Кавуни, цибуля та міскантус: економіка вирощування від підприємства Дзялів з Вінниччини. Як наважитися інвестувати у вирощування нетипових для регіону культур?
Джерело фото: Latifundist.com
Latifundist.com завітав на підприємство «Дзялів» у Вінницькій області, яке обробляє 4 тис. га. До великої війни воно спеціалізувалося лише на зернових та технічних культурах, а останні два роки вирощує цибулю, солодку кукурудзу, кавуни та міскантус. Має власне овочесховище та виробництво з соломи ріпаку паливних пелет і підстилки для худоби. Останню експортує в країни ЄС.
Як підприємство диверсифікує ризики за рахунок вирощування нетипових для Вінницької області культур, скільки інвестує в ці проєкти та яка їх окупність. Про це перша історія спільного з банком ПУМБ спецпроєкту «Сіль землі: історії українських аграріїв», в якому ми розповідаємо, як в умовах повномасштабного вторгнення, цінових гойдалок та погодних викликів українські аграрії продовжують розвиватися та освоювати для себе нові напрямки виробництва.
Овочі, як проєкт
За різними оцінками, у 2022 році через окупацію південних областей Україна втратила близько 40% промислового виробництва овочів. Тож нічого дивного, що навесні 2023 року ми побачили рекордно високі ціни на овочі, а восени — збільшення посівних площ під ними в центральних та західних регіонах.
«Виробництво відреагувало так, як і загалом бізнес реагує на такі речі: ціни великі, ось і сіяли всі. Ми ж підійшли до вирощування овочів як до проєкту, розрахованого не на один рік. Тобто це проєкт від вирощування, до збору, сортування, зберігання і реалізації цибулі. Бо багато фермерів навіть у нашому Жмеринському районі посіяли 5-10 га овочів, помучилися і відмовилися. А воно має бути послідовно».
В’ячеслав Шершун зізнається, що зайнятися вирощуванням цибулі теж спонукали привабливі ціни на овочі. А ще можливість отримувати стабільні врожаї завдяки зрошенню та диверсифікація бізнесу: якщо один напрямок не приносить бажаного прибутку в сезон, то його дасть інший.
Агроном Владислав Пальчевський розповідає, що від задуму до втілення проєкту в життя пройшло 10 днів. За цей час встигли придбати грядкоутворювач та сівалку іноземного виробництва, зробити каптаж джерела, який дозволив отримувати 35 м.куб води за годину і поливати поле.
Владислав Пальчевський
агроном підприємства «Дзялів»
«Без зрошення і фертигації — внесення добрив з поливною водою, не буде овочівництва. Коли збільшили площі під овочами, побачили, що води не вистачає. Тоді почали добрати воду з річки Мурафи».
Провели електрику, проклали магістральні водопровідні труби — так виросло з нуля крапельне зрошення.
Врожайність овочів на поливі
Цибулю «Дзялів» вирощує другий рік. Починали з 12 га, а цього року площі збільшили до 45 га, з яких зібрали біля 2,5 тис. т (врожайність 40-50 т/га). На наступний рік площу розширять ще на 5 га.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«Ми прив’язані до поливу і сівозміни. На одному полі декілька років поспіль не можемо вирощувати овочі. У нас є вузол поливу, тому навколо нього кожен рік по 50 га можемо виділяти під цибулю. Ось це і є наша сівозміна».
Владислав Пальчевський теж відмічає, що головне у вирощуванні цибулі волога, від якої залежить поява дружніх сходів. На наступний день після посіву поле обов’язково треба поливати незалежно від того є волога у ґрунті, чи не має.
Загалом на поливі у «Дзялів» 70 га. В цьому році експериментально спробували вирощувати солодку кукурудзу, яку потім продавали торговельним мережам. Через спеку мали багато некондиційних качанів. Проте планують цей напрямок розвивати і далі, збільшивши площі до 10 га.
