Велика війна — великі зміни. Сергій Магдич, заступник голови правління ПУМБ, про те, як ПУМБ став одним з провідних кредиторів агросектору, а також про консолідацію ринку і шанси для інвесторів
Аграрії розраховуються за поточними кредитами, при цьому попит на нові позики у різних сегментах збергіається. Більшість мають гроші на рахунках і шукають, куди їх інвестувати. Чи стали більш привабливими агропереробка чи енергозбереження? Інвестують, але точково, каже заступник голови правління ПУМБ Сергій Магдич.
Сьогодні розпитаємо його, на якому етапі банк готовий фінансувати інвестпроєкти, як правильно рахувати окупність переробки, та як ПУМБ за два роки великої війни увірвався до трійки найбільших банків-кредиторів агро.
Latifundist.com: Нещодавно «Прометей» заявив, що закриває три елеватори і планує скорочувати персонал. Це симптоматична історія чи виняток? Загалом бачите загрозу дефолтів серед клієнтів?
Сергій Магдич: Незважаючи на виклики 2022-2023 років і поточну ситуацію, наші клієнти, на щастя, не мали дефолтів. Деяким компаніям було дуже важко. Але ми там знаходили правильну формулу реструктуризації. Або ж власник брав участь у поповненні власними обіговими коштами.
Загалом ситуація на ринку стабілізувалася: ринок пропонує хороші ціни, працює «зерновий коридор», логістичний ланцюг.
Latifundist.com: У минулі два сезони фермери заходили з великими перехідними залишками та активно кредитувалися, аби посіятися. На сьогодні вони продали стоки і мають хороші ціни на зерно. Чи правда, що замість залучення грошей під осінню посівну, вони погашали кредити?
Сергій Магдич: Так, і це нетипова ситуація, якщо порівнювати з двома минулими роками. Погашають компанії різних галузей, більш активні аграрії. Це відповідь на питання, чи в них гарна цінова кон'юнктура, можливість швидко і ефективно продавати товар. По агро наразі ми фіксуємо стабільність кредитного портфелю на моменті та певне накопичення залишків.
Інвестиції в переробку — це стратегічний вектор, а не ситуативна кон'юнктура
Latifundist.com: А решту інвестують в ту ж переробку чи формують резерви? Ви якось розповідали, що багатьох загнала в переробку спокуса низьких цін і що рано чи пізно ця історія може закінчитися. Власне, ми це вже бачимо.
Сергій Магдич: Ситуація з низькими цінами залишилась в минулому році. Ринок агро і commodities — це волатильна історія, вона змінюється із року в рік. Тому інвестиції в переробку — стратегічний вектор для агровиробників, а не кон'юнктура окремого року.
Аграрії приглядаються до інвестицій в переробку, поки що це не надвисокий попит. З боку держави також є заклик збільшувати додану вартість. Банки готові фінансувати переробку, з урахуванням певних власних обмежень щодо обсягів проєктного фінансування.
На яких умовах банк готовий інвестувати?
Latifundist.com: На якому етапі ви готові кредитувати? Пригадую кейс, як один з банків включився в проєктне фінансування, коли проєкт був на 90% готовий.
Сергій Магдич: Такі історії швидше виняток. Небагато компаній готові самостійно вкласти 80- 90%. Як правило, вони потребують понад 50%. Хоча нині, в умовах воєнного, часу важко говорити про класичне проєктне фінансування. Ми в ПУМБ орієнтуємося на грошовий потік від поточної діяльності.
Latifundist.com: А на якому етапі ви готові найраніше зайти в проєктне фінансування?
Сергій Магдич: Для банку важливо, яка буде частина саме власного внеску. Якщо ми говоримо про проєктне фінансування, то клієнт має сплатити мінімум 30%, а краще 40%. Також важливо, щоб на старті у позичальника була додаткова застава. Наприклад, якщо в компанії є інші бізнеси, банк попросить тимчасово передати у заставу їх активи. Це може бути будь-яка галузь, не обов'язково агровиробництво.
