Став міністром за місяць після початку війни, пішов — після скандалу з ДПшками. Чим ще запамʼятається агроміністр Микола Сольський
Верховна Рада усе-таки звільнили з посади міністра агрополітики Миколу Сольського 9 червня. Хоча за два дні до засідання Ради аграрні асоціації звернулися до президента з проханням не проводити кадрові перестановки у міністерстві. Згадуємо, чим Микола Сольський займався до приходу в міністерство та якими запам’яталися агроспільноті два роки його роботи на чолі відомства?
Сольський — юрист
У публічному просторі юнак з села Росохи Львівської області, а потім — випускник юридичного факультету Львівського національного університету опинився, коли доля звела його із земляком, впливовою людиною Ігорем Пукшиним.
Останній у 2004-2009 роках працював у команді Віктора Ющенка, а також був керуючим партнером адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Пукшин і Партнери». Як пише БізнесЦензор, Микола Сольський був серед власників частки фірми і якийсь час очолював компанію.
За інформацією ЗМІ, за фірмою «Пукшин та партнери» тягнувся довгий шлейф скандалів. Зокрема, з наданням фіктивних юридичних послуг. Були питання і щодо того, як нещодавно створеній адвокатській фірмі вдалося обійти великих досвідчених конкурентів та отримати контракт в «Нафтогазі» на понад 14 млн грн.
Сольський — аграрій
Паралельно із юридичною практикою, з 2004 року партнери почали розвивати аграрний бізнес. Ігор Пукшин разом із Олександром Радавським та сином екс-судді Конституційного суду Олександром Бауліним стали ключовими бенефіціарами новоствореного «Українського аграрного холдингу».
Серед засновників — і Микола Сольський, який має символічні 0,1%. Проте, як повідомили джерела «Економічної правди», де-факто Сольський — один з головних бенефіціарів бізнес-групи. У пул інвесторів також увійшов колишній голова Офісу президента Андрій Богдан.
За відкритими даними, Микола Сольський загалом був засновником восьми і бенефіціаром десяти агрокомпаній. У трьох компаніях був керівником. Підприємства були зосереджені головним чином на Чернігівщині.
Сольський — депутат
Після парламентських виборів 2019 року Микола Сольський був обраний до Верховної Ради від партії «Слуга народу». В ній він майже одразу очолив Комітет з аграрної політики і земельних відносин, що, очевидно, було неважко, адже його давній партнер Андрій Богдан очолив Офіс Президента.
Миколу Сольського називають одним з основних локомотивів прийняття Закону про ринок землі. Під час презентації законопроєкту йому довелося багато годин стояти на трибуні, оголошуючи кожну з близько 4 тис. поправок.
Всі памятають, наскільки непростим було подолання Меморандуму, який забороняв продавати землю, і скільки галасу було навколо закону. Тоді він пообіцяв, що іноземцям дозволять купувати українську землю тільки за результатами референдуму.
24 березня 2022 року його призначили міністром аграрної політики та продовольства.
Турбулентний 2022 рік
Міністерство Микола Сольський очолив, без перебільшення, у критичний для країни період. Одразу на наступний день після того, як Роман Лещенко написав заяву про складання повноважень за власним бажанням (потім пояснив, що на такий крок пішов через погіршення стану здоров'я).
Одне з головних питань, яке треба було вирішити — фінансування посівної. Тоді міністерство об’єдналося з «Укрзалізницею» і заявило, що разом будуть допомагати аграріям з логістикою добрив та дизпалива. А також долучилося до урядової програми підтримки посівної, загальний бюджет якої становив 50 млрд грн.
«Посівна вже йде, змогли запустити спрощене кредитування малих та середніх підприємств: банки за цією програмою за тиждень видали понад 1 млрд грн», — казав Сольський у кінці березня 2022 року.
Насправді не все так гладко було з фінансуванням. Багато аграріїв нарікали на те, що банки, не бажаючи ризикувати, часто відмовляли у кредитах, особливо тим, хто працював близько до зони бойових дій. І не всі аграрії тоді розуміли, як подаватися на міжнародні програми допомоги.
