Ринок олійних: виробники втратили маржу, динаміка експорту впала, а потужності переробки виросли. Про що ще говорили на Black Sea Grain?
Джерело фото: Latifundist.com
Україна залишається одним із основних постачальників рослинних олій на світові ринки. Тільки соняшникової олії за 12 останніх місяців ми експортували більше ніж 5,6 млн т, і це попри розірвані логістичні ланцюги. Українська олія продовжує цінуватися на зовнішніх ринках, хоча росія і тут своєю ціною інколи перекриває нам доступ.
Про це говорили на 19-й Міжнародній конференції «Black Sea Grain & Oil-2023. Шлях до відновлення».
Українські виробники та переробники олійних поділилися своїм досвідом роботи під час війни. Яку маржу сьогодні мають переробники? Як зробити вирощування олійних прибутковим в умовах, коли ціни на насіння котяться вниз, а на ТМЦ ростуть? Як експортувати та не потрапити на підводні камені?
Виробники втратили маржу
Вперше за всю історію галузі виробники олійних культур не мають маржі, говорить експертка олійних ринків «УкрАгроКонсалт» Юлія Гаркавенко.
Юлія Гаркавенко
експертка олійних ринків
«УкрАгроКонсалт»
«Ми декілька разів перераховували, бо не розуміли, що відбувається. А відбувається те, що раніше аграрії не мали проблем, куди збути соняшник та ріпак, адже на ці культури завжди був попит. Зараз доводиться шукати покупців, а в деяких випадках і намагатися самостійно експортувати».
Змінилася ситуація і у переробників — заводи не можуть працювати на повну потужність. По-перше, ОЕЗам бракує сировини, бо зменшилася врожайність олійних у порівнянні з довоєнним періодом. Плюс зріс відсоток експорту насіння соняшнику (раніше 98% соняшнику перероблялося всередині країни).
По-друге, продукти переробки — це легкозаймисті товари. А ми бачимо, що росія цілеспрямовано б’є по виробничій інфраструктурі. Тому зберігати продукти переробки ніде, а працювати з колес дуже важко.
Але не дивлячись на ці всі проблеми, перспективи отримати гарну маржу переробники мають.
Юлія Гаркавенко
експертка олійних ринків
«УкрАгроКонсалт»
«На диво, на даний час ми бачимо дуже непогані перспективи по маржі соняшника в першу чергу. Також ми очікуємо, що буде зростання переробки, але за однієї умови — сировина залишиться в Україні».
Що говорять переробники?
Чому відбувся такий перерозподіл маржі, розповідає директор зі стратегічного планування «УКРОЛІЯ» Артем Скляренко. За його словами, на формування маржі впливають два чинники: ціни на олію та шрот у світі (на жаль, соняшникові шрот та олія грають у цьому випадку не першу скрипку) та витрати на виробництво, починаючи з пального та електроенергії до добрив та ЗЗР.
«Друге питання: як ця маржа розподіляється вже всередині країни. А на це впливає баланс між вирощеним соняшником та потужностями по його переробці. До війни ми вирощували менше, ніж дозволяли переробити потужності. Тому і мали високий попит на соняшник зі сторони переробників і відповідно високу ціну. Я думаю, всі пам’ятають соняшник по 25 тис. грн/т. Тому майже вся маржа, яка формувалася в Україні, була у виробників. І це добре, бо аграрії інвестували ці кошти у діджиталізацію та інтенсифікацію свого виробництва», — зауважує Артем Скляренко.
Він підтверджує, що в останні два роки маржа перейшла до переробників. З початком повномасштабного вторгнення великі переробні підприємства не змогли поставляти продукцію на експорт через розірвані логістичні ланцюги. Залишилися малі переробні підприємства, яким не потрібно було формувати великі партії, і вони змогли втиснутися в це вузьке горло експорту. Але вони формували менший попит на соняшник, відповідно і ціна на насіння впала.
«Однак переробники так само ці кошти вкладають в розбудову підприємств. Будують цехи рафінації, фасування. Входять у продукти з більшою доданою вартістю», — каже Артем Скляренко.
Про те, що таку маржу, яка є зараз, переробники не бачили багато років, говорить і Євген Садовий, директор з переробки продуктів сільгоспвиробництва «Астарта-Київ».
Євген Садовий
директор з переробки продуктів сільгоспвиробництва
«Астарта-Київ»
«Я пам'ятаю, коли ще в Cargill 25 років тому ми бачили маржу $100/т. То сьогодні таку саму маржу бачимо по переробці олійних. І це на фоні падіння цін в аграрному секторі».
