Село, що стало островом. Репортаж з підтопленої Афанасіївки
Джерело фото: Latifundist.com
«У мене 35 сіл. Треба їхати далі. Краще в людей спитай — у них нічого не лишилось», — каже волонтер, показуючи рукою в напрямку села. Чоловік поспіхом складає у вантажівку гумовий човен. Ним він щойно переправляв продукти в Афанасіївку — cело, що знаходиться за кілька кілометрів від Снігурівки на Миколаївщині.
Вікіпедія пише, що «село з трьох боків оточене заплавами й озерцями». Біля Афанасіївки протікає Інгулець. Таке водне сусідство зіграло злий жарт — після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС село фактично перетворилося в «острів». Вода піднялась у всіх водоймах на 3-4 метри, оточила Афанасіївку, затопивши більше 70 будинків.
Щоб добратися до села, треба перейти вбрід. Двома днями раніше і це було неможливо — вода стояла ще дуже високо, люди перебиралися човнами чи понтоном.
На березі, окрім нас і волонтерів, чергують представники Держслужби з надзвичайних ситуацій. По переправі в обидві сторони рухаються селяни. З боку села йдуть з сумками, виносять найцінніше.
— Ви в село?
— Так, ідем дивиться на хату. Як цікаво — давайте з нами.
На переправі знайомимось з подружжям — Олександром та Наталею, що вперше після підтоплення повертаються в село, аби подивитися на власний будинок. Він стоїть на краю села, велика вода затопила його одним з перших.
Олександр працює у Снігурівці на заводі з переробки томатів Agrofusion. Коли стався підрив дамби, він був на зміні. Миттю повернувся додому та почав збирати найцінніші речі.
«Головне, аби дах не впав», — каже чоловік. Будинок стоїть у воді, але по пояс, а подекуди і по шию, до нього ще можна дістатися. Що, власне, і робимо з господарем.
Монтажним ломом Олександр відкриває двері. У будинку по коліна води, плавають меблі, лінолеум, обвалилась натяжна стеля. Вода тут стояла на рівні даху. Тому Олександр і боявся, що стеля впаде.
На кухні перевернутий холодильник, господар відкриває його та миттю закриває носа — продукти зіпсувалися.
«Подивіться на грамоту на холодильнику — «За найчистіше подвір’я». Що я вам скажу, хлопці, жили ми класно. Доки не прийшов грьобаний «рускій мір», — в серцях каже чоловік.
Родина у селі пережила окупацію. Чоловік пригадує цей час як страшний сон. Розповідає, як російські військові стояли на у селі на високому березі ставку та задля розваги обстрілювали сільські будинки.
Єдине, що чоловік забрав з будинку — парфуми для дружини.
Корів виводили по понтону
«У людей нерви нікудишні. Люди після окупації постаріли, осунулися. А тепер ще це», — каже мешканець села Сергій Миколайович. Спершись на велосипед, він стоїть біля берегу озера. Чоловікові 70 років, він прожив в Афанасіївці все життя. Каже, що в 1985 була повінь, вода теж була висока, але далеко від сьогоднішнього рівня.
Будинок чоловіка, на щастя, не постраждав. «Вода була метра три висотою. Затопило все, не дістало лише верхню вулицю і центральну, де клуб», — згадує він.
Сергій Миколайович емоційно описує, як у перший день евакуйовували корів по понтонному мосту. Переправили на інший берег, де вони зараз знаходяться в ангарі.
Чи забезпечені продуктами і всім необхідним? Чоловік каже, що всім забезпечені, була волонтерська допомога з Польщі, США, Канади. «Був у нас і Комаров», — додає чоловік.
З берега задумано дивиться на велику воду жінка. Зараз у селі не до дозвілля. Тож у завідувачки сільського відділу дозвілля Тетяни купа адміністративних задач.
Жінка розповідає, що після підриву греблі вода почала поступати у перший же день. Але основні проблеми почалися після того, як прорвало дамбу в сусідньому селі — вода почала стрімко заливати село. «Автобус і вантажівка, що приїхали з допомогою та евакуювати людей, заїхали в село ще своїм ходом, а назад вже не могли виїхати. Довелося переправляли по понтону», — розповідає вона.
Загалом, за словами жінки, критично затоплено у селі 75 будинків, а загалом же постраждав 171 будинок. Багато селян займалися городництвом, найближчі тижні збиралися копати картоплю. «Тепер вона вся почорніла, погнила. Люди і без хат, і без городини».
Афанасіївка в XІX сторіччі мала ще одну назву — Озерище. Інгулець з його зрошенням, озера з заплавами рятували селян від посухи, яка з кожним роком накривала Південь.
Та за два дні ця сама вода перетворила село на острів. Вона скоро зійде, але наслідки цієї техногенної катастрофи ще довго будуть про себе нагадувати афанасіївцям.