Latifundist.com: Агро — одна з небагатьох галузей, що генерує прибуток. Знаємо низку непрофільних бізнесменів, які під час війни інвестували в землю чи стали зернотрейдерами. Трапляється таке, що якась будівельна компанія хоче збудувати умовний завод з виробництва пластівців?
Сергій Магдич: Так, переробка цікава не тільки для аграріям. Відповідь на поверхні: через обмеження виведення капіталу і дивідендів компанії реінвестують гроші в інші галузі. Переробка, мабуть, одна з трьох галузей, в яку готові інвестувати не тільки профільні бізнеси. Але привабливість індустрії на моменті трохи змінилася.
Неправильно рахувати надвисоку окупність переробки, спираючись на дані 2023-го року. Власне, як і визначати ефективність вкладання інвестицій, спираючись на 2024-й. Треба дивитися на середню маржинальність і вартість агропродукції протягом циклу 5-6 років.
Latifundist.com: ОККО — серед таких прикладів непрофільних бізнесів, що зайшли в агропереробку?
Сергій Магдич: Під час війни ОККО стала лідером на ринку палива, нафтопродуктів і АЗС. Вони реінвестують в будівництво сонячних станцій, вітропарків. Ми надали їм перший кредит на будівництво рекреаційного проєкту GORO Mountain Resort у Славську.
Як ви знаєте, вони інвестували в агро, купивши частку компанії «Гадз-Агро» на Тернопільщині. Пішли в переробку — будуватимуть завод з виробництва біоетанолу. Тобто розглядають можливості реінвестування як синергію з поточними бізнесами. Це актуально для інших великих і середніх компаній.
Latifundist.com: Що є зараз мейнстрімом в агропереробці?
Сергій Магдич: Є запити на інвестиції у виробництво біоетанолу, біометану, первинну переробку соняшника та ріпаку. Із нових напрямків — виробництво біодизелю. Україна може виробляти для експорту біометану в країни Євросоюзу на рівні 25%. Поки що такі проєкти зупиняли неврегульовані обмеження щодо експорту біометану, але вже в 2025 році ми очікуємо перший вихід на експорт від одного з наших клієнтів.
Зросли вдвічі, підтримуючи галузь
Latifundist.com: Як змінилася частка агропортфелю за останні декілька років?
Сергій Магдич: Ми суттєво виросли в агро, зважаючи на стратегічність галузі, її вплив на економіку країни, експорт, здатність долати перешкоди і кризи.
За останні п'ять років перейшли з дев'ятого на третє місце, а під час війни — з п'ятого на третє. Фінансуємо і великі агрокомпанії, і МСБ, і підприємців, які працюють у масовому агро.
За час війни ми зросли вдвічі. Якщо на початку 2022-го року агропортфель становив близько 6 млрд грн, то сьогодні — майже 12 млрд грн. Це приблизно четверта частина в портфелі, харчовий сектор окремо.
Latifundist.com: А що вам дозволило з дев'ятого місця стрибнути на третє?
Сергій Магдич: Бо відновили фінансування клієнтів вже через три місяці від початку повномасштабного вторгнення. Плюс підвищили можливість боргового навантаження на компанії, розуміючи, що в них є стоки.
Ми дофінансовували клієнтів, йшли назустріч у графіках погашень, щоб вони пройшли цей складний період. А з початку 2023-го року прибрали обмеження на фінансування нових клієнтів.
Крім того, ми є третім банком у країні після двох державних за обсягами фінансування по Програмі «5-7-9».
Latifundist.com: Періодично чуємо від банкірів думку, що треба відмовлятися від програми, що стала «вітамінним коктейлем», і повертатися до ринкової конкуренції.
Сергій Магдич: Це справді так, бо час іде, акценти змінюються, і програма також має еволюціонувати. На сьогодні ринкова ставка вартості гривні стала більш доступною.
Важливо, що програма дає можливість фінансувати компанії, які наближені до зони бойових дій.
Найстійкішими є господарства з земельним банком 2-5 тис. га
Latifundist.com: Який портрет вашого клієнта? Він якось змінився за час війни?
