Через обмеження ЄС Україні доведеться шукати ринки збуту для щонайменше 3 млн т пшениці. Чи вдасться повернутися в Азію, Африку та на Близький Схід?
Джерело фото: Latifundist.com
ІМК робить ставку на експорт до Північної Африки, Близького Сходу та Китаю, а Група АГРОТРЕЙД орієнтується на великотоннажний флот, щоб дістатися Індонезії, В’єтнаму, Таїланду та інших країн Азії, розповіли українському Forbes представники компаній, як шукають альтернативу європейському ринку.
Цього сезону, за оцінками аналітиків, через зменшення безмитних квот з боку ЄС (583 тис. т до кінця року) близько 3 млн т пшениці потребуватимуть нових ринків збуту. Та ось парадокс: останніми роками українська пшениця масово прямувала саме до Європи, тоді як росія впевнено закріпилася в Африці, на Близькому Сході та в Азії, фактично витіснивши звідти наших експортерів. Хоча ЄС зазвичай є експортером пшениці, але минулого року через неврожай змушений був імпортувати. Цьогоріч ситуація поступово вирівнюється. То чи є у нас шанс повернути втрачені позиції на світових ринках? А як щодо кукурудзи? Запитали про це у гравців ринку і їх прогнози — від помірного оптимізму до стриманого песимізму.
росія бере демпінгом і дипломатією
— Ви відчуваєте, що Україна втратила ринки пшениці в Азії та Африці? — запитуємо у Хазема Сакера, старшого трейдера Promising International Trading Co. DMCC (ОАЕ).
— Це не просто відчуття, це вже реальність, — каже він. — російська пшениця зараз усюди. Ми втратили 70% ринку Єгипту. Всі українські експортери переорієнтувалися на Європу — і я не розумію чому. Там маржа — всього 1-2$/т, це не торгівля. Ми втратили не лише момент, коли можна було вигідно продавати до Єгипту, а й довіру єгипетського покупця.
За словами Сакера, Україна також втратила позиції на ринках Судану, Ефіопії, Тунісу. Наприклад, у Тунісі нині 75% імпортованої пшениці — російська, ще частина — французька. Української майже немає.
Хазем Сакер
старший трейдер Promising International Trading Co. DMCC (ОАЕ)
«Повернути ці ринки буде вкрай складно. Я не бачу тих обсягів, які ми могли б туди поставити, щоб це справді мало сенс. Це просто неможливо».
На тих ринках, де потрібен протеїн 12,5%, нам немає чого робити, — каже Антон Жемердєєв, заступник гендиректора з комерційних питань «ТАС Агро». Він пояснює, у нас складно знайти таку пшеницю, а саме вона користується попитом у низці африканських країн, зокрема в Кенії, Нігерії.
Антон Жемердєєв
заступник гендиректора з комерційних питань
«ТАС Агро»
«Як би це дивно не звучало, з урахуванням їхніх балансів і рівня споживання, але вони вимагають саме 12,5% протеїну і не нижче. І там дуже активно працює російська торгова дипломатія. Тобто, якщо 11,5% — це прийнятно для більшості, але якщо стоїть поріг у 12,5% — росія присутня, а ми ні».
На думку Джонатана Гренджа, співзасновника Sunstone Brokers, сьогодні головним інструментом росіян на аграрних ринках є демпінг.
Джонатан Грендж
співзасновник Sunstone Brokers
«Все вирішує лише ціна. Так само і з російським експортом — його ринок викривлений. Насамперед через експортне мито — воно суттєво впливає на ціноутворення. А ще — через валютний курс. російські фермери бачили, як рубль падав до 110 за долар, а зараз — 79. Це коливання в понад 30% їхньої виручки — лише через курсову різницю».
Грендж також додає, що серйозним обмеженням для російського експорту стає політика Європи. Якщо раніше були поступові обмеження, заборони, сірі схеми обходу, то тепер європейський ринок фактично закритий. Уже кілька тижнів судна під російським прапором не пускають до портів Північної Європи — їх просто витісняють з ринку.
