ВЕРЕС увійшла до складу Голден Агро. Що зміниться для компанії? Репортаж із жнив пшениці на Кіровоградщині
Джерело фото: Latifundist.com
Компанія «ВЕРЕС» із Кіровоградщини вже понад 20 років працює за технологією no-till, три роки поспіль відмовляється від кукурудзи й робить ставку на тверду пшеницю та переробку соняшника. Причому йдеться не про класичне виробництво олії, а про очищення насіння для отримання ядра, яке користується попитом у харчовій та кондитерській промисловості Європи. Новий етап розвитку збігся з приєднанням «ВЕРЕСу» до холдингу «Голден Агро», який до повномасштабного вторгнення працював на Луганщині. Але про все по порядку — у нашому репортажі.
Перейшли на no-till, коли це ще не було мейнстрімом
Швидко застрибуємо у кабіну комбайна Case аби на власні очі побачити, як у компанії «ВЕРЕС» збирають озиму пшеницю. Механізатор Юрій, який працює тут уже 24 роки, каже, що на його пам’яті такого врожаю ще не було. Вперше пшениця показує 8 т/га. Для порівняння, у попередні роки врожайність складала близько 4 т/га.
— Погодні умови сприяли? — запитуємо вже у директора «ВЕРЕСу» Володимира Зубкова.
— Якщо згадати осінь 2024-го, то вона точно не була сприятливою, — відповідає він. — Але за останні 20 років ми настільки відшліфували технологічні процеси, що можемо чітко прорахувати, чого і скільки внести, яку селекцію вибрати, коли сіяти, щоб отримувати той результат, який ви бачите.
В основі роботи підприємства лежить технологія no-till, яку тут почали застосовувати ще задовго до того, як вона стала мейнстрімом, пригадує Володимир Зубков. Для її впровадження агрономів навіть відправляли на навчання в Аргентину. І сьогодні, в умовах змін клімату, саме вона виявилася найефективнішою. Наприклад, якщо у «ВЕРЕС» врожайність пшениці на рівні 8 т/га, то у сусідів — в діапазоні 1,5–4 т/га.
Після впровадження no-till підприємству вдалося майже утричі скоротити кількість польових операцій, зменшити потребу в техніці та робочій силі й знизити загальну собівартість виробництва на 30%.
Хоча, щоб технологія справді запрацювала, потрібен час, каже директор. Щонайменше п’ять років іде на перебудову ґрунтів і формування біоти. У «ВЕРЕС» теж технологію впроваджували не одразу на всіх площах, а поетапно.
Володимир Зубков
директор компанії «ВЕРЕС»
«У перший рік після відмови від оранки врожайність зазвичай падає. Багато фермерів дотягують до другого року і здаються. Тому в цій справі потрібні витримка й розуміння».
Новий власник і «правильний актив»
Наш виїзд на підприємство збігся з важливою угодою: у липні після пів року перегорів «ВЕРЕС» офіційно увійшов до складу холдингу «Голден Агро». Новий власник Анатолій Дєточка пригадує, що познайомився з підприємством ще у 2022 році, коли купував у нього продукцію.
«Це дуже правильний актив, підприємство з 27-річною історією. Тут усе працює злагоджено, як годинник: налагоджені процеси, зрозумілий менеджмент і команда, яка знає, куди рухатися».
Холдинг «Голден Агро» веде свою історію з Луганщини. До початку повномасштабного вторгнення компанія мала там два елеватори силосного типу загальною потужністю 80 тис. т та близько 20 тис. га землі. Наприкінці 2021-го «Голден Агро» придбала ще один актив на 12 тис. га і планувала далі розвиватися. Але початок війни перекреслив ці плани й усі активи опинилися під окупацією.
Один із найбільших об’єктів — елеватор у Рубіжному на 35 тис. т — росіяни зруйнували вже у перші місяці вторгнення. На той момент він був повністю завантажений соняшником і озимою пшеницею. Збитки від втрати бізнесу холдинг оцінив у 50 млн грн.
Втім, команда не здалася й почала поетапно відбудовувати бізнес на підконтрольній Україні території. Починали зі зберігання та відвантаження зерна в Ізмаїлі. Там компанія встигла попрацювати ще до відкриття Великої води, відправляючи судна вантажопідйомністю 5–7 тис. т. Нині цей напрямок працює і далі — зберігають зерно, вирощене в Одеській області.
Як пояснює Анатолій Дєточка, висока маржа у трейдингу в перший рік війни дійсно допомогла втриматися на плаву. Вільні кошти холдинг почав інвестувати у зберігання й виробництво. Придбали нові елеватори у Кіровоградській та Полтавській областях. І ссьогодні сумарні потужності зберігання сягають 150 тис. т.
