Землю б купили, та ніхто не продає. Як сімейне підприємство з Черкащини на 2 тис. га вирощує 12 культур, розвиває молочну ферму та інвестує у земельний банк
Джерело фото: Latifundist.com
Це наступна історія спільного з банком ПУМБ спецпроєкту «Сіль землі: історії українських аграріїв» про сімейне підприємство «Петровіт» на Черкащині. Мають в обробітку майже 2 тис. га, на яких вирощують 12 культур та ферму на 1,2 тис. голів ВРХ, молоко з якої продають на «Вінницький молокозавод «Рошен». Інвестують у розвиток тваринництва та розширюють свій земельний банк. А їх набору сільгосптехніки для рослинництва може позаздрити навіть велике господарство.
Отож далі про те, як в умовах повномасштабного вторгнення, цінових гойдалок та погодних викликів українські аграрії продовжують розвиватися та освоювати для себе нові напрямки виробництва.
10 років розраховувалися з боргами
«Петровіт» починалося з 1,2 тис. га у селах Попівка та Зелений Гай. Петро Драпогуз на той час мав власну справу — невелику автомобільну заправку. Та коли почув, що господарство «Ранок», в якому він колись працював водієм, виставили на продаж, вирішив викупити його з усіма боргами.
Петро Драпогуз
засновник підприємства
«Петровіт»
«Шкода мені було своє рідне село Попівку. Хотілося зберегти господарство. Тож не залишалося нічого іншого, як взяти на себе всі борги по електроенергії, заробітній платі (а вона не виплачувалася з 92-го року) і кредитам. Провели загальні збори земельних і майнових паїв. Склалося так, що всі пайовики перейшли до нас. Ми зберегли робітників і почали працювати».
Нове підприємство очолив старший син Іван, який ще змалечку допомагав батькові у його роботі. Іван згадує, що і автомобілі ремонтував, і на заправці з батьком працював. І зараз намагається прислуховуватися до порад старшого. Хоча, зізнається, нерідко між чоловіками виникають суперечки з певних бізнес-процесів у господарстві.
У перший рік і дискували, і сіяли стареньким Т-150. Іншої техніки не мали, а нова коштувала чималих грошей. Врожай отримали низький, бо поля довгий час не бачили добрив. Можна було б внести органіку, адже від попередників залишилася тваринницька ферма, та не було чим. Таким запам’ятався «Петровітам» 2002-й рік.
На те, щоб розрахуватися з усіма боргами пішло 10 років. Саме на стільки років реструктуризували борги по заробітній платі, електроенергії та кредитам від попереднього господарства. І тільки після того, як скинули боргове навантаження, почали вкладати у свій розвиток.
Взяли кредит в «Ощадбанку». Погасили. Взяли новий. І так по колу. А у 2019 році скористалися державною програмою, яка компенсувала кредити, взяті на вирощування та розведення ВРХ. Згідно неї, отримали від «Ощадбанку» чималий кредит на ремонт доїльного цеху. Зраділи, адже підприємство мало сплачувати по кредиту тільки 2%. Та програму відмінили і на плечі підприємства ліг кредит із ставкою 26%.
Петро Драпогуз
засновник підприємства
«Петровіт»
«Після цього ми перекредитувалися в ПУМБ. Банк допоміг нам закрити кредит в «Ощадбанку» і перевестися до них. Ми стали учасниками програми «5-7-9%» і взяли кредит під 3% на обігові кошти. Так і покращували своє підприємство. В лізинг придбали ґрунтообробну техніку, сівалку, комбайни. Подобається те, що банк швидко приймає рішення, швидко оформляє документи і так само швидко надає потрібне нам фінансування».
Сімейний підряд
«Петровіт» — сімейне підприємство. Разом з Петром Артемовичем членами підприємства є двоє його синів та дочка. За кожним із членів родини закріплена своя зона відповідальності. Іван, який є директором, водночас відповідає і за технічне оснащення.
Іван Драпогуз
директор підприємства
«Петровіт»
«Згадую, як у 2005 році вперше сів за руль імпортного комбайну. Перша думка: і як люди могли працювати до цього в старих? Це ж небо і земля. Автопілоти зараз набагато спрощують роботу нашим хлопцям».
З техніки мають три зернові комбайни Claas, силосний комбайн Claas Jaguar 850, важкі трактори Case, МТЗ, два причіпні обприскувачі, п’ять автомобілів для перевезення зерна. До повномасштабного вторгнення закупили сівалку та ґрунтообробну техніку.
Іван говорить, що новий техпарк допомагає залучати меншу кількість людей на польові роботи. Адже з кадрами тут теж є проблеми, як і скрізь по Україні.