Наступне, і не менш важливе питання, — логістика та експорт зерна. Цим Мінагрополітики опікувалося разом з Мінінфраструктури. Олексій Кубраков (якого теж звільнили 9 травня) підписував 22 липня «зернову угоду» у Туреччині і саме за його каденції було введено єЧергу на західних кордонах. Два міністерства шукали альтернативні логістичні маршрути та вирішували питання зі збільшенням пропускної спроможності на західних кордонах. Сольський тоді наголошував, що Україна не може стрімко збільшити експорт в ЄС.
«Існує проблема вузьких колій, до яких не пристосований український вагонний парк, і дефіциту вагонів у ЄС, зважаючи на наші обсяги експорту», — казав він.
Восени 2022 року міністр заявив, що Україна побудує олійний трубопровід з району Ягодина (Волинська область) до порту Гданськ у Польщі. Труба має бути у власності України та Польщі. Приватні гравці також можуть заходити і будувати термінали.
У травні 2023 року на запитання ЗМІ, так, що там з трубопроводом, він відповів, що будівництво не заморожене. Польща досі погоджує його прокладання. Проти проєкту тоді виступала аграрна профспілка, яка закликала експортувати польський ріпак, а не українську олію.
«Ця ідея з відпочатку фантастична і нежиттєздатна. Олієпровід «Україна — Польща» неможливо реалізувати навіть технічно. Взагалі я не розумію, навіщо будувати трубопровід для сирої олії, якщо краще і, мабуть, дешевше було б побудувати нові потужності по переробці олії в рафіновану, і вже кінцевий продукт продавати з доданою вартістю», — розповідав в інтерв'ю Ілля Єленський, директор «ГрадОлії».
Пройшов ще рік і поляки заявили, що сумніви юридичного та технічного характеру, і, звісно, проблеми з українським агроміпортом, поки не дають ухвалити рішення щодо подальшої роботи над проєктом.
Спрацювати на випередження не вийшло: 2023 рік
Весною у Мінагрополітики накопичилося не менше «головних болей», ніж у 2022 році. По-перше, вже з березня стало очевидно, що росія робить все, щоб «зернова угода», яка діяла до 17 липня 2023 року, була закрита. Коли це сталося Сольський сказав: «Бізнес розумів, що шанси на продовження угоди під питанням. Це не є щось нове. Те, що ми до цього готові — так. Те, що це для нас складніше — це також правда. Те, що ми хочемо відновлення цього коридору — це також очевидно».
По-друге, у квітні почалися проблеми із західними сусідами. Болгарія, Словаччина, Угорщина та Польща в односторонньому порядку заборонили імпорт української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику з України. Планувала це зробити і Румунія. А вже наступного місяця Єврокомісія офіційно заборонила поставки культур у ці п'ять країн до 5 червня.
Міністр тоді розповідав ЗМІ, що відомство проводить певну роботу, щоб змінити це рішення. І додав, що до цього намагалися заборонити весь імпорт в ці країни. Тому «багато непублічних розмов», які проводили представники міністерства, дали свої результати.
Що було далі? Імпортний бан на зерно був продовжений до 15 вересня. Настало 16 вересня. Єврокомісія скасувала всі обмеження, але це не сподобалося Словаччині, Польщі та Угорщині. І вони в одноосібному порядку продовжили його до кінця року.
Чи очікував на це ринок? Так. Бо посадовці з цих країн неодноразово заявляли, що зроблять все, аби імпорт української агропродукції був обмежений. У міністерства було трохи більше 3-х місяців, щоб заспокоїти аграріїв у цих країнах і разом знайти якесь компромісне рішення.
Ольга Трофімцева у коментарі до публікації головреда Latifundist.com Костянтина Ткаченка запитувала, а що «заважало нам попрацювати на випередження рік тому, коли перші проблеми почали з'являтись? ».