Анатолій Дєточка
директор і засновник «Голден Агро Холдинг»
«Це дуже зручно, коли в тебе є земельний банк поруч із сучасним маршрутним елеватором. Для трейдингу обов’язково потрібні власні потужності зберігання — без цього бізнес маржинальним не буде», — пояснює логіку купівлі елеваторів Анатолій Дєточка.
Паралельно компанія почала нарощувати земельний банк. Придбала корпоративні права на підприємство в Одеській області (близько 4 тис. га) та на Київщині (близько 3 тис. га). Разом із «ВЕРЕСом» зараз земельний банк складає 18 тис. га.
У 2024 році група сплатила близько $2 млн податків та забезпечила роботою понад 400 працівників.
Інвестиції у переробку соняшника
У планах «Голден Агро» подальше розширення земельного банку та інвестиції в інфраструктуру. Зокрема, разом із «ВЕРЕС» планують запустити унікальний для України проєкт із переробки соняшника — виробництво каліброваного ядра. Партнером виступає компанія «Еліка». Продукція орієнтована на експорт, зокрема, інтерес до неї вже проявили європейські покупці.
Некондиційне обрушене насіння соняшнику піде на виробництво олії. Як пояснює Володимир Зубков, це дасть змогу здешевити виробничі процеси і отримати премію до 10%. Для цього планується дооснащення олієпресового заводу «Голден Агро» в Ізмаїлі. Відходи від переробки підуть на виробництво пелет.
Чому ж вирішили рухатися саме в цьому напрямку, а не йти у класичну переробку? Бо тонна олії коштує близько $1 тис., а ядро соняшника вже сягає €2 тис. за тонну.
Володимир Зубков
директор компанії «ВЕРЕС»
«І ціна зростає, адже воно використовується у харчових продуктах, снеках, кондитерці, спортивному харчуванні та спеціалізованих протеїнових продуктах. Попит у ЄС на нього сьогодні дуже високий».
Початковий обсяг переробки становитиме 16 тис. т власного урожаю. Наразі проєкт перебуває на етапі підписання контракту та внесення авансу.
Економіка вирощування м’якої пшениці і дуруму
Та повернемося у поле. Основними культурами у «ВЕРЕС» є тверда й м’яка пшениця. Цього сезону під озиму м’яку відвели близько 4 тис. га. Зерно молотять в основному 3 класу з протеїном 11–11,5%. На момент нашого приїзду жнива ще тривали, залишалося ще близько тижня роботи.
Тверда пшениця для компанії поки нова культура. Озиму, яку вирощують вперше, зібрали з урожайністю 6 т/га. Для порівняння, яра дала лише 3 т/га, бо близько половини площ постраждали від травневих заморозків, які смугами пройшли полями й місцями знищили урожай.
Для Кіровоградщини такі погодні умови — це нетипова ситуація, пояснює Володимир Зубков. «Але в агробізнесі завжди треба враховувати подібні ризики. Наступного року підходитимемо до вирощування цієї культури вже з більшим розумінням», — додає він.
Цікавимося економікою вирощування м’яких сортів і дуруму. На що директор відповідає, що головна відмінність у агротехнології, зокрема, додатковому внесенні 10 т/га аміачної селітри. У грошах це близько 2 тис. грн/га.
Володимир Зубков
директор компанії «ВЕРЕС»
«Якщо з гектара отримуєш 6 т, як цього року, то витрати становлять близько 340 грн/т. Натомість різниця в ціні між м’якою пшеницею та дурумом сягає 4 тис. грн/т. Тож вирощування дуруму виглядає привабливим. Щоправда, з ярими культурами ризики ще недостатньо зрозумілі, тоді як по озимих ми вже отримали певний досвід».
На наступний сезон у «ВЕРЕС» планують розширити площі під твердою озимою пшеницею до 3 тис. га.
Покупців на нинішній врожай уже знайшли. А ось самі заходити в переробку дуруму поки не планують. Колись мали власний млин для переробки м’якої пшениці, але цей бізнес не дав очікуваного результату. До того ж у випадку з твердою пшеницею йдеться не просто про борошно, а про виробництво макаронів чи круп, тобто роботу з роздрібом. До таких інвестицій компанія наразі не готова, тож зосереджується саме на вирощуванні.