«Викручуємося. Такі реалії. Мене, наприклад, теж можна в тракторі побачити», — каже Іван Драпогуз.
Що сіють та коли продають врожай
Кінець жовтня. «Петровіт» збирає кукурудзу. Цього року поля 3,5 місяці не бачили дощу, тому вологість зерна в середньому складає 12%. Щоб оперативно його зібрати, докупили навіть ще одну жатку для комбайна.
Зерно забирають з поля трьома автомобілями Scania. Ними ж, за потреби, возять в порт. Але «з колес» врожай підприємство не продає, власні потужності дозволяють зберігати 6 тис. т зерна.
Іван Драпогуз
директор підприємства
«Петровіт»
«Продаємо, якщо потрібні кошти на операційну діяльність, наприклад, придбати нову техніку, або виплатити податки. А щоб продавати великими партіями одразу після збирання — таке не практикуємо. Та й працюємо з перевіреними трейдерами. Навіть, якщо ціна у них на декілька гривень менша за конкурентів, однаково продамо їм».
За його словами, якість ранніх зернових цього року краща. Пшеницю зібрали з врожайністю 6 т/га і переважно 3-го класу з білком 11-12%. Тоді як минулого року мали більше фуражного зерна.
«Петровіт» практикує 12-пільну сівозміну і на 1,8 тис. га вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу на силос та зерно, ріпак, сою соняшник, горох, багаторічні трави тощо. По-перше, завдяки такій сівозміні можуть чергувати культури кожен сезон, щоб на одному і тому ж полі не було повторів. Наприклад, соняшник на одне і те саме поле потрапляє тільки через кожні 10 років. По-друге, це ще й підстраховка на випадок, якщо ціна на одну культуру буде низькою в сезоні, то на другу обов’язково перекриє збитки.
Землю б купили, але ніхто не продає
— Черкащина — край агрохолдингів. Зізнавайтеся, намагалися у вас «відкусити» шматок землі?
— Колись один агрохолдинг намагався частину паїв забрати, але пайщики отримували від нас таку ж плату, а, можливо, й більшу, то і залишилися з нами, — каже Петро Драпогуз.
Петро Артемович зізнається, що хотів би придбати землю, але ніхто поки не продає. За допомогою ПУМБ підприємство придбало частку корпоративних прав, тож зараз мають додаткові 300 га і думають докупити ще 200 га. Так поступово і розширюють свій земельний банк.
Молочний напрямок
У спадок «Петровіт» залишилася молочна ферма на 40 корів. Зараз на фермі налічується 1,2 тис. ВРХ, зокрема 400 голів дійного стада. А ще 50 голів коней. Спочатку коні тут використовувалися як тяглова сила: ними розвозили корма для корів. А коли їх поголів’я збільшилося, то почали продавати на м'ясо харківському переробному заводу. З початку повномасштабного вторгнення завод припинив роботу, тож цей напрямок поки згорнули. Наразі на фермі налічується 50 голів коней.
Іван Драпогуз
директор підприємства
«Петровіт»
«Це більше віддушина для нас, а не бізнес. Батько дуже любить коней, тому залишив їх ще коли ми прийшли сюди господарювати».
А ось молочний напрямок планують розширювати. На відгодівлі мають 60 голів бичків та 200 нетелів. В основному тримають корів породи симентальська, але поступово вводять і голштинську.
Молоко виготовляють екстра-класу і продають на «Вінницький молокозавод Рошен» та молокозавод у Каневі. Молоко жирністю 4,2% і білком 3,3 г. За рік надої складають 6 тис. л молока на одну корову.
Щороку заготовляють до 8 тис. т силосу. Мають необхідну для збирання, заготівлі та роздачі кормів техніку.
Що змусило зберегти ферму? За словами Петра Артемовича, щоб диверсифікувати свої ризики, господарство має бути багатогалузевим. В роки, коли рослинництво не приносить бажаних прибутків, на допомогу приходить тваринництво.
Петро Драпогуз
засновник підприємства
«Петровіт»
«Минулого року, коли ці на зернові були низькими, саме тваринництво нас підтримало. Плюс це органіка на поле. Там, де ми вносили органіку по 2-3 рази, врожайність набагато краща».
Нормально заважає розвиватися молочному напрямку кадрова проблема — важко знайти ветеринарних лікарів та спеціалістів зі штучного осіменіння.
Та руки не опускають. Продовжують інвестувати у покращення умов утримання ВРХ: відремонтували приміщення, поробили вигули і тепер частково практикують безприв’язне утримання. Ремонтують доїльний комплекс на 400 голів.
Розглядали можливість виробництва молочної продукції. Але поки триває війна не ризикують йти в такі проєкти.