Закінчилася ця історія тим, що в Україні було запроваджено внутрішню процедуру верифікації експорту 4-х культур. Вона передбачала видачу видачу ліцензії від українського уряду протягом 30 днів з дня отримання заявки на експорт. Якщо коротко, то у ринку було чимало питань, як і де брати ті ліцензії. Відповіді на свої питання завчасно від міністерства вони не отримали.
Із знакового за 2023 рік не можемо не відмітити також роботу «тимчасових зернових коридорів», до відкриття яких було долучене і Мінагрополітики.
Під знаком європейських протестів: 2024
У січні-березні 2024 року Миколі Сольському довелося багато розмовляти з польськими колегами. У цей час польські перевізники продовжували блокувати пункти пропуску, до них приєдналися і аграрії.
Описувати все не будемо. Багато неприємних ситуацій тоді відбулося на кордоні і всі про них ще пам’ятають. Опишемо тільки дві яскраві фотографії.
Перша — урядова група приїхала на україно-польський кордон щодо переговорів з польськими фермерами. Все чудово на цьому фото. І «міністри, які працюють над питаннями експорту, імпорту, товарообігу, і ті, які відповідають за логістику, за інфраструктуру, агропромисловий комплекс, і керівники прикордонної служби», як повідомляв Президент.
От тільки це фото і стало досягненням того дня. Ніхто до них не вийшов і делегація поїхала додому. Хоча польська сторона напередодні заявила, що її не буде, адже «українсько-польський кордон — не найкраще місце для перемовин».
І друге фото — польсько-українські міжурядові консультації у Варшаві в кінці березня. Як нам тоді розповідали представники делегації, українська сторона була добре підготовлена до зустрічі та мала інформативні презентації. Ось тільки заступник аграрного міністра Польщі Міхал Колодзейчак вів себе не адекватно, що видно по фото.
На ці переговори в Києві покладали чималі сподівання, але шансів на проривні домовленості було не так і багато. Втім, так воно й вийшло. «Добре, що ця зустріч нарешті відбулася. Погано, що вона не відбулася раніше», — зазначав Микола Сольський.
Чим ще запам’яталося міністерство Сольського за ці останні чотири місяці?
Заявою про те, що українські інвестори готові профінансувати проєкт будівництва широкої залізничної колії з України до портів у Гданську та Клайпеді. І що українські компанії гарантуватимуть відповідні масштаби перевезень цим маршрутом протягом 10 років у майбутньому. З польської сторони цю пропозицію проаналізовано. «Однак, імовірно, краще запитати про долю проєкту в польських джерел», — казав Сольський.
І ще однією заявою, що ФАО в Україні не виконує, виконує не повністю або виконує невчасно деякі з міжнародних проектів допомоги постраждалим від війни регіонам. У міністерстві зазначали, що з цим питанням до них звернулися профільні асоціації. Зокрема, вони вони повідомляли про погане виконання проєктів з видачі насіння соняшника та ярої пшениці, підтримки фермерів модульними зерносховищами.
Співпрацею з USAID. Нещодавно було анонсовано нову програму USAID Harvest на $250 млн. Фінанси будуть спрямовані на малих виробників зерна та олійних, аби розширити ринки їхнього експорту.
Кримінальна справа і відставка
Кримінально справа проти Миколи Сольського була заведена 23 квітня. НАБУ підозрює його у у заволодінні державною землею. Як говориться у матеріалах справи, до складу злочинної групи крім Сольського (НАБУ вважає його організатором схеми) також входили службові особи органів Держгеокадастру, і особи, які контролювали їх діяльність — так звані куратори.
Пізніше стало відомо, що підозру вручили також заступнику міністра агрополітики Маркіяну Дмитрасевичу.
Вже 25 квітня суд задовольнив клопотання прокурора та застосував до Сольського запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Цього ж дня він написав заяву на відставку. А наступного за нього внесли заставу у 75,7 млн грн.
Наталія Родак, Віолетта Громова, Latifundist.com