І додає, що по прибутковості в розрізі агропромхолдингу номером один є цукровий буряк, за ним йдуть соя і ріпак. Тобто ті культури, які компанія переробляє — приносять прибуток. Ті, які вирощує — ні. Але на думку Євгена Садового, у всьому повинен бути баланс. Так, переробка показує чудові результати, але ціни на вирощену продукцію впали. Виробники тільки за минулий рік втратили купу фінансів і цього року ситуація повторюється. Якщо не буде змін у наступному році, і агросектор не буде ніхто фінансувати, то ринок зміниться, і суттєво.
Як заробити в таких умовах виробнику?
«Упродовж трьох днів після повномасштабного вторгнення ми прийняли для себе рішення, яке коштувало нам $5 млн», — почав свій виступ заступник гендиректора, комерційний директор «ТАС Агро» Антон Жемердєєв.
У 2022 році компанія повністю змінила свою сівозміну і посіяла у два рази більше соняшнику — до 30 тис. га. Тож, прогнозуючи вал у 75 тис. т і оцінюючи власні логістичні можливості, «ТАС Агро» прийняла рішення йти у переробку. Знайшли партнерів, на потужностях яких вже другий сезон переробляє олійні.
Антон Жемердєєв
комерційний директор
«ТАС Агро»
«Як зараз пам’ятаю, ми були здивовані, що змогли заробити $220/т. Тож вирішили продовжувати цей досвід. Доукомплектували команду і за минулий сезон переробили на заводах партнерів близько 45% ріпаку, сої та соняшнику».
В цьому сезоні компанія увесь зібраний врожай ріпаку переробила. Маржа на рівні $70-80/т. І тут постає питання, а як продають перероблену продукцію? Антон Жемердєєв говорить, що спочатку везли до порту або продавали з місця. В цьому сезоні самостійно вантажать контейнера до Китаю, тому і мають таку маржинальність.
Антон Жемердєєв
комерційний директор
«ТАС Агро»
«Ми аналізуємо ринки, працюємо з брокерами, які нам показують шлях. Велика доля успіху в тому, що ми зібрали професіональну команду. Адже це важка робота, особливо що стосується відправки контейнерами. Швидше панамакс завантажити, ніж відправити контейнерний потяг. Але поки маржиналість є, ми цим займаємося».
І додає, що у майбутньому група розглядає можливість інвестицій у власну переробку.
Тренд на високоолеїновий соняшник
Переробники теж шукають нові можливості для себе. Так, «Астарта» попри війну продовжує реалізовувати проєкт по виробництву соєпротеїнового концентрату, який потім зможе експортувати в Європу.
«УКРОЛІЯ» відкрила представництво у Польщі та почала виробляти там високоолеїнову соняшникову олію.
Артем Скляренко навіть наголошує, що за високоолеїновим соняшником майбутнє. Ринки Європи він так точно вже захватив. До прикладу, у Франції на високоолеїновий соняшник сьогодні припадає 60-70%. Така олія набагато корисніша (під час процесу жарки не утворює канцерогени), має довший термін зберігання, не має запаху і смаку, менше піддається окисленню.
«УКРОЛІЯ» вже 10 років займається її виробництвом. На внутрішньому ринку постачає сегменту HoReCa. «Навіть відібрали цей ринок у пальмової олії», — сміється Артем.
Щодо світових потреб, то попит на рафіновану високоолеїнову олію є в США, Південній Америці та Австралії. Європа перенасичена. Основним споживачем нерафінованої є Китай.
А ще «УКРОЛІЯ» має завод по виробництву органічної олії. Виробляють рафіновану та нерафіновану продукцію. Завод з початку великої війни простояв всього один місяць.
«Завдяки нішевим культурам ми змогли навіть у війну гарно заробляти та інвестувати у подальший розвиток»,— каже Артем Скляренко.
Динаміка експорту впала, а переробка виросла
А тепер про основні тенденції на ринку олійних.
«Потужності з переробки олійних в цьому році можуть скласти 24 млн т за умови, якщо введемо в експлуатацію новий завод», — каже генеральний директор «Укроліяпром» Степан Капшук.
Унікальністю цього сезону є збільшення переробки ріпаку всередині країни. Якщо минулого року ми переробили 175 тис. т, то цього року — 600 тис. т і це не кінцева цифра. Маржинальність переробки ріпаку висока, хоча зараз ціни і знизилися. Степан Капшук радить не панікувати, бо це ситуативний момент.
Степан Капшук
генеральний директор Укроліяпром»
«На ціну олії тисне в тому числі і ціна на нафту. Це не основний фактор, але коли ціна на нафту зростає на $10/т, то ціна на олію миттєво зростає на $30-60/т. Чому? Бо майже 47 млн т пальмової олії і інших олій використовується для виготовлення біодизелю. А цей вид палива затребуваний на ринку. У мене навіть є мрія, щоб в майбутньому хтось ризикнув в Україні виробляти біодизель».
