Хелен Фейрлемб: Чому європейські аграрії бояться вступу України до ЄС?
Хелен Фейрлемб, консультантка з агрофінансування, каже, що європейські аграрії бояться вступу до ЄС через страх змін, адже звикли до стабільного фінансування та методів ведення бізнесу. З приходом на ринок України все може змінитися. Наприклад, українське агро може стати найбільшим отримувачем субсидій, якщо аграрна політика залишиться незмінною. Саме тому перед нами стоїть задача довести країнам ЄС (і в першу чергу країнам-сусідкам), що ми хочемо бути партнерами, а не конкурентами.
Цій темі була присвячена її доповідь під час цьогорічної міжнародної конференції Grain Ukraine в Києві. Хелен працювала в кілької країнах Центральної і Східної Європи, тож як ніхто знає місцеві настрої. А перед Graine Ukraine вона спеціально опитала тамтешніх фермерів, що вони думають з приводу українського агро.
Ми попросили Хелен поділитися з нами, які зараз є перестороги в Європі щодо вступу України в ЄС? Як можна зменшити вплив політичних чинників на економічні інтереси країн-сусідок? Які переваги матиме від вступу до ЄС українське агро? А європейське? А цілий світ?
Під страхом змін
Спочатку відповімо на питання: що фермери прикордонних з Україною країн отримали від ЄС? Стабільність щодо методів ведення господарства, потоку доходів і способів роботи, доступ до грантового фінансування тощо.
Війна в Україні і незапланований великий імпорт агропродукції сприймаються як загроза цій стабільності. Ситуація ще й загострюється нестабільним/ситуативним характером поставок через кордон. Деякі прикордонні країни не мають виходу до моря (Угорщина, Словаччина, Чехія), і невеликий обсяг української агропродукції еквівалентний всьому ринку. Наприклад, у Чехії посівні площі ріпаку становлять приблизно 400-500 тис. га. Врожай пшениці — приблизно 5 млн т.
Та й не треба забувати, що український імпорт з’явився одночасно з новими реформами CAP (Спільної сільськогосподарської політики) — «Від ферми до виделки», «Зеленою угодою» та «Директивою про стале використання». Ці політичні ініціативи у першу чергу спрямовані на забезпечення екологічних потреб населення, а не на виробництво. Фермерів вони змушують змінити підходи до ведення агробізнесу. Тому ті протестували і зуміли уповільнити їх хід.
Крім того, сільське господарство спочатку через COVID-19, а потім через війну в Україні стало менш прибутковим. Ми порахували, у Словаччині у 2023 році вирощування ріпаку було беззбитковим тільки за рахунок субсидій.
За поточної САР, після того, як Україна приєднається до ЄС, субсидії для країн Центральної та Східної Європи можуть бути скорочені на 20%. Саме Україна може стати найбільшим одержувачем субсидій. Однак це не має значення, оскільки CAP зміниться або має змінитися ще до приєднання України.
Отож, опір на рівні фермерів здається дуже емоційним і викликаним страхом змін.
Економічна вигода для країн-сусідок
Чи є з боку прикордонних держав економічний інтерес в інтеграції України до ЄС? Якщо він і є, то у вигляді зниження витрат на виробництво продуктів харчування. Але вони публічно не визнають цю вигоду. Вона не помітна і не зрозуміла громадськості на фоні загальної високої інфляції. Я спілкувалася з одним із словацьких фермерів (дистриб’юторів), який скаржився на дешеву українську пшеницю та нелегальний імпорт ЗЗР з України.
Хоча деякі країни задоволені українським імпортом. Наприклад, Італія та Іспанія. Перша є великим виробником харчових продуктів та нетто-імпортером кукурудзи. Друга теж є нетто-імпортером кукурудзи. Обидві постраждали від посухи (Іспанія так 2 роки поспіль).
Знайдіть 10 відмінностей
Треба пам’ятати, що прикордонні країни не є однорідними. Вони мають різну структуру господарств, та й агросіпльнота має різний вплив у суспільстві.