Збільшуватимуть площі і під кавунами — з 1 га до 5 га. Це теж цьогорічний експеримент, який виявився доволі прибутковим для підприємства.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«Вчимося на помилках. Овочівництво трохи інша галузь. Якщо по зерновим все зрозуміло, є техніка, технології і досвід, то тут все нове. Тим паче досвід не можемо перейняти у херсонських і миколаївських аграріїв, бо там інша кліматична зона і ґрунти. Але, гадаю, наступного року помилок буде мінімум».
Інвестиції в цибулю та їх окупність
Декілька порад від «Дзялів» для тих, хто хоче вирощувати цибулю. Якщо у південних областях ґрунт під посів готують навесні, то на Вінниччині це треба робити восени. В регіоні переважають суглинки, тому без дощу — ґрунт суцільна грудка, а після дощу тиждень стоїть болото.
Далі — посів у строки та вчасний полив. Наприклад, «Дзялів» мало невдалий експеримент з вирощуванням озимої цибулі саме через невчасний посів. В регіоні її треба сіяти у 20 числах серпня, а підприємство через затримку зрошувального обладнання посіяло тільки 5 вересня. Через це отримало погані сходи.
Наявність спеціальної техніки. Щоб посадити і зібрати цибулю потрібні грядкоутворювач, сівалка, обприскувач, косарка, за допомогою якої викопують плоди та збиральний комбайн.
Сортувальна лінія та овочесховище. Наразі «Дзялів» має замкнуту технологію виробництва цибулі. Загальні потужності зберігання складають 2 тис. т, але в майбутньому хочуть розширюватися до 3 тис. т. В наш приїзд тут саме закінчували будувати приміщення для сортолінії та нового холодильника на дві камери по 700 т.
Сортувальну машину придбали ще того року в українського виробника «Сортер Пак» за 5,5 млн грн і вже другий сезон успішно нею користуються.
Загальна сума інвестицій в проєкт складає близько $200 тис. За підрахунками підприємства, він має окупитися за 4-5 років. Кошти на обладнання і техніку вкладають як власні, так і беруть в банках. Співпрацюють з банками, які мають зручний сервіс та дають менші кредитні відсотки.
Зокрема, на одне з останніх придбань — збиральний комбайн голландського виробника, кредит брали в ПУМБ. З цим банком працюють останні два роки. Беруть фінансування як на обігові кошти, так і на реалізацію нових проєктів. В’ячеслав Шершун говорить, що зручно працювати з ним, бо він «сучасний». Так майже у всіх банків є додатки, чат-боти.
Вʼячеслав пояснює, що мова про швидкість прийняття рішень.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«В минулому році банки важко давали кредити аграріям. Тобі треба мати лояльність у банку, десь пролонгувати кредит. А ПУМБ йде на зустріч, не треба звертатися до нотаріусів, засвідчувати якісь документи. Для нас, аграріїв, возити папери, кудись їздити, коли ми знаходимося в полі, а ще й в сезон, коли відчувається брак часу, це дуже проблемно. В ПУМБі все робиться вмить».
Економіка вирощування цибулі
Наявність холодильних камер дозволяє підприємству продавати цибулю у пікові ціни. Як показали минули два роки, зазвичай ціна починає рости у січні-лютому.
Хоча, як зізнається В’ячеслав Шершун, ціна навесні може вирости удвічі, а може залишитися на тому ж рівні. Для порівняння наводить таку статистику: якщо ще два роки тому у жовтні цибулю продавали оптом по 25 грн/кг, то в минулому році по 6 грн/кг, а зараз по 12 грн/кг. Витрати на 1 га складають біля 120-140 тис. грн з урахуванням вже завезеної продукції в овочесховище. Не дивлячись на такі витрати, директор підприємства каже, що це маржинальне виробництво.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«Ми можемо якийсь рік спрацювати з маленькою рентабельністю. Якийсь рік дасть 100% рентабельності, а якийсь може і мінус. Тут по-іншому просто не буває».