Сергій Магдич: Цільовий портрет в агро різний у кожному сегменті, бо в нас три окремі бізнес-лінії: масовий (малий) бізнес, середній і великий.
Latifundist.com: Існує думка, що найстійкішими є середні компанії. Вони вже знають, що таке ефект масштабу, але масштаб ще не працює проти них, коли важко проконтролювати.
Сергій Магдич: Я з цим погоджуюсь, найстійкішими є фермерські господарства, де обсяг земельного банку 2-5 тис га…
Latifundist.com:…у яких уже є потужніша техніка, бухгалтерія не на колінах…
Сергій Магдич: …в яких є бухгалтер чи відповідальний спеціаліст за бюджетування та роботу з банками, який якісно веде звітність, техніка, хоча б 1-2 склади для зберігання продукції. Зазвичай, вони напряму не експортують, бо в них не той масштаб.
Але вони досить стійкі і витривалі до випробувань, які випадають на їх плечі: складна логістика, волатильні ціни, неврожаї. І вони досить капіталізовані.
Фінансуємо експортерів, страхуємо військові ризики
Latifundist.com: Чи маєте програми експортного фінансування?
Сергій Магдич: В нас є продукт Trade Finance, який передбачає можливість фінансування без твердої застави, під контракт. Якщо нам дають документи, що продукція відвантажена, ми можемо профінансувати майже 90% від контракту.
Ці гнучкі рішення допомогли нам підтримати існуючих клієнтів і залучити нових.
Latifundist.com: Щойно стало відомо про угоду ПУМБ та «НІБУЛОН» щодо відкриття генерального кредитного ліміту на $5 млн. Це ваша перша така угода з ними?
Сергій Магдич: Так, перша. Як я говорив, для нас агро – стратегічна галузь. Ми готові бути поруч із великими і малими виробникам в умовах випробувань, які випадають нам протягом останніх років. «НІБУЛОН» — значний гравець на ринку, у тому числі від його успішної роботи залежать сотні невеликих господарств. Це стратегічна угода, яка безперечно позитивно вплине на ринок.
Latifundist.com: Деякі банки пропонують послугу зі страхування воєнних ризиків майна клієнтів. У вас є тут пропозиції для ринку?
Сергій Магдич: Головний наш інструмент, який допомагає збалансувати воєнний ризик — державні портфельні гарантії від Мінфіну. За рахунок нього ми профінансували 6,5 млрд грн для різних галузей. І агро було однією з головних.
Попит на проєкти з енергозбереження поки що не надто активний
Latifundist.com: Сергію, ви згадали про проєкти з енергонезалежності. Здається, близько 20 банків заявили, що йдуть у цю нішу. Що ви тут пропонуєте?
Сергій Магдич: Ми доєдналися до цього меморандуму, за ним надаємо пільгове фінансування під проєкти з енергонезалежності.
Ми долучаємося до проєктів різного масштабу. Малий бізнес купує дизель-генератори, середні компанії — газопоршневі або газотурбінні генератори. Хтось інвестує у великі батареї для накопичення енергії, щоб потім видавати в мережу. Також фінансуємо проєкти сонячної енергетики, що передбачають отримання коштів без зеленого тарифу.
Ми робили опитування, яке показало, що 1/3 компаній планують інвестувати в ці напрямки. Хтось вважає, що це треба робити і навіть не рахує окупність, головне, аби бізнес не зупинився.
Деякі — навпаки. Поки світло не відключають — не розглядають такі проєкти.
Тут важливо не згаяти час, бо багато європейських постачальників готові поставити це обладнання лише в 2025-му році.
Latifundist.com: Під які умови кредитуєте?
Сергій Магдич: Фінансуємо на п'ять років під 13,5%. Можемо фінансувати і під «5-7-9», це буде ще дешевше.
Якщо це експортери, готові фінансувати в валюті. Також готові кредитувати без комісії, з мінімальним внеском.
Зелена адженда
Latifundist.com: Ви йдете в історію з вуглецевими кредитами?
