Країни Євросоюзу в 10 разів збільшили закупівлю російського зерна. «Економічна доцільність» вища за інстинкт самовиживання?

Джерело фото: Latifundist.com

Поки українські фермери рахують збитки від війни, втрачених посівних площ, низьких закупівельних цін і складної логістики, в росії вихваляються, що торгівля з ЄС значно пожвавилася. 

За даними Євростату у 2023 році закупівлі російського зерна зросли на 22% на місяць та в 10 разів на рік. Latifundist.com вирішив розібратися, чому ставлячи перепони українському збіжжю, Європа нарощує експорт з росії.

Хто в ЄС найбільше купує російське зерно і зернобобові?

З початку поточного маркетингового року по 1 грудня країна-агресорка відвантажила до країн ЄС 2,23 млн т зернових та зернобобових культур — це понад удвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року (968 тис. т), повідомляє російський зерновий союз.

Найбільші імпортери:

• Іспанія — 40%. Відвантаження в цю країну зросли у 8,8 разів (850 тис. т проти 96 тис.т за аналогічний період минулого сезону); 
• Італія — 35%. Закупівлі зросли в 7,7 разів (812 тис. т проти 105 тис. т); 
• Бельгія — 17%. Зростання у 3,7 рази (198 тис. т проти 52 тис. т);
• Греція — збільшила закупівлі в 1,9 рази (160 тис. т проти 85 тис. т). 

Латвія також входить в число лідерів по закупках російського зерна, хоча відвантаження до цієї країни впали до 105 тис. т із 410 тис. т роком раніше, про це повідомляв російський «Інтерфакс».

За даними російських аналітиків, Іспанія найбільше закупила гороху — 571 тис. т. Італія стала найбільшим в ЄС покупцем російської твердої пшениці — 583 тис. тонн. У постачаннях до Бельгії основне місце посіло насіння льону. Греція збільшила закупівлю пшениці до 108 тис. тонн, кукурудзи — до 26,2 тис т.

«Жодні санкції та митні блоки не тримають: із росії імпорт твердих сортів пшениці для макаронних виробів за перші 9 місяців 2023 року збільшився на 300 тис. т. Вона стала другою країною походження італійських поставок», — пише італійське видання Salvagente.

Підвищення попиту на пшеницю твердих сортів там пояснюють зниженням на 7,7% урожайності місцевої твердої пшениці через негоду в основних регіонах виробництва — Апулії, Сицилії та Емілія-Роман'ї.

«Зрозуміло, що європейські санкції проти москви, введені після російського вторгнення в Україну, не спрацювали: через співпрацю з Туреччиною тверда пшениця (і м'яка пшениця, за якою була домовленість з Україною) надходить до Європи і особливо до Італії», — пише видання.

Що стосується саме зерна, то, за даними Євростату, у 2023 році закупівлі зросли на 22% на місяць та в 10 разів на рік.

Головним постачальником зерна до ЄС поки що залишається Україна, хоча її частка за рік зменшилися на чверть, до 1,2 млн т. Натомість наростила експорт Бразилія (до 1,1 млн т) і Туреччина (до 204 тис т). 

Шляхи російського зерна

Ввівши з початку війни санкції проти росії, Європа, тим не менш, не обмежила ввіз її сільгосппродукції. Зважаючи на міжнародну обстановку, нині великі компанії дуже неохоче надають інформацію ЗМІ щодо своєї співпраці з росією, тому що просто її переформатували. 

«Більшість того, що виходить, обробляється російськими трейдерами, які використовують (орендовані — ред.) судна, які міжнародні трейдери не чіпають», — повідомив виданню інсайдер.

Суходолом російське збіжжя потрапляє до ЄС через балтійські країни і Білорусь.

Кароліс Шимас

Президент Литовської асоціації переробників і торговців зерном (LGPPA)

«Схема дуже проста. Дві найбільші калінінградські компанії експортують зерно транзитом через порти Литви, вимагають та отримують дозвіл на перевезення зерна транзитом через Литву. Податки за них сплачує литовський експедитор. Потім входить литовська компанія — покупець зерна, а російське зерно надходить у порт, на один із найбільших терміналів, і успішно йде до третіх країн. Усі мита сплачені, дозволи отримано. І таких компаній багато. У цій схемі беруть участь литовські посередники, експедитори, перевізники, логістичні компанії»

За словами Шимаса, експорт російського зерна через територію Литви у 2023 році збільшився на 5 млн т (з 15 млн т до 21 млн т).

Аналогічна ситуація і в Латвії.

За 11 місяців минулого року країна імпортувала з росії 333 225 т зернових продуктів, що на 51,5% більше, ніж за відповідний період 2022 року, коли було завезено 219 959 т, повідомили у Службі державних доходів (СДД). За 11 місяців минулого року з росії через Латвію транзитом було перевезено 1,975 млн т зернових продуктів, що у 2,3 рази більше, ніж за такий же період 2022 року, коли через Латвію було перевезено 861 068 т зернових. Про це пише місцеве інтернет-видання.