Польські фермери дуже схожі на французьких. В обох країнах фермерство пов’язане з національною ідентичністю і дрібні фермери є політично значущим лобі. Польські фермери були найважчою переговорною групою під час вступу країни до ЄС на початку 2000-х. І вони змогли змінити умови вступу.
У Чехії та Словаччині багато великих кооперативів, заснованих на старих. Є також кілька власників, які зазвичай живуть у містах і не беруть активної участі у своєму бізнесі. Ми також бачимо консолідацію земель і зростання фінансових холдингів.
Як політика впливає на економічні інтереси країн-сусідок?
У ліберальній демократії (або принаймні демократії) політика, економіка та соціальний добробут населення нерозривно пов’язані. Економічний та соціальний добробут — це те, що керує виборцями при прийнятті рішень.
Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини, і Роберт Фіцо, прем’єр-міністр Словаччини, є проросійські налаштованими політиками і регулярно виступають з антивоєнною риторикою.
Орбан при цьому переслідує особисті мотиви. Основний електорат Орбана знаходиться в сільській місцевості і займається сільським господарством — отже, і вони, і політик отримують вигоду від грантів і субсидій. Водночас використовують ЄС як цапа відбувайла для вирішення будь-яких питань, які стосуються збереження влади.
Не забуваймо також, що Угорщина все ще сильно залежить від російського газу. Натомість чеський уряд підтримує Україну.
Фермерське лоббі
Середня частка сільського господарства у ВВП прикордонних з Україною країн більша, ніж у всьому ЄС (агросектор становить 1,4–1,6% від ВВП ЄС):
- Польща — 2,1%;
- Румунія — 3,8%;
- Угорщина — 3,24%;
- Чехія — 2,3%;
- Словаччина — 3,8%.
Саме тому агроспільнота є значною електоральною силою, а АПК важливим для економіки. У 2020 році частка фермерів, молодших за 20 років, у ЄС становила приблизно 12%. Здоровий глузд підказує, що літнім фермерам важче змінитися.
Чим стурбовані українські аграрії?
Схоже, що українські аграрії не знають, чого очікувати від вступу в ЄС або що б вони хотіли отримати від цього процесу.
З одного боку, вони хочуть бути високоефективними, а з іншого — стурбовані тим, що можуть втратити доступ до своїх традиційних ринків за межами ЄС, можуть стати неконкурентоспроможними (в ЄС вищі фітосанітарні стандарти та стандарти якості).
Мені здається, що мислити такими категоріями неправильно, адже торговельні угоди є двосторонніми. Більш актуальним це може бути для м’яса та молочних продуктів.
Водночас не треба забувати, що вступ до ЄС означає, що орендна плата за землю, вхідні та нормативні витрати та витрати на людей підвищаться. До агрохолдингів ставитимуться інакше. Досвід роботи ЄС з «олігархами» в Центральній і Східній Європі аж ніяк не позитивний. Відчувалося зловживання системою субсидій і грантів.
Які переваги відкриваються для українських фермерів?
Молоде покоління українських аграріїв, маючи величезні підприємницькі здібності, розширило б свій земельний банк в ЄС. Подібним чином молоді аграрії ЄС могли б знайти можливість навчатися та керувати агропідприємствами в Україні.
Виробники, які продають до ЄС, уже виконують правила ЄС, наприклад, дотримуються залишкових рівнів певних гербіцидів у зерні, впроваджують практики сталого землеробства. Однак вони не отримують винагороди за це — немає жодних пакетів підтримки для впровадження екологічних або сталих методів землеробства. Україна дійсно могла б отримати вигоду від виплат за впровадження в агросекторі більш екологічних заходів, спрямованих на збереження здоров’я ґрунтів та зменшення вуглецю.
На рівні CAP теж відкриваються вигоди. Існують 3 стовпи CAP: (1) прямі виплати, (2) екологія та екологізація сільського господарства, (3) розвиток сільських територій. Мабуть, другий і третій пункти є найцікавішими для України.