У відповідь росія переорієнтовується, наприклад, активно постачає соняшникову олію до Ірану, який раніше закуповував її в Аргентини, України, Туреччини. Ймовірно — за цінами нижчими за ринкові. Активно направляє свою продукцію до Китаю, бо має величезний торговельний дисбаланс: купує китайські технології й шукає, чим його компенсувати. Китай не дозволяє будувати трубопровід, тож у росії залишається одне — продавати, продавати, продавати.
Антон Жемердєєв переконаний, що демпінг для росіян — це спосіб встигнути реалізувати товар до нових санкцій.
Антон Жемердєєв
заступник гендиректора з комерційних питань
«ТАС Агро»
«Ми бачимо, як вони активно продають за рупії в Індію, йдуть на бартер, заглиблюються в кооперацію з Китаєм. Фактично — хеджують ризик. Бо в будь-який момент можуть з’явитися нові обмеження, які зупинять торгівлю чи доступ до валюти. І тому на таких ринках, як Кенія, Нігерія, Бангладеш, вони демпінгом просто вибивають конкурентів».
Статистика російської експансії
Щоб наочно показати, як росія поступово витіснила нас із традиційних ринків пшениці, трохи статистики. За даними ЦЕС, у 2022/23 МР російський експорт пшениці досяг рекордних 45 млн т — це на 36% більше, ніж попереднього року. Більше того, цей показник перевищив попередній рекорд 2017/18 на 3,5 млн т. Основне зростання припало на поставки саме до країн Близького Сходу та Африки — регіонів, які особливо гостро відчули скорочення українського зерна.
Тим часом між 2021 та 2024 роками український експорт зернових, олійного насіння та рослинних олій до країн «Глобального Півдня» впав більш ніж на 60% — або близько $8 млрд. Водночас російський експорт аналогічних товарів до цих регіонів зріс майже на 20% (за даними ITC).
Азійські ринки
Такі країни, як Бангладеш та Індонезія, наразі по пшениці для нас теж втрачені — констатують наші співрозмовники.
За словами Хазема Сакера, і тут українських експортерів витісняє російський демпінг. Наприклад, ціна російської пшениці з протеїном 12,5% на умовах CIF у Бангладеш така ж, як і української з протеїном 11,5%. «Якби я був покупцем, без вагань обрав би варіант з вищим протеїном», — каже Сакер.
Додатковий чинник — фінансові ризики. російські компанії готові працювати на відстрочених умовах оплати, в той час як українські трейдери переважно наполягають на оплаті одразу після завантаження судна. «Менталітет у нас зараз такий: ми хочемо отримати гроші за партію сьогодні», — пояснює Сакер.
За словами учасників ринку, ще одна проблема — технічні бар’єри, які починають з’являтися на ринках Південно-Східної Азії. Наприклад, у Таїланді, за неофіційною інформацією, відмовляються приймати українську пшеницю, якщо вона відвантажена з портів Великої Одеси.
Президент УЗА Микола Горбачьов пояснює: формально уряд Таїланду не має претензій. Але приватні покупці бачать ризики, пов’язані з можливими затримками.
«Трейдери дуже бояться, що вони можуть не отримати вчасно зерно. Через це їм краще відмовити в участі потенційно ризиковій поставці», — відповіли УЗА в посольстві Таїланду в Україні.
Подібні сигнали надходять також з Індонезії, яка, ймовірно, виключатиме українську пшеницю з тендерів, говорить Горбачьов.
То як конкурувати з росією?
Антон Жемердєєв зазначає: якщо ЄС скоротить квоти на імпорт української пшениці, Україні доведеться переорієнтовуватися на великотоннажні партії — інакше кажучи, конкурувати на умовах Panamax.