Сергій Магдич: Це правильна тема, але поки не масова. Такі речі будуть працювати, коли аграрії зрозуміють, які вигоди отримають від переходу на цю культуру землеробства. Провідниками технології можуть бути фінансові установи, які будуть надавати можливості покращення умов кредитування, якщо компанія використовує нову технологію…
Latifundist.com: ... або трейдери, які будуть платити премію за скорочення СО2.
Сергій Магдич: Або трейдери. І це безпосередньо повʼязано з нашим майбутнім вступом до ЄС. Це великий виклик для України в різних галузях. Не тільки для рослинництва, але й для переробки, навіть металургії, гірничодобувної промисловості. І складова щодо ESG, викидів CO2 буде впливати на кінцеву ціну, податки, різні пільги для всіх галузей.
У банку ми вже реалізуємо політику ESG, класифікуємо всі проєкти на предмет задоволення критеріїв екологічної, соціальної та управлінської відповідальності. Це також вимога з боку партнерів по програмі «5-7-9».
Свій шлях ми уже обрали
Latifundist.com: Якщо вже зазираємо в європейське майбутнє. Яким воно є, на ваш погляд, для наших холдингів: дроблення, збереження існуючої моделі чи навіть ще більше консолідація?
Сергій Магдич: Я вірю в те, що ми станемо частиною ЄС. Але це довгий і складний шлях, на нього підуть роки. У рамках виконання і дотримання вимог з боку ЄС десь 50% — аграрна частина. Це великий виклик і для Європи — пустити Україну з її великими агрокомпаніями, бо такого масштабу компаній в ЄС немає.
Latifundist.com: Знаємо, що є в країнах Балтії працює холдинг з 40 тис. га.
Сергій Магдич: …але компаній, які мають в обробітку 100, 200 чи 300 тис. га в ЄС немає. Наші холдинги — це великий виклик для країн Євросоюзу. Великі консолідовані компанії мають ефективну собівартість і вони дуже конкурентоспроможні порівняно з іншими гравцями в ЄС.
Latifundist.com: Як ви думаєте, нам треба користуватись нашим ефектом масштабу чи йти шляхом тих самих поляків з «мільйоном фермерів»?
Сергій Магдич: Думаю, що свій шлях ми уже обрали. І знаходимося не на початку, а десь посередині дороги. У нас сформовані великі і середні компанії, є невелике фермерство. Процес консолідації вже відбувся і значна частина компаній вже є публічними. МХП є публічною компанією в Лондоні, «Астарта» — в Польщі.
Тобто великий бізнес консолідований, ефективний і готовий до нових викликів. Не думаю, що буде процес дроблення. Скоріше можливий захід стратегічних інвесторів. Як, наприклад, нещодавно фонд Salic з Саудівської Аравії купив 12% акцій МХП. Словом, буде частковий продаж або вихід на публічні майданчики з боку українських агрокомпаній. Але модель великих агрохолдингів Україна має зберегти.
Плани на майбутнє: зростання в портфелях, розширення клієнтської бази і діджиталізація
Latifundist.com: Під час активної фази війни важко щось планувати. Тим не менше, які пріоритетні задачі у банку? Зокрема, і в плані агро.
Сергій Магдич: Ми маємо стратегію на три роки і 2025-й буде перший роком її втілення. Плануємо зростати по всім напрямкам бізнесу: від малого до великого. Будемо фінансувати стратегічні галузі: агро, переробку, харчопром, рітейл, торгівлю.
Ми плануємо зростати в портфелях, налаштовані зростати швидше, ніж ринок.
В нас є амбітні плани щодо лідерства в масовому бізнесі. І у співпраці з великими корпоративними компаніями, з агробізнесом в тому числі.
Стратегічний напрямок, де ми зростаємо дуже перспективно — малий і середній бізнес. Розвиваємо мікрокредитування і досягли цього року першого мільярду. Плануємо масштабувати цей проєкт.
Костянтин Ткаченко, Віолетта Громова, Latifundist.com