До вирощування овочів В’ячеслав Шершун радить підходити проєктно і не розпилюватися відразу на всі напрямки. Кожен овоч має свою специфіку сівби, збирання і зберігання. Саме тому підприємство поки спинилося на цибулі.
Збувають цибулю через дистриб’юторів у великі торговельні мережі, як-от «Сільпо», «АТБ». Чому не напряму? Бо, як пояснює агроном, відразу отримують кошти і не витрачають час на логістику.
Владислав Пальчевський
агроном підприємства «Дзялів»
«Вирощуємо два сорти пізньої цибулі, які можемо закладати на зберігання, та один ранній. Основні вимоги до цибулі від торговельних мереж — від 4 до 8 см в діаметрі. Може бути відхилення, але не більше 5%. А основне — суха цибуля, добре одягнена і затягнута шийка».
Проєкт з вирощування міскантусу
Щоб диверсифікувати бізнес «Дзялів» розглядає різні проєкти. Приглядалися і до переробки зернових та виготовлення з них круп. Та, як говорить В’ячеслав Шершун, цей ринок перенасичений і дуже важко конкурувати з тими, хто працює на ньому роками і має впізнавані бренди. Таке капіталовкладення може витягнути час і ресурси, а прибуток дати мізерний. Тож шукали напрямок з мінімальними ризиками. Так почали вирощувати міскантус.
Коротка передісторія. Підприємство має зерносушарку, обладнану теплогенератором, який працював на пелетах з соняшникового лушпиння. Ці пелети компанія закуповувала, а потім почала сама виготовляти з соломи ріпаку. Побудували цех, придбали обладнання для тюкування ріпакової соломи та її переробки в енергетичну пелету. Навчилися виготовляти з соломи підстилку для худоби та навіть успішно експортувати її в Німеччину та Данію.
А потім дізналися, що енергетична цінність паливної пелети з міскантуса прирівнюється до пелети з дуба. Плюс з міскантуса теж можна виготовляти підстилку для худоби. Його не потрібно садити щороку: один раз посадивши, збираєш біомасу упродовж 20 років без зменшення продуктивності. Росте культура на деградованих землях і схилах, а таких у підприємства біля 200 га. Саме їх і планують засадити міскантусом.
Економіка вирощування міскантусу
«Місцеві називають міскантус очеретом», — жартує Владислав Пальчевський.
Все через вигляд рослини. Коли вона виростає до 2 м і висихає, то дійсно нагадує очерет. Зібрати 30-40% врожаю підприємство зможе тільки на другий рік. А на третій рік планує вийти на 100% врожайність і отримати біля 20 т/га біомаси.
Владислав Пальчевський
агроном підприємства «Дзялів»
«Цікава культура. Ніяких добрив не потрібно. Обробіток теж. Після посіву внесли один ґрунтовий гербіцид, щоб дати гарний старт. І далі рослина закриває собою ґрунт».
Саджанці замовляли в Польщі. Причому до самої висадки вони знаходилися в холодильнику, де вологість повітря складала 90-95%. У «Сортер Пак» замовили агрегат для висадки. На 1 га висадили 17 тис. саджанців. «А те, що між рослинами величезні проміжки, це нормально?», — запитуємо. Агроном запевняє, що дотримувалися технології згідно якої, оптимальна ширина міжрядь повинні складати 70 см. З роками рослина буде розростатися і заповнювати собою проміжки.
Загалом інвестиції у новий проєкт склали більше $100 тис.
Рослина не потребує додаткових агрономічних операцій — лише у перший рік треба правильно підготувати ґрунт і висадити.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«Є помилки, як і з овочами. Немає досвіду. Коли ти починаєш займатися, то виникає багато нюансів, які не можеш виправити. Тому в цьому році деякі помилки були зроблені, але ми їх поправимо. А в наступному ще 20 га висадимо вже з досвідом».