В цьому сезоні потенціал виробництва складав 21,5 млн т через величезні перехідні залишки: 3,5 млн т соняшнику, 1,2 млн сої і приблизно 600 тис. т ріпаку. Враховуючи, що виробництво соняшнику у сезоні 2023/2024 очікується на рівні 13,03 млн т, сої — 4,36 млн т і ріпаку — 4,1 млн т, то ми матимемо ті ж показники, які були і минулого року.
На фоні зниження цін на олійні прогнозується збільшення експорту. Минулого року Україна вивезла 8,4 млн т, то у сезоні 2023/2024 ця цифра може скласти 7,4 млн т. Враховуючи цифри по виробництву олійних, Степан Капшук задається питанням: а чи вистачить тоді сировини для власних переробних заводів?
Степан Капшук
генеральний директор Укроліяпром»
«У минулому маркетинговому році було експортовано олійно-жирової продукції на 7 млрд 10 млн грн. А це, задумайтеся, 15% від всього експорту України і 30% від експорту АПК. Тому треба залишати сировину в Україні. Зробити так, щоб тут перероблялось більше, бо це і є та додана вартість, про яку часто говорять і у владних, і у бізнес колах».
Щодо динаміки експорту олії та насіння олійних, то вона впала після введення імпортних обмежень п’ятьма країнами-сусідками. Це дало змогу наростити переробку насіння соняшнику всередині країни.
Очевидно, що динаміка експорту почне рости після того, як ці країни дозволять український імпорт, говорить генеральний директор «Укроліяпром».
По експорту соняшникової олії ми прив'язані до морських портів. До повномасштабного вторгнення 97% олії йшло саме морем. Зараз виручають Дунайські порти, через які йде 60%. А от на залізницю та автотранспорт через західні кордони припадає в середньому 11% і 14% відповідно.
Степан Капшук
генеральний директор Укроліяпром»
«Як би ми не намагалися возити через західні кордони — нічого не вийде. Ми прив’язані до морських шляхів. Не веземо тільки соєву олію та шрот морем, бо у нас 65% цієї продукції купує Польща».
Кількість експортерів збільшується
Після повномасштабного вторгнення на ринку олійних з’явилося багато нових гравців-експортерів, говорить брокерка Prospex-Agro Владислава Жегульська. Постійні клієнти нарощують обсяги імпорту і продовжують цікавитися українською продукцією.
«Цього сезону ми змогли продати всього, і це не тільки олія, 1,8 млн т продукції. А це більше до того, що було до війни», — розповідає брокерка.
Звісно, що ключовою проблемою для експортерів є логістика. За словами Владислави, якщо до війни продаж відбувався балком (як навалочний вантаж у великих обсягах, флексітанками в контейнерах, — прим.ред.) з глибоководних портів, то зараз залишився варіант тільки через мілководні порти, а там теж є свої проблеми. Плюс є нестача порожніх контейнерів.
Та і нові гравці на ринку повинні розуміти особливості тих напрямків, куди везуть свій товар. Якщо це поставка в Китай, то потрібно мати акредитацію, певний список документів тощо.
«Всі намагаються постачати вчасно, гарної якості. Наші олійні цінують, але не ми повинні підлаштовуватися під реалії ринку, а наші покупці. Бо ми, українці, гнучкі в можемо підлаштовуватися від будь-які умови, а от покупці, особливо з таких класичних напрямків як Китай, хочуть, щоб все було як раніше — вчасно», — говорить Владислава Жегульська.
І ще один момент, на який вона радить звернути увагу. До закриття зернового коридору великі партії олійних йшли через глибоководні порти. Зараз ці експортери хочуть відвантажувати такі ж самі партії з Констанци. З досвіду розмов з китайськими клієнтами, Владислава прийшла до висновку, що вони такі ідеї не підтримують. Тому, наприклад, якщо з Констанци вийдуть великі партії шроту, то немає гарантії, що їх пропустять в Китаї.
Шукати нові ринки
У підсумку учасники дискусії дійшли до висновку, що сьогодні експортерам потрібно шукати нові логістичні ланцюжки.
Владислава Жегульська наводить приклад Туреччини, яка все ще купує російську олію, бо росія дає нижчі ціни, з якими іноді важко конкурувати. І тут же вона задається питанням: а може і не треба перебивати ціну? Може треба відкривати для себе нові ринки, які будуть давати достойну премію за наш продукт?
Допомогло б агросектору і додаткове фінансування. Адже багато компаній втратили джерела фінансування, а оплата за товар відбувається тільки після поставки. Антон Жемердєєв говорить, що від відвантаження ріпакової олії на Китай до отримання коштів проходить 45 днів (у кращому випадку).
Загалом склалося враження, що учасники ринку дивляться з певним оптимізмом у майбутнє, незважаючи на ті всі виклики, які озвучили. Ну і продовжують працювати.
