощування соняшнику. Середня врожайність у 2024/25 МР зафіксована на рівні 1,92 т/га, що нижче за середній п'ятирічний показник. Посівні площі залишаються стабільними в межах 0,85–0,90 млн га, оскільки соняшник є найбільш рентабельною ярою культурою для болгарських фермерів. Країна продовжує нарощувати потужності з переробки, які вже перевищують 3,5 млн т на рік, що створює постійний дефіцит власної сировини.

Торгівля та імпорт: Болгарія виступає великим регіональним хабом для переробки соняшнику.

• Імпорт: У 2024/2025 МР обсяги імпорту насіння склали близько 0,8–1,0 млн т. Основним постачальником залишається Україна, а також періодично Румунія та Молдова. Болгарські переробники є одними з найбільш активних лобістів полегшення транзиту та імпорту української олійної.
• Експорт: Експорт насіння як сировини стрімко скорочується на користь продуктів переробки. Натомість Болгарія входить до ТОП-експортерів соняшникової олії та лущеного соняшнику у ЄС.

Прогноз: аналітики USDA в сезоні 2026/2027 МР прогнозують валовий збір у Болгарії на рівні близько 1,95–2,05 млн т (у межах загального зростання врожаю в ЄС до 9,9 млн т). Очікується відчутний приріст виробництва — орієнтовно на 18–20% порівняно з поточним кризовим роком. В сезоні 2025/2026 оцінки врожаю становлять 1,66 млн т. Прогноз зростання врожаю понад 1,9 млн т базується на закладеній USDA моделі нормалізації погоди після дворічної посухи. 

Туреччина займає стратегічну позицію на світовій карті олійних культур, виступаючи одним із найбільших у світі переробників соняшнику та імпортерів сировини. Країна сформувала потужний олійно-жировий кластер, який не лише забезпечує високий внутрішній попит, а й працює як експортний хаб для постачання рафінованої олії в країни Близького Сходу та Північної Африки.

Виробництво: Сезон 2024/2025 МР став для Туреччини роком стабілізації після кліматичних викликів попередніх періодів. Завдяки покращенню вологозапасів у ключовому регіоні вирощування — Тракії (європейська частина країни) — валовий збір склав близько 1,6 млн т. Це дозволило частково задовольнити потреби внутрішніх переробників власною сировиною.

Туреччина демонструє високу інтенсивність землеробства. Середня врожайність у 2024/25 МР зафіксована на рівні 2,45 т/га, що є одним із найкращих показників у Чорноморсько-Середземноморському регіоні. Динаміка посівних площ демонструє помірне зростання: з 0,65 млн га у 2023 р. до 0,72 млн га у 2025-му. Уряд активно стимулює аграріїв через систему субсидій та підтримку зрошувальних проєктів у Центральній Анатолії.

Тенденція: У 2025/26 р. зафіксоване подальше розширення площ під соняшником. Основним рушієм є висока рентабельність культури порівняно з пшеницею та бавовною, а також розвиток програми National Agriculture Project, яка заохочує вирощування олійних у посушливих регіонах.

Торгівля та імпорт: Туреччина є нетто-імпортером соняшнику, оскільки внутрішнє виробництво покриває лише близько 50–60% потреб потужного переробного сектору.

• Імпорт: У 2024/2025 МР обсяги імпорту насіння склали близько 0,6–0,7 млн т. Основними постачальниками залишаються Україна, Румунія та Болгарія.
• Логістика: Туреччина активно використовує режим переробки на митній території (Inward Processing Regime), що дозволяє імпортувати насіння без мита за умови подальшого експорту продуктів переробки (олії та шроту).

Експорт: Туреччина майже не експортує насіння соняшнику, фокусуючись на продуктах з високою доданою вартістю. Країна входить до топ-експортерів фасованої соняшникової олії, постачаючи її до Іраку, Сирії та Лівії.

Прогноз: У сезоні 2026/2027 МР очікується валовий збір соняшнику на стабільному рівні 1,6 млн т. Аналітики USDA закладають у прогнози відновлення середньої врожайності в Туреччині завдяки кращій вологозарядці ґрунту під час зимово-весняного періоду в Анатолії та Фракії. Оцінки сезону 2025/2026 МР становлять 0,935 млн т. 

Виробництво впало суттєво нижче середніх історичних значень, сформувавши жорсткий внутрішній дефіцит сировини. Щоб закрити потреби внутрішніх ОЕЗ та зупинити зростання цін для населення, уряд Туреччини вдався до масштабних інтервенцій, суттєво знизивши імпортні мита на олійні культури. Як наслідок, імпорт насіння соняшнику в Туреччину в сезоні 2024/2025 МР злетів до 1,4 млн т.

Казахстан впевнено зміцнює свої позиції як провідний виробник та експортер соняшнику в Центральній Азії. У 2024–2026 роках країна демонструє стратегічний перехід від експорту сировини до глибокої переробки, що підтримується державним регулюванням (зокрема, запровадженням експортних мит) та активним розширенням посівних площ у східних та північних регіонах.