Конкуренція за землю в регіоні
Свою діяльність «Дзялів» починало з 200 га у 2006 році. Наразі в обробітку більше 4 тис. га. Землі розкидані в радіусі 35-40 км.
Вінниччина — регіон агрохолдингів. В’ячеслав Шершун погоджується з нами і говорить, що дійсно, конкуренція висока і постійно йде боротьба за земельний банк. Однак він вбачає і позитивні моменти у цьому: з появою агрохолдингів в регіон прийшли нові технології, які переймали малі та середні фермери, з’явилася конкуренція та гарні ціни на продукцію. Хоча на його думку, для України краще, аби було більше фермерських господарств. Бо ці фермери часто працюють у селах, де народилися, тому піклуються про їх добробут і розвиток.
Врожайність основних культур: як вплинула погода
«Дзялів» щороку сіє біля 500 га соняшника та по 1 тис. га ріпаку, кукурудзи і пшениці. Ще 400 га відводять під сою. За словами співвласника «Дзялів» Віталія Білоуса, цього року середня врожайність кукурудзи 8 т/га. Вологість базова, можливо, 1,5-2% підсушуватимуть. Через аномальні високі температури у період запилення культури втратили біля 3-4 т/га. Співрозмовник припускає, що врятували ситуацію гібриди від «Монсанто» та Pioneer.
А ось для вирощування сої агрокліматична зона підходить, але у серпні зазвичай у регіоні відчувається нестача вологи, тому бобова показала 2,5 т/га. На врожайність соняшника вплинули пізні заморозки, але результатом задоволені — 3 т/га. Пшеницю зібрали з рекордною для регіону врожайністю 7 т/га. Але вся фуражна.
Віталій Білоус
співвласник підприємства
«Дзялів»
«Намагаємося використовувати вологозберігаючі технології. Вчасно закривати вологу на весні. Пробували працювати по технології мінімального обробітку ґрунту, але результату не побачили. Земля просить плуга. Не зорав, все. По ріпаку на ораному і не ораному полі різниця 1 т/га. По сої і кукурудзі недобір 2 т/га».
Запитуємо про посіви озимої пшениці. В гарному стані, бо вдалося посіяти у вологий ґрунт. А ось посівам ріпаку дощу довелося чекати три тижні. Втім мають дружні сходи. Розвиток дещо уповільнений, але мають надію, що тепла погода сприяє нарощуванню вегетативної маси.
Зібраний врожай не притримують. «Гроші повинні працювати», — говорить Віталій Білоус. Багато інвестують в техніку. У сторонніх організацій орендують тільки вантажний транспорт. А загалом техпарк складається з 6 тракторів John Deere та Сase, двох обприскувачів Сase, двох комбайнів John Deere. Мають два квадрокоптери. З останнього придбання — сівалка Väderstad. Це на додачу до двох, які вже мають.
Зважено підходити до планування своїх рішень
Віталій Білоус
співвласник підприємства
«Дзялів»
«Що ментально допомагає не опускати руки і далі працювати? Звичайна праця. Береш і робиш. Сам собі кажеш, що все добре. А по-іншому не вижити».
В’ячеслав продовжує думку і говорить, що зараз мусять більш прискіпливо відноситися до своїх витрат, а десь економити. Якщо раніше не задумувалися над проведенням додаткових агрооперацій, то зараз прораховують, ці доцільними вони будуть. Та й планування на весь сезон більше не працює. Рішення приймають у кожній конкретній ситуації.
В’ячеслав Шершун
директор і співвласник підприємства «Дзялів»
«Інакше ніяк. Так ми маємо змогу платити заробітну плату, податки і взагалі триматися на ринку...Війна показала, що життя і свобода — це найбільша цінність. Ми бачимо фермерів, які переїхали з окупованих територій і тут стараються якось закріпитися, щось робити. Вони там втратили все. Тому нам треба цінувати кожен прожитий день та те, що маємо».
Тут готові до нових проєктів та інвестицій, але зважено і з прорахунками всіх ризиків.