Доступ до ЄС, ймовірно, відкриває значні можливості для малих та середніх агропідприємств. Адже це шлях до подальшого зниження торговельних бар’єрів і зменшення кількості документації. Додатковою підтримкою для дрібних фермерів може стати програма надання грантів для розвитку сіл.
Чого прагне від вступу кожна зі сторін?
Україна
- Стабільний доступ до ринку третього за величиною торговельного блоку в світі (на ЄС припадає 14% світової торгівлі): інфраструктура, чітка політика, відсутність квот. Але на яких умовах?
- Усунення або обмеження російського впливу — політичного та економічного.
- Диверсифікація експортного портфелю (ЄС і традиційні ринки), а також доступу кукурудзи, ріпаку та цукру на ринок ЄС.
- Ви хочете бути Францією — розвиненою країною з найбільшою агроекономікою в ЄС, зі складною системою кооперативів і доступом до світових ринків. Зберігати свободу діяльності — це закладено у вашій ДНК, і саме це робить вашу аграрну економіку ефективною.
- Економічне зростання та можливості — розвиток та процвітання сіл, збереження сільської спадщини.
Щодо останнього пункту, приклад Польщі, можливо, не буде для вас стовідсотково надихаючим, але факти говорять за себе:
- через 10 років після вступу до ЄС ВВП Польщі зріс на приблизно 50%;
- зросла купівельна спроможність — подвоєння наявного доходу;
- сільське господарство стало ефективнішим і продуктивнішим із щорічним зростанням доходу на 10,1%.
Європа
- Продовольча демократія. Очікується, що до 2050 року виробництво продуктів харчування у світі має зрости приблизно вдвічі (за різними джерелами, на 71-100%). Головним чином цьому сприятиме підтримка зростаючого населення в Африці на південь від Сахари.
Наразі Україна та росія є ключовими експортерами агропродукції до Африки. Коли у 2022 році експорт зупинився, його обсяги замінили французьким. Тоді було відправлено біля 7 млн т агропродукції, що викликало побоювання дефіциту продовольства в ЄС.
У цьому контексті доступ ЄС до африканських ринків може допомогти усунути російський вплив в цій нестабільній частині світу, що розвивається. Прогодувати зростаюче африканське населення є одночасно засобом захисту прав людини та потенційним пом’якшенням еміграції.
- Продовольча безпека. Через війну в Україні виникли дискусії щодо самозабезпечення, стійкості та продовольчої безпеки в ЄС. Адже екологічні заходи та зміна методів виробництва можуть призвести до зменшення виробництва.
- Покращення екологічної ситуації в Європі. Вступ України до ЄС дозволить країнам ЄС краще керувати кліматичними змінами, покращувати біорізноманіття та якість води на ширшій території Європи.
Комунікація з європейцями: На що звернути увагу?
Домовтеся, чого ви хочете у кінцевому результаті. Потрібно виробити спільні цілі як з українськими аграріями, так і з регуляторами ЄС.
Внутрішня освіта. Я сумніваюся, що українські аграрії знають достатньо про сільське господарство ЄС (регулювання, політику, прибутковість), щоб прийняти обґрунтоване рішення. Так само я не впевнена, що регулятори ЄС розуміють український агросектор. Тому потрібно проводити багато консультацій.
Замініть емоції фактами з ключовими зацікавленими сторонами. Бізнес будується на людях. Тому потрібно покращити комунікацію між європейськими та українськими фермерами, профільними асоціаціями.
Потрібна чітка карта зацікавлених сторін. Це не повинен бути лише Брюссель. Ця карта повинна враховувати найбільш активну лобістську групу фермерів і аграрніі профспілки. Потрібна послідовна PR-кампанія, включно з аграрними шоу, яка б залучила багато європейських фермерів і розвіяла будь-які міфи про українське агро. Водночас треба спиратися на факти, оскільки наразі всі дискусії, здається, базуються на емоціях обох сторін.
Завчасно вирішуйте проблеми. «Олігархічне питання» та те, чи отримають субсидії агрохолдинги — потрібно вирішити ще на початку процесу.
Хелен Фейрлемб, консультантка з агрофінансування