Яра пшениця замість кукурудзи
Основною ярою культурою у «ВЕРЕС» залишається соняшник. Горох, який займає до 1 тис. га, Володимир Зубков називає ремонтною культурою, його сіють на полях, що «втомилися» і не дають бажаного врожаю, або там, де з’явилися бур’яни, яких не вдається контролювати за технологією соняшника.
Урожайність соняшнику цього сезону очікують на рівні 2,5 т/га, що дозволяє вийти на планову рентабельність.
Кукурудзу не вирощують уже три роки. За словами Володимира Зубкова, повномасштабна війна зробила її вирощування надто ризикованим, адже культуру треба було досушувати, коли в країні були перебої з електро- та газопостачанням. До того ж вона потребує значних витрат на азотні добрива. Плюс додалися проблеми з логістикою та експортом у 2022 році.
Та й загалом помітили, що врожайність у регіоні почала падати. «Якби ми продовжували сіяти кукурудзу, то тільки втрачали б гроші», — каже директор. Тож замінили її на яру пшеницю.
Втім, від кукурудзи у «ВЕРЕС» остаточно не відмовляються. Її розглядають радше як елемент сівозміни, що може допомогти збалансувати земельний банк. Наступного року планують посіяти близько 600-700 га. Зараз підбирають гібриди з оптимальним ФАО, враховуючи кліматичні умови регіону.
Ставка на власне зберігання
Урожай у «ВЕРЕС» зберігають на двох власних елеваторах та у підлогових складах. Сукупна потужність дозволяє розмістити до 50 тис. т зерна, ще 20 тис. т підприємство може закладати у рукави. Цього обсягу достатньо, аби повністю покривати власні потреби у зберіганні. За необхідності «ВЕРЕС» також надає послуги зі зберігання, закупівлі та трейдингу.
Цьогоріч, утім, на великі обороти елеваторів не розраховують. Компанія свідомо притримує продаж пшениці. Стратегію «зберігати продукцію якомога довше й продавати, коли ринок вигідніший» дотримується новий власник «ВЕРЕСу» Анатолій Дєточка.
Анатолій Дєточка
директор і засновник «Голден Агро Холдинг»
«Ціна на агропродукцію щороку стабільно зростає до певного рівня, на мою думку, це близько 50–60% річних. Відповідно, за пів року продукція дорожчає приблизно на 30%. Тож зберігання — це дуже вигідний бізнес. Зараз купувати зерно стає дедалі складніше, адже фермери його не продають. Тому ми знову повертаємося до нарощування земельного банку та вирощування культур, аби завантажувати власні потужності зберігання своєю продукцією і тримати її якомога довше», — пояснює ринкову математику Анатолій Дєточка.
Конкуренція й стратегія розвитку
На завершення нашого візиту Володимир Зубков ділиться, що після входження до складу «Голден Агро» перед «ВЕРЕСом» відкриваються нові перспективи. Це і збільшення земельного банку, і робота у менш ризикованих регіонах, і поширення досвіду на інші кластери.
«Але як розширюватися, коли поруч діють такі потужні гравці, як «Кернел», «Королівський смак», «Астарта»?», — скептично зауважуємо ми. На що Володимир Зубков з посмішкою відповідає, що «ВЕРЕС» працює продуктивніше за інші холдинги в регіоні.
Володимир Зубков
директор компанії «ВЕРЕС»
«У нас менше людей, але кожен чітко розуміє свою ділянку роботи. Ми самі контролюємо процеси, самі виїжджаємо в поля і вирішуємо проблеми на місці. А не покладаємося на абстрактних керівників у кабінетах, які лише отримують доповіді».
Цікаво, що у той час, коли аграрії шукають активи у західних регіонах, щоб убезпечити себе від воєнних та кліматичних ризиків, «ВЕРЕС» навпаки продала там частину свого підприємства «Захід Агропром». І зараз виставлено на продаж залишки земельних ділянок і нерухомості.
За словами Володимира Зубкова, без меліорації цей регіон непридатний для рослинництва. Через надлишок опадів поля стоять під водою майже до червня і озимі культури просто вимокають.
Володимир Зубков
директор компанії «ВЕРЕС»
«Ми відновили водовідвідні системи та канали, встановили обладнання для іригації, що дозволяло використовувати воду з каналів для зрошення у періоди спеки, але без державної підтримки масштабувати цю практику стало неможливо».
Зіграла свою роль і логістика. З початком повномасштабної війни західний кордон і залізниця не витримували експортних навантажень. Простої й ризики «з’їдали» маржу. Тому утримували актив, доки могли, але зрештою відмовилися від нього. «Краще сфокусуємося там, де можемо бути справді ефективними», — підсумовує Володимир Зубков.