У Службі державних доходів пояснили, що товари, які пройшли процедуру імпорту або випущені для вільного обігу, набувають статусу товарів Європейського союзу (ЄС) і вільно циркулюють на території ЄС. Їх можна споживати в Латвії або перевозити в іншу державу-член без проходження митних процедур, включаючи транзит.

«Серед експортерів зерна вже ходить каламбур, який не робить честі Литві та Латвії: в Калінінграді є порт Клайпеда, а в центральній росії — порти Лієпая та Рига», — сумно жартує Кароліс Шимас.

Яка ціна питання?

Росіяни пояснюють свій успіх на ринку ЄС більш вигідною пропозицією відносно вартості європейського зерна. 

«Дисконт в середньому з початку сезону по 1 грудня становив $14-15/т (FOB) від ціни на пшеницю, яка пропонується Європою», — прокоментували у російському зерновому союзі.

Російський експерт зернового ринку Олександр Корбут каже, що країни, які вводили обмеження щодо росії, заплющують на них очі одразу, як тільки бачать свій економічний інтерес. За його словами, зростанню відвантажень зернових із росії до країн ЄС сприяло збільшення імпорту твердої пшениці з боку Італії: зазвичай країна закуповувала її у Канаді, Німеччині.

«Тільки-но там твердої пшениці не залишилося, наростили закупівлі у нас. Але треба розуміти, що ЄС — це не найцікавіший для нас ринок. Він більш ситуативний, ніж постійний», — прокоментував Корбут «Агроінвестору».

В Українській зерновій асоціації вважають, що попри справедливе обурення українців такою ситуацією, європейські компанії швидше керуватимуться економічною доцільністю.

«Для них вона вища навіть за інстинкт самовиживання. Але це стосується не всіх, а окремих компаній, які заробляють на цьому гроші», — вважає голова УЗА Микола Горбачьов.

Хто — ворог?

Війна поставила українських фермерів у вкрай важке становище. Ринкові ціни на зернові йдуть униз, в тому числі і «завдячуючи» величезним обʼємам російського зерна, яким країна-агресорка засипає світовий ринок, хизуючись, що має вплив на його ціноутворення. Ворог знищує портову інфраструктуру України. Через небезпеку для українців злетіли страхові суми на перевезення.

Микола Сольський

Міністр агрополітики

«Через порти Великої Одеси ціна для фермерів зросла на 30 доларів. Це повʼязано з тим, що здорожчав фрахт. Треба платити за страховку. Також здорожчала залізниця, здорожчала перевалка в порту. Тому логістика здорожчала. Але якщо експортувати через румунські порти чи альтернативними шляхами, то це буде ще дорожче на 59 або 112 доларів доларів»

Голова асоціації Микола Горбачьов підтвердив, що транспортування збіжжя обходиться обходиться українцям вдвічі дорожче, ніж росіянам. 

«Перевезення кукурудзи з Великої Одеси, наприклад, до Іспанії нині коштує 42-44 долари, пшениця на два долари буде відрізнятися. В цю суму входить страховка (це десь, 3,3 долари на одну тону) і сам фрахт», — повідомив директор BPG Shipping Геннадій Іванов.

Тим часом вже більш як півроку фермери і перевізники з країн-сусідок блокують кордони з Україною і вимагають від ЄС встановити обмеження для ввозу українського зерна. Чи справедливо це?

«Кількість українського зерна, яке могло б пройти через Литву, — це дрібниця порівняно з кількістю російського зерна, яке потрапляє до третіх країн через порти країн Балтії. Так, зерно — це продукт харчування, на нього не поширюються прямі санкції після початку війни росії в Україні, але хіба це нас не хвилює?» — запитує президент Литовської асоціації переробників і торговців зерном (LGPPA) Кароліс Шимас.

5 лютого латвійські фермери вийшли на акції протесту, вимагаючи, окрім іншого, заборонити ввезення продуктів харчування з росії та білорусі без перехідного періоду. У разі невиконання вимог, вони пообіцяли їхати до Риги 12 лютого.

Головний економіст із сільського господарства S&P Global Пол Х'юз пропонує вирішувати проблему засилля російських зернових ринковими механізмами. Він вважає, що найбільша проблема для росії виникне, якщо продавці в ЄС знизять свої ціни.

«У цей момент у росії буде вибір. По-перше, зберегти мінімальний рівень [експортної ціни] та відмовитися від частки експорту до ЄС, або, по-друге, відмовитися від свого нижнього рівня, знизити ціну та зберегти темпи експорту», — сказав він у коментарях сказав він CNN.

Такий сценарій він назвав «моментом розплати».

Віолетта Громова, Latifundist.com