Антон Жемердєєв
заступник гендиректора з комерційних питань
«ТАС Агро»
«До Бангладеш ідуть судна класу Supramax, а до Вʼєтнаму — виключно Panamax. Це означає довші маршрути, більші обсяги — і зовсім інші вимоги до логістики та ціни».
Для порівняння: раніше українські експортери могли кооперуватися між кількома холдингами, збирати невеликі партії зерна й відправляти їх до Європи на суднах класу Handysize, наприклад, до Іспанії. Якщо ж європейський ринок для нас скоротиться, доведеться йти на інші умови: завантажувати Panamax і поступатися в ціні, змагаючись з росією. Наприклад, по соняшниковій олії дисконт у росіян сягав 50–100$/т. По зернових — приблизно 5$/т, каже Жемердєєв.
Микола Горбачьов теж говорить, що головний інструмент конкуренції зараз — ціна.
Антон Жемердєєв погоджується: місце на ринку знайдеться. Головне, не зациклюватися на одному напрямку.
А ось Вікторія Блажко, керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri, на конференції Grain Ukraine 2025 зазначила, що не все так погано з альтернативними ринками.
За її словами, Україна поступово повертається на ринки Північної Африки, зокрема в Єгипет, Туніс і Алжир. Водночас з карти українського експорту практично зникла Туреччина, яка майже не імпортувала нашу пшеницю через жорстку імпортну політику. Утім, у новому сезоні в цій країні очікується суттєве зростання попиту на імпорт пшениці, і хоч головним бенефіціаром стане росія, Україна також може отримати «свій шматок пирога».
Вікторія Блажко
керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri
«Після зняття імпортних обмежень ми можемо поставити до 1 млн т пшениці до Туреччини. Подібний прогноз — до 1 млн т — ми даємо й по Пакистану».
Щодо загальної географії експорту, експертка підкреслює, що останні два сезони країни Північної Африки (Єгипет, Туніс, Алжир) та Південно-Східної Азії демонструють стабільне зростання попиту на українське зерно. Особливо активізувався Алжир, який раніше орієнтувався переважно на французьку пшеницю, але нині почав активно закуповувати українську.
Кукурудза
Щодо кукурудзи, всі наші співрозмовники одностайні: як вона їхала до ЄС, так і їхатиме надалі.
За словами Вікторії Блажко, квота на кукурудзу встановлена на рівні 379 тис. т до кінця 2025 року, що становить 7/12 довоєнного річного обсягу в 650 тис. т. Водночас через високу залежність ЄС від імпорту кукурудзи — особливо українського походження — нульове мито залишатиметься чинним навіть для обсягів понад квоту, попри офіційне мито у €94/т.
«У сегменті кукурудзи росіяни нам не конкуренти», — запевняє Хазем Сакер.
Крім Європи, за його словами, українська кукурудза впевнено поїде і на Близький Схід.
Вікторія Блажко під час свого виступу на Grain Ukraine 2025 зазначила, що серед перспективних напрямків цього сезону — Південно-Східна Азія, зокрема Індія. Хоча ця країна й не є стабільним імпортером, проте під час активізації попиту активно закуповує українське зерно. Прогнозований обсяг — до 500 тис. т.
Серед надійних ринків Блажко також називає країни Північної Африки (зокрема Єгипет), а також Туреччину — вона імпортує українську кукурудзу як для власних потреб, так і для подальшого реекспорту.
Вікторія Блажко
керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri
«І, звичайно, ЄС. Але ми прогнозуємо незначне зниження експорту кукурудзи до Євросоюзу, особливо якщо там продовжать безмитне ввезення американської кукурудзи».
Щодо Китаю, то він, за її прогнозами, надаватиме перевагу аргентинській кукурудзі, що ще більше ускладнить доступ українського зерна на цей ринок. У зв’язку з цим експерти дають стриманий прогноз: експорт кукурудзи з України до Китаю може скласти лише близько 1 млн т.