Виробництво: сезон 2024/2025 МР став для Казахстану періодом інтенсивної адаптації. Попри складні погодні умови під час збиральної кампанії в окремих областях, країна змогла забезпечити стабільний валовий збір на рівні 1,3 млн т. Це дозволило повністю задовольнити потреби внутрішніх маслоекстракційних заводів, потужності яких активно зростають.

Динаміка посівних площ демонструє стійке зростання: за останні роки вони збільшилися з 0,9 млн га до понад 1,2 млн га. Культура стає привабливою для фермерів Східно-Казахстанської та Павлодарської областей через її вищу рентабельність порівняно з пшеницею в умовах зміни клімату. Середня врожайність залишається відносно низькою (1,1–1,2 т/га), проте в передових господарствах, що використовують гібриди іноземної селекції, показники сягають 2,5 т/га.

Тенденція: У 2025/26 р. посівні площі продовжили росширювати. Казахстан активно впроваджує вологозберігаючі технології та покращує доступ аграріїв до якісного насіннєвого матеріалу. Державна політика спрямована на стимулювання внутрішньої переробки, що робить соняшник ключовою олійною культурою країни.

Торгівля та експорт: Казахстан трансформує свою торговельну модель.

• Експорт насіння: Через дію експортного мита (100 євро за тонну, але не менше 20%), вивіз сировини суттєво обмежений. Основні обсяги спрямовуються до Китаю та Узбекистану в межах встановлених квот або через сірі схеми.
• Експорт олії: Країна стрімко нарощує поставки соняшникової олії. Основними ринками збуту є Китай, Таджикистан та Афганістан. Казахстан прагне стати головним «олійним хабом» для Центральної Азії та Західного Китаю.

Імпорт: Майже відсутній у сегменті товарного соняшнику, проте країна залишається залежною від імпорту високопродуктивного насіння (переважно з ЄС та США).

Прогноз: У сезоні 2026/2027 МР виробництво соняшнику в Казахстані прогнозується експертами USDA на рівні 2,65–2,75 млн т. Очікується подальший приріст виробництва щонайменше на 8–10% порівняно з поточним успішним сезоном 2025/2026 МР, в якому валовий збір оцінюється в 2,46 млн т. Звіти USDA чітко фіксують, що через затримки весняної сівби, посушливі очікування на літо 2026 року та тиск низьких цін на пшеницю, казахстанські аграрії свідомо скорочують площі під зерновими (виробництво пшениці в країні, за прогнозами, впаде з 18 до 14 млн т). Земельний банк, що вивільнився, масово віддають під соняшник та ріпак, оскільки олійні культури демонструють значно вищу преміальну рентабельність.

Молдова займає стратегічно важливу нішу в Чорноморському басейні, будучи одним із найбільш інтенсивних виробників соняшнику щодо площі орних земель. Країна виступає критично важливим постачальником сировини для переробних заводів Румунії та Болгарії. У 2024–2026 роках молдавський ринок фокусується на подоланні кліматичної вразливості та модернізації внутрішньої переробки.

Виробництво: cезон 2024/2025 МР став для Молдови періодом серйозних випробувань через екстремальну посуху, яка охопила південні та центральні райони країни. Аномальні температури в липні 2024 р. призвели до передчасного дозрівання культури та зниження олійності насіння. Валовий збір склав близько 0,75 млн т, що змусило уряд вводити тимчасові заходи з моніторингу експорту для захисту внутрішньої переробної галузі.

Соняшник залишається ключовою експортною культурою Молдови, займаючи близько 25% усіх посівних площ у країні. Динаміка площ за останні роки демонструє стабільність у межах 0,38–0,40 млн га. Середня врожайність у 2024/25 МР впала до 1,85 т/га, проте в північних регіонах країни, де випадало більше опадів, господарства змогли досягти 2,5 т/га.

Торгівля та логістика: Молдова є класичним нетто-експортером насіння соняшнику, хоча частка переробки всередині країни поступово зростає.

• Експорт: У 2024/2025 МР понад 0,4 млн т насіння було спрямовано на зовнішні ринки. Ключовими покупцями залишаються Румунія (заводи в Галаці та Констанці), Болгарія та Туреччина.
• Переробка: Найбільший гравець ринку — холдинг Trans-Oil — продовжує нарощувати потужності, що створює внутрішню конкуренцію за сировину між експортерами та МЕЗами у Бельцях та Джурджулештах.

Імпорт: Традиційно низький, представлений переважно високопродуктивним насіннєвим матеріалом із країн ЄС та США.

Прогноз: Згідно з даними USDA FAS, у сезоні 2026/2027 МР Молдова зміцнить свої позиції як регіональний постачальник, зібравши ~950–980 тис. т соняшнику. Попередні результати сезону 2025/2026 МР оцінюються в 851 тис. т. Прогноз USDA базується на очікуваному загальному відновленні врожайності в усьому Чорноморському басейні. Після локальних посух попередніх років, наразі запаси вологи в ґрунті оцінюються як задовільні, що дозволяє закладати вищу середню врожайність. Аналітики зазначають, що Молдова залишається «барометром» цін для південно-східного регіону Європи.